Сон 260724 "Фатальний збіг подій"

Румунія, якийсь приватний дім. Приїжджає на оглядини старший з функціями поліцейського, але в розмовах поводиться, як батько. (Не буквально як рідний. Певні асоціації з одним із героїв свіжопереглянутого фільму). Каже до мене: "Подивимося, як ти живеш?" - і дивиться на антени та як укладені на них кабеля. Дивлюсь і я, та вже розумію, що не так: телевізійні антени на нижні частоти мають довгу петлю кабеля, які висіли неопаскованими (певна асоціація з роботою, але більш пов'язана зі взірцевістю виконання роботи). Починає мене вичитувати, як поліцейський правопорушника, що не дотримуюся суворости життя по закону. Десь внутрішньо починаю себе картати: "Яка халепа: завжди і в усьому стараюсь бути акуратним і пунктуальним аж до дрібниць, а тут, навіть самому не сподобалось, як цей недогляд допустив?!"

P.S. Цікаво, як у сон потрапило переконання, що я в Румунії? - у реальності якраз іде другий тиждень, як знаходжусь у цій країні. Коли проснувся, виникло подвійне враження: Румунія чи все ж таки Молдова? Таке переконання також виникло з реалій: більшість будинків у північній частині Румунії, які бачив по селах, мені нагадали Молдову, а також дещо з південних регіонів України. У деяких типах облич румун бачу багато спільного з українцями: схоже, що свого часу наші народи трохи перемішались, можливо, з часів Київської Русі, коли князі ходили походами до болгар.

Не дотримався якоїсь юридичної норми, і мені призначили кару. Один орган виписує, другий підтверджує і перескеровує на виконання покарання у вигляді трудової праці. І от мені приходить повідомлення, що я маю з'явитися за вказаною адресою, а її місцезнаходження - в Кракові. Зазначено число і дату. Повідомлення прийшло на е-мейл. Справджую календар і розумію, що початок покарання має відбутися сьогодні... за дві години. Як так? Мені до того міста добиратися мінімум півтори, і це в другій половині дня - час пік, а я ще жду якогось формального підтвердження у якійсь іншій справі. Розумію, що таких, як я є й інші. Починаю дзвонити на контактні номери тих структур, що скеровували і перескеровували, чому так відбулося, адже фізично - це не реально: усе кинув і маєш бути там!? І з кожним дзвінком і походом у одну з контор, яка знаходилась через дорогу (тут асоціації з рідним містом), я розумію, що саме сьогодні і в цей проміжок часу, це питання я не вирішу. То хтось з чиновників сьогодні відсутній на місці, а хтось узяв відпустку, а інший, на іншій посаді - звільнився, а на його місце приходять інші працівники і щоразу нові. Навіть ув е-мейлі одної контори не було телефонного контакту. Поки "розв'язував цей вузол" дилем, врешті-решт дивлюсь на годинник і бачу скоре наближення до 08:00 години вечора. Констатую: це ж так за бюрократичними перепонами летить час! Трохи в шоку, але ніц таку фатальність не зміниш.

P.S. Якась комбінація фатальних подій, що спричинена війною в Україні, а торкається переважно чоловіків, "синхронізувалась" із подіями перегляду фільму з кримінальним підтекстом.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 240923 "Подорож за відповіддю"

Беру участь за якимсь великим столом, до якого люди підходять і їдять. Все виглядає на "общепіт". Після їжі, кожен має за собою поприбирати і залишити чисто. Наче сідаю щось їсти (конкретно, щоб їв - не зауважую). Тепер пробую прибрати за собою і трохи більше. За моїми рухами прибирання совається скатертина і падає якийсь фужер із недопитим зеленим напоєм, що більш схожий на желатин. На столі залишається присохлий слід зеленого, який варто було б стерти. З-за далекого кінця столу, а вірніше, за окремим невеликим столом, як завершення одного довгого, роздається незадоволений тон: "Хто це дозволив собі перекинути мій напій?". Мене це вкрай зачіпає і я не лінуюсь піти в кінець столу і вилити всю свою лють: "Ах ти ж сука..." (подумки: це вже в мене було, але нічого, згодиться і в друге)... - і далі почав його, замість преамбули до головної думки, покривати жахливими словами, завершуючи: "Ти не можеш за собою поприбирати?" - і далі щось в цьому дусі про чистоту і акуратність. (Цей мій гнів нагадує інший сон, де я також сильно лютився). Той чоловік якось все це вислуховує, вскипає і замість відповіді тільки й видає: "Все, я пішов щось собі робити!" - якби натякаючи тим самим на суїцид. (Цей фрагмент маніпуляції нагадує якийсь призабутий сон). Тепер цей чоловік на дворі і виглядає цілком інакше як зовнішністю, так і вбранням, одягнувши на себе біле. В руці тримає гітару, на якій, тримаючись за деко, починає злітати. Я ж схоплююсь за гриф тієї ж гітари. Дивлюсь уважніше вправо, а з нами по другу сторону гітари висить ще одна людина, так, наче гітара має другий гриф у іншу сторону. (Для досвіду щось ірреальне). Летимо бозна куди. В руках відчувається оніміння, тримаючи їх догори. Цей чоловік летить у конкретне місце незвіданого нами. Це місце сповнене містикою і відповідями на усі питання. Починають з'являтися образи художніх картин, що змінюють одна одну. Ось воно, ось... - наче очікую на готову відповідь. Але все не те. Дві картини були написані в стилі Босха - образи без тіней. Хоча мимохідь, але доволі оригінальні. Летимо ще трохи, поки не з'являється якесь велике полотно-сцена. Підходимо ближче і бачимо живу картину (буквально), де герої рухаються і живуть своїм життям. Через цю картину можна дивитися в минуле, ставити до героїв питання і черпати звідти інформацію та відповіді. На питання розв'язання проблеми, озвученої героєм зі згаданого столу, відповідь торкалась третього чоловіка, який прилетів разом із нами. (Як виявилось - це мій колега по роботі - туркмен). Відповідь адресовувалась до нього, зокрема - його сина: "Проблема вирішиться тоді, коли твій син одружиться!". (Цікаво, що його старший син ще ходить у п'ятий клас, хоча одружуються там рано). Туркмен погоджується з такою відповіддю, щось звично притакує. Мені з його схвалення нічого не ясно, але у мене з ним таке вже бувало. Отже, питання закрито! Герой "зі столу" не наклав на себе руки, хоча на себе вже не схожий - відбулось якесь преображення. Тепер вирушаємо з поверненням. 0000'

Сон 180223 "У рази краще"

Беру участь у колективному виготовленні великого торта, розміром десь із пів кімнати. Для декоративного оформлення солодкими надконструкціями використовуються вже драбини. Дотримується цілковита гігієна праці та чистота в приміщенні. На завершення виготовлення приходить на допомогу моя мати. Дивлюсь на неї, а сам поки подумки: а чому не в спецодязі, а в куртці? (Може, не так допомогти, як забрати замовлення?).

Впорядкування речей. Зокрема фігурує золото. Якийсь єврейський хлопчик отримав від мами прикраси з ерзац-золота. Вдвох стоять і коментують їх. Я ж краєм ока помічаю їхню необережну якість. (Якось у цьому контексті, але окремим кадром). Моя дружина показує мені свої прикраси, які одразу видно, що в рази акуратніші, кращі та зі справжнього золота.

P.S. Дружина перед сном показала куплені прикраси від "Оріфлейм".