Сон 211122 "Прийдуть і йдуть ці роки"

Опиняюсь сам в нічну зміну на якомусь великому заводі в одному з технічних приміщень. Начебто зі мною була ще якась людина, але, можливо, діалоги вів сам-на-сам. Кажу: "А якщо на весь завод є один вимикач, який все вимикає? Такий мав би бути в директора!" Тут я біля себе бачу незрозумілі скручені кабеля захищені гофрою, а на них простий технічно-виконаний вимикач, щось на зразок банального, як на торшер, але більший за розмірами. Пробую вимкнути і раптом пропадає світло, зникає звук, характерний для працюючих агрегатів і моторів. За мить вмикаю і все починає набувати знайомого шуму наново. Я в шоці. Раптом щось міняється і я опиняюсь в якісно іншому приміщенні. Там є якась дивна установка, закріплена до стіни, наче для сидіння із роботизованими елементами: "сідло", "підлокітники", "спинка" - всі елементи рухаються незалежно одна від одної, навіть ліва та права сторони. Як згодом зрозумів: сконструйована на датчиках. Поки розглядав її та вивчав, знову, щось порушив. Тут без чужої допомоги не обійтись! Стою і думаю спиною до стіни. Раптом відкриваються переді мною потаємні двері, і входить чоловік, який все лагодить. На мене зважає, як на якогось гостя, який тільки-но прийшов. Лагодить і запрошує в кабінет, звідки зайшов, а там шум і видно, що будуть якісь збори колективу. Десь у той же час знаходяться якісь великі пухнасті хутряні подушки. З ними заходжу в те приміщення, а там зустріч різних іноземців в офісі генерального директора цього заводу. Я прилаштовуюсь на своїх подушках десь на підлозі. Одразу захід не починається. Сиджу, очікую і слухаю, про що говорять. Якоїсь миті незнайома мені жіночка звертає мою увагу на одну репрезентативну шафу зі словами: "Тут можна купити різну музику, навіть на касетах... Чи можеш перекласти на польську назву цього альбому?" - і показує мені на обкладинку касети. Я перекладаю: "Przyjdą i idą te lata" ("Прийдуть і йдуть ці роки"). - "Так, все вірно! Там малими літерами так і написано!" - зауважує так, наче хотіла перевірити мої знання з польської. Придивляюсь уважніше, а на малюнку касети дрібними літерами в самому оформленні йдуть його назви різними мовами. 0245'

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 191221 "Відкритий, втаємниченій простір"

На якійсь втаємниченій дачі присутні різні спецприміщення. Один із них знаходиться під невеликою окультуреною водоймою на прибудинковій території. Опиняюсь тут вдруге, зокрема біля цієї водойми і пригадую кримінальний сюжет, в який мене було втягнуто. (Раптове пригадування забутого сну). У тому приміщенні-бункері, що під водоймою, знаходяться кілька вбитих людей. Саме приміщення обладнано, як стратегічний комукаційний центр. Щоб туди потрапити, треба спеціально висушити водойму, відкрити ворота, тоді ж з'явиться вхід. (Під час цього сну була лише подумки констатація факту, спогади, втаємничення деталей, які залишив тієї миті при собі і більш нічого).

Хтось складає відкритий простір відсутнього вікна з чотирьох елементів у бусі (маловантажній машині), створюючи повноцінне вікно. Дивлюсь на виконання робіт і розумію, що додані елементи недофарбовані білою фарбою. Я ж висловлюю пораду дофарбувати, краї перед тим підготувати малярським скотчем, аби не зачепити чорну ґуму біля скла, але подумки, ще домірковую ліпшу методику накладання того скотчу. Лишаю надію на те, що виконавець все зробить правильно. 

P.S. Сон навіяний моєю нинішньою непрямою участю бути свідком технологічних змін у автомобільній галузі на одному з польських заводів.

Якийсь новий робочий об'єкт. Щойно приїхали і заносимо різні речі до праці, зокрема металевий кош, у якому зберігаються інструменти. Раніше його не було, це свого роду презент із попереднього місця праці. Хоча цей об'єкт новий, поки розклались, ось вже наближається обід. Треба поїхати, щось купити для перекусу. Пригадую, що недалеко бачив магазин, але колегам він не пасує - нецікавий, треба з більшим вибором, пригадую інший, який знаходиться прилеглим до території школи (в реалі, в якій навчався, але зі спогадами, як там все мінялось; навіть пригадалось, як на тому місці стояли гаражі; в реалі - біля школи немає такого магазину). Перевдягаємось і їдемо до того магазину. Один із працівників їхати відмовився. Я за кермом машини, біля мене сидить колега, яка рекомендує не заїжджати в той магазин (в реалі, її образ нагадує знайому з давньої офісної роботи на фабриці - О.К.). Вирішуємо їхати ближче до автовокзалу, там кращий вибір у маркеті. (Цікаво, що буквальних асоціацій, які збігалися б з реальністю, відсутні, зокрема розташування як попередніх, так і третього магазину, про який думалось, поки їхав, лише уявно).

P.S. Фрази "поїхати", "виїхати" фігурували в короткій ранковій розмові з дружиною після чого і наснився цей сон.

Сон 091220 "Картина для самолюбства"

Сниться вчорашній сон, який я й не запам'ятав. Суть полягає в тому, що художник малює картину на туалетну тематику, дуже нею втішений, ділиться зі мною своїм захватом, який до кінця не розумію, виносить свою роботу на аукціон і за неймовірні, як для мене, гроші, анонімно купує її сам у себе. Тепер ця робота висить у нього в зачиненій кімнаті, в якому є унітаз, навідуючись туди рідко, лише в ті миті, аби потішити своє самолюбство. Так художник одного разу провів і показав мені свій шедевр мистецтва. Для опису словами, конкретика відсутня - не запам'ятав, але є залишкове переконання, що в певній кольоровій атмосфері в центрі роботи по-художньому зображено купу гівна.

Сьогодні ж сниться, що я живу в будинку, в одній з квартир якого - житло цього художника. Чомусь від самого ранку не йду на роботу і в мене виникає відчуття: подивитися цю мистецьку роботу, яка висить в чужій квартирі, за кількома дверима. Знаю, як відчинити двоє дверей, але не третю - потаємну. Проникаю в дім, доходжу до тих дверей, шарпаю за ручку і спрацьовує сигналізація: вмикається уживу на повну гучність голос власника і творця картини. Це телефонне оповіщення. Я кажу, що маю намір сходити в його туалет і посидіти в особливій атмосфері, тому так закортіло побачити ще раз цю картину. Чую, що такими словами натиснув на самолюбство і художник дозволє мені проникнути за вузькі двері тієї кімнати. Знаходжу з дозволу ключ, відмикаю двері, але тієї миті в дім заходять якісь незнайомі для мене чоловіки. Злочинці! - подумав я, і гайда все зачиняти. Тепер двері виявились хлиткими, замок розбовтаним, який не піддавався до закривання. А я все це в поспіху... Біжу до других дверей, там у коридорі - перехід, наче перестриб. Берусь у поспіху здолати перешкоду, вирішую обійти її інакше. Далі з'являється якась дівчина, яку сприймаю ворожо і певним ударом її "виключаю". Йду далі й зустрічаю доньку, а вона чомусь тримає в руках електропилу і показово для мене хоче нею розрізати стола. Я підбігаю, вдаряю її головою об стіл. Бачу, як починає вона втрачати свідомість: колом ідуть очі... Моє серце калатає: до чого вже дійшов? - і просинаюсь. 0358'

P.S. Як проснувся і встав, виявилось, що донька сиділа до 4 ночі чи за уроками, чи за черговим серіалом? - невідомо.

Сон 031220 "Яка вишенька, такий і тортик"

Доволі часто (на початку сну) перетинаюсь та спілкуюсь із давнім знайомим по літературній ниві І.С. Десь по ходу нашої опосередкованої діяльности він займається своїми справами, які, як виявилось, "вилилися" у створення таємної організації, до якої я не був запрошений. Як же так? - питаю себе. - Я ж у курсі всіх подій і намірів, певних ідей та їх, хоч і не прямого, але вирішення?! В цих роздумах проходжу вулицею (подібної до Гоголівської або Бориса Тена), знаю, що в цей час відбувається "десь там" зустріч потенційних представників цієї організації, та раптом чую знайомий голос І.С., зокрема його спіч під час засідання наживо. Звідки ж цей голос? - озираюсь по сторонах і нікого не бачу. Прислухаюсь уважніше і помічаю на дерев'яному телефонному стовпі приховану кнопку, подібну до двірного дзвінка, акуратно прикриту ґумою від атмосферних впливів, від якої все й долинає. Як же так: засідання ж закрите (таємне), щоб так транслювалося на вулиці?.. Це ж можуть чути багато людей і в інших куточках, де таке можливе? Не іронія, а об'єктивна реальність: "навіть стовпи розмовляють!" Слухаю уважніше те засідання й чую голос вже знайомої - Л.Г., а вона починає висловлювати суб'єктивні судження у раціональності створення та самих ідей такої організації. Це мені нагадало досвід (з реальности) про діяльність іншої, до якої як він, так і я не маємо нині прямого відношення. Тоді Л.Г. так само висловлювала багато критичних суджень, які певною мірою вплинули на внутрішні погляди та й життя такої спілки. Тепер я розмотую якийсь шнурок у вигляді линви, а в ній хитро заплутані внутрішні жили, які в розкладеному стані нагадують форму "подвійної вишеньки" - двух вишеньок зчеплених у гілочках. Так і охарактеризував канатний малюнок: "Вишенька".

Сон 240620 "Прихована правда"

Сниться, що я розповідаю жінці, як моя знайома обмовилась, що знає мого батька. Спочатку не надав цій інформації важливого значення, але, як виявилось, ця історія має своє продовження. Тієї миті я просинаюсь і згадую вчорашній сон.
=》
Мій батько, обвіяний чарами якоїсь коханки, почав діяти всупереч здорової логіки, що покликана була б не шкодити своїм дітям, зокрема мені, а допомагати. Зокрема почав виходити на моїх знайомих, платити їм гроші, аби вони почали справляти на мене певний вплив. І так із кожним роком цей вплив починав зростати до такої міри, що самі знайомі почали натякати на особисте знайомство з моїм батьком.
- А я знаю твого батька! - каже Л.Г.
- Це не дивно, адже він телемайстер. Його багато хто знає! - відповів без сумніву.
- Я ж знаю його інакше, - змушуючи мене подумати розлогіше.
Тієї миті я згадую, що про таке ж знайомство розповідала півнатяком Т.Ш.
- І що ж це значить? - подумав я.
Тієї миті все стає настільки виразно ясніти, що я все зрозумів ("пазли склалися"): батько почав використовувати вплив на мене, чого раніше не робив, від знайомства з однією жінкою, що стала його коханкою і всіляко впливала на його дії. Мешкали вони в невеликій білій хатинці, до якої він заходив час від часу, а згодом, мало не оселився назавжди.

Групі студентів у якомусь промисловому парку розповідаю історію про те, як працював у Польщі. Тепер я в аналогічній ситуації, але студентів лише двоє і це дівчата, які зайшли в кімнату. На якесь питання долучився до розмови колишній мер міста (в реалі - дійсний) С.Сухомлин, якого вони не знали. Під кінець розмови хотілося б повідати: з ким саме вони розмовляли, але всі звикло розійшлися.

Я на новому об'єкті. У кімнаті, в якій поселився, зустрічаю незнайомого мені з інших будов робітника. Він повідомляє, що завтра свято "8 березня" - робочий день, отже оплата подвійна. Можна вийти сьогодні, аби "застопорити" місце на завтра. Розумію, що саме сьогодні мені почати працювати буде добре, адже завтра вихід на роботу гарантований, а я тільки-но з дороги. Тепер зібралися всі робітники. Дивлюсь на їхні обличчя, аби впізнати когось, хто мені знайомий. Наче зі спини - одного вгадую, а другого впізнаю однозначно - це колишній бригадир Є.С., що порадувало.

Подвійний фрагмент: тримаю свій носовичок на перилах автобуса.

Син в чужому місті хоче в театр. Виходить з дому, сідає в автобус. Жінка в паніці, я - спокійний. Невдовзі знаходиться. 0350'

Сон 040620 "Таємна історія"

Дуже довго вибираюсь в мікрорайон Мал. рідного міста, який переважно складається з приватного сектору. Там маю давню роботу відремонтувати телевізор. Доволі довго підбираю час, аби туди піти, відшукуючи для себе нові й нові справи. Тепер я в родині дв. брата В., який має сина, а доньку від першого шлюбу дружини. В його житті є одна таємна історія, про яку я чомусь знаю (подібне відчуття виникає із-за переконання, що її колись вже чув уві сні). Згаданий брат був знайомий із дівчиною, яка вийшла заміж за іншого хлопця. І все могло б у їхньому житті бути не так, як сталося: та дівчина народила від брата хлопчика, про що не підозрював її чоловік. Згодом він її кинув, а брат, маючи вже нову родину, вже не мав можливости щось змінити. Так, цієї історії для багатьох не існувало, адже ніхто про неї не розповідав. Ось я у брата і ми маємо піти у той мікрорайон. Мої довгі збирання в ту сторону пришвидшуються бажанням брата вже там бути... Я знаю цю дівчину (таке переконання уві сні), колись її раз бачив. Брат же висловив потаємне бажання побачити свого сина, але для того мала би бути підстава. От я телемайстар, а він - разом зі мною. Все складається таким чином, що його зустріч із тією дівчиною виглядає, наче випадковість. Вона запрошує до себе... При вході у ворота зустрічаю її сина, років шести, а в його рисах знаходжу спільне з дв. братом. Особливо характерними для малого були чорні очі. Я ж міркую, що брат тут готовий буде затриматися надовго, але у мене від початку намір там не засиджуватися. 0203'