Сон 15-170325 "Іронія в поміч!"

У містах, аби мусульмани не молилися, зроблено все так, що немає де покласти килимок, аби встати на коліна. Ці ж самі труднощі зазнали й християни. Єдине місце, де можуть це зробити - за містом. Головна думка: поля - не лімітовані, а от місто - так!

15.03.25

Як і 14 березня снився сон, так і цього дня надавав уві сні якусь допомогу старому немічному діду.

16.03.25

Якийсь виступ КВН. Хтось виступає на сцені в штанах, з під яких в районі щиколотки почала прозирати піжама. У якийсь момент пів штанини рветься і на всю публіку подія стає більш драматичною. Усі можуть "оцінити" навіть малюнок піжами. Міхалков (російський режисер і шовініст) чи в ролі журі, чи ведучого починає критикувати виступаючого. Тепер наче він розповідає про себе і свій досвід, проєктуючи його на виконаця. Тепер якби з його розмови, що ілюструється прямо в образ, виникає театральна сцена з чорними кубами политими водою. Він на них ковзає, падає з одного на інший куб, врешті-решт десь там піднімається, але підсумомує так, що це недопустимо! До ілюстрації додає уривок з фільму, де в лівому верхньому куті прочитую в дивному шрифті його назву: "Грусть Устëнка". Ще уві сні подумки сміюсь з цієї назви.

P.S. Що КВН, що Міхалков, що назва фільму - для мене це шизофренія окультурена словом "мистецтво" - без права на життя, що ясно відобразилась крізь призму мого гумору вві сні.

Раптом доходить до мене інформація, що мій давній колега по праці О.С. написав книгу. (Навіть у реальному житті ніколи б такого не подумав). І той, хто це мені розповідає, каже її назву: "Біблія". На що жартома коментую, не сприймаючи цю інформацію поважно: "Який сенс, коли вона вже написана?" Але в подальшому все навколо цієї теми звучить і виглядає так серйозно, що мене це починає дивувати. Разом із тим довідуюсь, що якась моя знайома, редагувала йому цю книгу, а при всьому тому, за іронією долі, вона є його сусідкою, а вони навіть про це й не знали... 

17.03.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 300424 "Яка ваша віра?"

Приходжу в гості до незнайомої мені родини, але є щось, що з ними в'яже. Сідають усі за святковий стіл, який виглядає якщо не передвесільний, то щось подібне по ньому. Вивчаючи гостей, зауважую, що серед них є пара молодят, найцікавіше, що молодий - поляк, бо з польської родини, а молода - індуска. Тієї ж миті у дверях з'являється брат нареченої - доволі виразний індус, конкретизуючи свою увагу, за столом бачу й батьків нареченої. Спостеріг, що діалоги вибудовуються доволі складно: не всі поляки говорять по англійськи, якщо індуси пробують лише так, не знаючи польської. Ще за столом мене зацікавило питання: якої вони віри і де має / мало відбуватися весілля, на що, через слабке знання мови у тлумача-посередника, питання прозвучало неповним і однозначну відповідь так і не почув. Якоїсь миті ця зустріч-знайомство завершується, а мене так і не покидає питання обраної віри. Виходимо вже всі на вулицю, підходжу до нареченої і ламаною англійською, яка складається лише з базових слів, знову уточнюю своє питання, завершуючи словом із кількаразовим повтором "белів" (віра).

Сон 300422 "Сакральне тіло"

Наче видіння: виникає образ мертвого тіла, який нагадує Ісуса Христа, збереженого, наче витвір мистецтва, в дивний спосіб. Тіло залито в прозору монолітну труну у вигляді великого сувенірного "подарунку" (презентації), виконаний ув епоксидні смолі. Крізь прозорість "труни" можна побачити усі риси одягу та зовнішности померлого. Повільна поява цього образу викликає якісь давні сокральні почуття і пробує відіслати до забутих спогадів.

Сон 280219 "Гострі справи"

Коли на землю прийшов Ісус Христос, з'явилась традиція поїдання гострого перцю. Традиція дещо змінилась, але суть залишилась та сама. Раз у рік на велике християнське свято готуються страви, серед них одна гостра. Коли починається трапеза, ніхто не знає, яка йому вона уготована, адже всі страви на вид ідентичні. Єдине, що відрізняє одну єдину від інших, так це її гострота, там присутній перець. Той, кому трапляє ця страва є прощеним у всіх мислимих і немислимих гріхах. Ще за часів Ісуса Христа був закатаний 0,75 мл слоїк з такою стравою. Один вірянин дуже мріяв, аби ця страва потрапила йому на свято. Він багато молився і просив у Бога милість до себе. Наступив довгоочікуваний день. Йому в руки дають той слоїк... Ще коли його подавали, він знав, що це обране йому прощення. І він не помилився. Віра зробила його вільним. Так із тих часів існує ця традиція й понині. 0348'

Виходжу в паркову зону в центрі міста за будинком суду й помічаю, як хтось запустив у небо літак-феєверк. Висота невелика - прямо над деревами. Робить кола у вигляді спіралі й сильно димить. Падає в найближче дерево. Повертаюсь назад. Звертаю увагу на розбиті пішохідні дороги, подумки порівнюю їх із польськими. Знімаю сонцезахисні окуряри, протираю вологою серветкою, даю просохнути. Біля будинку суду, який уві сні схожий на ліве крило арочної зони облдержадміністрації, бачу розкопану яму, а на поверхні, лежать два великих розбитих кам'яних тризуба, портрети Винниченка, Лесі Українки, Котляревського і Грушевського (щодо останнього маю сумнів). Я собі подумки: цікава історична фотографія! Дивлячись на все це, як давній історичний факт. Але в ту ж мить зауважую, що ця історія розкопана в наші дні? Я пробую взяти певний ракурс і все те для себе сфотографувати. Намагаюсь максимально охопити наявні предмети. Приходить інше враження, що я вже десь це бачив (у іншому сні?). Подумки міркую, що вже пора дзвонити на сполох, такі артефакти лежать просто неба, нічим не огороджені і не захищені, прямісінько біля такої установи! Проходжу пару кроків уперед, і до облдержадміністрації, яка в своєму приміщенні має магазин, під'їжджає вантажна спецмашина і на вилах привозить різні снекові товари малих і великих розмірів, не в коробках, а поштучно, в дизайні, виконаному в одному стилі. Гальмує і спиняється вилами прямісінько під самі стіни споруди. 0449'

Сон 030718 "Запікання білих черв'яків"

Я на якомусь обряді серед кола віруючих. Жінка-пастор розповідає про засади своєї віри. Мене запрошують на продовження цього свята - запікання білих черв'яків. У день свята зустрічаю біля озера, в центрі села, радісних мам з усміхненими дітьми, які тримають на палочках запечених до надутості, наче поп-корн, черв'яків. По виразу обличчю бачу, як я їх розчаровую, видно, мені треба було бути із таким же "черв'ячком". По тому, виникла думка: у селі існує кілька релігій: древня (забута), батьківська (існуюча) і осучаснена (із запеченими черв'ячками).