Сон 030524 "Долаючи перешкоди"

Знаходжусь із групою туристів десь на природі. Отаборилися. Дізнаюсь, що хтось з цієї групи покинув місце нашої дислокації і пішов уперед, не попередивши нікого. Я б'ю на сполох, але всі реагують якось відсторонено. Вирішую сам піти тим же маршрутом вперед, шукаючи їх слід. Розумію, що їхнє рішення узагалі непродумане, як і моє: кудись іти, починаючи з другої половини дня, коли за часом можна і не повернутися в табір. Внутрішньо треба бути готовим до того, що ночувати доведеться десь на відкритій місцині. Подумки уявляю, як було добре: знайти сіно і в нього загорнутися! - але розумію, що в дикій природі таке не передбачено: сіно має хтось наносити. На початку дороги зауважую посеред непримітних хащів кам'яну споруду - склеп, у якому похована якась шанована людина. Тубільці розповідають, що це їхній символ поклоніння, таких більше не збереглося. Вони до нього часто не ходять, тому стежки сильно не протоптані - це для того, аби зберегти місце від чужинців. На моє питання про муміфукування, вони стверджують, що подібний метод збереження тіла давно втрачено. Я ж пригадую, що тут вже якось був і про те, що вони говорять, вже знаю. Можна постаратися і пригадати багато інших подробиць. Знаю, що далі на моєму шляху буде ще один такий склеп, але тіло померлого там не збереглося в такому стані, як тут, аби виглядати майже, як живе. Моя стежка пошуку "пропавших" проходить вздовж водного потоку: весь мій маршрут - це маршрут цієї річки. Йду довго, нікого не знаходжу, але в той же час річка закінчується водоспадами і я опиняюсь перед вибором і пошуком: яким водоспадом легше зійти вниз, аби йти далі. Цієї миті я вже не сам, а з якимсь напарником, з яким раджусь у пошуку і виборі кращого рішення. (Можливо, це та людина, яку я шукав, але на цьому етапі сну - це вже не важливо). Вирішили спускатися не першим водоспадом, а пройтись трохи далі по каміннях поміж живих потоків річки і вийти до іншого, який виявився кращим: менш бурхливим, менш високим і тим самим більш безпечним. Вже настала ніч і ми приходимо, прямо недалеко за цими водоспадами, до якогось табору тубільців, а у них якесь масове свято навколо вогнів і центрового поміж них... На цьому просинаюсь.

Сон 081122 "Треба!"

Наче в чужому образі: очима головного героя - опиняюсь в екстремальних умовах виживання. Природа, потічок у якому купаюсь, вода тепла і приємна, лишень занадто стрімка, каміння у воді та понад берегом. Так, наче ще з кимось напочатку всієї цієї історії спілкуюсь, опинившись у таких умовах. Все добре, поки триває тепла пора, але з часом наступає холодна і треба думати, як себе обігріти. Мистецтво сплести солом'яного капелюха, який рятував від сонця, тепер не зігріє все тіло. Аби вижити, треба екстрено мислити: що робити? Очі вишукують усі придатні засоби виживання. Уже мислю, як викопати нору... Якогось дня до рук потрапляє замерзлий равлик: оце делікатес! - подумав я, - і як його треба їсти? 0230'
P.S. Перед сном дивився документальну нарізку кінематографічних трюків ери німого чорно-білого кіно за участі американського актора та режисера Бастера Кітона.

Сон 251022 "Дивний улов. Очищення"

Вирішую якісь справи в незнайомому комерційному офісі. Ходжу його світлими коридорами та кабінетами, спілкуючись з керівництвом. Тепер маю якусь торбу різних личинок, яку висипаю на землю, а вся та живність жваво починає ворухатися і пробувати розповзтися. Міркую щодо птахів, яким таке кубло здалося б раєм.

Сниться, що маю четверту дитину - усиновлену - дівчинку. (В реалі тільки двоє). Навіть спробував пригадати: яка ж третя? Міркую щодо четвертої. Дивно, але в документах її забував зазначати і не користувався пільгами, як багатодітна родина. (Цікаво, що в Україні для багатодітної сім'ї достатньо трьох дітей). Побачив, що у тієї дитини на шиї з переходом на плече утворилися грубі фурункули. Мала дитина за собою не помічає і не дасть тому ради. Почав їх вичавлювати. Спочатку по пару штук, а вони довгі та жирні, потім десятками за раз-другий. Якщо одразу дитину оцінював років п'яти, то в процесі усування проблеми її вік почав ставати підлітковим. В очах дитини помічаю більше розуму та терпіння. Вдивляюся у риси обличчя, аби вловити щось знайоме... Бачу якусь привабливість, але не розумію її до кінця.
P.S. Фурункули мають подібний білий вигляд, асоціативно близький із личинками, що був у попередньому уривку. Сюжет з четвертою дитиною (дівчинкою) якось вже снився, але доволі давно (тоді я приїхав було з довготривалого відрядження). Шия і плече відсилає мене над розмірковуванням художнього образу з мистецької роботи доньки.

Тепер десь на лоні природи. Шукаю тепле озеро, адже знаю, що таке є. Знайшов одне, в якому побачив рибу, яка ліниво плавала. Почав ловити її рукою, а вода - зимна. Тому риба й лінива - подумав я. Як по одній ловлю, так одразу й чищу. Міг ловити досхочу, але розумів, що вона невелика, більші мають плавати на дні. Десь здалеку, на сусідньому озері якась дівчина вирішила покупатися і почала роздягатися. Міркую: на вулиці холодно, вода холодна, може, моржує? Все ж таки має бути десь тепле озеро? - є переконання, що недалеко теплостанції, яка має знаходитися неподалік. Якоїсь миті ці озера я сприймаю в образі великих акваріумів. На якомусь етапі, поки ловив і чистив рибу від луски, хтось до мене приходить і зве до себе. Поспішаючи, останню майже недочищаю.
P.S. Так як ліг спати завчасно, хоча трохи боліла голова, зміг виспатися і всі сюжети записати після сну. Що насправді нетипово: якщо одразу не записувати, на ранок усе забувається.

Сон 310322 "Занедбані краєвиди"

Приходжу до якогось будинку, в якому маю опинитися на другому поверсі. Щось повинен туди принести або звідти забрати. Таке у мене завдання. При вході розумію, що сам будинок знаходиться в доволі занедбаному стані. На першому поверсі потинявся трохи, шукаючи сходи, поки не зрозумів, що варто запитати якихось жіночок, можливо, прибиральниць: як мені потрапити на другий поверх? (Інтуїтивно, будинок нагадує колишню поліклініку або лікарню, можливо, школу.) Кажу це не так словами, як показую жестом. Пішов за вказівкою, але виявилось, що скерували чомусь до туалету. Внутрішньо мене це обурює: невже і так не ясно, що в цьому будинку важко незнайомцеві з першого разу знайти сходи? Перепитую знову, після чого проводять і показують де вони. Після вирішення якихось справ, покидаю цей будинок із групою молодих осіб і приходжу разом із ними на якийсь парковий майданчик. Біля дверей навіть виникла черга, я ж виходив останній. По ходу дороги частково проходжусь по якомусь довгому бордюру на певній висоті. Хтось зауважує: чи мені не страшно? Відзначаю, що йду впевнено і рівно. З однієї сторони я розумію, що маю до тих людей причетність, але разом із тим поводжусь від них осібно, можливо, за віковою різницею. Час-від-часу мене турбує залипла на зубах якась ґума. Вирушую її язиком і потрохи спльовую поодинокі кавалки. Якогось разу вийняв її у вигляді довгої смужки, більш подібної на нерівномірний скотч. Відзначаю для себе, що більше прагну самотности, аніж колективности з кимось. Відходжу від загального натовпу і зазираю на незнайомі краєвиди: якісь огорожі, бетонні конструкції, ще голі, але весняні дерева. 1730'

Сон 210521 "Неконтрольована ситуація"

Я десь з дружиною на лоні природи, поміж заміських дач. Десь поряд нас присутній якийсь будиночок, з якого ми вийшли. Темп подій розмірений настільки, що в голову приходять різні ідеї. Ось дружині захотілось напнути якусь гумову річ, щось на зразок тятиви в арбалеті, загалом не схожу на зброю, а "пародію на неї": матеріал, який натягується та неймовірно довго скручується. Чим я і почав займатися, а вона пішла. Натягнув до такої сили, що пора вже відпускати, а дружина все не виходить із дому. Відпускаю: будь що буде! Злітає гумова стяжка і починає в повітрі робити хаотичні викрутаси. Від стрімкого руху самозапалюється, отже, тепер літає не просто гумова річ, а неконтрольований вогонь. Пролітає над дахами будинків, робить півколо біля посадочного ряду високих сосон. На кожному просторовому оберті виникає в мене острах, що ось-ось щось від нього спалахне інше. Якоїсь миті приходить спостереження, що це полум'я набуло якогось незалежного інтелекту і рухається взагалі невипадково. Ось вже раз наблизилось до мене і полетіло далі, а ось вже вдруге: стало переді мною і певний час не зрушувало з місця. Від того я закрив очі, але шкірою відчув, що полум'я просто мене не покидає, а тримається поперед мене... Ще мить і полетіло у невизначеному напрямку, наостанок прокотившись дощовою ринвою дому, з якого так і не вийшла дружина подивитися на реалізацію своєї ідеї.
P.S. Проснувся зі схвилюванням: перший раз у житті побачив щось подібне! 0245'

Дощовим днем гуляю парком, піднімаюсь сходами. На одному з поворотів стоїть табуретка, а на ній - маленький песик, може, цуцик. Стоїть доволі смішно і жалісно: на задніх лапках, передні склав, як сурікат, а сам весь мокрий від дощу і дивиться кудись угору. Подивився вгору і я: грубе галуззя дерева і більше нічого. Вирішив це "диво" сфотографувати, що і зробив. Від його питального погляду вирішив вилізти на ту ж табуретку самому і подивитися вище: нульовий результат. У голові промайнула асоціація з молодим стильним хлопцем. Після певних вагань забираю цього цуцика із собою. По дорозі це живе створіння навалює мені в кишеню, так що одразу проступило тепло і коричневий колір крізь штани. Звісно ж йому приємно! (Отака вдячність). Приходжу до дому, який нагадує батьківський, міркую, що не пускатиму його далі прихожої та кухні. Тепер дивлюсь інформацію за цього хазяїна: "... Автор однієї книги, займається музикою і дотичний до медіа". Відволікаючись від перегляду інформації, згадую за свої штани, які треба попрати. 0444'

Сниться, що на останній сон донька зробила художнє оформлення, як цуцик розкидав по кімнаті взуття і пересувається поміж розставленими перешкодами. Я ж сідаю і вичитую текст свого сну. Зі спини підходить дружина і проявляє інтерес до мого писання. 0530'

Сон 111020 "Таємниці гостинні"

 Сиджу вдома зі своїми дітьми в кімнаті, яка нагадує батьківську. Знаю, що батьки пішли на якесь свято, отже, всі родичі знаходяться в одному місці і їх об'єднує велика подія. Звукове тло створює увімкнутий телевізор. Раптом відчиняються двері й у кімнату входить баба Марія (в реалі - померла), а за нею батьки та інші родичі, серед яких двоюрідні брат і сестра, які приїхали з Ізраїлю. Я здивований такій раптовій події. Батько каже, що приховували їх приїзд від мене до самої цієї зустрічі. Я ж одразу намагаюсь познайомити своїх дітей з ними та їхніми дітьми, з якими вони приїхали також. Називаю всіх по іменах. (Дивна трансформація облич у д. брата та сестри: спочатку я їх бачу молодими, так наче це асоціативне поєднання їхньої схожости з власними нащадками, а потім виникає вікове розмежування). Потім всі разом ідемо на вулицю і д. сестра заводить розмову про воду, так, наче цю тему вже перед нашою зустріччю обговорювали. Батько ж рекомендаційно наголошує, що я добре на цьому знаюся. Суть у тому, що вони хочуть брати воду з моря, як то роблять інші поодинокі сім'ї, не афішуючи поред керівними органами сам факт. Це пов'язано із тим, що в країні присутній дефіцит води. Морську ж воду дистилюють у питну. Я ж показую приклад, знаходячи шматок матеріалу, якою має бути труба та наголошую, що її кінець не має лежати прямісінько на дні моря, а в метрі від дна. Тепер, подорожуючи такою великою родиною десь на свіжому повітрі, раптом виходимо на таку ділянку дороги, де обабіч росте висока трава, а поміж неї бачу гриби, висотою з метр, а може й більше. Гриби не їстівні, але величчю вражають. (Дехто в реальному житті їх уживає). Хтось пробігає тією травою і збиває одного з них. Я ж кажу щось смішне і від того відхиляюся в сторону, і раптом для себе відчуваю, що на шиї у мене "мотузка", яку на повідку тримає згадана в розмові д. сестра. Хоча "мотузка" була невидимою, яскраве і раптове усвідомлення її наявности - на рівні фізичного відчуття. 0610'

Сон 071219 "Природа бере своє"

Їду дорогою біля поля, на якому, на свіжозораній землі стоять три імпровізовані каркасні "палатки", обкладені бадиллям із кукурудзи. Зі сторони виглядають, як шалаші. Дивлюсь на них з машини, якою минаю по дорозі. Бачу людей, які йдуть до них у легкому одязі, з-під якого прозирають купальники. Звертаю чиюсь увагу, що ці люди ходили купатися. Якщо брати послідовність подій, з'являється порушення часу або простору. З одного боку палатки вже минув, а наступним кадром бачу, як мешканці до них ідуть. До споглядання примішується спогад, як їх бачив у минулому. Можливо, тут візуальне сприйняття пов'язане з тим, як їх неодноразово минав. Тут у думках проминають, наче спогади, пов'язані з цією дорогою, що тут на полі була трава, потім свіжа зораність і наостанок - сухий ґрунт. А може, то лише мої міркування під час сну? Наостанок потрапляю в одну з трьох палаток. Там сидять дві сімені пари. Один чоловік простягує руку і закриває два вікна, які нагадують сучасні жалюзі. Закривши їх, світло в "шалаші" лише приглушується, але не зникає. 0500'

Сон 191119 "Скажи мені, що ти мене любиш!"

Відвідую музей якогось просвітителя. Біля нього, на лоні природи, є живий куточок, де живуть тварини, зокрема слон і слоненя. З кореня доволі великого дерева, що росло на тому місці, спеціально зроблене озерце, в якому найбільше любить купатися те мале створіння. Я підходжу ближче, дивлюсь, як все організовано. Територія велика. Уявилось, що десь за далекими межами огороджена від небажаних впливів. Тварини живуть вільним життям, без впливу насилля зі сторони людей. Це все узгоджується з філософською концепцією згаданого просвітителя: світ є вільним для самовираження і власного розвитку. 0345'

У другій хвилі цього сну постає антитеза, виражена в іншому розвиткові подій. Зокрема, привертає увагу дивна поведінка людей, які мешкають родиною в домі, що стоїть недалеко від того озерця: живучи таким же вільним життям, ставлення їхньої дитини до слоненя, можна було б назвати "негуманністю". Таку поведінку спостерігали тоді, коли він на пару з твариною виходив гуляти в село. Кількома словами можна описати ту "негуманність", як нечутливе ставлення до того, кого, схоже, любиш, як і всіх інших у цьому живому світі, без поділу хороший ти чи поганий.

За сюжетом сну: я є студентом і живу з батьками. Разом із батьком купуємо машину, прямо з салону: білу, схожу на "Тойоту". Якогось дня виїжджаю на ній і трапляю на природну перешкоду, яка гне капот. Вирішую заробити той отвір дерев'ною дошкою. Вирізаю по розмірах, підставляю: вийшло доволі непогано. Цікава рефлексія: як наслідок, зміряв поглядом у тій дошці зроблений виріз. Повертаюсь додому, розповідаю про те, що трапилось. Інформацію сприйняли без негативу. Звісно ж, міркую про себе: куплено за мої гроші, "то й розпоряджайся нею, як хочеш!" Другого разу маю встигнути на навчання, виїжджаю з дому, дивлюсь на себе: так поспішав, що не перевдягнувся. Треба повернутись! Повертаюсь. Тепер виїжджаю разом з батьком і матір'ю. Батько за кермом. Під'їжджаємо до якогось закладу, мати висаджується, спирає на машину лопату, яку взяла з дому, вона падає; кладе на землю якісь саморучно наготовлені таблички (написи не видно). Це такий у них на роботі день: прибирання території, розставляння знаків. Питаю в батька: "То за скільки купили машину?" Відповідає: "За вісім тисяч!" Кажучи про неї тільки схвальні слова. Міркую, сказати чи ні: " От колега з роботи планує купити собі не менше ніж за дванадцять". 0500'

Сон 030919 "Це тобі, Україно!"

На лоні природи, над певним урвищем, двоє чоловіків і двоє жінок влаштували собі повітряний пікнік. Пристібуючись до повітроплана, кожен по черзі перелітає кручу. Свої польоти присвятили національному прапору України, яке, при спускові, звисає в повітрі долу. Один учасник знімає свої польоти на відео. Якоїсь миті дивлюсь на процес його операторським поглядом. Звертаю увагу, що стяг, обвисаючи вниз і маючи на вітрі,  перевернутий: жовто-синій. Фільмуючи на відео ці миті, спортсмен-любитель за кадром каже від щирого серця: "Це тобі, Україно!" Тепер дивлюсь на всіх учасників такого оригінального пікніка зі сторони. От бере якась дівчина і так само перелітає з одного місця на друге. Бачу, що один з чоловіків увесь у татуюваннях: торс, зокрема спина, вся замальована незвичним сюжетом, що раз за разом чіпає мій погляд: на чудово виписаних хвилях моря з чітко окресленим обрієм, в просторі "зависають" 2,5 мотоцикла. З однієї сторони море сприймається так, наче він зайшов у нього по шию, звідки видніються на обрії його голова і частково білі руки, а мотоцикли мають такий вигляд, наче зависли в невизначеному просторі між хвилями та споглядачем, іншими словами: своєю присутністю там "нікуди не впираються". Присутня одна незвична цікавинка: десь недалеко від учасників цього пікніка, в глибині урвища, стоїть велике старезне дерево, до стовбура якого прикріплений діючий електроящик. 0223'

Сон 150619 "У боротьбі й примиренні з природою"

Пішли на полювання з традиційним переконанням, що ми вміємо підкоряти собі природу. Дружина у намірах більш войовнича, що тепер виражається в цілеспрямованости навчити когось практичному вмінню: "Дай мені!.. Ти не так робиш!.. Дивись, як треба!" Таким чином ми опиняємось у знайомому нам місті, яке називаємо дачею - округла висока недобудована бетонована споруда. Заходимо в неї. Знаємо, що ввечері настає час, коли на нас може чекати "зло у вигляді змій" (чи то буквально, чи то метафора, важко зрозуміти). Аби мене навчити, як із тим боротися, дружина підриває стіну, так, що нам перекривається вихід. Тепер стає питання: як вижити? Ми шукаємо шляхи "із замкненого кола" тієї споруди. Спостерігаю, як виникає у неї сум'яття і нотки паніки. Так, як споруда має чималенький простір, у ній утворилась своя флора і фауна: правильно спостерігши за тими ресурсами, роблю висновок, яким і ділюся: можна пережити зиму! Звертаю увагу на мох, траву, на дрібних комах, які літають аж над самим долом. Це означає, що там їм тепло, ми можемо зробити, як вони - наблизитися до землі - і перестати мерзнути. Серед трави можна знайти те, що йтиме нам у їжу. 0020'

Сон 120419 "Сприятливі кола"

Курортне містечко. По роду служби замешкали в приватному будиночку. Колись я тут був, маючи інші службові завдання. У тому домі живе чоловік, який не завжди адекватно сприймає кимось сказані слова. Одного разу дійшло до того, що мені довелось від нього тікати, що вдалось доволі легко. Побіг провулками, поміж зелених дерев, у сторону річки, знаючи, що там він мене не знайде. Усі обставини складались для мене сприятливо. 2336'

Приїхала до одного з колег бабуся. Давно не була в Польщі. Несподівано для всіх накупила багато млинців, як на весілля. Почала викладати їх на стіл, утворюючи  симетричність кіл. Дивлюсь, а біля мене Ю., з яким працював у Вроцлаві. Кажу йому: а пам'ятаєш В., той що з нами "варив" (показую пальцями "лапки", отже, працював зварювальником), до якого так само приїхала бабуся і накупила светрів на цілу родину? 0240'

Сон 020319 "Колишні напрацювання"

Я завітав на стару роботу, на яку нині працевлаштувалась моя дружина. (Жодних суттєвих асоціацій із колишніми місцями праці в реальному житті. Також виникає подвійне відчуття: праця дружини то якимось робом і моя праця). Сиджу за офісним столом і спілкуюсь з колишньою колегою В. на різні теми, про щось жартую. По ходу розмови вона заповнює якісь документи. Ставить оціночні питання щодо себе, аби підтримати розмову. Я знаю, що дружина зараз у директора і може чути мої розмови "ні про що". З іншого боку, своїми розмовами можемо заважати роботі інших працівників, адже офіс невеликий. Колишня колега ставить дивне питання щодо того, як я оцінюю її шанси на посаду президента? Сприймаю це за жарт, щось коментую. Робить уточнення, зачитуючи щодо себе питання з паперів, із якими працює. Розумію, що то є документи для подання кандидатури на участь у виборах на посаду президента України. Папери частково заповнені, викликають у мене інтерес. На її столі лунає телефонний дзвінок, згадана колега піднімає слухавку. Чую і я голос з телефону. Жіночка представляється: "Магазин "Природа"..." Згадую, як колись заходив до них, аби укласти договір. Міркую собі: от і пройшов час, а дзвонять лише зараз! Видно мої колишні напрацювання!.. А виявляється, що питає вона не по роботі, а зовсім інше: чи не знаємо раптом, де можна відремонтувати копіювальний апарат? Просить підказати фірми або спеціалістів. Колега розгублюється, а я одразу їй підказую найближчий сервісний центр. У той же час заходить якийсь інший колега і додає, що знає пару інших, і називає їх. Я кажу, що і я знаю про них, просто порадив найближчий. Він у відповідь, що в запропонованому мною сервісному, дійсно хороші спеціалісти. Тієї миті заходить директор, заклопотаний і трохи виснажений роботою. Бере у В. ті документи, які були перед нею і йде за вільний стіл, аби їх підписати. Помічаю, що останні папери вже мають розставлені печаті. Подумки: тіж папери В. тримала "на президента"? Може, це інші в його руках. Сідаючи за стіл, керівник не опускаючи голови, почав дивно косити одним оком. Про себе відзначив: який він дивний! Ловлю його погляд, а він спинився на ефектній дамі, що увійшла в офіс і стала в дверях. Наче зрозумів одразу, що то його друга половина. Десь тут опиняється і моя дружина, яка готова почути наступні вказівки до роботи. Осідаючи повільно в крісло, і не зводячи очей, директор простягає руку до працівника, якій заходив із коментами про копіювальні апарати. Потрапляє рукою у внутрішню частину сорочки і разом із тим у дірку в районі правого плеча й пальцем, крізь рвану тканину, проводить круговий рух, як то показують об'єм шкоди, а насправді прагнучи жестом щось пояснити, й у тому ж стані заціпеніння й неспускання очей, каже слова, видно, адресовані до моєї дружини: "А ти тікай, сонечко, тікай!"

Сон 200119 "Неочікувані візії"

Якогось дня повертаємось до дому і бачимо, як облаштовує сусід новорічними ліхтариками свою садибу, яка межує з садибою батьків: вивішує їх на дроти між стовпами. Між садибами ще існує якась відстань, завдяки якій найнятий сусідом кран вивішує новорічну "біжутерію". В десяти метрах від нашої і його садиби стоїть імпровізований безгосподарний туалет. За якусь мить бачимо, як кран облаштував однією металевою конструкцією святкову огорожу навколо нього. Я міркую: як же так, він навіть не стоїть на якійсь вигрібній ямі, під ним лише підкладені металеві пластини? Недалеко від того місця був у землі люк, до якого той кран остаточно пересунув той туалет. Разом із тим, протягом цього сну фігурує багато туалетної тематики по його облаштуванню: якась вода в районі люка, пересуванння металевих пластин, спричинюючи тим багато мороки.

Працевлаштувався в рекламне агентство на випробувальний термін. Ловлю себе на тому, що директор поводиться, по відношенню до працівників, доволі дивно, неуприявнюючи деякі свої задуми. Отже, він мені не подобається! Працюю, аби зрозуміти до кінця: де підвох? Одного разу зібрав він нас на природі, десь у лісовій зоні парку, так би мовити "для відпочинку". Бачу, що всі вже знудилися і готові йти до дому, один так і каже шефові, що йому пора, на що він категорично відрізав: працівники нашої фірми мало бувають у такій немимушеній атмосфері, а "ти підеш"? Мене це трохи підбурило, тоді я кажу: мені пора, до побачення! - і йду. За деякий час мене доганяє той працівник, який просився першим.
Якогось дня у нас було завдання: познайомитися з певним виробничим процесом. Ми прийшли і нам було велено створити веселий образ з головним актором, пострибавши на двоярусній батутній палатці. (У сні цей об'єкт виглядав доволі оригінально: довго добирати слова задля опису того винаходу). Головний актор мав показати, яка палатка чудова і універсальна, навіть продумано, аби крізь неї можна облаштувати дерева - для того він одним фрагментом навіть просунув крізь гумову підлогу свою голову. Головне, що всі сцени актор грав, шкірячи свої зуби, виказуючи неймовірне "щастя" від того. Нас попросили зняти верхній одяг і для фінальної сцени пострибати з ним на другому поверсі того "батуту". Без кривої думки, бо все сприймалось як випробування, на пару секунд відзняли сцену. У тій сцені фігурували накачані хлопці з відсутніми емоціями на обличчі, а я там, як непришийкобиліхвіст зі своєю статурою. По завершенню я собі міркую: що це було? Йду з одним із учасників рекламного ролика, спілкуюсь з ним на тему дня, кажу, що якби я знав, то одягнув би веселіші труси і прислухався б до порад режисера, якого тут не було. І взагалі: навіщо мені фігурувати в таких сценах? Псувати репутацію участю в рекламі? Колега відповів чітко: ти ж знаєш, які ти підписував документи, коли йшов на знімальний майданчик? Я кажу: жодних! І мене осяває: розумію, що директор нам видасть зарплату з участі в рекламному ролику, а не за стажування. Вся робота - це ширма, для відмивання нечесною працею грошей, що проходять крізь фірму. Дорікаю собі, що вже зарікався йти коли-небудь працювати в рекламне агенство, от собі й маєш: будуть показувати по телевізору, як ти стрибаєш в трусах, як невідь-хто! 0543'

Туристичний відпочинок із сім'єю біля якогось замку. З нами в кошику морська свинка, яка більше схожа на маленького котика. Ми на погорбі, що йде під дужим кутом, аби з нього зійти. Я чи то сповзаю гузом, чи то збігаю з неї. Перед тим бачу, як долі перекочуються боком (зліва-направо) зо п'ять котів до дітей, які сиділи в гурті зі своїми батьками. Спустившись, і я покотився, як ті коти - боком, викликавши у відпочивальників подив. Моя рідня приносить нашу корзину з морською свинкою і я зі своїми дітьми показую їм, який у нас "котик".
Ми вдома: тільки-но приїхали з відпочинку. Зазираю в широку торбу, що була корзиною, і бачу в кутку причавлену чимось (з речей) морського "котика", що ледь дихав, але був живий. Узяв у свої руки, відчув його маленьке розслаблене тіло, білу пухнастість. Комусь зі своєї рідні з докором і дрібкою чорного гумору кажу:

А котик - дохленький!

Роблю під замовлення сімейну фотографію на дуже старий фотоапарат на тринозі, з потужним спалахом, який тримають на витягнутій руці. Такий, при якому казали: "Дивіться, вилітає пташка!" - і рукою проводили перед об'єктивом чарівний жест колом. Виставив родину, налаштувався, зробив кадр. Кажу: залишайтесь на місцях! Підійшов до них, щось підправив, узявся зробити другий знімок: "для перестраховки", а спалах не спрацював. Підсумував: все добре, перша світлина була зроблена чудово! 0818'

Сон 221118 "Портал для свідків невидимого"

Я йду на скелястий пагорб, що над річкою Тетерів. У мене там стоїть залізний гараж - прямо-таки на самому схилі, частково вкопаний у кам'янисту породу. Поміж каміння йдуть стежки, ростуть невеликі дерева. По сусідству від мого гаража, на тій кам'янистій кручі, є й інші "нори", куди приходять люди. З того місця доволі красивий краєвид на річку. Бачу, як біля неї, на березі, у відносній даличині від мене, збираються поодинокі люди, але в одному місці. Раптом "відкривається портал" і вода починає світитися рівною стежкою від одного берега до іншого. Розумію, що стаю свідком загадкової події, яка трапляється доволі рідко, і про яку згадують у народі, як легенду або ж байку. Вмикаю на телефоні відеозапис. Починаю спостерігати, як по тій стежці починають іти невідомі мені "сутності", ледь торкаючись кінчиками ніг поверхні води. Їхню природу я б назвав безтілесною, контакт із якою для людини небажаний. Істоти проходять і "стежка" на воді зникає. Біля мого гаража бачу самостійну дитину років десяти, яку раніше не помічав. Вона має свою "нору" і ключі до невеликої сусідньої споруди. Скільки місця в горі за тими дверима для мене, як і для кожного - невідомо. Не можу зрозуміти до кінця: видно він так само, як і я був свідком тієї події. Біля нього починають збиратися інші хлопчаки-однолітки. Озираюсь, а круча починає "оживати" тими людьми, як розумію, які були безпосередніми учасниками того "порталу" із сутностями. Маю конспірологічну поведінку. Думаю, що робити з відео, яке записав: якщо виставлю в youtube, видам себе і те місце звідки знімував загадкове явище, якщо не покажу - не повірять на слово. Краєвид міняється: я в рідному місті, йду центральною вулицею. У ста метрах від ЦУМу згадую-бачу такий самий "портал", який проходить через проїздну частину, від однієї сторони дороги до другої. "Бачу", адже це спогад-легенда, затерта в моїй пам'яті. Насправді, по дорозі звично їдуть машини, по тротуарах неспішним ходом йдуть люди. Життя як життя, нічого дивного!

Сон 201118 "Пластика збережених образів"

Я виходжу з незнайомого дому і дивлюсь у перспективу. Бачу красивий ракурс, який надихає мене до світлування. Починаю фотографувати краєвиди. Основні елементи поєднання: осінній ліс, небо, дорога / споруда. Захоплює просторовість у поєднанні з яскравими кольорами і їх контрастами. Більше уваги починаю приділяти старому об'єкту на лоні природи. Знаходиться він на великій території, оточеній лісом. Сама споруда являє собою покинутий доволі багато років тому початок будівництва, у вигляді ансамблю залізобетонних каркасів різної форми. В тій давності пересвідчився остаточно, коли буквально виповзав з-поміж елементів тієї конструкції, натрапляючи на вимитий "часом" бетон, зіржавілу арматуру, що визирала з нього. Якийсь чоловік, з кола тих, із ким я був у домі, підходить до мене і пропонує допомогу. Дякую, але кажу, що сам! - і встаю на ноги. Задоволений від збереженої пластики побачених образів.

Сон 041118 "Підготовка до виходу"

Літо. Наче дачна ділянка з виходом на лоно природи. Чую наступну думку: надовго "зависли" на одному місці! Вирішено: їхати! До шостої вечора маємо вирушити. Я знімаю рештки своїх речей з найвищої шнурівки, що йдуть у ряд одна над одною, зокрема шкарпетки, припнуті поокремо на прищіпки. Терміново покидаємо територію. Всі їдуть, залишається мені сісти в останню машину. Виходжу з дому, в якому оперативно, з механічним шурхотом, замикаються на автоматі вікна і двері. Прямо з моїм виходом із дому, чиниться остаточний шум вхідних дверей. 0419'
P.S. Фрагмент з автоматичним замиканням вікон і дверей, навіяний уривком з фільму, переглянутого на ніч.

Готуємось до якогось виступу. Маємо вийти на сцену в образі "дракул". Не до кінця ясна моя роль, але на чиєсь прохання я зголосився побути в такій ролі. Окрім мене, ще дві особи мали бути в такому ж образі. Ми стоїмо в якійсь кімнаті - це навіть не гримерна абощо - і одягаємо відповідний одяг, який був пошитий спеціально під кожного. Одягнули все, мені залишилось взути довгі бути з дивними фігурними каблуками, які зобачив у колег по ролі, а свої ще не знав, де лежать.

Сон 121018 "Взаємне відчуття прекрасного"

Місце на природі, на якому люди зійшлись за спільним інтересом. Стоять одна біля одної дві великі кулі зеленого кольору, наче плетені з лози. Присутні учасники зустрічі то заходять до них, то виходять. Виникає взаємне відчуття радості, розуміння, причетності до прекрасного.

Сон 230918 "Відхід і повернення"

Виїхали на лоно природи. Вирішили покупатися в річці. Вода тепла і неймовірно приємна. Дно пісчане, але не рівне. За дужим горбком відчув у воді багато риби. Навіть якусь зловив руками. Був подивований, що вона не сильно пручається, коли її ловиш. Раз, другий пропливаю те місце, а риба наче змовилась бути у виямку біля того узвищення, що під водою. Вирішую її наловити. Ті, з ким купався, вже повиходили на берег, посідали за столик. Виходжу і я з річки, кажу, що хочу наловити рибу, але хто міг би мені допомогти - потримати відро, аби туди складати вилов? Визначаємось швидко, я берк сачок й ми йдемо. Поряд біля річки інша частина водойми. Доволі приваблива, з красивим дном і водоростями. Але вирішую піти до перевіреного місця. Заходжу у воду і риболовлю в перевіреному місці. 0430'

Заходжу в якусь навчально-виховну установу до директора, пов'язану або з медициною, або з натуралістикою. При вході до її дверей якісь працівниці у білих халатах. Міні треба віддати їй якісь документи. Раптом вона питає в мене: як має бути правильно: "желамі вам..."? Я усміхаюсь і кажу, що в російській мові це слово відповідає на питання: "что делаєм" - "желаєм", також навів приклад, як буде в українській: "бажаємо", і додав: а от Ваш варіант буде, як у польській: "życzymy". Директор подивована, як і її колега, тим тлумаченням. Я подивований тею безграмотністю. Ловлю себе на тому, що мені не цікаво бути в їхньому оточенні.

Кінець робочого дня. Складаю робочий інструмент. Не вистачає контактних дротів до тестера. Хтось каже: чи не твоє он там лежить? Дивлюсь: вони! Все, чемодан укомплектований! Зустрічаю колегу, який їде вже додому. Вдруге висловлює мені комплімент. Я усміхаюсь, обігрую його прізвище, аби почув мій комплімент. У тому контексті наспівую пісню, обіграну під грузинський анекдот: "Горіла сосна, палала...". Кінець робочого дня. Всі збирають свої інструменти. Я відкидаю на стіл дві ізоленти, які валялись біля мене. У різних сторонах столу чую подвійне: "Дякую!" Це так під завершення праці люди "підгрібають" халявне, що "погано лежить". Йду сходами до виходу. Мені дають листок із прізвищами, зі словами: "підпиши!" Не зрозумівши суті, вчитуюсь у документ: ідуть з два десятка прізвищ з більшою долею підписів. Хтось проходить мимо і каже, що це ті, хто в робочий час усією групою виходив за територію. Мене там немає і бути не могло, тому передаю той листок і йду з будови. 0820'

Сон 170518 "Невпинний єнот"

Наближається етап підключення електричних шаф. Керівництво уточнює: хто робив таке раніше? Бо іноді виникає казустично: людина зголошується робити, а не вміє.
0303'

Заходжу на другий поверх у знайому мені кімнату, але вона в рази ширше. Сидить зліва якийсь узбек, який "любить поговорити", ще пару людей, з якими є мої діти, справа - кума. Узбек травить анекдоти і розповідає історії з власного життя. На столі лежить суха трава, що ароматами повнить кімнату. Якісь надзвичайні прянощі. На другому плані живий куточок на весь обшир кімнати. Якби буквально: жива природа. Я виходив у межах тієї кімнати то в одні двері, то в інші. Якась давня історія з закоханою в мене дівчиною у вигляді її листа написагого до мене в далекі часи. По ходу якось підійшов і навіть поділився листом з кумою, зі словами: спробуй, оціни! Прочитавши його, виражає своє подивування, яке нічим новим не підкріпилося, адже історія давня: ну ти даєш, ну і даєш!.. Лист для мене нічого не значить, адже все давно минулось, навіть більше: ще до того, як я його отримав. Я спостерігаю за живою природою, що знаходиться за спинами присутніх. У поле зору потрапляє єнот, який геометрично, наче цівкою з водограю, пісяє лежачи на правому боку і водночас витанцьовуючи на траві, відштовхуючись задніми лапами, виробляючи кола. Відволікшись на слухання узбека, я його перебиваю і питаю за ароматичну траву, що лежала на столі. Він почав коментувати не лише те, про що я запитав, а й про те, що навколо нас, в тому ж числі про того єнота. Я сказав, що я його бачив. У тому ж числі він включив у перелік "удава", але я його знову перебив і сказав, що "удав", який лежить у траві - несправжній. Потім знову єнот почав привертати до себе увагу, виробляючи ті ж реверанси і художньо обприскуючи все довкола. Я звернув увагу присутніх на того єнота, який весь час залишався в полі мого зору, а не інших. Зокрема дітей, яким на мою думку було б цікаво на нього подивитися. Але тут він знову почав своє, наче відчувши додаткову увагу і підповзши ближче. Так, обсцікаючи все підряд, він сам опинився в калюжі власної сечі, але від того щастя в нього не меншало. Мокрий і невпинно грайливий, він уже виліз на нашу територію, де ми сиділи. Я вирішив піти, сказавши своїм дітям, що досить тут сидіти. 0427'