Сон 301119 "На межі з природою"

У мене робоче завдання розібратися з інтернет-сполученням вздовж заводу, лінія якого пролягає на стовпах і межує з лісом. Робота довга і я її проходжу з інтересом. Рухаюсь від одного з'єднання до іншого. В результаті виходжу на якийсь хутір, у якому помічаю неймовірні краєвиди: як поодинокі споруди, загублені в лісі, прикрашають окультурені колись високі дерева, висаджені господарями, які покинули ці закутки природи. Один двір видався мені доволі знайомим. Я його знав ще тоді, коли тут було зелено, тепер пізня осінь, і сірість хатини у поєднанні з обійстям надихає мене взяти телефон і зробити цікаві фотознімки. Трохи далі, глибше в ліс, зустрічаю якусь бабуську з онуком, що прогулюються лісом у пошуку грибів. Прислухаюсь до їхньої розмови, більше, до звичного за статусом монологу старої, яка з захопленням щось відповідає на питання малого. Дивує те, що чую тут білоруську мову, або ж, як на мої скромні знання у ній, вгадування незвичних за вимовою слів разом із рідною українською лексикою. Рухаюсь далі. Врешті-решт інтернет-лінія мене виводить на якийсь фургончик із ремонту взуття. У ньому сидить майстер, до якого виникає в мене запитання: чи справді тут завершується ця лінія, в якій я вже дещо загубився, визначаючи з поміж інших кабелів мій спецкабель? Аби спростити питання, доповнюю: чи є в нього зараз інтернет? Дає схвальну відповідь: "До останнього часу був, можу ще й зараз перевірити!" Потім сідаю з ним у його машину і ми прямуємо до заводу іншою дорогою. 0040'