Сон 070826 "Не треба"

Підготовка до поїздки за кордон. Там має відбутися якась конференція, на якій я маю бути присутнім. Разом зі мною їдуть також інші люди. Локація збору для всіх - батьківський дім. Зауважив, як всі поважні чоловіки почали ходити однаково в туалет, по простому - на стіну біля сараю. Тепер лазня (частий мотив у снах), купаються всі окрім мене. Заходжу до прилазенкової кімнати, розумію, що залишився чоловік, який сам порядкує. Зауважую біля печі дрова прикриті грубою тканиною, а поверх - "гору" піску. Із-за дверей (не відкриваючи їх) просить мене підкинути до печі дрова. Якось вирішую це питання з піском, що на здивування виявилось простим, та дістаю поліна. Тепер мені кажуть, що за пару годин виїзд. Починаю збиратися, але розумію, що речей із собою ще не зібрав, а яких саме збирати - немає. Питаю й уточнюю, наче в матері, що речей не зібрав, а всі наукові (в значенні науковці) та поважні стверджують, що за два дні (тут вже не годин) - вже не треба.

Сон 041122 "Вміння та навички"

Живу в домі, який весь час під загрозою ворожого обстрілу. Іду вчитися на курси по володінню зброєю, аби боронити свій дім. Разом зі мною на курсах опиняються дівчата з Ізраїлю, які так само проходять бойове навчання. В результаті спостерігаю, що в них це виходить у рази краще, аніж у мене. У той час, коли я освоїв підготовчі функції, вони вже опанували бойові. Сон із повтором, як в армії, поки не відшліфуєш свої дії до автоматизму. 0100'

Якийсь святковий стіл у незнайомій квартирі. Таке враження, що організований для працівників одного колективу з нагоди Нового року, який наближається. Ось вже всі встали із-за столу і пішли до виходу, а по дорозі, в іншому місці, брати подарунки для своїх дітей, яким ще не виповнилось 18 років. Ідуть і вибирають неспішно, але шукають краще. Щось і я знайшов, але потім побачив ліпше, залишивши попередній подарунок. Повертаюсь у ту квартиру, з якої всі пішли, а там залишилась лише одна людина: чоловік старших років. Стоїть на кухні і прибирає за всіма з тарілок наїдки та миє посуд. Пропоную старому поміч. Він погоджується. Домовились, що він готує тарілки, а я мию посуд.

У якомусь туристичному місці разом з дружиною знімаємо готельний номер. Десь там на місці виходимо до буфету, знаходимо столик. Дружина пропонує щось купити і я йду, а по дорозі, якась іноземка зі свого місця чемно перепрошує, аби я міг купити і для неї, показуючи на пляшку із напоєм незнайомого бренду, зауважуючи, що так, але "Кокa-Коля" (так може звучати як польською, так і німецькою). Аби запам'ятати етикетку з напою, вчитуюсь у хитросплетений бренд червоного кольору і знаходжу там дві букви М. Вибираю для себе з дружиною, а для неї, скільки дивлюсь по вітринах, так і не знаходжу.

Сон 300822 "Недоконаність намірів"

Хтось запрошує на весілля, і я на ньому опиняюсь разом із родиною. Довго готувалися, поки зібралися, виїхали... Тим більш інформацію надали напередодні, одже часу було справді мало. Замовили квіти, якісь подарунки... І ось приїжджаємо до РАГСу. Ще з вулиці хтось зауважує, що все найголовніше перед початком майже закінчилося. Піднімаємося я, дружина, діти, ще якісь родичі великими святковими сходами на другий поверх. Чуємо, що церемонія наближається до кульмінаційного моменту. Як піднялись, ще з останніх сходів почало проглядати, як за великим святковим столом стоять люди і вся увага прикута до нареченого та нареченої. Трапили на урочистіший момент - "перший поцілунок". Стали, притихли, аби не заважати перебігу. Десь серед народу, що підійшли насамкінець помічаю бабу Дусю. Трохи здивований її ініціативі прийти подивитися. Дружина одразу робить оцінку, що нам не треба тут затримуватися: привітаємо і підемо, без святкового столу. Наше запізнення вже читається як жест неповаги і ми не будемо належати до шанованих гостей. Я помічаю щасливе обличчя нареченого (мого колишнього однокласника С.Б.). Начечену сприймаю узагальнено, адже під усім тим вбранням та макіяжем важко давати взрозумілу оцінку, тому не фіксуюсь увагою на ній. Хтось зі своїх критично оцінює наречену, так, наче наречений "міг вибрати красивішу!". Я ж намагаюсь оцінити, як ми будемо скоро вітати і "линяти" з цього місця...

Їду дорогою в автобусі, як пасажир. Дорога знайома: Житомир - дачний масив у сторону Буків. Асоціативно накладається досвід торговим агентом, як працював по районних населених пунктах. (В реалі: у житомирському районі не працював). Маю потребу щось докупити в магазині. Знаю, що зараз будемо проїжджати село, а в ньому є багато хат, без вивісок "магазин", хазяї яких займаються торгівлею. Локація для всіх добра, прямо при трасі. Проїжджаємо одну хату, другу, третю, дивуюсь, що всі їх пам'ятаю. Очікую, що зараз водій, попереджений завчасно, ось-ось і  зупиниться, а він цього не робить... Так і проїжджаємо і їдемо далі, покинувши цей населений пункт. Я ж міркую: такої нагоди більше не буде: далі немає таких сіл, де було б так багато магазинів, як на одне село.

Їду машиною, знаю, що в мене є вдосталь часу до певної години. Вирішив пригадати собі вулиці, якими мало їздив. На якомусь етапі пригадав одну з них, в якій я мав намір вчитися/працювати (з далекого сну) і вирішив до неї прогулятись, бо навіть забув її повну назву, зокрема двузначний номер закладу. Одна стежка виявилась через коротку вуличку з обійстям. Підйом крутий, земляний. Не здолав, ще й забрехали собаки. Вирішив обійти нормально, асфальтом.

Сон 290320 "Долучитися до підготовки: три дні, як три тижні"

За однією рекомендацією звернувся до мене незнайомий чоловік, аби я йому видав книжку. Виконання замовлення пройшло успішно і він запропонував мені ще одну співпрацю: долучитися до підготовки весілля його сина. Чоловік виявився багатим і міг дозволити собі різні забаганки, зокрема, замовлення спеціалістів з різних галузей. Вирішував серйозні справи, але, разом із тим, якось незвично "впав мені на хвіст": проявив до мене підвищений інтерес, дивним чином вирішивши, що я буду для нього цінним спеціалістом. Тепер спілкуємось у нього вдома з колом людей, які організовуватимуть це весілля. Серед них є знайомі мені люди, що мають відношення до роботи в телерадіокомпанії. Люди висловлюють свої міркування і побажання. Замовник (згаданий чоловік) сидить за листочком і записує всі заходи, які маємо провести. Підвівши підсумки, констатує, що на все піде три дні. Для мене це прозвучало, як "три тижні". Навіть щось на цю тему й прокоментував. На якомусь етапі мені захотілось внести пропозицію, аби початок застілля не прив'язували до молодят: за попередньою домовленістю починали б уже тоді, коли їх ще не буде. І навів приклад зі свого весілля, коли я з нареченою ще їздив на фотосесії різними привабливими локаціями, а батько підганяв нас телефонними дзвінками, маніпулюючи, що "гості вже зачекались, стіл накритий і ми почнемо без вас!" Вислухавши моє міркування, послідувала реакція тиші: сподобалось чи ні така ідея, було неясно. Хоча у той момент виникло відчуття сорому за батька: я казав собі, що не варто було наводити людям приклади з негативним досвідом. Малознайомі нам люди, яких доводиться бачити раз-два в житті, запам'ятовують тебе лише за подібною історією... Тепер я їду з замовником у його машині і ми вже говоримо за дату весілля. Я ж подумки ловлю себе на тому, що подав документи на вступ у технічний ліцей, аби отримати ще один робітничий фах, а це весілля може накластися на початок сесії. Вирішую, що вже доведеться прогуляти. Тепер ми всі в автобусі, який розвозить нас по кількох визначених зупинках. Більшість людей зійшло. Автобус набирає швидкість і їде до центральної площі. Я міркую, аби запитати у водія, чи їхатиме він у сторону автовокзалу? Мені ж додому! 0645'

Лежу з дружиною в ліжку, спілкуємось на різні теми, зокрема про дорогу додому - до дітей. Так, наче я з нею в Польщі, хоча, за візуальними ознаками, я приїхав додому. За вікном падає густий дощ, хоча проснувся і сильно хочеться спати далі. Можна було б зайнятися ще чимось, але в голову не приходять ідеї: вихідні розслабляють по-своєму. Жінка натяками каже, чого хоче. Я жвавішаю... Окремим фрагментом пригадується двоєрідна сестра, яка доволі рано вийшла заміж, і тепер у неї вже доволі дорослі діти. Вона розповідає історію, як колись неоднозначно дивилися на неї, коли вона своєрідно напівприсідала-напівнахилялась бочком, щоб прати, і показує як: коли домашня спідниця трохи підгарбується. Тієї миті до нас заходить якийсь очікуваний чоловік і починає розповідати про щось своє. 0840'

Сон 210220 "Організація простору"

Після кількох ночей, посеред яких снилося кілька яскравих але одноманітних сюжетів: поїздка в одномісній легковій машині червоного кольору; робітнича повторюваність у рухах; велика жаба, яку хтось бере у свої руки; підготовка і саме застілля, - нарешті довелось побачити трохи більше. Отже...

Знаходжусь з дружиною в дитячій кімнаті батьківської хати. Кажу, що зробимо тут ремонт, чим викликаю у неї здивування. Відзначивши для себе її реакцію, доповнюю: треба ж кудись перевозити свої речі на зберігання, як будемо їхати в Польщу?

За попередньо обговореним меню для поважної персони тепер роблю по телефону замовлення в ресторані столика і страв до нього на завтрашній день.

Сон 120319 "Деталізація питання"

Усією родиною батько збирається кудись поїхати, наче на дачу. Всіх підганяє. Я ж щось майструю чи дороблюю і трохи затягую йому час, так наче всі вже зібрані, а я ще не йду.
Біля гаража, де стояли червоні "Жигулі", є ще одні - темно-жовтого кольору "копійка". Пригадую, що я її свого часу купив. (Інформація про покупку почерпнута з іншого, доволі давнього сну). Прийшов мій знайомий (колега по роботі) і завів розмову з батьком на його теми. В результаті неї поклав на асфальт обмотку міді. Я спробував зважити рукою - нічого собі так! Запитую: і скільки вона коштує? Знизують плечима: так, наче не знають. Потім батько відвів його в сторону, з приводу ще якихось справ. Підходжу до них, а знайомий розібрав стару дерев'яну скарбничку, аби з тих малих дверцяток вийняти маленьку мідну петельку, й каже: ти хотів мідь! (Скарбничка також фігурувала в якомусь сні). Я на повному серйозі: навіщо було її виймати? Я лише запитав про вартість на неї! 0406'

Сон 170219 "Підготовка до великих змін"

Я на на якомусь святі, який має ось-ось розпочатися. Спілкуюсь з дівчатами. Нас троє хлопців, їх двоє. Коло осіб, які тут зібралися, доволі вузьке: всі знають одне одного, от ми - ні! Наша роль, так би мовити, технічна, пов'язана з організацією заходу. Все має пройти на вищому рівні. Присутні іноземні гості. Для преси і всіх нас мають оголосити про корпоративні зміни, пов'язані із початком нової ери діяльності фірми. Я поінформований, що для мене за столом є окреме місце, навіть написано на табличці для кого, при тому, що я маю лише побіжне відношення до цього свята. Хочу в туалет. Двері до нього в полі мого зору. Не знаю чи цієї миті прийде бос, якого ми всі так чекаємо, чи пізніше, але буде негарно, якщо я буду там, а все розпочнеться "за раз". 0406'

Сидимо з чоловіком, який керує нашою роботою, і формуємо витратну частину по матеріалах, які необхідні для господарювання. Він ні на що не жаліє: питає в нас: скільки треба? - і все пише про запас, якщо треба докупити, чого достатньо й однієї одиниці, він замовляє дві, три... Наприклад, маємо чайник, в якому згорів тен, а він: "купити три тена!" Доволі щедро! (Чи раціонально?) Як він каже: "На майбутнє". 0805'

Сон 051118 "Невиправдані очікування"

Сидимо за столом із Біл. На перекур вийшов Р.З. Я кажу: а ти на перекур хочеш? Мацаю кишені, наче відчуваючи пачку. Біл. жаліється, що зараз багато курить, навіть забагато, тому й не носить із собою цигарок. Але вирішує вийти зі мною на двір. Я біля вікна шукаю в кишені уявну пачку, а в результаті викладаю на підвіконня упаковки скоб для степлерування різних розмірів. Кажу: нема! Він іде, згодом я зрозумію, що одразу позичив у Р.З. Я стою на сходах того дому, з якого вийшли. На зустріч іде незнайомий мені чоловік, видно, один із гостей свята. Кажу до нього: можеш пригостити двома цигарками: мені і другу? Спочатку, крізь темряву пізнього вечора, він з гумором каже мені: "не дам - це не є добре!" А потім простягує руку і каже "на", а в руці тримає олівці. І так заохочувально: ну бери, бери... 0033'

У мене роль у якійсь постановці. Усі починають готуватися до виїзду з концертною програмою. Кожен іде збирати ті речі, з якими працюватиме на виїзді. Я іду розбирати пересувну огорожу: знімаю сітку за сіткою, складаю на різні купи, в залежності від її протяжності. Підходить якась жінка, причетна до організації поїздки. Щось для себе відзначає, щось коментує, на що відповідаю невпевненістю: чи взагалі це моя робота? - хоча продовжую почату справу. 0600'