Сон 170420 "Депутат Бундестагу"

Дзвонить телефон і чоловічий голос повідомляє, що я став депутатом Бундестагу. Просить приїхати, аби я отримав певні інструкції. Тепер я в приміщенні парламенту. Спілкуюсь із чоловіком, який говорив зі мною по телефону. Першим ділом хочу дізнатися: де моє місце? (Куди сісти з багатьох подібних місць у парламенті?)
- Ми займатимемо перші місця! - відповідає співрозмовник. Мене здивувало слово "займатимемо", як форма дієслова майбутнього часу. Розумію, що сьогодні потрапив у діючий процес тієї каденції, що завершується, а я увійшов у наступну, у якій засідатиму. Згаданий чоловік дає для ознайомлення якісь буклети. У мене виникає багато питань, але бачу, що він зайнятий. Лише тієї миті приходить ще одне осяяння: я ж не розумію німецької! От поставив би кому-небудь питання, а не можу. На останок згаданий чоловік дає мені якусь коробку, схожу на ящик. (Образ неконкретизований, хоча уві сні був доволі ясний для розуміння: наче велика "мікрохвильовка", адже можу судити за спеціальним темним покриттям ізсередини, а в ній стільці (можливо, під впливом сну напередодні). З тим "ящиком" важко співвіднести логіку розмірів і речей у ньому). Вдома доволі довго берусь за ті стільці, аби їх чи то замінити чи пофарбувати наново.
Кілька разів уві сні пробую записати цей сон і кожного разу виникають нові герої. Спочатку якісь два незнайомі чоловіки, згодом жіночка, потім похід на річку, біля якої проходили якісь дівчата. (Про останніх героїв у пам'яті залишилось щось невиразне, а от про перших трохи цікавіше).
Отже, приходять до мене два незнайомі чоловіки із раптовою заявкою:
- Ми вирішили розбудовувати Європу!
- Там, де вона є, чи тут, де її немає? - з гумором перепитую в них.
- Всюди, там де ми є! Ви ж отримали мандат депутата? Ми хочемо познайомитися з Вашими батьками! Маю надію вони такі ж великі люди, як і ми?
Дивлюсь на нього, а він (говорун) і його напарник незвично високі, більше за мене, на що одразу й не звернув уваги. (У контексті діалогу слово "великі" по співвідношенню мого до їхнього зросту створює якусь абсурдність).
- Батько є вдома, - відповідаю.
Ідуть вперед, заходять за ріг дому, помічають тата, вітаються і сходу питають завуальовано про гроші, щось на зразок:
- А у вас є підтримка, аби ваш син представляв європейські цінності?
- Нам є на що спертися! - так само неоднозначно відповідає батько.
Виникає певне пожвавлення зі сторони незнайомців, аби продовжити розмову, але батько з хитринкою усміхається і йде у хату. Я ж пробую про себе підібрати слова, аби ними стримати їх на місці: "Це він так про Бога?", "Про зв'язки?", "Це в нього такий гумор?"... Не знайшовши щось оригінальне, кажу прозаїчніше:
- Повірте, як для пенсіонера, менше ніж ви! 0445'

Сон 180919 "Чому так просто не жити й вам?"

На мосту стоять рядами стільці, як у театрі. Зараз тут хазяйнує якась незнайома мені дівчина. Оминувши її, поволі просуваюсь уперед, знаходжу приблизно свій ряд, заходжу, аби там знайти якісь речі, які залишив у скрині під стільцем. Це моя хованка. (Подібний сюжет уві сні вже зустрічався пару днів тому). Сон продовжується згадкою образу Ісуса Христа, так, наче вирваного з контексту побаченого фільму або прочитаної книжки. Ісус розповідає про майбутнє, як багато сімей будуть одружуватися між Америкою та Росією. І це призведе до того, що люди будуть і далі потопати в розкошах земного життя. І для аналогії, в порівняння з ними, ставить себе, зі словами: "Дивіться на моє життя. Я живу просто і всього вистачає. Чому так просто не жити й вам?" 0250'

Сон 301018 "Світ старих речей"

Житловий квартал панельних домів із підземними переходами. Я переходжу якимись дверима з однієї споруди в іншу. З одного боку споруди нові, але місцями, деякі з них у занедбаному стані.
Пояснюю тітці Н., що там неподалеку жила родина Ліх. Десь у оповідь вмішуються спогади про те місце, як я там був, і те, як було в тій квартирі й біля їхнього під'їзду. (В спогаді оживає фрагмент давнього сну про їхній дім, під'їзд і вечірній час). Тітка Н., зважуючи на ті споруди, каже, що їм від сили 6-9 років. Я додаю: але ж уже в такому стані? Хіба так можливо? Далі цей діалог і спогади переносять мене в інше місце.
Я в чужих людей, але інтер'єр, як колись у бабиній хаті. Розбираю якісь різні речі, переважна частина яких накинута кіпами на стільці. Звільняючи їх, виявив, що кожен по-своєму, поламані. (В цій частині так само фігурує фрагмент давнього сну). Далі ремонтую на кухні плиту, неясно чи газову чи електро. Ясно те, що розкручую, аби долізти до причини несправності. Думаю скільки взяти за роботу. Згадую батька, намагаюсь уявити вартість подібних послуг. Вирішив для себе, що орієнтовно це коштуватиме 150 грн. (І тут, так само, відбиток сну місячної давності, коли я був у клієнта, аби замінити в телевізорі блок живлення, там так само фігурувала ціна за роботу).