Сон 110925 "Неочікувані сцени"

Прогулююсь містом, виходжу на парк, потім на якийсь урядовий квартал, двір і будинок. Минаю охорону, яка на мене навіть не звертає уваги. Заходжу в урядовий будинок, йду на верхній поверх вузькими сходами, один поверх - одні двері, заходжу на останньому поверсі в кабінет чиновниці, виходжу на її стіл, поправляю якусь картинку на стіні, сходжу і замикаю за собою двері. У кабінеті були ще дехто присутній, але до них не звертав уваги. Розумію, як всі там офіґіли, разом із начальницею. Знову відчиняю двері, чемно вибачаюсь та йду. Виходжу на вулицю, минаю охорону. На виході - той самий парк. У кількох кроках від охорони до мене підходить незнайомий чоловік і починає розмову. Представляється пілотом літака якоїсь країни. Аби викликати до себе довіру знаходить своє резюме і зачитує свої заслуги разом із зарплатою, яку отримує - 40000. (Припускаю, що в злотих, адже останні роки доходи і витрати оцінюю саме так). Рапом, так просто прогулюючись, ми виходимо на майданчик, який я впізнаю, але не можу добрати для себе чому? Ми якби просто стоїмо, але тут розумію, що опинились на якійсь великій "сцені" простонеба, яка крутиться разом із архітектурою і пам'ятником на ній. Дивлюсь на обрій по колу і розумію, що заради такого огляду набудували в одному місці Житомира дужо відомих копій пам'ятників і храмів із усієї України, навіть Києва. Десь тут же знаходиться якби "діючий" фонтан цілком виконаний з бетону, навіть імітуючи воду. Якийсь чоловік показує якусь сцену, потім сідає навпочіпки, хоче зійти з цього "подіуму", вдаряється об край коліном, сильно кричить від болю... Я дивлюсь на рану і бачу в коліні пустий отвір. Хтось пробує ужити засіб дезінфекції, але за мить з того коліна починає густо текти прозора рідина.

Сон 270423 "Острів Крим"

Слухаю інформацію, що Дніпро на виході в Чорне море має Крим, який насправді є невеликим островом. (Можливо, таким, як Хортиця). Тепер я потрапляю на розлогі водні простори Дніпра, який впадає в море. На межі цих двох артерій бачу острів, який реально можна осягнути візуально. Оточений він скелястими арками, а де скелястими стінами, які стоять навколо нього у воді, наче своєю красою оберігають його від лиха. Візуально острів не є людним, високих будинків здалеку або на березі - не видно. Тепер десь там проходжу краєм берега і в темряві вечора наштовхуюсь ногами у воді на рештки ізоляції від грубих кабелів. Відкидаю їх на берег і йду далі. Приходжу до якогось будиночка, куди з'їхались у гості до моєї матері тітки (її сестри) Т., Т. і їх мама - баба Євдокія. Я ж міркую, як цікаво, тітки живуть ув Італії в різних містах, хоча змогли зустрітися тут ув Україні. (В реалі: одна з них живе в Криму, а друга в Італії). Дивлюсь на бабу Дусю, а у неї проблема з ногою: якось специфічно схудла в м'язах, так, що мало не видно під шкірою кістку. (Цей мотив із ногою чимось знайомий, видно зі забутого сну). Питають тітки в моєї матері за б.Д., а вона пояснює, що б.Д. слабо їсть, хоча старається заохотити її різними стравами.

Сон 170123 "Без змоги більшого"

У якомусь новому приміщенні ремонтую бетоновану підлогу. Наостанок фарбую. Залишається якась яма. Вирішую, використовуючи її глибину, вилити в ній фігуру з гіпсу в образі людської постаті. Знаю, що до цього дому мають приїхати якісь чи то родичі, а чи знайомі, тому всі приготування робляться саме до того моменту. Місце, в якому залив гіпсову фігуру, засипав піском і вирівняв з підлогою. Ось до дому приїжджають люди, яких я знаю (жодних асоціацій з реальністю). Вони приїхали з лікарні та привезли дівчину. Спочатку зауважив, що вона без руки - кисть до місця, де мала б початися долоня. Якось не одразу, але помічаю другу руку, яка також була без долоні... (На цьому просинаюсь). 

P.S. Пригадую уривок сну, який приснився на днях, але вирішив його не записувати. Носить у собі подібний контекст. Знайома, яка вже з десяток років живе в США, наснилась такою, якою її бачив востаннє у ті часи. Сиділа на стільчику, але без лівої ноги. 

P.S.PS. Явно, що образ "обрубаних кінцівок тіла" почерпнутий з реалу, коли побачив світлину з ампутованою рукою молодого хлопця - воїна, який пішов боронити Україну від російських загарбників, з мамою якого свого часу більше місяця по роботі спілкувалась моя дружина.

Забутий сон із дитинства

Пару днів тому, працюючи в нічну зміну,  стоячи біля робочого місця, випадково випав у миттєвий сон. Так би мовити: побачив мініфрагмент-спогад. На мить згадалося, що в дитинстві снився рідний батько калікою, без правої ноги, аж до коліна, маючи протез. І снився, видимо, не раз. Навіть здивувався такому далекому яскравому забутому сну. Міркуючи над ним, виникло відчуття, що подібні асоціації у тому ж дитинстві примірював до себе.

Сон 120919 "Військово-цивільний стан"

Йдучи по своїх справах, посеред білого дня, десь у парковій зоні польського міста, хтось навісив на мене рушницю. Одразу відчув її важкість. Озираюсь, а хлопці де-не-де з ними вже ходять. Припустив, що зараз відбуваються військові навчаня серед цивільного населення. Зустрічаю по дорозі колегу з роботи В., а йому теж накинули таку ж рушницю. Дуже кортить них позбутися. Минаємо знайому ділянку дороги, а я кажу: "А пам'ятаєш, як я вдруге приїхав до Польщі, тебе зустрів у цьому місці? Віддаля гукнув до тебе: "В., невже це ти?.." А ти б так і минув, не примітивши мене в стороні, простуючи дорогою далі". Спогади спогадами, а йдемо далі. Міркую собі: дивне нав'язування зброї посеред вулиці, це при тому, що я українець і не маю жодного стосунку до їхньої уявної мобілізації. Побачили магазин і вирішили до нього зайти, аби там запитати за військово-цивільний стан і віддати рушниці. Як тільки почали говорити з продавчинею, як раптом мене осяває: "А давай постріляємо?! Це ж пневматична рушниця!" (Таке переконання). Запитую в продавчині: "Чи можна?" Вона ж каже: "Так, аби було для інших безпечно!" Виходимо і йдемо десь на пагорб в сторону якогось каміння, гаражів та дерев. Минаємо смітник, а на ньому тліє якесь сміття. Примітив, як В. оперативненько пішов уперед, а я раптом наступаю на якесь гаряче тління. Від того з лівої ноги спадає гумовий капець. Хочу підхопити його ногою - не можу - гаряче. Забираю руками, а він від температури помалів і скрутився, так, що вже не можна його використати за призначенням. 0500'

Сон 060919 "Встав і пішов, адже буде пізно!"

Маю від'їхати на навчання. Все готове. Очікую чиюсь команду. Так, наче хтось за мене вирішує яким саме автобусом їхатиму. Мить і мені повідомляють. Збори рахуються на секунди: маю схопити речі й оперативно сідати, адже ніхто не чекатиме. Якоюсь мірою сон повторюється, а саме кульмінаційний момент сценарію: "встав і пішов, адже буде пізно!" Виглядає так, що друга поїздка, або спогад про неї, є чистою аналогією: "слухай мою команду!" Тієї миті, якщо їв, покидав усе і біг на вказаний автобус, який, з безлічі інших, які прибували й відходили, знаходився відносно недалеко. 0030'

На верхній частині лівої ноги рихлиться вглиб велика рана, довжиною з 20, а шириною до 5 сантиметрів, яка заживає доволі незвично, а зараз активізувалась частковим підгниванням. Згадую причину (інша частина незрозуміло якого сну), яка вигладає доволі банально: подряпався від умисного відірваної частини на штанах, яка певною мірою нагадує форму рани. Міркую собі: як, будучи на роботі, маю знайти час, щоб відвідати лікаря, купити якусь мазь? Згадую, що в мене є "Клотримазол" і "Синафлан". Вирішу: що краще? Приймаю рішення скористатися останнім.

Просинаюсь із запізненням на роботу на пів години. Ніяк не можу зрозуміти: чому так трапилось? Перше, наче мешкаю у винайманій квартирі з колегою В., пізніше виявляється зі своєю родиною. (Цікаво, що перше враження належить і до попереднього фрагменту сну). Маю щось поїсти, швидко зготувати собі на обід. Відкриваю холодильник: вирішую з'їсти те що бачу. На здивування знайшов великий картопляний (?) біляш. (Цікаво, що там його залишив у якомусь попередньому сні). Міркую: підігію, і вже буде щось. Бачу ще й деруни: о, як добре, буде що поїсти дітям! Хто стоячи, а хто сидячи всією сім'єю починаємо їсти. Пояснюю сину, що на відволікання немає часу. Знаходжу від учора порізані помідори, даю дочці, беру собі. По ходу міркую: як організую собі обід із виїздом у столову. 0200'

Сон 130918 "Нестандартні обставини"

Прийшов купити в магазині хліб. Займаю чергу, помічаю, що люди більш тепло вдягнені ніж я, по осінньому: в куртках. Вирішую купити чорний хліб і білий батон. Білий бачу, а чорний помітив у іншому відділі: при вході в магазин. Йду з цієї черги, стаю в іншу, в рази меншу. Одразу купую батон і хліб. Питаю: чи можна розрахуватися карткою? Продавець дивує відповідю: тільки за чорний хліб! Дивуюсь. Купую обидва і йду. (Образ цього магазина час від часу виринає уві сні. Насправді, знайомий в реальності ще з дитинства).

Приїхав у Житомир, багато що змінилося. Забиваю в GPRS-навігацію назву вулиці і дім, а він мене виводить бозна куди: студентський гуртожиток, кінцева зупинка автобусів, багато молоді. Як сильно все перебудовано! Наче той самий район міста, а вулиці і дім - не ті. Навіть чомусь "поперся" в той дім, що начебто є мій. Вечір, темно. Враження, що можливо все. Але піднявшись на свій поверх, виявив зовсім незнайомі мені двері. Наче подзвонив у квартиру, але одразу спохопився: навіщо? - і спустився на двір аби "забити" наново, вже латинкою, назву потрібної вулиці. Беру чи то клавіатуру чи ноутбук, схожу на дивну плату, з якої буквально йдуть дроти на монітор, але з масивними пластмасовими клавішами, по кілька штук під одну захисну оболонку. Виходить так, щоб набрати назву вулиці, всліпу маю знати наперед де і які приховані букви. 0308'

Лікарня. Разом з лікарем оглядаю знімок чоловіка з хворою чашечкою ноги. Він каже його жінці, що все дуже сильно запущено: там не одна, а дві жаби. Якби одна з них скам'яніла, то ще нічого, а там є друга: жива!Показує полюй-рентгенівський знімок коліна, в якому сидять дві жаби: одна у вигляді складеного скелету, друга - наче земляна ропуха. Цього чоловіка ведуть у лікарню, аби готувати до операції. Дивлюсь на його ходу, а він лише трохи шкутильгає. Я несу до нього кольорові олівці та фарби, змішані в одному пакеті, аби не знудився протягом всього часу. Дивлюсь уважніше на фарби в тюбиках, а вони схожі на ампули, в яких зберігають ліки. 0418'

Зупинився на відпочинок у батьківському домі. Але тепер то не зовсім звичайний дім, там є найняті господарі, чоловік старшого віку і дівчина, які за тим всім доглядають. Замешкавши там день, в розмові зачепилися: а чому б я не поприбрав у кімнатах? Все ж таки рідний дім?.. Звернув увагу, що на підлозі лежали місцями деякі килимки від баби Марії.
Пилососив велику кімнату, дивився телевізор, по якому, за сюжетом фільму, виринула тема лесбійства: чи виходити заміж?.. Якоїсь миті зупинилась мати, аби подивитися той фрагмент. Я наперед знаю її думку. 0515'