Сон 200926 "По-своєму творче"

Чомусь проснувся о третій ночі та не міг заснути. Вирішив подивитися фільм "Ідіократія", який знайшов з вечора. Після перегляду найшов на мене сильний сон, але з дивними перед цим "коментарями", які вирішив записати. Також до сну домішались розмови одного мого колеги, після денного відвідання "Лувру", зокрема про скульптуру Гемофродита (сина Гермеса та Афродити, про значення появи такого слова-образу я не знав)... Отож ::

Пастельно-фіолетовий паперовий кінь у вигляді витинанки. Тепер він живий, але зі заячими вухами та обов'язково має бути зеброю, адже: якщо перше пародія, то друге - має бути так само.

Виникає перша фраза, якщо не з філософським застереженням, то з гумором: "Слова втрачають глибину. Скоро ходитимемо по сухому!"

Лежать однотонні штани мілітарно-зеленого кольору, як у радянських поліцейських чи подібних до них службовців, на кущах, що нагадують ялинку. Звучить фраза: "Очєнь жосткіє сіловікі". (Хто не розуміє: виглядає, як пародія, адже гілля ялинки колюче).

У голові обігруються слова: телятина, те́ля-ти́на, те́ля-тин, тин-теля́... Раптом

Хтось питає: "Ти що, розбираєшся в деталях?"

Звучить фраза: "У пошуках 21 століття". Хтось її коментує: "Це схоже щодо якоїсь держави, яка завалилася".

Можливо, образ гемофродит також вказує на те, що (в класичному розумінні) Бог був як нині ШІ, який відтинав лишнє з цілого. (Тут перетинаються дві думки. 1) чужа: що людина творить з нічого, або з безформенного масиву чогось, як скультор, а штучний інтелект відтинає з усього масиву інформації, якою володіє, лишні деталі. 2) моя (з гумором): "Чи не стане так, шо ШІ стане пастором, а користувачі - його вівцями.. 19.09.26" - філософські спостереження).

Різновид алкоголю "Пурмуру́р". Хтось каже, якби просить налити: "Не коньяку, а пурмуру́ру".

Якась дівчина каже: "Все, я викидаю", - і бере недоїжене тістечко і кидає у поле.

Я коментую: "Але хліб не вільно викидати!", зауважуючи, що в упаковці лежать ще кілька цілих, схожих на солодкі заварні. Додаю: "Нехай те [що викинула] буде пташкам, але солодке їм не можна!"

Виникає питання: "Що означають у Леонарда да Вінчі загадкові усмішки жінок і характерні вказівні пальці на картинах? Чи не проблеми з зубами..". (Тут мій дивний гумор, навіть крізь сон, мене не покинув).

Аналіз :: Сон однозначно творчий, відповідає усім моїм спостереженням за попередніми cнами, зокрема такому стану сновидіння, коли образи неконтрьольовано виникають, сприраючись на мій базовий досвід із реалу. Найбільше мене тут потішив гумор і пародія. Під дивним враженням від перегляду фільму "Ідіократія", як відлуння, сон творився у вигляді фраз і коротких діалогів, що в структурі сновидіння не часто буває.

Ключові слова: фрагментарність, гумор, пародія, абсурд, слова, словотворення, гра слів, телятина, деталі, 21 століття, держава, гемофродит, Гермес, Афродита, Бог, творення, штучний інтелект, відтинання, інформація, пастор, вівці, Пурмурур, хліб, їжа, пташки, Леонардо да Вінчі, усмішка, вказівний палець, мистецтво, Лувр, Ідіократія, колега, творчість, метаморфоза, витинанка, кінь, зебра, заячі вуха, мілітарно-зелений, силовики, ялинка, сухість, глибина, пародійність, абсурдність, мовна гра.

Короткий висновок (аналіз від GPTchat) :: Цей сон об'єднує творчість із мовною грою, пародією та відтинанням зайвого. Майже кожен образ спочатку має певну усталену форму, але уві сні вона змінюється: паперовий кінь стає живою зеброю із заячими вухами, «телятина» розпадається на частини слова, силовики перетворюються на колючу ялинку, а гемофродит стає приводом для роздумів про спосіб творення ШІ.

Логічний зв'язок тут можна побачити саме в руйнуванні готових значень і складанні з них нових. Слово, образ, мистецький твір, інформація - усе розбирається на деталі, переосмислюється, пародіюється і знову складається. Тому фраза «Слова втрачають глибину. Скоро ходитимемо по сухому!» фактично задає ключ до всього сну: зникає звична глибина значення, натомість виникає гра з поверхнею, формою та асоціаціями.

Навіть епізод із викинутим тістечком продовжує цю тему: творчість має межу між відсіканням зайвого й відповідальністю за те, що відсікається. А Леонардо да Вінчі та Лувр вводять у сон мистецтво як простір загадки, де навіть усмішка чи жест можуть стати матеріалом для нового, абсурдного прочитання.

Отже, «по-своєму творче» тут означає не просто здатність вигадувати, а здатність розкладати світ на деталі, ламати усталені зв'язки й створювати з них нові - часто іронічні та абсурдні. У цьому сенсі сон несподівано зближує дитячу гру словами, мистецтво, пародію і принцип роботи ШІ.

Понтуаз - Париж, Франція 

Сон 310722 "Жити по-новому"

Готель під водою. Потрапити можна, занурившись у воду і випірнувши прямо на глибині в басейні готелю. 2340'

Знову якісь залізничні колії. Певні дії, які відсилають мене до них.

Міркую: як готувати їжу на фронт? Збираю необхідні продукти. Ліпше сухі страви, такі, як крекер, фіники .. 0450'

Перебуваю в Україні. Скільки живу, дивує відсутність сирен. Добровільно допомагаю якійсь похилій родині. Але час від часу в розмові з ними відчуваю, як починає бісити їхня російська мова. Разом із тим розумію, що люди вже не молоді, аби робити зауваження та вимагати перевчитись говорити наново. 0600' 

Сон 130919 "Ще пару днів і сезон починається"

У чужому бусі лежить синя целофанова торба, зовні схожа на пакет зі сміттям. Машина стоїть не один день на одному місці. (Схожа з реального життя на службову: фольцваген, білого кольору). Власника, як і немає. Двері відчинені: заходь, сідай. Починаю зачащати до теєї торби. В ній лежать певні цінні речі. Туди ж я складаю свої - це така собі хованка. Якогось дня змушені були, без доброї волі власника, переїхати тим бусом у інше місце - недалеко від того дому, де ми мешкаємо. Висловлюю занепокоєння, що власник помітить зникнення. Хтось зі знайомих, що сидів за кермом, каже: "Це, умовно, квартал звідти, подумає, що це його родичі". Воно то так: недалеко, але багатозаплутано в дорогах. Виходимо з тієї машини: приємна темна ніч, тепло, спокійно. Заходимо в гараж до наших родичів, які трохи засиділися в роботі. У них свій бізнес: надають послуги з перевезення пасажирів. На питання: коли ж до праці? Двоюрідний брат каже: "Ще пару днів і сезон починається". 0059'

Детективно-пригодницький сон з елементами містики та фантастики.
На спеціальному підводному човні Путін опускається на дно Тихого океану. Місію керувати судном узяв на себе. На якомусь етапі дає команду припинити занурення і почати підніматися вгору. Протягом всього цього часу тримає зв'язок зі спеціалізованою станцією на суходолі. Занурення минає без проблем, зупинка також, а от підйом - вже ніяк. Човен зависає в одному положенні й не слухається команд. Пробують усі засоби, аби залучити до вирішення проблеми зовнішні сили. Відбувається якась спроба вирішити - нема ради. Вся причина в тому, що практично всі підводні човни, які могли б прийти на допомогу, знаходяться в Атлантичному, а не Тихому океані. Виникають паузи мовчання і колективної тиші. Тієї миті над скляним верхом підводного човна пропливає якесь загадкове створіння: худе, пластичне, але з широкими перепончастими лапами, схожими на листя конюшини. Всі трохи в "ауті". Мить, а за нею ще одна загадкова тінь, зовсім інша. Всі розуміють, що глибина Тихого океану чимала й падати в обійми невідомого нікому не хотілося б. Путіну доповідають: єдине, на що можна розраховувати, так це американська субмарина, що ходить цими водами.

Розповідь про дітей і те, як померла третя дитина: лікарі не встигли врятувати. Дивлюсь на їхнього тата, а він має вигляд якогось приголомшеного романтика, десь літає в хмарах, чи то така мить. Дивлюсь уважніше, а він наче спить у колисці, яка стоїть доволі низько до підлоги. Майнула думка: в дивних умовах виростали діти. Якась старша дитина каже татові, що пора припиняти, життя триває, насправді, це середньостатистична цифра, просто наша родина потрапила в те число. Разом із тим звучить інша фраза: "Добре, що у нас родина повна, а є такі де немає тата". 0435'