Сон 021024 "Проблема на початку"

Хитросплетіння подій, де учасники опиняються при будівництві моста, завершальний етап. Хтось каже, що це називається "шва" (так називається фонема в англійській мові, що позначає коротку "е"). Таких однакових мостів якби декілька, і всі вони мають однакову кінцеву проблему, яка вже не розв'яже ланцюжок з попередніх подій. Принаймні так виглядає, адже ніхто не має ідей, що робити з цим далі. (Цікаво, що у вчорашньому сні була подібна лінгвістично-будівельна тематика).

На роботі поінформували, що нас мають забрати на іншу працю. Головний меседж: ждіть подальших вказівок! Цілий день минає в неясності, так він і завершується. Наступного дня у мене під кінець праці участь у якомусь творчому вечорі, але під час праці починається та сама історія, як і попереднього дня (повтор подій, характерний снам), поки майже під кінець праці не надають якусь дивну адресу (локація - Польща), де навіть нумерація фігурує в самій назві, ще й знаходиться в лісі. Мені вже пора думати про захід, а тут нарешті дочекалися.. Дехто зігнорував їхати. Інші кажуть так, що й не ясно, чи хто-небудь справді поїде, хоча формально перед начальством висловили запевнення. У мене дилема: що робити?.. Ось я вже в якійсь школі. Перевдягнений на чисто, в джинсах. Знаю, якщо всі поїдуть, краще - не підводити. Захотілось у туалет, питаю якусь вчительку: "Де у вас тут кібелєк" (останнє слово по-польськи, та ще побутовою мовою). Вона якось дивно реагує і каже одне слово: "Можливо", - показуючи абстрактно рукою в нікуди. Спускаюсь на перший поверх, знаходжу біля вахтера. Коли заходив, нічого поряд не діялось, хоча вхід був доволі дивний, з однією максимально великою сходинкою (щось подібне сьогодні вже снилось, але не пригадаю), а на виході - уже працював якийсь трактор і ставив якийсь барабан, наче з кабелями. Акуратно, поміж риштуваннями, виходжу назовні, навіть хтось подає руку, аби піднявся мало не з якогось викопу.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

P.S. Це 1100 допис на цьому блозі.

Сон 011024 "Переплетіння"

Якась історія про війну, в яку вплетено будівництво чогось, що подібне до написаного в "Слові о полку Ігоревім" - "розтікашеся мисію по древу", як порівняння з реаліями, де "мисію" є не просто "вивірка", а "мислі" подібні до "мишей". І у випадковій ситуації хтось просить висловити старшому по війні та старшому по будівництву цю думку. І знайомить їх між собою. А один із них каже майже подібне: "Ай да ж сукін син - такий мудрий! Ніхто не здогадався, а він зміг все зробити одним словом".

P.S. Так як сон снився майже о 12 ночі та був записаний у навівсонному стані (як правило добре записувати, коли сон зрозумілий і ясний!), схоже, що собою являє принцип формування чіткого сну, у якому може видаватися відчуття повторів або чіткої алюзії на щось (поки не дослідив до кінця), але за ним видно набір розкиданих образів, наче пазлів, які свідомість під час сну прагне зв'язати в щось цілісне. Яка може бути логіка в тому, що будівництво має нагадувати цитату з твору? Думки - до мишей? Іронія, яка звучить, наче банальність?

Психологи намагаються в домашній атмосфері мене переконати що дитина (син) неправильно розвивається. Наводять якісь аргументи. Хоча й слухаю, але майже все сприймаю критично. (Схоже, що з реалу, коли перед сном повчально спілкувався з сином).

Роблю комусь стрижку за стрижкою. Тепер має бути каре... Поряд мене весь час занудно працює вентилятор, а я в процесі роботи міркую про себе про якісь складні філософські речі. (Перукарська справа - це це є моя спеціалізація. Макса, що коли небудь для когось робив, так це стриг сина, рівняв коси донці та дружині, пару разів на прохання колегам).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 270724 "Погляд на себе очима інших"

Дивлюсь очима героїні на довгу металеву конструкцію (напрямок погляду: здолу - догори), якби міст, але узагалі не типовий, якби висить у просторі. Погляд сковзить по цій металевій конструкції на чималій протяжності його видовжености. Рух героїні у просторі плавний, наче на водній поверхні. (Уві сні не виникло питань: чому "міст" немає слупів?) Скільки дивлюсь, стільки мене дивує ще одне: чому він не має на собі заклепок? Наче вони теоретично мали б були, а якби кудись зникли? 

Коли наснився цей сон, наприкінці пригадав, що я вже його бачив, і з таким переконанням, що вчора, але чомусь ані в записах немає, ані спогадах реалу не пригадується. Хоча цей сон пов'язаний із часопростором, повтор сну можливо й був під час сну, але уві сні минулий час сприйнявся, як вчорашній.

Творчий захід, після якого всі зібралися гуртом, аби щось приємне відсвяткувати... Я з усіма біля мистецької школи (конкретика: яка саме? - відсутня, але присутні асоціації: художня / музична). Дивлюсь на стару архітектуру тієї школи і вона мені подобається: викладена фігурно з цегли, пофарбована у жовті, білі, а де й блакитні кольори. Якраз біля цього будинку копають землю під розширення цього об'єкту. Дивлюсь на офіційну дошку з генпланом і коментую присутнім, що тут буде добудована модерна частина. Чи будуть вони доповнювати одна одну? Десь поряд якось дивно стоять якісь машини одна над одною (асоціація з одним із сюжетів переглянутого фільму). Так як на такій території присутній ризик від будівництва, а ми стоїмо поряд, прошу всіх покинути це місце в більш безпечне. (Цікава локація, начебто рідне місце, а місцезнаходження цього об'єкту сприймається від місця де знаходиться Дитяча бібліотека, аж до місця перед Музичним училищем. В реалі, якщо звузити локацію, насправді там знаходяться смітники). Поки зустрічав гостей після заходу, що виходили з обласної бібліотеки (аудиторія студентська чи просто різна молодь), неформально спілкувався з ними, по дорозі коментував процес будівництва, скеровував процес, коли зупинявся, тоді, непомітно для себе зауважив, що все зі мною записували на відеокамеру... Тепер дивлюсь по телевізії якісь новини і всюди до різних тематичних рубрик бачу своє обличчя: це ж стільки всякого я наговорив, що пасували тільки мої коменти?! - трохи подивований не так собі, а телевізійні бідності на лідерів думок.

Зустрічаю знайому поетку С.Ш.(Г.) і з ходу хочу запитати: чи в хорошому настрої? Одразу починаю щось весело говорити. Стали на сходах. Раптом дивлюсь на взуття свого гумового капця, який незвично нагадує туфель, а він, від незручної позиції ступні, раптом хоче спасти з ноги. Позираю на його діл і бачу, що він незвично поремонтований шурупами так, що така "ручна робота" не до показу. Дивлюсь на неї і хочу ще щось сказати, але раптом розмова припиняється і я бачу, як підійшла зі спини її копія. Виявляється, вона має сестру!? Мій короткий монолог якби переривається їхньою розмовою, адже одна сходить, а друга заходить, а я в проміжку того переходу. Розумію, що все, що наговорив, це було не за адесатом. Аби прокоментувати свою розгубленість, лише промовив до них фразу з елементом польської мови: "... заскочони! А Хто з вас хто?"

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 110424 "Підвладне змінам"

Якісь паралельні відчуття зв'язку між будівельними об'єктами: на якому працюю нині і тим, де працював раніше (все, як у реалі). Приїжджаю на об'єкт (уві сні), на якому працював (2019-2020 р.), а й донині працює пару знайомих (як у реалі) Василь і Микола. Серед присутніх були ще дехто з давніх знайомих працівників (без конкретики). Цікаво спостерігати за різницею в часі у 3-4 роки: як змінились знайомі, що нового на об'єкті. Колеги розповідають, що відтоді, як ми працювали, пішли всі штатні змінові електрики, тепер замість них нові поляки. Мене усе сказане дивує: як нібито усталене (тим більш у спогадах) життя підвладне змінам.

P.S. Подумалось: якщо існує "Книга перемін", тоді має (хоча б під неї) існувати "Бог змін"?

Сон 180723 "Дивне наповнення"

Якась мистецька акція. Стою з групою людей перед дверима ліфта і чекаємо на його приїзд. Двері великі, наче в солідному готелі. Якось зі сторони звертаю на себе та інших навколо мене увагу: усі стоять голі, а я в труселях і ще хтось, відзначений якоюсь незначною убраністю.

Спостерігаю, навіть апелюючи в думках на пройдений час, за будівництвом дому. Вже завершили зведення стін. Час будувати дах. Міркую: стіни викладені з цегли так, що мають у простінках порожнину. Як тепер маємо "запихати" туди утеплювач?

У великому домі, де зупиняються люди на перепочинок (готель? - але сприймається, як більш приватне), присутня велика делегація науковців-туристів. Займаюсь організаційними справами, навіть готую страви. Як насамкінець підійшов до кухні, звертаю увагу на охолоджену воду в каструлях, у яких плаває розтоплений твердий сир, що набув, кожен шматок по-своєму, дивної форми. (Так, наче хтось ворожив свічками на воду). Здивувався побаченому, адже не міг пригадати, щоб я робив якусь подібну страву.

Якась довга свіжовикопана траншея. Мені сказали, що щойно похоронили три бджілки. Потім кажуть, щоб я їх перепоховав правильно. Сприйняття ситуації, що їх просто кинули з листям і притрусили зверху чим-небудь, що рахується землею. Тепер я намагаюсь знайти ці "три бджілки". Хтось інший робить мені вже зауваження: "Та як ви хороните? Вони вже точно не житимуть!" (Можливо, обіграна фраза "пережити три смерті"). Отже, шукаючи їх, перепоховав так, що "воскресіння" їм не судилося.

Сон 140423 "Не/Рухомість"

Йдучи зі сторони жвавого базару, потрапляю у приміщення, посеред якого знаходяться два різні отвори в підлозі (не туалетна тематика), що видозмінюються, як і сам інтер'єр за пошуком відповіді, що це: виставка? музей? дім? незавершене будівництво? Спочатку прийшов, як на виставку з професором П.Б., а виходив уже з дв. сестрою Ж., дв. братом І., батьком, десь неувиразнено - з іншими родичами, обговорюючи тему нерухомості в Україні, яка дісталася у спадок дв. брату І., та що з нею робити, коли живеш у Ізраїлі?

P.S. Сон цікавий швидким перебігом зміни образів, що певною мірою розкриває структуру творення сновидінь: пошук розуміння - асоціація - новий образ (і по колу).

Сон 060722 "Новий досвід"

Якби доля не складалась і не прагнув трапити до війська, але виявилось, що став максимально оперативно мобілізованим і опинився на острові Зміїний. Перше випробування: потратити до своїх, які вже є на цьому острові, під активним вогневим обстрілом. (В реальності: острів, як з тиждень звільнено від російських окупантів!). Нові відчуття, як все рахується на секунди, коли треба переміститися з точки А в точку Б. Беру участь в активній фазі. Новий досвід утримування ворога на мушці. Усвідомлення: наскільки нарапт необстрілювані секунди дарують тобі життя. 0100'

Потрапив на будівництво, на якому, для виконання висотних робіт задіювали пожежників (мнс). У роботі залучали всіх підряд, а я тиняюсь таким чином, аби мене ніхто й не зачепив. Керує роботою якийсь дядько, який за манерою та методом чомусь нагадав мені батька. 0200'

З'явилась така інформація, можливо, переконання, що Зеленський вирішив мене нагородити таким чином, що дав керувати двома взводами. Для цього навіть почесно проїжджав вулицею, по якій я йшов. Міркую собі: "Вже навіть не знаю, який бродик від гордости маю виростити у себе на грудях". 0322'

P.S. "Бродик" (неологізм під час сну), як свіже враження від світлини із неголеним обличчям президента.

Сон 011121 "Надзвичайні події"

Є свідком будівництва якогось громадного розважального центру у вигляді хмарочосу. Все відбувається, як у кіно. Час від часу дивлюсь на події або зі сторони, або очима головного героя. Ось уже завершальні етапи. Багато ігрових кімнат оформлені в незвичному для мене стилі: стіни обшиті тканинами. Ось зараз знаходжусь у подібній з таких, вся в червоних кольорах. Тканина, за задумом, висить вільно і рухається силою прихованого вітру, створюючи змінність образів, які доповнюються характерною музикою. Така зала завершується заглибленням у вигляді прихованої сцени. Я ж пам'ятаю, як тут ми заносили певне обладнання, коли ще все будувалось, і воно знаходиться прямо-таки за незвичними для мене рухливими кулісами. Тепер я покидаю цю залу і опиняюсь десь на свіжому повітрі. За логікою подій - на даху, який облаштований так само в рекреаційну зону. Всюди багато відвідувачів. Час від часу головний герой допускається банальних, але великих за значенням помилок, які роблять сюжет трагікомедійним. (Настрій присутній весь час, аж до певної пори). Ось його просить начальник зробити банальну робочу справу, пов'язану з інструментами, а він допускається якоїсь примітивної помилки, яка торкається справної роботи одного з нових обладнань. Навіть розуміє, що зроблене не залишиться без наслідків. Тепер він дивиться на небо, з іншої сторони - я (кінематографічно) його очима, а там летить громадна балістична ракета. Чомусь видається вона мені знайомою, навіть емблема та пару написів. Головне, що виразно на емблемі виділяється число "7", а виглядає так наче число із буквами, які мають складати гру слова. Щось на зразок "7-рі" (в реалі існує подібна упаковка, до чого? - не пригадаю). Шеф від видимої сторони того, що я роблю, сповнений радости. Видно, у нього такий сьогодні особливий день! Він знає, що сьогодні за кулісами тієї червоної зали має задіяти нове розважальне обладнання. Раптом для себе бачу (очима героя), що та громадна ракета поволі спустившись до цього розважального хмарочосу, так само спокійно влітає в згадану залу і занурюється вглиб сцени. Я ж, відчуваючи щось недобре, поспіхом сідаю в ліфт, в якому опиняється згаданий шеф, вкотре щасливий від розвитку усіх сьогоднішніх подій, і ми "летимо" додолу. Разом із тим знаю, що під час надзвичайних подій користуватися ліфтом небезпечно. На якомусь етапі виникає відчуття, як будинок починає поволі нахилятися... Шеф перебирає якісь свої дрібні інструменти, які більше нагадують манікюрний набір і не зауважує на зовнішніх змінах. Розумію, що на верхньому поверсі щось уже відбулось кардинальне, але нижче це ще не так відчутно... 0410'

Їду на місці водія якимось доволі старим автобусом. Везу людей. Раптом на панелі швидкостей, наче на сучасному моніторі, пролітають кругові іскри. В той же час чую, як щось недобре відбувається з роботою мотора. Вирішую стати десь на зупинку і спробувати запустити мотор наново. Як тільки став, так і не зміг вже зрушити з місця. Ще на місці водія чути, як під капотом тре та іскрить якийсь маховик, у чому мені важко розібратися (уві сні своя логіка, закрема в даному випадку, технічної сторони транспорту).

P.S. Напередодні, виїжджаючи з роботи, намертво заглох дизельний легковик. Так, що довелось ще з ним помучитись, аби запаркувати його в доброму місці, взяти новий транспорт, розвезти колег та приїхати пізно додому.

0715'

Сон 090820 "Трухлявий місток"

На об'єкті відбувається будівництво. Останні дні роботи. Вже йде згортання - об'єкт завершується. Маю відчуття тривалости такого будівництва. Протягом всього часу роботи ходили по тимчасовому дерев'яному містку. Зауважую, що вже під кінець роботи він зтрухлявів весь, так, що немає вже де стати. Помічаю інспекторів, які, як я думаю, зауважать на тому. Бригадир уже вивіз із контейнера всі інструменти і матеріали для роботи. В останній день оперативно просить знайти йому "главіки": гайки від них є, а самих - немає, скільки не порпався в рештках матеріалів того контейнера. Прошу когось допомогти. Приходжу до того, що про цей факт треба буде йому доповісти. 0500'

Сон 110120 "Нова робота"

Давній колега по роботі, якого вже не бачив більше року, розповідає мені, як і колишнім колегам про нову роботу. Тепер він працює мало не в космічному агенстві. Частина його роботи пов'язана зі складанням космічних кораблів. Хлопці дивуються і питають, як він потрапив на таку рідкісну роботу. Він розповідає пройдений шлях від однієї фірми до іншої, поки його, як спеціаліста, не взяли на таку посаду.

Потрапляю на новий об'єкт. Якесь невелике будівництво, але це на мій перший погляд. Хлопці розповідають, що триває воно більше року й кінця йому, поки що, не видно. Починаю потроху вникати в суть справи, власні обов'язки. Зауважую для себе, що споруда знаходиться мало не на болоті: багато для того осушувалось, підмурки з бетонованими ямами опускалися нижче рівня землі. Сам об'єкт розкиданий різними спорудами на великій території. На якомусь етапі скидаю з себе каску і тримаю її в своїх руках. Хтось підходить і страхаючим голосом повідомляє, що на цьому об'єкті треба носити її весь час на голові, адже штраф - 1000.

Сон 081019 "Священні справи"

Велике релігійне свято. Події відбуваються в храмі. Ведеться богослужіння. Присутньо багато священнослужителів. На якомусь етапі, ближче до завершення, пару священників ідуть із заходу. Як виявляється, головний серед них - це не рядовий священник, а певного роду старший ув ієрархії. По завершенню, хтось дорікає про такий неприпустимий учинок. Хтось починає розповідати про ту людину так, що я починаю це сприймати, як документальну хроніку. Спочатку йде мова про те, що цей священник робить неймовірну річ: у своєму селі будує своїми силами чудовий храм. Тому логічно, як зайнята людина, він поспішає до своєї пастви та будівництва. Потім іде розповідь про самого священника. Звучать його слова про спорудження храму: "От одного разу до мене прийшло осяяння, а якщо я будуватиму храм? І не починатиму з пошуку землі, а прямо на своєму обійсті?" А благородний намір завжди знаходить прихильників і тих, хто готовий підтримати фінансово. Спочатку бачу земельну ділянку, яка окреслюється певним фундаментом. Біля нього скромна хатинка, в якій живе родина цього священника. Східна частина виходить на рів, а десь недалеко простягається невелика річка. Другим фрагментом: я на тому місці, а будова вже набирає окреслених форм. Вже зрозуміло, де мають бути вікна, двері. Якась подія, яка змусила мене і тих, хто був зі священником, повертатися різними стежками. Протягом дороги вони знаходились у полі мого зору. Настільки переймаюсь історією про храм, що виникає відчуття віддаленої причетности до появи цієї споруди. Тепер священник розповідає мені особисто про свій родовід і тих, хто допомагав йому в будівництві. Після загальної розповіді про рід, перейшов до персоналій та особистого з ними знайомства. Першого, кого він мені представив особисто, був його син. Звернув увагу на їхню схожість. Питає мене: "І як ти думаєш, при всьому тому, що я тобі розповів, скільки дітей у мого сина? Одружений?.." Я дивлюсь на нього і по зовнішньому вигляду, який вказує, що десь йому років 35, нічого конкретного сказати не можу. Продовжує: "Він не має ані жінки, ані дітей..." В голосі почулась маленька прикрість, хоча, з огляду на чернецтво в священництві, все має виглядати доволі логічно. Під час тієї розповіді, в кімнаті сиділа одна жінка похилого віку, їхня родичка, можливо, мати головного героя. Ця бабка починає розповідати історію про те, як втратила пам'ять. Пам'ятає, як поїхала в місто і повернулась додому. Приїжджає, вмикає телевізор, а там в телестудії бачить жіночку, яка нагадує її саму. Каже, що мусила додивитися до кінця. Коли камери показували всіх збизька, остаточно переконалась, що то була вона. Я питаю: "І де це було: в обласному центрі чи Києві?" Ствердно відповідає: "У Києві!" Чим викликає ще більше здивування. Зокрема це ж помічаю за виразом її обличчя. Отже, така поїздка цілком випала з пам'яті, після чого довелось звернутись до лікарів і зменшити своє пересування межами свого дому та околиці. Приходить згаданий священник і заводить розмову за гроші. Про те, що я свого часу позичав йому певну суму, а тепер він їх повертає. А я "ні сном, ні духом". Дивуюсь такому розвитку подій. А тут він такий переконливий, що не можу відступити. Повертає гроші. (Візуально самих грошей не пригадую). Тут, до слова, згадана бабка починає говорити за свої гроші, які також повертає мені. Дістає якісь незначні монети великим номіналом і кладе на стіл. Я остаточно в шоці, кажу, що про такі гроші можна забути. А вона: "Ні, гроші треба повертати!"
Тепер я з сином. Маю в скорому часі повернутися... Кажу йому: "Поцьомаю, як приїду!" 0430'

Сон 230619 "Камінчик до камінчика"

Господар, у якого я мешкаю, побачив мій підпис і так, як йому він сподобався, попросив його ще раз відтворити. Аби відмахнутися від прохання, пробую написати маркером по гладкому залізу, але сам підпис не виходить, пробую ще на чомусь - також. Врешті знайшов якийсь шматок картону і спробував намалювати. Кажу: цей більш-менш схожий!

Будівельний майданчик, на якому будуються два житлових багатоквартирних будинки, десь на три поверхи. Я працюю в одному з них. Кожні з цих будинків належать різним інвесторам. На своєму рівні спостерігаю, як вони між собою змагаються: хто перший побудує і завершить будівництво. Сьогодні виходжу на двір - у сторону другого будинку - і бачу, як робітники, більше схожі на дівочу спортивну команду, одягнені в один типовий одяг у біло-червоні кольори, весело ставлять дах: піднімають його над собою і вирівнюють по кутах (по пробудженню, спробував це якось собі уяснити: за законами фізики так зробити не реально). Кілька робітників доходили аж до краю споруди, у той час коли дах "вело", а вони мали його втримати. Зі сторони це виглядало страшнувато - за тих, хто був там - але їм, схоже, відчуття страху не було знайоме. Таке враження: те, що вони були командою, створювало їм фізичну цілісність, наче мурахам у мурашнику. На долі з тієї споруди виходить трійка осіб, за виглядом і жестами, видно, що інженери-будівельники. Дивляться в розгорнуті схеми, показують на споруду пальцями. Я розумію, що їм найбільше болить догнати за темпами нашу будову: у нас уже стоїть дах, а вони тільки-но ставлять; у нас вже працюють електрики, а вони ще не починали цю роботу. 0628'

Щось монтую з колегою на висоті. Тепер ідемо по бруківці, яку викладають на пісок. Біля якогось будинку рівняю пісчаний ґрунт під викладання бруківки. Звернув увагу, що в іншому місці її, у вигляді квадратних камінчиків, кладуть шар за шаром, просіюючи піском. Таким чином така дорога лягає метром у глибину. Як висновок, якби хотіти таку дорогу розбити, з часом це було б неможливо, лише спецзасобами, або знову: камінчик за камінчиком.

Сон 220718 "Загадкова інсталяція"

Недобудована хата, земельна ділянка де мешкав Юрко Ґ. На городі, біля самої огорожі, загадкова інсталяція поділена на три частини, зроблена з підручних речей: городніх і будівельних матеріалів. Я то уважно оглянув та зафіксував: начебто сфотографував, можливо, й дещо з побаченого описав. Подумалось: наскільки все печально: Юрко Ґ. помер, ще тоді, коли його сестра будувала хату й врешті виїхала в Канаду і вже не бачила сенсу щось робити далі... Якісь затрачені зусилля на набуття певності в цьому житті стають абсурдними, втрачають сенс, нівелюють досягнення, як та незрозуміла мені інсталяція з пінопласту, землі, рештків деревини, покинутих на городі по незавершеному будівництві.