Сон 211122 "Прийдуть і йдуть ці роки"

Опиняюсь сам в нічну зміну на якомусь великому заводі в одному з технічних приміщень. Начебто зі мною була ще якась людина, але, можливо, діалоги вів сам-на-сам. Кажу: "А якщо на весь завод є один вимикач, який все вимикає? Такий мав би бути в директора!" Тут я біля себе бачу незрозумілі скручені кабеля захищені гофрою, а на них простий технічно-виконаний вимикач, щось на зразок банального, як на торшер, але більший за розмірами. Пробую вимкнути і раптом пропадає світло, зникає звук, характерний для працюючих агрегатів і моторів. За мить вмикаю і все починає набувати знайомого шуму наново. Я в шоці. Раптом щось міняється і я опиняюсь в якісно іншому приміщенні. Там є якась дивна установка, закріплена до стіни, наче для сидіння із роботизованими елементами: "сідло", "підлокітники", "спинка" - всі елементи рухаються незалежно одна від одної, навіть ліва та права сторони. Як згодом зрозумів: сконструйована на датчиках. Поки розглядав її та вивчав, знову, щось порушив. Тут без чужої допомоги не обійтись! Стою і думаю спиною до стіни. Раптом відкриваються переді мною потаємні двері, і входить чоловік, який все лагодить. На мене зважає, як на якогось гостя, який тільки-но прийшов. Лагодить і запрошує в кабінет, звідки зайшов, а там шум і видно, що будуть якісь збори колективу. Десь у той же час знаходяться якісь великі пухнасті хутряні подушки. З ними заходжу в те приміщення, а там зустріч різних іноземців в офісі генерального директора цього заводу. Я прилаштовуюсь на своїх подушках десь на підлозі. Одразу захід не починається. Сиджу, очікую і слухаю, про що говорять. Якоїсь миті незнайома мені жіночка звертає мою увагу на одну репрезентативну шафу зі словами: "Тут можна купити різну музику, навіть на касетах... Чи можеш перекласти на польську назву цього альбому?" - і показує мені на обкладинку касети. Я перекладаю: "Przyjdą i idą te lata" ("Прийдуть і йдуть ці роки"). - "Так, все вірно! Там малими літерами так і написано!" - зауважує так, наче хотіла перевірити мої знання з польської. Придивляюсь уважніше, а на малюнку касети дрібними літерами в самому оформленні йдуть його назви різними мовами. 0245'

Сон 231221 "Необхідність"

Я в якомусь новозбудованому приватному домі. Роблю в трьох місцях художні витвори, які мають бути на рівні із підлогою. Дивно, але ці витвори мають бути прихованими від стороннього ока, наприклад, під ліжком. Поки що наношу шар за шаром бетон і камінь. Врешті має бути рельєфне та залите глазур'ю, як у давнину робили кахлі. Знаю, що донька перемогла в конкурсі (відповідає реальності) і гіпотетично може претендувати на отримання додаткових нагород у вигляді соціального захисту. Потрапляю на якесь бюрократичне засідання, на якому окремо піднімається питання таких винагород. Так і звучить: чи потребує додаткового соціального захисту наша родина, маючи таку доньку? Спочатку голоси розділяються порівну, але я беру слово і переконую в такій необхідності, адже бачу за присутніми певну законодавчу некомпетентність. Як аргумент доводжу, що чув від інших чиновників про додаткові гарантії для такої дитини.

Сон 141220 ''Бути готовим''

Приїжджаю в готель чи хостел із двома своїми колегами (В., Р.). Нас поселяють у номері на чоловік двадцять, у два ряди ліжок в одній довгій кімнаті. Мене спочатку селять біля однієї дівчини (сусідня койка), потім перепрошують і селять в другому місці, виявилось - біля іншої. Спимо, чую, як посеред ночі хлопці (колеги) встають і збираються до виїзду. Виходять із цієї багатолюдної кімнати. Збираюсь і я за ними. Складаю свої розкладені речі, чомусь приділяю тому багато часу. Мушу все робити тихо, аби нікого не розбудити. Виходжу в коридор, доскладую речі до кінця, одягаюсь. Готовий їхати. Знаю, що здивую своєю оперативністю, адже на перед припускаю їхнє ''сподівання'', що із-за мене вони змушені будуть виїхати пізніше. 

Я з сином у машині. Під'їжджаю до будинку, на якому знаходиться меморіальна табличка фігурної форми про якогось видатного діяча. Саме вона є нашим кінцевим місцем призначення і чомусь є доволі знаковою. (Конкретика відсутня). 0130'

Сон 111120 "Цивілізація "з людським обличчям"

Міркую: до чого світ котиться! При мені хлопець випиває якусь хімічну рідину, аби зловити 10-хвилинний кайф і помирає. Якимось супроводом: падає фотографія з його образом і звучить фраза: а був він відомою людиною! - як на його роки, коли почав себе, як актор, реалізовувати, у кінематографі. Тепер виникає питання: що робити з його тілом? 0030'

Проїжджаю польським містом, у якому чисельно працюють заробітчани з України. Сьогодні день приїзду таких "нових старих" людей (ті, що наново працюватимуть на старому місці). Їду автобусом по довгій вулиці, дивлюсь на будинки, а на них цікаві краєвиди: кухні винесені на широкі відкриті балкони - лоджії. (Небачене раніше як у реалі, так і уві сні). Багато предметів із кухонного начиння має відтінок задавнености, виражений зеленим кольором цвілі та моху. Мені аж кортить сфотографувати такі оригінальні вуличні пейзажі, але так, як я в дорозі, їх проминаю. Приїжджаю на площу біля якогось храму, або урядової установи з цегли червоного кольору, а там українці тільки-но приїхали з України до праці на знайомий їм завод. Перший день. Не дораховуються одного учасника з дівочим ім'ям. Тепер шукають загублену дівчину. Десь поряд мене і дружини, яка також приїхала цим автобусом, мої діти. Тепер я в якомусь домі, в якому чоловік азійської зовнішності розповідає мені англійською, що він робить, а я його чомусь розумію:
- Зараз буду їсти смажену їжу! 0155'

Прийшло запрошення на культурний захід у вигляді висушеної дольки лимона, щось подібне до цуката, а на ньому - мокрої печаті, на якій містилася приватна інформація про сам захід. (Оригінальний образ, раніше не зустрічав). Я ж з дня в день, як на роботі, відвідую певний заклад, який за зовнішньою атрибутикою нагадує Народний Рух. Піднімаємось до офісу індивідуальним ліфтом (черговий і в той же час цікавий образ приватности), який урухомлюється звичним ключем, який ми вішаємо на ланцюжку в офісі. Сьогодні я вирішив поприбирати, позамітати і помити підлогу. В процесі прибирання і збору сміття, підлога почала нагадувати сарай, в якому вирощують тварин (образ із нутріями). Склалось враження, що решти згрібання почали нагадувати суміш мокрого сіна та відходів. Змиваю водою і, по спеціально зроблених бетонованих ринвах у підлозі, спускаю бруд у каналізаційні отвори. Сьогодні саме той день, коли я маю піти на очікуваний захід по згаданому запрошенню. До офісу починають потроху приходити люди: все починає оживати. То в одному місці якісь вирішуються завдання, то в іншому. Ось вже чую, як один гурт людей скандує військово-патріотичні гасла, співають патріотичних пісень. Міркую собі: такий мілітаристський дух має в підсумку закінчитися збройним конфліктом або ж війною. Хоч і не мирні віяння, але добре, що українці налаштовані себе боронити! Ось приходить чоловік і хвалиться таким самим запрошенням, як і в мене, і що скоро піде на той захід. Розповідає, що свою дольку лимона відіслав, як підтвердження своєї участи на вказану адресу. Слухаючи, розумію: я ж нічого такого не робив! Уточнюю: чи дійсно так має бути? Отримавши схвальну відповідь, дивлюсь на свою дольку лимона, а вона - в чаєві. Виймаю і остаточно розумію, що нікуду я не їду! 0610'

Інформаційний простір заполонило стільки текстів, що кожна публічна людина, залежно від статусу, отримує публікації про себе з певним відсотком правдивости: чим більша за статусом, тим більше вивіреної (достовірної) інформації. 0717'

Обличчя людини ховають від вірусів, наче інтимні органи... вже й забули для чого: сорому, спокус, фізичних ушкоджень, холоду... Так вдягнули все тіло! Залишилось зобов'язати людей, аби затуляли очі. 0730'

Стоять споруди. Приходить час, коли їх треба ремонтувати або зносити. Тоді наступає війна... І по ній все починає відбудовуватися наново. Це можна з сарказмом назвати цивілізацією "з людським обличчям". 0740'

Образ Асоціація Думка
             Образ Асоціація Думка
                          Образ Асоціація Думка
І нічого більше

Сон 181020 "Навести лад із речами, часом і простором"

Збираю доньку в дорогу. Вона має полетіти літаком в Ізраїль. (Наразі, в реальності - малоймовірно). До хвилин все пораховано, як треба сісти на трамвай, пересісти на автобус і доїхати до аеропорту. Разом із речами я підготував десь із метр металевого лотка, аби вона могла використати під час творчої роботи в учбовому закладі, в якому навчається. Місце збору - офісне приміщення фірми, в якому начебто працюю. Ось уже донька на зупинці, а я ще дозбирую сумку. В останню мить подумав, що той металевий лоток не захищений гумовою смужкою. Час невпинно наближається до тієї хвилини, коли я маю виходити. Для когось із фірми було замовлено таксі, а людина скористалась іншим. В останню мить вирішую, що на трамвай можна й не йти, адже ті пару зупинок я пройдусь швидше, ніж очікуватиму на зупинці. У той час, коли вже пора покласти в сумку останнє і виходити, для керівника фірми привезли якісь матеріали. Тут ще й по ходу маю відволікатися й на нього. Застібуючи торбу, подумалось, що варто передзвонити і запитати доньку за паспорт і квиток, аби все було на місці. В моєму випадку, це виглядає так, наче це на щось вплине, коли мова йде про мене, якщо раптом трапиться так, що взагалі не встигну доїхати. 0540'

Я підходжу до знайомого місця (таке переконання уві сні), де знаходиться музей. На вигляд он взагалі не показовий. Що поробиш, промисловий регіон, збережено автентику червоного будинку з дерев'яними елементами! Поряд нього, по правій стороні й у глибині, ще один музей на три поверхи та два униз - під землю. Зверху ми колись були, а знизу - ні. Раптом біля мене опиняється дружина і питає: "То в який музей підемо?" Я ж схиляюсь перейти й одразу оглянути виставку до кінця в тому, в якому були, почавши одразу з підвальних поверхів, тим більш, що працівники музею казали нам раніше, що там виставка цікавіша. Бачу чоловіка, який виходить із саме того музейного входу, що йде вниз. Зупиняю і перепитую в нього: "Там цікаво?" Мімікою голови та обличчя виражає згоду. Тепер ми в самому музеї, а мене приспічило в туалет. Заходжу в нього, а там - прибиральниці. Питаю, куди можна зайти? (З яких кабінок скористатися?) А одна з них починає ставити мені дурні питання: "Вам по-маленькому чи по-великому?". "По-серйозному!" - віджартовуюсь я, хоча розумію, що у моїй відповіді навряд чи йдеться, що треба "швидко і по маленькому". Тут вона ще ставить провокативне питання і наближується до мене аж надто близько, як для сторонньої особи. В її жестах і поведінці вбачаю, що ця жіночка є сексуально стурбованою і явно, як грім серед ясного неба, поклала на мене око. "Що їй стрельнуло?!" - подумав я. Подивився уважно на її обличчя: нікого не нагадує, середніх років, як сміється, світить золотим кутнім зубом. Ще трохи і починає своїми руками лізти до моїх геніталій, намацуючи їх крізь штани. Я зриваюся і вибігаю в коридор: "Знайду інший туалет, де сходитиму наспокійно!" Раптом для себе відчуваю, що немає моєї сумки, яку ніс на плечі. "Ах он як!" - подумав я. - "Злодюжка!" І миттю повертаюся до того ж місця, а це вже не туалет, а якась конференц-зала. Сходу й до неї: "Де моя сумка! Там всі документи!". Тут вона пробує вкотре віджартуватися у характерному їй стилі. Я ж подумки: "Он воно як: аби мене стримати, вдаєшся до неправомірних хитрощів!". Це мене злить і я зриваюся в емоціях і зі спокійного голосу переходжу в крик: "Закрий сука пельку і скажи де сумка!". По сказаному западає глибока тиша. Раптом долинає голос сина, який чомусь опинився за довгим столом, і спокійним тоном каже: "Тат, вона ж у тебе на плечі!" Я мацаю шлейку, а за нею рукою знаходжу "пропажу" за спиною: яка ж вона легенька, її геть стало не відчутно! У спокійному тоні приношу свої вибачення і йду.

Стою з двома чоловіками на вулиці й раптом чуємо, як в небі зриваються птахи і розлітаються в усебіч. Чоловіки кажуть, що це не птахи, а гвинтокрил. Я ж дивлюсь у небо і з першого погляду так нічого для себе й не відзначаю, окрім решток птаства, які поодиноко розходились по небу крилатими цятками й надалі. "Дивись, дивись, ось летить!" - повторюють до мене і розбігаються в різні сторони. Дивлюсь уважніше, а це дрон з двома прозорими "боєвими" зарядами, видно, що іграшковий, але великий. Так, він летів спеціально, щоб викликати у нас страх! Дивлюсь у сторону, а біля приватного дому стоїть батько з сином-підлітком і дає йому поради: що робити, а що ні. Придивившись уважно, відзначаю, що в руках того сина знаходиться дистанційний пульт керування, видно, тим самим дроном. Я підходжу до них ближче, а вони майже зі спини направляють його на мене. Коли він наблизився геть близько, раптово вдаряю по ньому рукою, так, що він падає, а той батько каже синові: аби чогось подібного не трапилось вдруге, "треба придумати якесь гасло" і написати на ньому!
 

Сон 220220 "Виконуване 》《 Виконане"

Я на батьківських зборах, що проходять на вулиці. Це зрозумілий формат, адже син ходить на спортивну секцію. Збори проводить тренерка. По завершенню, оновлює для себе номера телефонів батьків, підходить до мене і поміж всім цим питає: чи актуальна її пропозиція висловлена дружині? Я ж кажу, що вона нічого мені не говорила, хоча завжди про все розповідає. Тренерка каже, що, можливо, вона їй і забула розказати. Наче пропозиція прозвучала для багатьох батьків, чиї діти ходять на секцію, а ми в той час були відсутні на зборах. По-суті, мова йде про те, що може організувати нам "помолвку". Я це зрозумів у значенні "вінчання". Іншими словами: незалежно від роботи з дітьми, організувати приватне свято для батьків. Я ж від себе висловив небажання і думку, що моя дружина від організації такого "відпочинку" так само не буде в захваті. 0404'

Їм сиров'ялену сосиску. Спочатку дивуюсь, що її такою можна їсти, адже виникає підозра в можливій свіжості такого м'яса, а потім дивуюсь тому факту, що це взагалі "сосиска". Вирішую наступним разом її однозначно відварити.

У робочому колективі звучить фраза: "здійснюємо виконувані роботи". А хтось каже: "А ти знаєш, що не всі викóнувані роботи можуть бути "вúконані?" За сказаним рефлексує наступна думка: "За таке можна і по шапці отримати! Тому краще зайву ініціативу не проявляти!" 0500'

Сон 291018 "Збори. Здивування і переміни"

Я в колі колег по роботі. Мешкаємо в черговому домі, чергового нового міста. На диво, тим помешканням для проживання виявився дім моїх батьків, тим більш - робота, яку ми виконуємо, в рідному мені Житомирі. Я подивований: після чергового польського міста у нас - Житомир? Маємо їхати. Пропускаю всіх уперед до купання і парної нашої лазні - вирішую піти насамкінець. Хтось каже: то ти вже збираєшся їхати? Так, наче всі давно покупані і пакують речі на новий польський об'єкт. Я, похапцем: так! І швиденько йду до лазні роздягатися і купатись. У погляд пару разів трапляє великий свіжий розпарений пахучий березовий віник.

Сон 141018 "Організація приватного простору"

Я з якоюсь незнайомою дівчиною в історичному місці. Якась ніша, в якій можна посидіти. До того місця заходять і виходять чужі люди. Всім цікаво подивитися, що тут є.

Я в якомусь людному хостелі. Багато просторих кімнат, але заставлених ліжками, десь на вісім-десять чоловік. Хожу по приміщеннях, шукаю туалет. Заходжу в одну кімнату, другу, третю - біля кожного ліжка стоїть білий унітаз і немає незалежного, такого, який би не був приписаний до когось. Врешті знаходжу кілька вільних "місць", але, видно, що все одно не спеціалізованих під традиційну вбиральню.

Збираю речі. Дивлюсь, що брати з собою, а що залишити. Дещо з харчів доїдаю, дещо відкладаю з собою, дещо думаю залишити, як приїду. Згадую про вазони, думаю: чому я їх колись навіз стільки? Деякі з них переставляю, дивлюсь, як вони гарно підросли. Але про себе вирішую: залишити хазяйці. На холодильнику бачу новорічні подарунки, зокрема цукерки різних видів та у великих упаковках. Вирішую їх залишити в другій торбі, що зберігатиметься до мого приїзду аж до нового Нового року, адже цьогорічну зустріч вони "успішно" пролежали і ніхто їх так і не зачепив.