Сон 261220 "Підступні події"

Підходжу до вікна своєї квартири (таке переконання уві сні) і бачу море, а на ньому невеличкий човен. Раптом море розбурхується і піднімаються великі хвилі. Ще мить і я вже не бачу його, ще мить і вода опиняється на висоті мого - дев'ятого - поверху. У терміновому порядку замикаю всі вікна. Пролітає думка у вигляді чужої фрази: "Чому раптом піднявся світовий океан?" Ще мить і за вікном бачу чоловіка з малою дитиною, яку він умудряється тримати разом із собою, вчепившись у шибу. (Чомусь образ нагадує, наприклад, вовчицю, яка рятує вовченя, тримаючи його зубами за шкірку). Бачить мене і з ляком ув очах прагне потрапити за це ж вікно в квартиру. Починаю шукати ключа, аби його відчинити, хоча на початку закривав уручну. Знаходжу і відчиняю. Тепер він із дитиною у безпеці... Ще мить і в моїй квартирі багато народу, які рятуються від тієї біди. Прошу всіх не громадитися, а розійтись на пару поверхів вище. Подумки: варто придумати стратегію вивчення ситуації і розв'язання наступних проблем. 0530'

Я на мотоциклі під'їжджаю до пропускного пункту. Зі мною донька. Звертаю увагу на смуги дороги і повороту, коли вже опинився у черзі, перебираючи ногами по землі. Підходжу до людини, яка перевіряє документи. Моїми не закінчується, просить ще доньки, а в мене їх нема, у неї теж. Дістаю всі документи, аби довести, що це не чужа мені людина. У моєму гаманці чомусь виявилося багато невеликих чоро-білих фотографій з далекими і незнайомими мені родичами. Чомусь подумалось, що це справа рук моєї матері. Запитав у доньки за легітимацію (квиток школяра в Польщі), навіть його не виявилось. Тепер нас просять пройтись до якогось кабінету, для з'ясовування осіб. Відчинивши двері, нас заводять так, що мало не запихають. В останню мить я вже мав певне неприємне передчуття. У кабінеті сидить чоловік, дивлячись на якого, я кажу: "Я знаю хто ви!". На що він відповідає так само просто: "От і чудово!". (Цієї миті я пригадую якісь далекі забуті сни з тематикою жахів). Я знаю все, що він має робити і чим це завершитися. Так і є: він пропонує з'їсти щось, що перетворить мене на півлюдину-півробота. Я категорично відмовляюсь. Він каже, що це зробить силою, викликавши підкріплення. Я знаю наслідки того перевтілення. Якимось рухом впихаю той "апарат" у нього. Тієї миті починається справжній жах перевтілення. Із донькою вибігаємо з тієї кімнати на двір, зустрічаємо тих, хто мав би нас "приручити"... Тепер ми за КПП. Машу руками і лечу, але не високо над землею, десь з п'ять-сім метрів (доволі поширена висота в моїх снах). Чомусь чую розмову однокласниці Л.С., яка розповідає комусь, що її батько, коли приходив додому з роботи, малював. Як ж подумки: "Ех, Л.В(асилівна), по смерті батька тільки кращі спогади і залишаються!". Машу руками далі, пробую піднятися вище, в результаті кажу до себе: "Треба вчитися літати краще" - більше і кожного дня. 0840'

Сон 041218 "Кінематографічні вибрики сну"

Тривала цілодобова дорога. Під кінець дня бачу, як водій утомлюється і прямо засинає за кермом. Буджу його, він знову засинає. Бачу його міцно заплющені очі в дзеркалі заднього виду. Трохи страшно: на повній швидкості, розбиваючи темряву світлом фар, їде водій, перебуваючи у глибокому сні, міцно зціпивши руками кермо. За коротку мить буджу його поновно і пропоную сісти самому на його місце. Він каже: а у тебе права якої категорії? Я про себе: "В" і розумію, що за кермо такого пасажирського буса я не сяду. День. За вікном ліси й лісостепові краєвиди. Якоїсь миті бачу вдалині великий завод.

Ми кожного дня приїжджаємо на підприємство виконувати одну й ту ж роботу, о 17:00 їдемо додому. Сьогодні я працюю з напарником осібно. Натрапляю на сценку, яка стає кінематографічною: двоє робітників закрилися в приміщенні, щоб з'ясувати між собою стосунки, й тут вони одним кадром перетворюються на двох масивних негрів, але один з них явно програвав за розмірами іншому. Вони мають битися, але першою дією у ваговитого було приємне примруження очей до свого опонента: ну, що, позмагаємось?.. виразивши ці слова в одному погляді, як стали один до одного лицем до лиця. Це означало, що другому немає чого починати. Відбувається ще одне художнє преображення: очі двох негрів у чорній-чорній кімнаті стають мультиплікаційними. Чотири мальованих білки з цяточками зіниць разом бігають у глибині чорної темряви. Дивлюсь на годинник: 17:03. Запрацювався! Видно, біля машини мене уже ждуть. Я розумію, що не встигаю покупатися, іду в туалет, вмиваюся, заходжу в кабінку, здивований, що чую жіночі голоси. У мене сумнів: невже я потрапив у жіночий туалет? Озираюсь, а там проходить дівчина. Вибачається, що вона помилково. У мене аналогічний сумнів: донедавна він був чоловічим! А тепер?.. Виходжу з дверей, а до них заходять як чоловіки, так і жінки, і всі озираються один на одного. Дивлюсь на двері й прояснюю собі та іншим: це має бути чоловічий, а там прикріплене зображення маленького жіночого сандалика! Виходжу в коридор, а там густо сидить за столом дружня група дівчат з десяток осіб. Жваво хором заучують слова, їм разом весело та радісно. Прислухаюсь, а вони кажуть поодинокі польські слова і з неправильною вимовою. Останнє з почутих мною слів: dziewięć, як дзєвєчь. 0230'

Сон 110818 "8+1"

Треба укласти під землею 9 кабелів у такій послідовності: 2+3+2+2. Я рахував від початку, що все має бути по 2, навіть там, де виявилось 3. Там де укладали ті 3 кабеля - вони були з синіми ліхтариками з виходом назовні, для певного розпізнавання. Це так мало бути не випадково і нести певний релігійний смисл. Навіть прозвучала зі сторони дивна фраза: "Ми належимо до кола плачучих мам".

Я організатор конкурсу по якійсь майстерності уміння, щось робити (виготовляти) руками. Участь беруть близько 8 чоловік, всі хлопці. По завершенню першого дня - святковий стіл для учасників. Я межі них у кінці довгого столу. Пригадую, що цього ж дня познайомився ще з однією цікавою людиною, яка братиме участь в конкурсі з нового дня. До нього інші учасники одразу приліпили прізвисько: "дерев'яний", адже мав якусь фізичну ваду і в рухах видавався схожим на робота, але не в прямому розумінні, як то є в кінематографії. За святковим столом, по якомусь відрізку часу, я питаю учасників: а де новенький? На що хтось із сарказмом перепитує: "деревянний человек?" Встаю зі столу і йду його шукати. Майже при виході зі святкової зали, бачу, як він заходить і йде до мене назустріч. Я запрошую до столу, вказуючи на його дальність, де сидять всі учасники і, як орієнтир, вказую на синій стакан, що стоїть біля мого місця.

Сон 040618 "Крісло-машина"

Купував машину, а в результаті купив чорне офісне крісло на колесиках. Тоді ж пригадав, що вже одну таку раніше купував - це було в іншому сні, але виконану з дерева, а ця - зі шкіри, ще й з ліхтариками, що світять на дорогу. Цю підставу або ж метаморфозу виявив при денному світлі, а машина купувалась вночі. Мусив повернутися до хазяйки цього "крісла на колесиках", щоб з'ясувати причину такої оказії. Показую їй і розумію, що назад товар не поверну, ще більшої прикрості додало почути від неї на ту "машину" - "інвалідна коляска". Показую їй на ліхтарик того крісла, що з одного боку аж розвалюється в руках. Кажу їй: купив за дев'ять, товар цих грошей не коштує!.. На що вона каже, що вона варта своєї якості, а гроші у неї вже розійшлись, і їй начебто прикро. Я в шоці: купував машину...