Сон 120222 "Краса, а не хліб всьому голова"

Перебуваю в нічний час у цеху, ще й без його суцільного освітлення. (Деякі асоціації зі свіжою реальністю). Територія цього цеху доволі велика. За атмосферою шумів все вказує на те, що робота закінчена. В якомусь кутку зали лунає музика, а згодом починається розповідь якогось диктора. Тема розповіді доволі філософська, такі речі справді нетипові в форматі радіо. Вирішую піти в сторону того долинаючого звуку. На якомусь етапі почалась оповідь трагічної історії про одну відому жінку. Присутній певній натяк на військову тематику. Спочатку наблизився до того радіо, а згодом відійшов дещо побачити. [Фіксую за собою змішане відчуття: сню, хоча не відрефлектовую, що це сон, і в той же час пробую поворухнутися, а сил на це - немає, хоча сюжет, в якому беру участь, триває далі.] (Як спав, то лежав на спині. Відчуття доволі глибокого сну - характерне важким просинанням). Вирішую повернутися до працюючого радіо, а там вже розповідається про чоловіка, який переживає трагедію втрати згаданої жінки. Підходжу до того місця, де працює радіо, і бачу того чоловіка, який перебуває в глибокій депресії. Аби вирішити проблему свого горя раз і назавжди, бере двома руками пістолет і, стоячи перед дзеркалом, довго не роздумучи, стріляє собі прямо в голову: з маківки в центр тіла. (Такий підхід до самогубства бачу вперше). Дивуюсь: чи насправді це ефективно? Тілом скочується в сторону і падає. По радіо аргументують цей вчинок. 2330'

З дітьми готую чергову солодку страву. Цього разу - торт. Сприйняття учасників процесу, наче мультяшних героїв, зокрема й результату нашої випічки, крему та ягідок на ньому. Діти знімають, по свіжих слідах пробу і виявляють, що ягідки калини не смакують на тому кремові. Сам тортик залишається непорізаним. Дознімали пробу настільки, що виїли разом усі ягідки. Я вже хотів внести пропозицію: прикрасити іншими інгредієнтами! - але діти зібралися й пішли. Тортик так і залишився нерозпробуваним з якости випічки, але сильно поколупаним згори - до накриво голого крему. 0730'

Сон 141021 "Пливла за течією"

Слухаю радіопередачу, як хтось обговорює сучасний літературний процес, зокрема художні твори відзначені преміями. За мікрофоном знайома поетка Ю.С., яка в молоді роки переїхала вчитися до Києва і вийшла заміж за колегу з літературного кола. В передачі згадується заснування в Україні другої по величині премії та відзначення нею твору "Пливла за течією". Авторка - одна з відомих у сучасних літературних колах прозаїк, начебто Наталя Снадянко, але не факт (уві сні більше фіксація на промовистому прізвищі). Обговорюють твір, сюжет якого "жирними мазками" охоплює всі періоди життя Радянського союзу, крізь призму однієї долі простої жінки.

Сон 130719 "Це наша школа!"

Десь о першій ночі просинаюсь на працююче в навушниках польське радіо. Транслюється запис якогось патріотичного мітингу, де крізь сон промовцю ставлю питання, але якось не в голос, а подумки озвучуючи слова: "А якщо мої діти переїдуть у Польщу й навчатимуться в школі, то якою вона буде?" На що чую відповідь вже з реального: "Це наша школа!" (По-польськи). (Пауза). Додаючи щось на зразок: "Це школа для наших дітей!" - зриваючи оплески мітингуючих, які починають скандувати не до кінця зрозуміле слово. По пробудженню відрефлексовую: 1) дивно, наскільки передбачувано поставлено мною питання, коли відповідь пасує до нього; 2) прекрасно сказано! - відповідь дана не буквальна, а, як вкотре відзначаю собі, завуальовано, коли публіка, яка стоїть перед тобою, розуміє тебе "правильно", без сумніву подвійного тлумачення.

Сон 071018 "Місце для тиші"

Молодіжний колектив на якомусь приватному святі. Серед кола присутніх, хтось дуже схожий, а, можливо, й реально, на російського артиста - Галкіна.
Пізній вечір. Всі лягли спати. Посеред кімнати стоїть прибраний стіл, на якому мені треба доробити радіопрогравач. Розбираю його корпус, виймаю плату, відкрадаю телескопічну антену, прикріплену до корпусу та з'єднану дротом із основною схемою. Хтось просить вже завершити свою роботу, адже всі сплять і необхідна тиша.

Туалет на батьківському обійсті, модернізований із середини. Дещо з удосконаленого зачіпаю, аби перевірити на якість. Щось йде не так і мені доводиться підправляти деякі дерев'яні опори в існуючій конструкції. Як завжди багато води, хоча не так вже й давно її відпомповували! Підходить якийсь незнайомець і я подумки добираю слова пояснення, що ходити туди незручно, але так нічого й не кажу.

Сон 020818 "Парадокс дуальності"

Сиджу на кухні в сім'ї, яка виробляє туалетний папір з тютюну. Показали який він має вигляд: білого кольору, багатошаровий, з перфорацією для відривання - не відрізниш від аналогів. Роздрібнювач сировини такий, як шафа розміром з холодильник. Розповіли процес виробництва, навіть візуально його уявив. Дивлюсь, що структура паперу волокниста, отже, можливо робиться, як солодка вата, а потім пресується в тонкі шари. Тому й питаю: а в процесі виробництва сировина плавиться? Син каже так, а мати ні. Син встає і виходить з кимось із кімнати. 0309'

Хтось говорить, що зараз багато трагедій з ракетами, хтось інший: скоро всі будемо літати в космос. Тіло перед польотом видозмінюється, набуває іншої якості. 0320'

Пускають заряд в корабель, разом із ним капсулу, якщо заряд сприяє покращенню його роботи, то капсула - навпаки. 0338'

Проходив співбесіду на Коростенський фарфоровий завод. Нас черверо. Як прийшли, на лавках понад вікнами сиділи молоді люди. Співбесіда тут же пройшла за пару хвилин, нічого конкретного. Питання про життя і не більше. Відходжу в сторону і дивлюсь на річку, а по ній пливуть острови, на яких поламані дерева, потрощене галуззя, трохи трави. Дивуюсь і не вірю, що острови дійсно пливуть, потім когось кличу і показую. Десь кажу, що це не співбесіда. Іду пити молоко. Хтось каже що упаковка така, як у дівчини, отже, її молоко. Я жартую: аякже, зараз шуршатиме пакетиком! Розвертаюсь і йду до дверей. Пробую те ж молоко, а воно вже згусло. 0502'

Чекаю біля лазні батька, як він помиється, аби увійти до неї самому. При вході лежить годинник, із якого працює радіо, яке він забув, як виходив.