Сон 040919 "Спогади про дитинство"

Пишу спогади про дитинство. Пригадуючи деталі, вирішив деякі з них відтворити в пам'яті й завітати до родини однокласниці Л., що мешкає недалеко від дому моїх батьків. (Уві сні місце розташування дому знаходилось відмінно від реальности - за дорогою). Зустрічаю їхню маму. Спілкуємось за життя. Сиджу біля їхнього гаража і на мене напливають спогади. В розмові згадую про деякі деталі, враження, які виніс з дитинства, будучи в їхній родині. От я згадав, що вперше почув нецензурне слово саме в їхній родині, чим нині здивував їхню матір. За певен час - пригадалось, що в них чув деякі слова польською, тому не все розумів, коли щось просили. Цікаво, що цю розмову слухала ще моя бабуся Д., яка дала якийсь коментар щодо польської: "не цієї родини", - так, наче спогади мої змішалися ще з історією перебування в когось іншого, що мешкають не тут, а ближче до них. Згадав за їхнього сина - меншого за Л., зокрема за книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки", яку він може й донині мати в себе. Так, наче це ключ до кращої розгадки чогось, що пов'язане зі спогадами. Їхня мати каже, що зараз він купається і вийде з лазні. Дивлюсь крізь скло надвір, а там сарай, більше схожий на льох - це і є їхня лазня. Біля неї стоїть їхній батько і дід. (Батько в реальности - зовсім інший, нагадує іншу особу, діда не знаю взагалі). Вирішив до них не виходити, аби не зачинати нових розмов, а зачекати сина вдома. До хати приходять всі разом: син, батько, дід. Дивлюсь, а їхній син низького зросту, хоч і дорослий. Кажу: "Весь в тата і діда". (У реальности - навпаки: високий, взагалі не схожий на того, що уві сні). Вирішую пожартувати: "Дуже легко уявити, яка буде в тебе дружина: вже не висока і не середнього зросту, отже, кожна третя!" На що він відповідає своїм жартом: "Четверта!" 0340'

Сон 030719 "Варто все перевірити!"

Я з дружиною і донькою виїжджаємо в гості, але з таким розрахунком, що донька ще сьогодні поїде на екскурсію в Київ. Для цього їй треба буде сісти в автобус, спеціально організований для таких дітей. Поки збирався, намагався нічого не забути: багато дрібних і важливих деталей, що стосувались як дитини, так і мене з дружиною. Виїхали з дому вчасно, приїхали в гості до квартири І.К. (спільної знайомої, яка мешкає в Чернівцях). Зайшовши в кімнату, примітив, що вона лежить і читає якусь книгу так, що й не поворухнеться в нашу сторону. Пробую пожартувати, хоча згадав, що жарти вона не розуміє, принаймні так її запам'ятав з останньої зустрічі. Тому вмовкаю і більш не зачіпаю: у кожного свої інтереси. Думаю за виїзд доньки і чи все взяв у дорогу. І тут мене осяває: забув для доньки квиток! Кажу про це дружині, починаю думати, як швидко доїхати додому, аби встигнути його забрати і на сам рейс. Раптом спливає в пам'яті образ, як я в поспіху клав його у свій гаманець складеним у кілька разів. Отже, має бути все добре. Варто себе перевірити! Раптом знову якась паніка, а гроші? Я для неї забув узяти гроші! Як варіант: можна буде перепозичити їх на короткий час. Відкриваю гаманець, бачу квиток... Пора їй рушати.