Сон 291125 "Пошук сумнівів"

Шукаю довго бажану адресу, переїжджаю машиною з одного місяця на другий.

Виходжу з авта, шукаю, сідаю і знову переїжджаю в межах кварталу. Минаю один-два будинки і знову так само. Для кожної зупинки - пошук паркування. Якось, вийшовши з машини, помічаю місце з їжею для всіх бажаючих простонеба. Спочатку мене це не зацікавило. Тепер бачу, як якась жінка бере з того "відкритого столу" великий чебурек, дивиться на нього, і навіть від того щаслива. Чомусь мені це приємно запам'ятовується. Десь тут же проходять якісь студенти, які так само беруть доступну їжу. Зустрічаю давнього знайомого Андрія (колись, на початку двотисячних із ним вчився в училищі культури, хоча він його так і не завершив - не пригадую, щоб снився мені коли-небудь раніше), хоча (уві сні) називаю його Віталієм (схоже на певну асоціацію з колегою з сучасної реалії). Він - військовий, прийшов з учебки, що поряд, зі своїми сослуживцями. Не покидаючи пошук адреси, заходжу в під'їзд і піднімаюсь на кілька поверхів вгору. Бажаної адреси знову не знаходжу. Ще не так було переконливо, як піднімався сходами, як - опускаючись вниз: деякі прольоти сходів настільки були відсутні, що довелось стрімко стрибати вниз, долаючи поверхи. Питається: як я взагалі піднявся? Як тут узагалі живуть люди? Тепер той же стіл, що я бачив на вулиці, знаходиться в цьому під'їзді. Міркую: якщо є стільки бажаючих з нього поїсти, варто було б спробувати й мені. Вже наперед пригадав, що бачив на ньому лаваш із карпом. Хоча й розібрали зі столу страви, такий лаваш якраз залишився. Беру його в руки та їм. Відчуваю, наскільки реально смачний карп. (Схоже на спогад з реалу, коли хотів цю рибу в магазині, а її вже не було).

Шукаю авто, яке поставив на паркінг. Обходжу будинок за будинком і не можу його знайти. Чи я помилився паркінгом? Скільки вже їздив і виходив нон-стоп. Може вже й в голові поплуталось? Наче вже й знайшов знайоме місце. Відкинув усі сумніви: машина має бути тут! А її немає...

Невже її забрали? Обходжу знаки, аби зрозуміти: чи паркінг лише для мешканців? - і нічого сумнівного не знаходжу. Бачу якусь сторожеву будку, наче для платного паркування, хоча в стороні, думаю: варто там запитати, що могло б тут трапитись?

Село. Якісь народні збори, де люди зустрілися для того, аби обговорити наболілі проблеми: більш соціальні з натяком на політику. Хтось каже, що повстав народний рух під назвою "Коаліція урбанська проти Орбана". Розумію, що Урбанська - це лідерка цього руху. Виникли підозри, що на цих зборах вона присутня. Чую виключно румунську мову. (Цікаво, що уві сні виникає сумнів: Орбан все ж таки угорець!). Приходить якийсь прихильник і приносить подарунок у вигляді різносортової та різноформеної картоплі, навіть дещо смішної на вигляд. Якраз лідерка, що весь час промовляла, дивлячись на неї, каже: "Що на вигляд вона така, як люди з народу, що її підтримують".

Сон 25-270425 "Вихід із неможливого"

Мене кусає змія і стає боляче (реальний дводенний головний біль на зміну погоди з раптовим відчуттям оніміння руки і важкістю в серці).

25.04.25

Нетиповий сон, як для мене, але з тим і оригінальний.

Моє втягування по одному представнику певну групу людей в якусь дивну аферу, яка для мене виглядає не інакше, як форма самозахисту. Єдине, що залишається, бо мене вже знають в обличчя, грати і вигадувати для них нові ролі, вказуючи, що в їх учинених діях винен не я, а вони, зокрема в очах тих, хто знає мене без сумніву з кращої сторони. Дійшло до того, що почали приходити до воріт мого проживання (в реалі - батьківсий двір, але наразі там не живу) зі "сльозами і соплями", доводячи комусь про мене в моїй ж присутності якісь факти, які заперечував, а наслідки, як виключно їхня воля до дії, а не під впливом моїх словесних намірів.

26.04.25

Запаркований літак так, що не можна буде йому вирулити. (Певна логіка з реалу, щодо мого паркування).

Виїжджає фура з такого місця, де узагалі я дивуюсь як він тут опинився і як звідси виїхав, куди поїхав, коли немає ані поворотів для виїзду, ані дороги, адже навколо ліси, кущі та стежки? (Логічний повтор попереднього фрагменту сну).

Кінцеві збори по завершеному об'єкті будівництва. Збирання речей до великого буса, а насамкінець: чи буде мені місце де сісти? Мені кажуть: буде, заходь і сідай! Салон такий великий, що вирішую підійти до водія, аби почути його думку. Поки дійшов, опинився у великому приміщенні на багато різних банківських кас обслуги. Підходжу до однієї, аби зняти гроші, але мені кажуть що щось не виходить із банківською картою. Як так, у мене ж на рахунку є гроші! Потім дивлюсь на назву банку і розумію, що це не мій банк, у якому обслуговуюсь. Подумки: "Добре, що не зумів зняти гроші!" Дивлюсь процент за комісю для облуги інших банків - більше 30%. Подумки: "Так можна і збідніти. Трамп ввів мита на 10 і більше процентів, і уряди інших країн вже в паніці. Цікаво, а що буде наприкінці 2025 року з ВВП усіх країн світу, хто торгує з Америкою? Цікаво, чи самі США будуть у плюсах?" Покидаю касу цього банку та озираючись далі у цьому ж приміщенні шукаю свій. Цікаво, що з таких автобусів, в якому я їду, сюди "приходять" багато людей із інших маршрутів. Дивно: що за переміщення в просторі, коли сам транспорт у дорозі?

27.04.25

Сон 051124 "Запізніле усвідомлення"

Приїхав фурою (ніколи нею не їздив) разом із дружиною на короткий час до батьків. Поїздка була організована на чиєсь велике прохання. Кінцеве призначення якого - у Криму. (На цей момент сну взагалі відсутнє переконання, що в'їзд на територію півострова в умовах нинішньої війни нереальний. (Таке враження, що уві сні я перебуваю в мирний час). Знаю, що по дорозі можна буде заїхати до двоюрідної сестри. (В реалі - "по дорозі" навряд чи можливо, адже живе на ПБК). Отож, у батьків вирішив дещо взяти з собою в якості подарунків і їхати далі. Вдома застав лише матір, яка вирішила допомогти в організації речей. Опинившись у дворі, перейнявся деякими побутовими справами, навіть вирішив пересадити вазон. Начебто усе, що маємо взяти з собою, підготовлене. Залишилось занести речі до фури та їхати далі, як раптом чую ще з вулиці, як лунає в домі телефон, який стоїть одразу в прохідній, при вході в дім (ніколи там його не було). Заходжу та піднімаю слухавку. Чую голос батька, який каже мало не командно-рекомендаційним тоном. Перше, на чому наголосив: "За тобою дивляться!", "За воротами вже ходять люди", "Зараз має пролунати від них дзвінок, але на нього в жодному разі не реагуй"... І лише в цей момент я усвідомлюю, що знаходжусь в Україні (не в мирній Польщі - як би почувався в реалі) за умов військового стану. Моє пересування територією обмежене браком ряду юридичних документів. Ті, хто дивиться за мною, це можуть бути навіть і сусіди, які готові сповістити військові органи про моє тут перебування, вони чи хто інший просто так мені з дому не дадуть вийти. Маючи ще й такий примітний транспорт, так це точно! Непомітно не вийде...

Ліг спати якби у своїй квартирі (без конкретики), а проснувся на шум, якби вже у чужій. До якої почали входити відомі мені люди з творчих кіл (добре запам'ятався В.В.: письменник, колишній редактор, колишній чиновник, директор...), а з ними і їхні знайомі. Дещо незручно вийшло: зайшли, коли ще спав. А мене одразу заспокоюють, що все добре, висловлюючи розуміння: втома, після роботи, з ким не буває?!

Купив собі новий телефон, а після покупки подумав: які ж у нього функції? Чи не такий самий процесор, пам'ять, що мав? Чи ліпше за ті ж гроші купити уживаний із кращими функціоналом?

Сильно змінилась дорога після ремонту біля батьківського дому. Таке враження, що розширили та якісно поліпшили для транспортної прохідности. (Мотив із цим відрізком дороги біля дому не раз з'являвся у снах. Том знаходиться пішохідний перехід, яким я весь час ходив до школи, автобусні зупинки). Для з'ясування якихось справ переходжу з однієї сторони дороги на іншу, без дотримання правил дорожнього руху, але з критичної необхідности. (За відчуттями цей уривок має якийсь віддалений перегук з початком сьогоднішніх сновидінь. Можливо, раптове усвідомлення змін, що відбулись навколо).

Сон 160324 "Короткий рух"

У матері "ідея фікс" оновити стару машину. Я їй кажу, що моя мене цілком задовільняє, а те, що вона хоче - це її клопоти. Просить підтримки, аби не самій іти на оглядини... Якийсь чоловік продає уживані авто. Мати перебирає їх, але чомусь не зауважує до огляду довгий білий Хюндай. Він кращий за інші. Мати зі мною погоджується і ми беремо його на випробування перед покупкою. Тепер ми у дворі батьківського дому. Відзначаю, наскільки стало важко комбінувати переставлянням машин у дворі, яких уже три. Тепер Хюндай стоїть у гаражі. Відзначаю, що матері вибір поки подобається. Щоб переїхати з місця на місце сама керує автом (в реалі - прав не має). Як водій, також оцінюю можливості нового транспорту і він мені подобається. Тепер картинка міняється і авто опиняється в потязі, зокрема в коридорі вагону-купе. (Тут простежується стислість місця у подвір'ї з вузькісьтю коридору потяга, навіть виїзд із гаража нагадує дещо з проходу потяга. За логікою ясно, що за шириною потяга ніяке авто там не стане). Мати сідає в авто, прямо в потязі, що їде, і проїжджає від одного до другого кінця коридору. Так як неможливо розвернутися, здає задом. Чомусь мені в усьому цьому щось не подобається і я проробляю те саме, що й вона, видно, остаточно розуміючи якусь безнадійність, хоча проїхатись автом вдруге було в задоволення.

Чомусь наприкінці сну (як проснувся) пригадався давній сусід, який зробив у квартирі небідний ремонт із коментарями: "на роки, адже на пенсії такого вже не зроблю", а за років десять помер. Плануй життя, плануй і... гоп: віко трумни вже й прикрили...

Сон 110324 "Артикульований подих"

На городі вирвав до однієї разом із корінням напівзрілу петрушку, з думкою, що треба вже їсти, а батько дивиться і натякає, що могла б ще рости, а для того достатньо було обдерти листя.

Беру участь у зборах вивчення польської мови. Чомусь події відбуваються у подвір'ї батьківської садиби, яка згодом видозмінюється. Читати лекції має М.Ш.(Ф). (колишня колега дружини). Чомусь для цього треба обов'язково роздягнутися до спіднього. Я та ще хтось за лазнею скидаємо одяг і думаємо куди його діти. Іду в якесь приміщення малознайомої споруди і вже з впевненістю знаю куди кластиму. На місці розумію, що двері наприкінці дня можуть бути замкнені і я вже не вдягнусь. Разом із тим міркую: яка користь із такого вивчення, коли ліпше за новачків знаю польську мову і з першого заняття подивую всіх швидким читанням?

Якась проблема з транспортом, яким приїхав. Хтось приїжджає на замін іншою машиною і я пересаджуюсь до неї. Відзначаю, що авто не кращої якості, але на заміну згодиться. До авта сідає хрещена моєї сестри і її син. Під'їжджаю якби недалеко до їхнього дому (відмінне від реалу). Висаджуючи, домовляємось, що завтра їх заберу в той же час у тому ж місці.

За направленням іду в поліклініку на інгаляцію. Приходжу до кабінету, а там нікого нема. Заходжу, та щоб довго не чекати, обираю сам собі інгалятор і вмикаю його. Одразу з неї на мене віє сильна пара. Зменшую потужність, але все одно видається загустою, хоча прийнятною. Приходить медсестра, разом із нею заходить до кабінету ще один пацієнт. Потім ще одна медсестра. Перша каже, дивлячись на мене, приблизно таке: "Які тут славні чоловіки у зрілому віці!" Далі нахиляється до мене і пробує на губах протестувати ту "зрілість", щось додатково коментуючи. Якось для мене це виглядає не сильно нав'язливо, адже "люди в білих халатах" мають викликати довіру, і якось несподівано та невимушено цілує мене в уста, навіть затримавшись на кілька секунд. Як пацієнт і чоловік, трохи залишаюсь під враженням. Від глядацької публіки на такий інцидент лунають задоволені вигуки та аплодисменти.

Сон 070424 "Жорсткий гламур"

Їду автобусом, як пасажир. Якимось моментом водій каже, що далі він вже не їде і чи не міг би я сісти за кермо? Стверджує, що тут залишилось їхати недалеко. Сідаю і рушаю. Одразу розумію, що не знаю дороги і пробую увімкнути на телефоні GPS. На моє прохання пасажири усно скеровують, але фантазії пригадування вичерпуються. Раптом хтось з пасажирів каже, що маршрут автобуса пролягає в Крим. Я ж відповідаю, що не маю російського паспорта і туди не поїду, отже, довезу до кордону. Десь про себе міркую, що везу саме таких людей, що живуть "однією дупою" за двома паспортами. Спиняю автобус, адже GPS - на телефоні гальмує і так не відкривається, а дороги ніхто не знає. Сходжу бозна-де і йду пішки до якогось магазину чи населеного пункту. Виникає відчуття, що відійшов від автобуса настільки далеко, що варто було б ним під'їхати, аби не повертатися. Заходжу в якийсь магазин, а там щораз перед очима опиняється якась велика дівчина, яка весь час мені перешкоджає своєю "невимушеністю" (так і не зрозумів: чи продавець, чи клієнт) ходити у пошуках мапи, але про себе вже називаю її "малюнком". У пошуках співставляю образ із тим, що уявляю як такий, що знаю. По пробудженню образ "великої дівчини" нагадав нещодавно побачене зображення з інтернету, генероване штучним інтелектом, із назвою "Жорсткий гламур".

Сон 180224 "І що бракувало?"

Певною мірою я прив'язаний до організації зустрічей Володимира Зеленського та Джо Байдена. Якось під час однієї такої підготовки, перебуваючи в літаку, до мене підійшов охоронець з американської сторони і побачивши мій оголений торс, торкнувся накаченого м'яза в районі трицепса. Я ж йойкнув від болю, на що він схвально покривав головою: таке йому в мені подобається!

Беру участь у подорожі на північ. Чомусь асоціація з Норвегією, але ідея - "до Санта Клауса" (за логікою мала б бути Фінляндія). Сюжет починається з того, що я дивлюсь у вікно потягу і бачу рівні лінії засніженого горизонту. Придивляючись уважніше, розумію, що бачу потяг з вагонами, але чомусь ілюзорно вони мені здаються маленькими і тим самим віддаленими, створюючи ту лінію обрію. Коли "картинка" наблизилась ближче, а наш потяг, яким їхав, виявився швидшим, роздивився, що той тягне за собою вагони звичного розміру, за ними - середнього, а на останок - узагалі маленькі, мало не дитячі, які б використовував Санта Клаус для подарунків дітям. (Таке сприйняття мінімізації санчат, коли дивишся з долу десь у небо). Тепер ми сходимо зі свого потягу. Нас - ціла група учнів. (Важко пояснити: ким я себе почуваю? - учнем чи вчителем, скоріш другим, бо мав відчуття відповідальности за інших). Вервечкою йдемо засніженими стежками. В одному місці снігу було аж до рівня голови. Цей ефект був створений вузьким розчищеним проходом між приватними будинками і залізничною колією, що йшла поруч. Подумалось: нарешті в своєму житті побачив стільки снігу нараз! Помічаю, що більшість групи вже відірвалася, а позаду затримуються в ходьбі пару осіб. Я ж намагаюсь бути нерозривною ланкою видимости одних і інших. Зауважую дім, у який всі заходять, відзначаю крізь темряву ночі номер будинку - 11 і повертаюсь за тими, хто йшов останніми.

Групою в шість чоловік приходимо у якесь приміщення, в якому виникає намір (можливо, робоче завдання) чистити якісь плати. (Не можу пригадати конкретику). За якийсь час до нас приходить військовий генерал, але в цивільному одязі. Таке розуміння, що цей генерал є міністром оборони. Не уточнюючи його імені, чомусь мені пригадується і виникає в тому впевненість, що це польський генерал - Блащак. (В реалі: Маріуш Блащак не є генералом, але є міністром оборони Польщі). Якоїсь миті він перший зауважує, що починають ходити стіни. З'являється характерний але віддалений звук "гуп-гуп". Він озвучує наші підозри: що це коїться? У той же момент він нікуди не спішить та нікому не дзвонить. Звук починає бути більш різким і все починає мало не підстрибувати. У той же час генерал каже дивну фразу: "І що цьому Навальному бракувало? Сидів би зараз десь в Америці, можливо, Каліфорнії, і насолоджувався б життям!..".

P.S. Пару днів тому в російській тюрмі "помер" російський опозиціонер Алєксєй Навальний. В Україні його не любили за висловлювання про Крим, що "це не бутерброд, аби його туди-сюди віддавати". Коли в ці дні росіяни, прихильники Навального, почали читати, що про нього думають українці, виявилось, що імперське мислення - це надовго.

Сни 25-270124 "Рух з обмеженого простору"

Приїхали "великою родиною" у дві машини до великого білого храму (конкретики, хто саме, з числа другої машини - немає, який храм - так само). Я поводжу себе так, наче все тут знаю. Зокрема скеровую і показую приклад, де краще припаркуватися. Паркуюсь. Вже маю намір іти, але варіант паркування мені не подобається, адже поставив авто навпроти дерева. Зараз ранок і багато вільних місць, а вдень тут буде все інакше: зайнято численним транспортом. Якщо заблокують мою машину, звідси не виїду! Прошу дати мені ще трохи часу, аби визначитися: де буде краще? Паркінг біля храму стихійний. Можна зрозуміти: де були місця? - за слідами на землі. Начебто визначився, але з'явилась просторова уява, що посеред великих різнорідних об'єктів поряд, вигляд моєї машини напочаток буде доволі непереконливим і самотнім.

25.01.24

Після відчутної праці з порядкуванням на землі: очищенням рову від заростей і намитої землі на бетонах (об'єм та навантаження не конкретизоване, просто залишкове відчуття безперервної праці), обходжу місце проробленої роботи: організований дренаж, що нагадує вузьку дорогу у формі півкола, яка окреслює по краю дачні ділянки, але на так, як в Україні, а в Польщі - "ogrody działkowe", більш для відпочинку, а не фізичної праці. Фіксуюсь на тому, що лише зараз маю можливість зупинитись і подивитися, як там у людей: зиркнувши то за одну огорожу, то за другу...

26.01.24

Їду, як пасажир, у цілковито переповненому автобусі. Коли приходить час вийти на своїй зупинці, не можу це фізично зробити, наскільки щільно виявився утисненим між людьми. Пробую дістатись виходу, аби вийти на наступній зупинці. Далі бачу цю дорогу у вигляді колії, якби їхав вже не автобусом, а потягом. Тепер я вже йду, знаючи, що за мною всі ті, з ким їхав. І тут сам рух вперед виглядає не так, щоб всі йдуть по стежці шириною з метр, де, насамперед мені під ноги викидають охолоджуватися відпрацьований кокс. (Віддалена асоціація з реальністю: два місяці, як працюю на будівництві одного з блоків діючої коксовні). Не спиняючись, міркую, як ступати на голі ділянки землі, де ще не лежать гарячі порохи коксу, і йти далі, ведучи за собою "подорожуючих разом".

27.01.24

P.S. Ці дні сидів удома з грипом.

Сон 211223 "Темні прогалини"

Їду з сином містом (якесь воно "знайоме", але лише для сну). Я за кермом, син поряд. Показую та розповідаю про навчальні заклади, про які він нещадавно згадував у розмові (дещо правдоподібне з реальністю), а тут їх видно буквально. Деякі з них із цікавою архітектурою, але всі, як згадувалось, із напрямком підготовки до робітничих професій.

Разом із дружиною йду міською дорогою. Приходимо до багатоквартирного будинку. Перша думка: як сконтактуватися з тими, до кого ми йдемо? Цієї ж миті до цього ж дому підходить група людей, і один чоловік, якби вже впізнаючи мене, сходу вітається і дякує, що ми ось вже прийшли, й одразу дає завдання: "Треба вивести пляму". По цих словах подумалось, що ми вдвох, мало не надаємо клінінгові послуги, аби виводити десь на меблях сліди "чужого існування", хоча разом із тим десь віддалено пригадую, що ми належимо більш до інтелігенції, аніж працівників робітничих професій.

Сон 120323 "Неочікуваний перебіг подій"

Тривалий час їдемо автобусом. Я біля водія. Пасажири знизу. На вигляд так, що автобус має бути двоярусний, але він у моєму розумінні є певною мірою специфічним: ми веземо російських полонених. Але вони неабиякі, а мають якусь особливу цінність. На якійсь вимушеній зупинці посеред поля один з ув'язнених каже: "Одразу видно, що тут дишеться вільніше!". Якоїсь миті автобус починає котитися без водія, я застрибую в нього на ходу і сідаю за кермо. Заїжджаю по GPS-навігації за якийсь крутий поворот, після якого дорога обривається дорожніми роботами. Дивлюсь із кимось, як виїхати: такий самий крутий поворот вправо, лише трохи від'їхати назад десь на сто метрів! Та людина, з якою спілкуюсь, сідає замість мене за кермо, виїжджає тилом, в'їжджає на нову вуличку, а вона не зовсім і вуличка, а звуження простору, яку він долає, виїжджаючи по стіні якогось дому. Міркую: таке в моєму житті уперше! Озвучую вголос: я б так їхати не зміг! Далі рух лише пішки. Тримаючи на спині великий холодильник із автобуса і перелазячи через бар'єрку внутрішньої лоджії дому (важко описати побачену логіку), опиняємось на чужій кухні. (Вчора був у театрі, отож, певна асоціація з театральним балконом). Знаю, що в холодильнику знаходиться все важливе, що треба було взяти з автобуса. А сам лише здогадуюсь: "холодильник для банку чоловічої сперми"? І вкотре задаємось питанням: і що ж далі? Чи головний "орієнтатор" - GPS нас врешті-решт наблизив до цілі? 0300'

Працюю в якомусь закладі. Перебираємо та перевстановлюємо якісь механізми. Щось на зразок світла, але складніше. Коли почав складати, в одному з них забракло болтика. Попросив допомогти віднайти, а мені якась працівниця принесла шурупа. І головне на моє здивування, знизила плечима, що не бачить суттєвої різниці, і пішла. Показую директору того закладу, зокрема на "знущальний" шуруп, хоча потребую болтика, а в нього зворотня реакція: максимально проявляє інтерес, аби вирішити проблему. Вказує на більш детальний розбір і чистку механізму від бруду. Щось на зразок такого, як комахи залітають на світло у плафон і там помирають, накопичуючись з роками. Тепер з його увагою справа рушила веселіше... 0600'

Сон 101222 "Больове місце"

Цілеспрямована поїздка в Польщу двома автами, аби купити та оновити деякі речі. Разом зі мною двоє людей: батько (пенсійного віку) і син (десь мій одноліток) (уві сні для мене є знайомими людьми, хоча жодних асоціацій з реалом). Для такого "ґешефту" везли із собою певні свої речі. Зупинилися в одній польській родині, яка мило нас прийняла в своєму домі. Перебуваючи в гостях обмінялись із ними багатьма речами. Все виглядало так, наче кожна річ - це подарунок взаємности від щирого серця. Ось пора вже їхати. Дві машини переповнені речами доверху: якийсь одяг, ковдри, фарфоровий посуд, зокрема мистецько виконані вази. Якісь роблю розвороти машиною, аби виїхати з двору, друга щось не справляється із цим. Виходжу, аби чимось зарадити. Оцінюю: в їхній машині настільки тісно, що "батько", сидячи на задньому сидінні, весь завалений тими речами. 0730'

На прохання якогось керівника приїжджаю оглянути причини непрацюючої антени. Великий приватний дім. Починаю від входу до телевізорів і до самої антени. Починаю оглядати кабеля, а вони різні за діаметром, розгалужена дивним чином через коробки з'єднання. Виходжу на двір, аби оглянути кабеля ззовні і цієї миті розумію, що на цьому виклику вже колись був, але давно (спогад про далекий забутий сон). Зовнішніх пошкоджень немає. Питаю в якоїсь господині конкретніше за проблеми з ретрансляцією каналів. (Насправді, весь час було дві господині, наче сестри, хоча різні за статурою і зростом, можливо, подруги). Як виявилось, і що мене найбільше дивує в заможних людех, так це показова комизність до дрібниць. Виявляється все працює добре, окрім незначних проблем із двома каналами. За весь час пошуку причини, якісь з'єдння довелось розкрутити, абияк з'єднати, ще й опинитися на штучному насипу, де росте виноград та інші рослини, куди вони заходять (певна асоціація з дитинства). Там виявилась якась дивовижна "жива поличка" з фруктами та ягодами, інтегрована від живої рослинності. Отже, беручи з полички - зриваю з гілки дерева. Наче щось спробував узяти на зразок жовтої сливи. Викладені дари природи одна біля одної настільки гарно, що одразу можна замилуватися тим образом. Чомусь "сестри-подруги" пригадали, як колись у їхньому дитинстві тут жили оси, мали вони велике гніздо. Я ж озираюсь і бачу подібне, але невелике, щось схоже на загорнутий папір. Вказую на це. Сходимо з того пагорба. Знову переймаюсь кабелями. З'являється якийсь чоловік, згодом ще один. Прямо у дворі, на теплому сонечку виникає у однієї дівчини еротична поведінка до одного з хлопців з голим торсом. Він розслабляється від її дотиків. Тієї ж миті інший хлопець підходить до нього і наносить гострим ребром перстня довгу подряпину на рівні плеча. Той гнівно обурюється: одна вже така є! Хлопець з перстнем роз'яснює, що таким чином він гартує в ньому стійкість до больової чутливости, та, якби наносити тих подряпин багато в одному місці, та ділянка стане знечуленою. Дівчина з еротичною поведінкою запрошує мене до їхнього товариства, я відмовляюсь, але підходить до мене хлопець із перстнем і пробує на мені зробити подібну рану, але по одягу не так вже й виходить. У відповідь роблю якимось ударом боляче йому. Раптом зліва від мене з'являється Арнольд Шварценеґґер в образі одного з героїв фільму "Хижак" (Predator), і дивлячись на хлопця з перстнем, починає наносити порізи ножем у відповідь (за мене) спочатку на своє тіло (голий торс: груди, живіт - овалом), а в продовження - подібні порізи й тому хлопцю, хоча останній починає від них тікати. 1000'

Сон 091222 "Навспак очікуванням"

Сон у стилі давно забутого пригодницько-комедійного фільму. Я за кермом роблю незвичні повороти на дорозі. Усі наслідки пов'язані з якоюсь некерованістю авта. Якимось разом, опинившись у ряду з одностороннім рухом, починаю їхати назад. Щоб уникнути випадків, звертаю і починаю їхати у правильному напрямку, але так само задом. Переді мною машина, всі сигналізують, щоб я їхав правильно, але не можу. Один водій настільки переймається відволіканням на мою машину, що губить із даху свого авта якусь бочку, вона котиться, створює додаткові перешкоди. У когось питаю: чи не рахуватиметься для поліції, що своїм рухом на дорозі я спричинив відрив цієї бочки, створивши аварійні ситуації? Хтось поряд мене впевнено заспокоює. Якимось чином заїжджаю в тупий поворот, зупиняюсь поряд якоїсь машини, аби відпочити, а це виявився підйомник для перевезення машин. Тут нарапт сідає в нього водій і ми всі разом їдемо, а ми так і сидимо в своїй машині. Він хоч знає, що ми тут у нього випадкові гості? Вчергове вийшло трагікомедійно, як зі згаданою бочкою. (Десь подумки, наче за кадром, уявляю на кожну ситуацію "сміх із зали"). Тепер якось одразу опиняюсь у будинку для робітників (геть незнайоме місце, хоча десь уві сні там був). Під ніч приїхали та заселяються нові робітники, декого я знаю (таке переконання уві сні). Забагато народу, як нараз! Тут мені приспічило в туалет, а він якийсь подвійний із дверима в душ. Роблю свою справу, але відзначаю, наскільки маю довге достоїнство, що можу його притримати в потрібному положенні, аби вгамувати малу потребу. Тієї миті за проміжними дверима до душу хтось відзначає мою присутність поряд, а хтось інший, починає ломитися у інші - вхідні двері до туалету. 0300'

Якось нічною поїздкою трапляю на обійстя однієї давньої знайомої Л.Г. (творча особистість зі складним психологічним образом, рано овдовіла). Наближаючись машиною до двору, крізь глупу темряву ночі бачу загадковий карликовий образ, який мене незвично лякає. Як згодом призналась знайома: це була її мати. Знаючи трохи про неї, вгледівши стан господи без чоловічої сили, додаючи до вражень образ карлика... - мав би такий незначний сон забути, але чомусь рано, навіть не прагнучи, його пригадав.

Сон 181122 "У тісному просторі"

Живу у такому домі, в якому багато людей  і всі щось шумлять, ходять. (Почуваю себе одинаком, без сім'ї). Вирішую знайти якесь інше помешкання. Тепер на вулиці, пораюся біля машини, помічаю якогось малого і жвавого хлопця, в якого вирішую запитати: чи не знає він, щоб у когось було житло, бажано на одну особу? Хлопець проявляє активність і каже, що знайде! Домовляємось, що я поки припаркую зручно авто біля будинку, поки він шукає. Побіг він ув одну сторону. Туди я під'їхав і, трохи помарудившись з паркуванням, поставив машину під вікнами незнайомого дому. Загалом, містечко виглядає як курортне, будинки набудовані тісно: одне біля одного, людей багато, весь час видається, що якщо не ти комусь заважаєш, то заважають тобі. Прибігає хлопець уже з іншої сторони. Каже, що знайшов. Треба йти пішки, адже не знає автомобільних доріг, знає лише, як зрізати вуличками. Отож, ідемо. По дорозі бачу якийсь кущ, який вирішую прибрати від сміття, а це виявляється два молодих дерева, що ростуть разом, один із них горіх (цей мотив колись був у моєму сні). Чомусь вирішую обламати гіллячки, які ростуть донизу: все одно з них у майбутньому не буде сенсу! По ходу про це й розповідаю цьому хлопцю. Ідемо далі. За пару кроків зустрічаємо когось із білим пухнастим песиком на руках. Я вирішую його погладити (в реалі: ніколи не проявив би такого бажання). Тепер чомусь зайшла з кимось мова за військові батальйони, їх комплектацію, шеврони, символи, загалом: суцільна військова тематика. 0430'
P.S. Перед сном замовляв квитки на перший день відкриття виставки трьох польських сюрреалістів. Так як особливо не люблю згромадження людей, як на базарі, про себе програв сценарій можливого розвитку подій. Схоже, що відчуття тісного міста іде звідти.

Сон 061122 "Нелегкий шлях"

Опиняюсь на якійсь закинутій території. Почав збирати сміття. Назбирав якусь торбу. Потім вирішив перейти якусь ділянку дороги, а там яр, а як туди трапив - опинився у багні з глини й болота. Чомусь вирішив просуватись у тому якоюсь умовною, але короткою стежкою до наче знайомої технологічної конструкції. Тепер вилажу на неї невисокою залізною драбинкою і розумію, що це споруда є частиною якоїсь очисної системи. А тут, де я виліз, обмаль води: не те, щоб перепливти, а по краю бетону стрьомно ходити. Новий маршрут. Спускаюсь, проходжу тим же болотом, піднімаюсь на нову споруду. Вода в ній є, але чомусь у неї не лізу. Хочу передусім побачити, що там на другому краї: чи зможу потім злізти?.. - на тому просинаюсь. 0100'

P.S. Негативні образи пов'язую зі сваркою з дружиною перед сном.

Маю дотичність до фіксації злочинів РФ в Україні. Одна криміналістка мені розповідає про долю однієї жінки: показує світлини, документи, в загальних рисах оповідає складну історію. Тепер я зустрічаю якусь іноземку-репортера і моя місія: познайомити її з матеріалами цієї історії. Спочатку пробує вона спілкуватися зі мною англійською, але я розумію її через слово і тоді вона переходить на ламану російську. Я її везу до місця, де знаходяться усі слідчі матеріали. Неспішно підходимо до справи, починаю її знайомити на рівні того досвіду, що маю: де лежать документи, в чому полягає справа. 0420'

Сон 071022 "Важлива потреба"

Приходжу в малознайоме місце, але присутня віддалена асоціація, що я тут був. Як виявилось, це місце придумали ошуканці. Довірливі люди потрапляють сюди і стають їхньою жертвою. Саме приміщення оформлене у вигляді містицизму та окультизму. По центру стоять якісь округлі шари, біля них лежать телефони, на які надходять дзвінки до випадкових відвідувачів і починають вести "правильну" розмову. По телефону починає говорити бот красивим чоловічим тоном. Текст розмови побудований так, що такі люди, які опинилися тут, мають "клюнути" остаточно. Ось раптом і мені хтось подзвонив, але знаючи цей "трьоп" обірвав монолог на другому реченні. Я знаю, що сьогодні їду в Польщу. На руках маю квиток. Цей аспект проблеми для мене важливіший. Раптом бачу там на полиці свій внутрішній паспорт. Знаю, що нині на кордоні вимагають максимальну кількість документів, отже, окрім закордонного, треба взяти і його. Разом із паспортом лежить колишній мій гаманець, а там сто гривень. Геть забув про таке. Дивуюсь, чому мої речі лежать у цьому місці? Присутня якась віддалена асоціація з дідовою літньою кухнею. Так, мені їхати в Польщу, а сумка не складена! Там і знаходжу свою дорожню сумку. В ній лежить пару речей. Наближається зима, отож, треба брати теплі речі, а там пару осінніх! Розгорнув яскравий светр і оцінив його. Дивлюсь на годинник: за 45 хвилин друга. Питаю себе: мені на другу чи на четверту? Якщо на другу, геть немає часу: треба все, що маю, скинути в сумку і бігом йти на вокзал. Якщо на 16-ту - краще, є трохи часу! Треба подивитися квиток! 0200'

Перший раз у житті з кимось приходжу до синагоги. Ця людина по-приятельськи відчинає двері, храм зачинений був на замок. Для мене все дивне та незнайоме. Заходимо в перше приміщення: білі стіни, якийсь дерев'яний вівтар із вирізьбленим по дереву семисвічником. Загалом: доволі скромно. Наступне приміщення - основна частина храму: стоять стільці, на стінах мінімум оздоби, переважно все зроблено на біло. Видно головну частину, яка більш схожа на імпровізовану сцену. Починають приходити люди і займати слухацькі місця. Цієї миті помічаю біля себе своїх дітей. Сидимо і спостерігаємо за подіями. Починається богослужіння, але все якось без ритуалу та формальностей. Починається музика, рабин запрошує на танець. Якась група людей вже налаштувалася танцювати. Це все більше нагадує мені не храм, а якийсь громадсько-артистичну організацію з ухилом на збереження традицій. Ті, хто стояв, починають танцювати навколо тих, хто сидить на стільцях по центру храму, а таких людей чимало. Вирішив трохи привстати, щоб знову сісти. А якась сусідка недалеко по ряду миттєво висловлює: "нарешті", думаючи, що і я встаю, і вона піде поспіхом до танцюючих. Вже встаю остаточно і її пропускаю: так вже їй не терпиться долучитися до веселої громади! Насправді, настрій доволі приємний та позитивний. На якомусь етапі стишується музика і до зали заходять підлітки, костюмовані у якийсь образ. Все відбувається в тиші, увага вся прикута до них. Начебто тримають у руках невеликі свічі, в межах долонь. Помічаю, що ці хлопці та дівчата незвичні - майже всі мають проблеми з ДЦП. Вони йдуть повільно, але в їхніх рухах присутня у кожного своя нерівномірність. Вглядаюсь у їхні обличчя: це життя вони прийняли таким, яким вони є. Вони стають у два ряди і нічого не кажуть, нічого не роблять. Долоні у формі човників: ...свічі, молитва? - до Бога, до нас, аби ми бачили таких дітей... Починають співати пісню, повторюючи фразу три рази підряд, стишуючи голос:

"We are see, we are can do"...

Дивлюсь на тих дітей і не можу стримати свої внутрішні емоції. Закриваю долонею очі і починаю плакати. Відчуваю, як мої діти починають звертати на мене увагу. Подумки: чи бачили коли-небудь, щоб я плакав?.. - але емоції настільки сильні, що я себе не в силах стримати. Від цього просинаюсь, розумію, що це сон, і заспокоююсь. Одразу записую сон. Коли доходжу до опису цих дітей, знову зринають такі почуття, що хочеться плакати. 0340'

Сон 300822 "Недоконаність намірів"

Хтось запрошує на весілля, і я на ньому опиняюсь разом із родиною. Довго готувалися, поки зібралися, виїхали... Тим більш інформацію надали напередодні, одже часу було справді мало. Замовили квіти, якісь подарунки... І ось приїжджаємо до РАГСу. Ще з вулиці хтось зауважує, що все найголовніше перед початком майже закінчилося. Піднімаємося я, дружина, діти, ще якісь родичі великими святковими сходами на другий поверх. Чуємо, що церемонія наближається до кульмінаційного моменту. Як піднялись, ще з останніх сходів почало проглядати, як за великим святковим столом стоять люди і вся увага прикута до нареченого та нареченої. Трапили на урочистіший момент - "перший поцілунок". Стали, притихли, аби не заважати перебігу. Десь серед народу, що підійшли насамкінець помічаю бабу Дусю. Трохи здивований її ініціативі прийти подивитися. Дружина одразу робить оцінку, що нам не треба тут затримуватися: привітаємо і підемо, без святкового столу. Наше запізнення вже читається як жест неповаги і ми не будемо належати до шанованих гостей. Я помічаю щасливе обличчя нареченого (мого колишнього однокласника С.Б.). Начечену сприймаю узагальнено, адже під усім тим вбранням та макіяжем важко давати взрозумілу оцінку, тому не фіксуюсь увагою на ній. Хтось зі своїх критично оцінює наречену, так, наче наречений "міг вибрати красивішу!". Я ж намагаюсь оцінити, як ми будемо скоро вітати і "линяти" з цього місця...

Їду дорогою в автобусі, як пасажир. Дорога знайома: Житомир - дачний масив у сторону Буків. Асоціативно накладається досвід торговим агентом, як працював по районних населених пунктах. (В реалі: у житомирському районі не працював). Маю потребу щось докупити в магазині. Знаю, що зараз будемо проїжджати село, а в ньому є багато хат, без вивісок "магазин", хазяї яких займаються торгівлею. Локація для всіх добра, прямо при трасі. Проїжджаємо одну хату, другу, третю, дивуюсь, що всі їх пам'ятаю. Очікую, що зараз водій, попереджений завчасно, ось-ось і  зупиниться, а він цього не робить... Так і проїжджаємо і їдемо далі, покинувши цей населений пункт. Я ж міркую: такої нагоди більше не буде: далі немає таких сіл, де було б так багато магазинів, як на одне село.

Їду машиною, знаю, що в мене є вдосталь часу до певної години. Вирішив пригадати собі вулиці, якими мало їздив. На якомусь етапі пригадав одну з них, в якій я мав намір вчитися/працювати (з далекого сну) і вирішив до неї прогулятись, бо навіть забув її повну назву, зокрема двузначний номер закладу. Одна стежка виявилась через коротку вуличку з обійстям. Підйом крутий, земляний. Не здолав, ще й забрехали собаки. Вирішив обійти нормально, асфальтом.

Сон 081221 "Переїхати річку"

Я в якомусь великому будинку з кімнатою для проживання та залою, більше схожою на порожнє складське приміщення. Ходжу і роздивляюсь у тій залі якісь речі, які "погано лежать". Фіксую щодо них ідеї на майбутнє.

Десь обговорювалась ідея з дружиною, що маю з нею поїхати на якесь важливе місце, а дорога пролягає через річку, на якій немає мосту. Трасу оцінюю на смартфоні по GPS. (Сон або з повтором забутого сну, або є преамбулою до наступного сюжету - реалізації поїздки). Отже, виїжджаємо з дому (місце не знайоме), їдемо вуличками, поворот за поворотом. Погода чудова, сонячно. Дивлюсь на дружину, а вона за кермом. Тієї миті я згадую, що в неї ще немає водійських прав, а керує доволі справно. (В реалі: за пару днів має здавати практичний екзамен на "права"). Під'їжджаємо до річки заасфальтованою дорогою, а далі треба її перепливати... по дну водойми. Дивлюсь на попередні машини, а вони всі так і їдуть. Я вже морально готовий, ознайомлений з цією перешкодою завчасно. Заходжу у воду, вода тепла, чиста. Питаю в дружини: чи брала для себе змінний одяг, як виїдемо по ту сторону річки? Явно, що ні... Кажу, що вода хороша, не холодна. До останнього залишилась стояти на березі. (Сюжет обривається або змінюється на інший).

Сон 011121 "Надзвичайні події"

Є свідком будівництва якогось громадного розважального центру у вигляді хмарочосу. Все відбувається, як у кіно. Час від часу дивлюсь на події або зі сторони, або очима головного героя. Ось уже завершальні етапи. Багато ігрових кімнат оформлені в незвичному для мене стилі: стіни обшиті тканинами. Ось зараз знаходжусь у подібній з таких, вся в червоних кольорах. Тканина, за задумом, висить вільно і рухається силою прихованого вітру, створюючи змінність образів, які доповнюються характерною музикою. Така зала завершується заглибленням у вигляді прихованої сцени. Я ж пам'ятаю, як тут ми заносили певне обладнання, коли ще все будувалось, і воно знаходиться прямо-таки за незвичними для мене рухливими кулісами. Тепер я покидаю цю залу і опиняюсь десь на свіжому повітрі. За логікою подій - на даху, який облаштований так само в рекреаційну зону. Всюди багато відвідувачів. Час від часу головний герой допускається банальних, але великих за значенням помилок, які роблять сюжет трагікомедійним. (Настрій присутній весь час, аж до певної пори). Ось його просить начальник зробити банальну робочу справу, пов'язану з інструментами, а він допускається якоїсь примітивної помилки, яка торкається справної роботи одного з нових обладнань. Навіть розуміє, що зроблене не залишиться без наслідків. Тепер він дивиться на небо, з іншої сторони - я (кінематографічно) його очима, а там летить громадна балістична ракета. Чомусь видається вона мені знайомою, навіть емблема та пару написів. Головне, що виразно на емблемі виділяється число "7", а виглядає так наче число із буквами, які мають складати гру слова. Щось на зразок "7-рі" (в реалі існує подібна упаковка, до чого? - не пригадаю). Шеф від видимої сторони того, що я роблю, сповнений радости. Видно, у нього такий сьогодні особливий день! Він знає, що сьогодні за кулісами тієї червоної зали має задіяти нове розважальне обладнання. Раптом для себе бачу (очима героя), що та громадна ракета поволі спустившись до цього розважального хмарочосу, так само спокійно влітає в згадану залу і занурюється вглиб сцени. Я ж, відчуваючи щось недобре, поспіхом сідаю в ліфт, в якому опиняється згаданий шеф, вкотре щасливий від розвитку усіх сьогоднішніх подій, і ми "летимо" додолу. Разом із тим знаю, що під час надзвичайних подій користуватися ліфтом небезпечно. На якомусь етапі виникає відчуття, як будинок починає поволі нахилятися... Шеф перебирає якісь свої дрібні інструменти, які більше нагадують манікюрний набір і не зауважує на зовнішніх змінах. Розумію, що на верхньому поверсі щось уже відбулось кардинальне, але нижче це ще не так відчутно... 0410'

Їду на місці водія якимось доволі старим автобусом. Везу людей. Раптом на панелі швидкостей, наче на сучасному моніторі, пролітають кругові іскри. В той же час чую, як щось недобре відбувається з роботою мотора. Вирішую стати десь на зупинку і спробувати запустити мотор наново. Як тільки став, так і не зміг вже зрушити з місця. Ще на місці водія чути, як під капотом тре та іскрить якийсь маховик, у чому мені важко розібратися (уві сні своя логіка, закрема в даному випадку, технічної сторони транспорту).

P.S. Напередодні, виїжджаючи з роботи, намертво заглох дизельний легковик. Так, що довелось ще з ним помучитись, аби запаркувати його в доброму місці, взяти новий транспорт, розвезти колег та приїхати пізно додому.

0715'

Сон 181021 "Дорогоцінне каміння"

Іду з кимось по вулиці. Проходимо мимо давньої німецької машини (в реалі: про неї на днях розповідав мені один знайомий), що виготовлялась в НДР: "Trabant". Особливістю цього транспорту полягала в тому, що корпус був з пластику. Від інтересу навіть підійшов до цього авта, аби відчути "ідею" на дотик.

Запам'яталося, як тривалий час щось облаштовував і облагороджував, зокрема територію за сараєм і гаражем, що на батьківському обійсті.
17.10.21

Гуляю з дружиною по торговельному центру. Час від часу розходимось щось подивитися у своїх інтересах. Я ж затримусь біля ювелірного відділу і починаю розглядати товар. Чомусь приглянувся мені один золотий перстень з червоним каменем у доволі простому виконанні. Попросив його показати. Приміряв на якийсь зі своїх пальців правої руки, подивився. Не довго думаючи, кажу до продавця: "Купую!". Тепер із тим перстнем підходжу до дружини, а вона цікавиться: де я був, що робив? По наївності кажу, що купив презент до ювілею. Треба добре знати реакцію жінок: "А покажи!". Отож показую. Приміряє на свій палець: "Так він не підходить?" (По розмірах). "Ото як хотів зробити подарунок, такий і зробив!" - з докором в голосі лунає "вдячність" на мій вчинок. 0215'

Маю в кишенях якесь напівдорогоцінне каміння, а сам їду в транспорті круглої форми, схожому на НЛО, але виготовленому з пластику, подібному до оргскла, в структурі якого так само знаходяться напівдорогоцінні камені. Переконання таке, що це все для того, аби вміти літати! Але так, як зараз їду ним, наче звиклим авто, загороджую більшу частину дороги. Один водій, який під'їхав зі зустрічної смуги, просить мене від'їхати в сторону, на ділянку дороги, подібну для автобусних зупинок, аби ми могли розминутися. Що я і роблю... 0425'
P.S. Авто з пластику нагадує тему сну, який був напередодні (записаних напочатку).

Фрагменти снів 06-100621

Їду новою (незнайомою, як для водія) машиною. Тисну на педалі і пробую зрозуміти: як гальмує, набирає швидкість, працює зчеплення? Найцікавіше було спостерігати за машинами, які йшли попереду.

P.S. Напередодні вже знав, що маю наступного дня сісти (в реалі) на незнайому мені (службову) машину. Очевидно, що сон був свого роду логічним передчуттям подій.
060621

Перебуваю в незнайомому домі зі стрімкими сходами частково спіральної форми, які переходять десь під самий спуск на короткий майданчик, а далі у пів оберта спускаються до підлоги. Я щоразу стрімко біжу цими сходами і натикаюсь на цей "перехід", який чомусь стає мені на перешкоді.
070621

Потрапляю у якесь виробниче приміщення, у якому на довгих столах акуратно викладені шматки м'яса та сала. Підходжу до чоловіка в білому халаті, а він свого роду лікар-м'ясник. Тепер я сприймаю місце, в якому опинився, як патологоанатомічне підприємство (не морг). Цей чоловік стоїть біля порожнього виробничого столу-лінії за яким і відбувається головний процес - розтинання тіл.
080621

***
Зустрічаю колишнього голову обласного відділення НСПУ (В.В.). Він хвалиться, що при своєму керівництві зрушив із місця питання пенсій для колишніх голів Спілки. Тепер, завдячуючи, що був на керівній посаді, почав за це отримувати гроші.

Замовив до видання дві книги. Вже отримав інформацію, що одна з них готова. За короткий час дзвонить другий видавець, який публікував мене анонімно, у нього ще й інша адреса доставки (свідомо подана мною для конспірології). Хоче уяснити деталі: куди везти? Користуючись нагодою, вирішую забрати два наклади за раз, його ж транспортом. "Розкриваю карти" хто я є, адже він мене добре знає, а книга, якої прагнув, видана.

Батько дає мені якусь непосильну роботу. Я ж почуваю себе по відношенню до нього дитиною років 12-ти. Ображаюсь і гострим тоном відповідаю: "Мине 10-20 років і ми поміняємось ролями. Тоді ти будеш такий старий, як я зараз малий... Хіба не подумав, що такі речі не забуваються?"
090621

Незнайома дівчина звертається до мене: "Чи привезти щось з Італії? Наприклад, вина?"
100621