Сон 200924 "Пошкоджена поверхня"

Колега-водій (конкретика відсутня) ставить машину на парковку. Разом із тим присутня якась логіка шахового розташування з прив'язкою до паркувальних місць. Виявляє ззовні виражені несправності в машині, які направляє. Згодом переставляє авто на протилежний бік тієї ж парковки і знову виявляє несправності, але дзеркальні до тієї, що мав. (Дивна логіка подій, але уві сні по-своєму зрозуміла. Разом із тим можна впевнено знайти знайомий образ з реалу, який уявив собі, слухаючи історії свого колеги, зокрема, як цигани розібрали наполовину живе авто, а перед сном я про це залишив спогад у нотатнику).

Ремонт телевізора у клієнта на дому. Зокрема проблема з платою. Неодноразово (кілька снів підряд) ремонтував цю плату, шукаючи, як мінімум коротке замикання між доріжками. Нарешті цього разу начебто знайшов, залишилось перевірити в роботі. (Знову-таки певна асоціація з реалу, коли я з колегою продзвонювали кабель на випадкове замикання після різу "болгаркою").

Піднімаюсь на другий поверх адміністративного будинку, а там виходжу назовні, де потрапляю у парк (певне переконання уві сні, що це саме той парк, яким я можу дійти батьківського додому, так у дитинстві та підлітковому віці ходив зі школи). Вирішую зрізати дорогу, а там якби пагорб, з якого сходжу додолу. (Цей образ починає поступово відрізнятися від згаданого парку - разом з ландшафтом змінюється рослинність). Тепер по тій уявній стежці, яку обрав, бачу неподалік дівчину, яка йде трохи осторонь і попереду, а перед ногами з'являється вода поміж трави, якби після сильної зливи. Ще трохи і бачу велику гільзу від снаряда, що застрягла в землі, а кинувши погляд уперед - рештки літака. Наблизившись до якого я наче вирівнявся з тією дівчиною, що йшла попереду. На якесь, наче від мене, питання коментує, що він давно так стоїть (носом закритий у землю, подібно, як і побачену перед ним ракету - повтори!) і його не розбирають на сувеніри. (Тут знову може пригадатися розказана історія з реалу про циган, коротко описана напочатку).

Складання та налаштування виробничої лінії. (Майже те саме, що й у реалі).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 301222 "Якість поверхні"

Приходжу на знайоме (уві сні) озеро на відпочинок, але зауважую, що вода в ньому впала десь на метр-два. Стали прозирати з дна певні елементи рельєфу та сторонніх форм, про які можна було лише здогадуватися. Все-таки вирішуємо (уві сні не має конкретики: із ким), що будемо відпочивати, адже більшою мірою сюди йшли погрітися на сонці, а не купатися. Тепер комусь пояснюю про причини, чому впала вода. Аргументую, що "тут на шльонську"всі озера є штучними, із неприроднім формуванням підвищення рівня води. Адже такий густонаселений регіон задля стратегічної безпеки потребує запаси води у будь-який час, навіть на майбутнє.

Беру участь у якійсь виставі. Роль другорядна: сидіти за святковим столом, спиною до глядачів із кількома іронічними репліками. На якомусь етапі виникло відчуття, що це зовсім як і не вистава, а збори колективу, в якому з поміж усього іншого директриса вирішила вичитати колегу, який сидів навпроти мене, в його неохайності. У той час, слухаючи мовчки ту балаканину, з нічого робити з чогось підручного почав складати на столі певні геометричні форми у вигляді споруд. На якомусь етапі ця директорка вирішила поставити мене за подібну "охайність" у приклад, підсилюючи свій монолог. По швидкому завершенню такої-не-такої вистави та того, як більшість працівників разом із директоркою розійшлись по домах, залишилось деяке число людей, які сумлінно вирішили дочекатися кінця робочого дня. Подіяла організаційна критика?.. Подивившись на цих дивних людей, вмикаю свій внутрішній пофіґізм, беру дитячу (за розмірами, але функціональну) гоночну машину попід руку, яку позичив у тимчасове користування, і "валю" на двір. Вже по дорозі, вирішую поставити це авто на проїжджу частину, щоб в нього сісти і вже поїхати додому, але помічаю поліцію на цивільних номерах, яка вичаювала порушників. Вирішив пройтись трохи далі, за ріг дороги. Вже за спиною за світлом фар помічаю, як когось вони затримують. Ховаюсь у напівтемряву повороту, пригадую якусь давню і знайому вуличку, ставлю машину на дорогу і готуюсь нею їхати. 0333'

Дітям даю завдання: поприбирати "гори" одягу, розкладені по "зручних кутках". (Намір із реальности трапляє у сон).

Йдучи детективним слідом, потрапляю у місце, в якому господар наодинці спеціально заморочує голову відвідувачам, але індивідуально до кожного, пригощаючи їх солодким вином, який забирає сили в ногах так просто звідси піти. Цікаво, що для цього є окрема кімната, оздоблена по-багатому, але із максимально натертою, а отже слизькою підлогою. Господар ходить по ній уміло, підносить вино в скляному посуді і не підсковзується. Разом із тим це місце є для презентації стильного взуття. По суті, це і є його основний бізнес. Щоб все це зрозуміти і розв'язати детективну історію, я мав потрапити в це місце, пройтись цією підлогою, мав мене напоїти, а я мав стати учасником презентації фірмового взуття. 0715'

Сон 050121 "Зашпакльована голова"

Спочатку, торкаючись свого волосся, відчув, що на одній ділянці голови присутня якась штучність, наче "зашпакльованість" певної нерівности. Тепер дивлюсь на свою голову зі сторони, так би мовити: чужими очима. Вона видається мені цілком укрита "захисним" шаром із бетону та будівельної піни, які наносились поступово, в різні часи. У підсумку знову оцінюю себе з позиції власного тіла: торкаючись свого черепа, за втратою нервової чутливости, остаточно переконуюсь у побаченому зі сторони.

P.S. Напередодні донька робила мені стрижку.

Сон 010119 "Спроба викриття: Нове-Старе - Вхід-Вихід"

Я завітав на фірму, в якій колись працював маркетологом. Мені пропонують очолити той самий відділ, але на кращих умовах. Сідаю за свій робочий стіл, намагаюсь вникнути в поточні справи. Виникають питання щодо певних речей. Ставлю їх по мірі певної компетенції директору, який сидить майже напроти, іншим менеджерам, хто може надати роз'яснення. Ловлю себе на тому, що з кожним наступним питанням маю якийсь дивний спротив з їхньої сторони: невже я цього не знав? Таке приховане роздратування йшло не від керівника, а від його підлеглих. В якійсь паузі в мене виникають сумніви й думка: наскільки непродумане прийнято рішення: оформитися на цю роботу. Я ж вже маю постійну працю в Польщі? Як я поєднуватиму дві роботи разом? Навіть складність - освоїтися першого дня - вказує на те, що це вже не та посада, яку готовий очолювати. Раптом в офіс заходить власник компанії (не директор) і підходить до мого столу й каже: хочете знати, про що думає людина, коли сидить за смартфоном? Бере мій телефон і гострим предметом починає нерівно здряпувати верхній шар екрану, що має матовий відтінок, аж до глянцевої поверхні. За тим шаром починають проступати малюнки у вигляді чорнобілих штрихкодів, прямокутних шильд, типографічних знаків. Я шокований від такого розвитку подій, хоча проявляю здоровий інтерес до незнаного. Міркую: добре, що на екран наклеєний захист... Я проходжу перед автівкою синього кольору, за кермом якого сидить згаданий власник фірми. Поверхня капоту авта нагадала матову поверхню мого екрану на телефоні. Подумалось: чи не подерти й тобі, аж до глянцю?

Печу добрий шмат м'яса. По приготуванню, злив з нього ропу. Якась незнайома мені жіночка робить пельмені. Між моєю і її працею якась "іншість" у формі часопросторової ями. (Важко пояснити словами). Наголошується, що "краще пельмені!"

Я в Польщі. Вирішив вийти у місто. Центр міста, але майже порожні вулиці. Вирішив купити собі морозиво, але не можу пригадати за якою ціню купував минулого разу, проходжусь від однієї кав'ярні до другої, щоб відтворити в пам'яті ціни: 3, 5, 6 - в залежності від об'єму і пропозицій. Доходжу до останньої ятки, які утворювали довжелезний коридор однієї будівлі з високою стелею плавним завертом вліво. Ця остання ятка була в напівромантичній темряві, можливо, тому я й вирішив обрати її. Підходжу до стійки. Замовляю морозиво. На видачі стоять дівчина слов'янської зовнішності та негр. Акуратно вдягнені, робочий одяг в грайливому стилі. Питаю в дівчини, поки формує морозивом вафельний стаканчик: "Чи є тут вихід?", вказуючи на зачинені двері, що йшли, як ймовірне продовження коридора, наче до чогось нового. Виникає пауза. Я розумію, що вона не втямила по-українськи, по англійськи не запитаю. Майнула думка: а чи можна за зовнішніми рисами зрозуміти, якою мовою спілкується людина? Повторюю російською: "Тут есть выход?" Вловивши на її обличчі вираз неприйнятності, врешті, зосередившись, кажу польською: "Czy jest tu wyjście?" Вона усміхається і грайливо іронізує над значеннями, що є вхід, а що є вихід: "wyjście-wejście? Czy wejście-wyjście?" Тим самим натякаючи, що я правильно подумав: вийти тими дверима зможу! Раптом вирішую повернутися тією ж дорогою, якою йшов.