Сон 200126 "З гумором до деталей"

Щось пов'язане з ліфтом, яким постійно їжджу верх-низ. Тепер ремонт авта, де її звуки в дорозі подібні до звуків її ремонту, якби вказуючи на недосконалість. Тепер якийсь чоловік каже: "То новий Мустанґ", - показуючи на свою машину, яка була презентована виключно для нього. Він є якби спеціалістом, який виявить і вкаже всі недоліки ще до того, як авто набуде серійного виробництва. І тут я його бачу, як змінює дизайн сидіння для своєї машини, зокрема підголівника. Процес підбору бачу якби в дизайнерських версіях на моніторі, але з непокидаючим відчуттям, що ця машина "на яву". Найсмішніша версія була на початку: у вигляді Чебурашки. Уявіть підголівник на сидінні з великими вухами.. Завершилось на версії, я б назвав: об'єднаних вух у вигляді колеса. Це на думку суперспеціаліста мало б бути "проривом". Тепер дає сісти за кермо і мені. Дорога. Світлофор. Не можу зупинитися на червоний колір... Якась бабка переходить дорогу, інша бабка за нею ще й піднімає з пішохідного переходу якусь монету, зауважує мене і в останній момент ховається в темряві.

Приходжу на зустріч однокласників, а там сидять лише пару людей. Все тільки на старті: готуються страви до столу. Вирішую долучитися тим, аби спочатку почистити картоплю. Що й роблю. Робота нудна, але виконую десь із невелике відерко. Десь відволікаюсь і другим моментом починаю його шукати. Якийсь хлопець робить суші розміром з пів столу (справжній витвір мистецтва) у вигляді малюнку японської гори Фудзіяма (так собі думаю). Поки шукаю почищеної картоплі, за іншим столиком бачу однокурсницю І. (не зі школи, якби не за логікою подій, а з училища). Сиділа сама і "в собі", тому вийшло так, що вона мене не зауважила і я з нею не привітався. Повертаюсь шукати далі... потім займаюсь іншим: розповідаю, що минулого разу для нашої спільної зустрічі чистив рибу оселедця. Хтось мені розповідає про різні види ножів для чищення риб, з чим я був незнайомий, і розширює думку про звичайні ножі, де вже я роблю уточнення про таку форму ножа, що вже рахується як холодна зброя. Тепер на тій зустрічі бачу давню однокласницю М.. Звернув увагу, коли почув від неї вирвану з контексту фразу: "Я теж...".

- Притіт, Наташа... та що Маша! - кажу я.

Моя реакція відбулась під впливом візуального каламбуру: дві поряд дівчини стоять ув однаковому за кольором светриках - синьому. На що вона теж віджартовується, де я впізнаю її давню усмішку та гумор...

Сон 24-250325 "Забута тема"

У голові виникає цікава фраза (думка у вигляді речення), яку хочу десь записати, аби не забути. Сідаю за стіл, а ліворуч мене - якась дівчина, а переді мною - порожня чиста тарілка. Дістаю маркер і починаю писати по її краю свою думку. Зауважую, що маркер срібного кольору майже зливається з блискучим білим кольором глазурованого фаянсу. Також виникає відчуття прихованости, адже не хотілося б, аби та дівчина обок прочитала, що я пишу. Дописавши, виникло переконання, що тепер точно не забуду цю думку. Аби вона не залишилась на тарілці назавжди, вирішую її витерти. А витиратися не сильно то й хотіла. (Лунає дзвінок будильника. Просинаюсь. Намагаюсь пригадати що я записував? - але не виходить. Навіть не пригадується натяк: на яку ж тему?)

24.03.25

З однокласницею Л.С. (не зовсім на неї схожу, але з конкретним переконанням, що це вона) йду до її дому та обговорюємо тему (пов'язана з сьогоднішнім попереднім сном). На порозі в дім занурює руку в мокрий пісок і дістає ключі від вхідних дверей. Я дивуюсь такому місцю хованки та коментую:

- Я з дитинства (шкільний період) пам'ятаю пару таких місць.

- Таких хованок у мене безліч! - відповідає вона.

- І завжди знаходила?

- Було пару раз - ні, але, навіть коли не могла знайти, спрацьовував дедукційний метод, і навіть коли не знала, ключі знаходилися.

25.03.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 070225 "Весілля не буде!"

Сон завершується словами, адресованими до мене: "Ти тільки вибудовуй позитивні враження і натхнення само буде знаходити (для тебе) місце!"

Наснилось, що від якоїсь втоми від життя запропонував однокласниці (сусідка, чий батько мало не формально є моїм хрещеним) на другій половині життя вийти за мене заміж. Тепер йдуть активно приготування до весілля. За вікном бачу, як бігає мати майбутньої нареченої. А тут раптом, сидячи на одному місці, мені доходить, що я не можу взяти з нею шлюб, адже є одруженим! (Відчуття одружености уві сні виглядало, як довга розлука, коли кохану людину не бачиш довгі-довгі роки, аж так, що мало не забуваєш про її існування). Якось приходжу до них додому, бачу якісь непевні кімнати, чомусь більше схожі на підвальні приміщення. (Відчуття локації того дому майже так само, як і в реалі). Я босий, адже при вході завжди роззуваюсь, тому, зауваживши якість сірої підлоги, не йду по ній, а тепер легко над нею літаю. Якби ходжу, але не дотикаючись бруду. (Неприбраність якби не буквальна, а за відчуттями, що краще по підлозі не ходити). В одній з кімнат помічаю незнайомих мені людей. Одна з яких (дівчина), на якомусь етапі мого там перебування спробувала вкрасти мій телефон. Одразу це вивів на яв, і свім це схоже не сподобалось. Для них якби не мав так чинити, оприявнюючи цей злочин). Висловив усім присутнім, хто там був, зокрема і матері нареченої, нове та остаточне твердження: "Весілля не буде! ... Так буде краще!" Повертаюсь до себе (до дому, якби батьківський дім). Міркую: як то вийшло, що я запропонував їй "руку і серце"?.. Ані логіки, ані почуттів, можливо більшість пар так і утворюються - від нуди?.. (На слові "нуда", записуючи сон, спливає образ колеги, з яким почав працювати. Може звідси виникає образ: мусиш з ним бути (працювати), адже іншого вибору не існує?).

(Засинаючи знову, прокручую деталі цього сну так, що сюжет доповнюється невеликим сценарієм).

Сиджу і розповідаю всю ці історію своїй матері та сестрі. В результаті мати фиркає, висловлюючи незадоволення як самим наміром, так і наслідками, та кудись іде.

Живучи в дуалістичному світі ми можемо стверджувати, що життя складається з умовно чорного та білого: успіхів і проблем, щастя і горя, любови та ненависти тощо. Отож, і підступаючи до тлумачення (розв'язання) снів так само треба оцінити та виявити скільки умовно "білого" та "чорного", "доброго" чи "злого" мало місце уві сні. Найлегше це вдасться зробити, надавши сну епітети. (Це я б відніс до 11 (додаткового пункту) "Як тлумачити свої сни", які були опублікаваними раніше).

На прикладі сьогоднішнього сну пошук епітетів виглядає так: спонтанний, забудькуватий, не розсудливий, неприємне (місце, люди, обставина), хоча все це на тлі підготовки до чогось виняткового в житті (весілля) і решта з іншою полярнісю: обережний, самокритичний, однозначний, справедливий, приватний (телефон, можливо, як алегорія на право "першої" дружини), відвертий. Отже, тут також напрошується інша градація "чорного" і "білого": після "оговтання" виникає розуміння, що власний простір є чистим і ніхто його не має права порушити, а зовнішній світ і обставини - є ворожими, як щодо наміру чужих мені людей, так і рідних, навіть ув особі матері, можливо, сестри. Цікаво, що образ власної дружини уві сні, це майже як образ Дульсінеї Тобоської для Дон Кіхота - єдино коханий, але неймовірно далекий.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 250420 "Минаючи весілля"

Відбувається підготовка до весілля. Вечірній час, сиджу за столом у напівтемряві. У кімнату заходять і виходять різні люди. Ось раптом у кімнату зайшла моя однокласниця Н.С. та ще якась людина, з якою сильно перейняталась розмовою. (Подібний фрагмент із Н.С. вже якось фігурував у забутому сні). Сиджу спокійно та непомітно, але, якщо подивитися уважно: хто за столом? - мене можна розгледіти. На якомусь етапі розмови звертає вона на мене увагу. Дивується моїй "появі" так само, як і я пару хвилин тому їй.
- Як ти тут опинився? - питає вона.
- Звідси родом моя дружина! Тож і я дивлюсь і дивуюсь: де ти, а де Полянки! Маєш тут якусь рідню?
- Наречена запросила!.. А де твої?
- Сплять у сусідньому будинку. (В уяві спливає невеликий будиночок, що розташований на одній господарській території з цією спорудою). (Самі образи місця, столу, кімнати, будинків - мені в реальному житті не знайомі).
На останок розмови надіслала світлини, які мали б роз'яснити: яку вона має причетність до нареченої та її рідні, які мені, насправді, незнайомі. (День). Тепер прогулююсь садом і спостерігаю за атмосферою підготовки до сільського весілля. Вдруге зустрічаю Н.С. разом із іншою однокласницею Л.С. (Певною мірою їхні образи в реальному житті схожі). За всім спостерігаю зі сторони. Більше фіксую для себе якісь події, аніж входжу в діалог. Жую суміш горішків та родзинок, беручи з коробочки, яку тримаю у руках. Йду далі. Тепер минаю якусь галявину й іду до виходу, аби побачити останніх гостей, що прибули. Тепер виходжу коридорами якогось музею до виходу. Останні двері, а за ними фойє зі старими дерев'яними стільчиками (подібні ще зустрічаються в актових залах). На них сидять, а дехто спирається на задню спинку: тележурналіст, якийсь помічник та оператор, можливо, ще дехто. Спілкуються за свою роботу і зміни, які в них відбуваються. Тележурналіст, самий старший з присутніх за віком, починає розповідати за реформи, які торкнулися їхньої роботи (його образ нагадує одну людину з місцевої телерадіокомпанії, але уві сні він більш похилий). Про те, що всі працівники телекомпанії мусять пройти обов'язкове стажування з вивчення англійської мови, якісь додаткові курси з вільної журналістики. Одним словом, усе за європейськими стандартами. (Подібний образ та діалог вже якось фігурував у забутому сні). Я ж стою за його спиною і все це слухаю. Відчуваю, як трохи психологічно "нависаю" своєю присутністю над ним. Далі він продовжує, що так далі не витримає і, не діждавшись виходу на пенсію, звільниться з роботи. Я ж про себе міркую: от і неправильно! Попробував би, подивився, подивилися б на нього, а там із часом щось змінилося б. Тут у нас одні реформи, а там уже другі. Не можуть же бути такими однозначно вимогливими до людей такого віку? Подумав, аби про це якось сказати, прокоментувавши його спіч, але передумав. 0415'

Сон 120719 "Не все добре з роками"

Зустрічаю по дорозі дівчину, яка працює в ляльковому театрі. Згадую про себе, як і я колись там працював. Питаю: "Чи можна підійти до директора і поговорити по співпраці?" Каже, що він на місці. Я обіцяю сьогодні ж підійти. Приходжу, при дверях зустрічаю цивільну охорону, яка питає в мене до кого? Кажу: "До директора, по співпраці". Уточнюють: "Якій?" Продовжую: "Є представником заводу пакувальних матеріалів. Вам пропонували коробки?" Бачу, що людина не готова надати відповідь і розуміє, що варто пропустити. Заходжу в приміщення і потрапляю в гримерну, більше схожу на приватну перукарню. Тут же бачу згадану знайому, яка проявляє ініціативу зробити для мене екскурсію закладом: як все змінилося з того часу, коли я був тут востаннє, - але до того не доходить. Бачу однокласницю, а за короткий час директорку школи, в якій вчився. Так, як комусь про щось говорив, перериваю оповідь і додаю, а от і В.І., пам'ятаєте, як я у вас вчився? А подумки: "Як же можете пам'ятати такі деталі, коли за рік зі школи випускаються стільки дітей?" Зауважив, що тут працює одна моя однокласниця, а тут, гоп! - ще одна. Здаля: привіт-привіт! Слово за слово із приємними посмішками, а на завершення розмови материнські обійми і... о, боже: вона вирішила мене поцілувати в шию, провівши на останок язиком. Подумки: тьотя, ти чо?.. Вона йде, а я коментую при всіх її вчинок: "Видно, у бабуськи не все добре з роками!" - натякаючи на голову. Розумію, що потрапив у не той час, може, й не те місце: не одним клієнтом живе бізнес! Висловив намір піти, виказуючи останні репліки згаданій знайомій із вулиці. 0325'

Спортсмен, якого готують до бою: ось-ось і він вийде на ринг! Якийсь повнуватий китаєць шприцом наповнює якоюсь рідиною литкові м'язи тіла. Цей лікар спортсмену знайомий і, видно, робить таке з ним не перший раз. Я з кимось стою і спостерігаю за тим процесом. Спортсмену від того боляче і він, стиснувши зуби, тамує свій біль. Від того безперервного уколу то в одну ногу, то в іншу, видно, як вони аж набувають, як м'ячі. Потім, закінчивши роботу, китаєць прощається з тренером і спортсменом характерним національним жестом, склавши долоньки і опускаючи донизу голову. Тренер каже: "Пора!" І в реальному житті лунає для мене будильник.  0500'

Сон 280319 "Неочікувано стрімкі події"

Переходжу на пішохідному переході міст, знайомий мені з дитинства. Вже з далеку бачу колишню однокласницю Л., яка свого часу (реально: півроки тому) хотіла організувати вдруге зустріч однокласників. Тоді, коли востаннє бачились, спитала за мій намір прийти. Я висловив відмову, адже не відчував до того бажання. (Далі по сну). Бачу, що й вона мене вгледіла. Наближаємось один до одного. Вітаюсь, слово за слово, питаю: чи вдалася їй та зустріч? Вона ж, несподівано для мене, пожалілась: "З усіма пересварилася. Мої побоювання в пошуку однодумців, у даному випадку, скінчилися не просто нічим, але й викликом певної агресії". Кажу їй, що це, скорше, не твоя справа. От би цим зайнялися М. або І. ... Хоча, висловлюючи припущення, десь розумів і те, що й то зовсім не їхнє. Вона ж прокоментувала кожен випадок з кожної розмови по телефону. Відходжу від теми, питаю: як в сім'ї, на роботі? Для себе чую несподіване одкровення: "Я пішла з роботи, адже зрозуміла, що пропорщик - це не моє покликання". Тут я більш подивований, ніж від першої новини. Щось пробую прокоментувати, але врешті розумію, що спершу, як її побачив, вже відмітив для себе, як вона "ожила", посвітлішала, а на життя почала дивитися більш радісними очима до щирих і простих людей. Поки спілкувалися, звернув увагу, що стояли біля контейнера зі сміттям, з якого витікала рідина з влежаних харчових відходів. Якась незнайома мені пара підійшла до неї і ми розпрощалися. Відійшовши в бік моста, примітив, що стою біля сучасного цегляного будинку нерівної форми, зробленого переважно білою цеглою, а в переходах (карнизи, виступи, елементи) - червоною. Найбільше зачепило моє око криве вікно на другому поверсі, яке мало певні додаткові цегляні "доліплення" й робило його більш викривленим. Постоявши трохи, так, наче перед пішохідним переходом, переношусь у наступну частину сну.

Я їду в автобусі, дивлюсь крізь вікно на дорогу. Раптом бачу, як у вантажної машини, яка їхала по тій же дорозі, що й ми, відривається подвійний причіп. Від того їх вигинає так, що розходяться в різні сторони. Кузов із водієм пішов уперед. Його починає заносити, від чого водій вилітає з машини і його крутить по асфальту до зустрічної машини, в якої, саме тієї миті, лопає колесо. У другої машини водій не може впоратися з керуванням і він наїжджає на того чоловіка, розриваючи його навпіл. Голова з руками відлітає в сторону, видно, як щось встигає викрикнути тому водієві. Руки на асфальті лягають так, наче хочуть дати відпочити голові. Дивлячись на все те зі сторони, що я, що інші люди в транспорті, від пережитого шоку, змогли лиш видихнути: "О Боже, о Боже..." 0315'

Їмо шоколад: одна долька, друга, третя... Дивлюсь, залишаються дві продовгуваті пластинки, кажу: а це для дітей! - і згортаю шарудливу упаковку. Зі сторони чую чийсь схвальний голос. 0500'

Сон 100518 "На висоті"

Кріпимо на висоті балки. Складність роботи з ними: подати належним чином, а згодом і закріпити. Балки мають з'єднувати дві незалежні частини конструкції. Форма з'єднання: не на болтах, а на шпилях. Доволі незвична форма для такої конструкції, так роблять на тимчасово.
0115

Однокласниця О.М. За останній час снилась два чи три рази, але сюжет сну з нею настільки невиразний, що згадується лише образ її обличчя.