Сон 140826 "Ступінь довіри"

Якось я пов'язаний з офісом, що займається рекламою. Тепер перейнятий ремонтом комп'ютера. Десь на вулиці зустрічаю свого шефа (без конкретики) і маю виправдатися: чому не був у праці? Якось і для самого себе знаходжу якісь неконкретні виправдання, а загалом не сильно стараюсь все подати вголос. Більше намагаюсь пригадати: що ж я робив, поки мене не було на роботі? Мабуть, найбільшим аргументом було: поїхати на стрижку. Тепер спілкуюсь з якоюсь дівчиною, яка була зі своєю знайомою. Якось легко ввійшла в мою довіру. Запропонувала попробувати якийсь біододаток. Коли проковтнув капсулку, чомусь подумалось, що так легко було їй нав'язати мені якісь наркотичні засоби. Важко було самооцінити: скільки моєї довіри до неї, а на противагу - підозри. Далі почала розповідати про інший вид біодобавки: якась капсулка мало не розміром з мале куряче яйце чи коробочки з іграшкою в кіндер-сюрпризі. Щось мене в тому інтригувало, але заразом залишалась та свіжа думка про недовіру до того, що ж там узагалі є в середині. Подумки: а що буде, якщо поєднати те, що проковтнув перед цим і тим, що пропонує зараз? Її спокійний і довірливий тон у якийсь момент підкреслився словами: "Повір мені!". На чому і проснувся.

Сон 291223 "А що ви тут робите?"

Вечірній або майже нічний час. Обходжу обійстя батьківського будинку і так, якби для себе, зачитую вголос на пам'ять якийсь вірш чи то уривок з поеми. Проходячи повз огорожу і ворота, якась жіночка з вулиці чує уривок без повного контексту і в неї виникає підозра. В Україні ж військовий стан! Раптом диверсанти? Чомусь вона вирішує зайти в чужий для себе двір, що й робить. Я це помічаю, але вона цього не бачить. Дім уві сні виглядає трохи інакше, вхідні двері до дому розміщені зі сторони, яка дивиться на сад. Жіночка доволі інтелігентна: стримана хода, на підборах, з манікюром. (Цікаво, що в темряві я бачу всі ці деталі). Двері до дому відкриті. В домі, на відміну від далекого вуличного ліхтаря, цілковита темрява. Обережно заходить у мрак дому... Цієї миті я підходжу до тих дверей і з двору крізь тишу ночі кричу до неї: а що ви тут робите? Цієї миті вона лякається так, що дає драпу. Вона кричить від переляку, я ж у слід кидаю ще якісь фрази. Разом із тим відчуваю, що мій артикуляційний апарат якийсь неслухняний і мої фрази більше нагадують скавуління і виття. Цієї ж миті просинаюсь і дружина каже, що її крізь сон злякав своїм завиванням. Вже на ранок розповів нічну "пригоду".

Також у дворі батьківського дому. День. Маю відвезти родичів, що приїхали з Ізраїлю на Польову (район Житомира), де вони колись жили. У дворі стоять дві машини, одна перешкоджає другій, отже, трохи маневрую аби виїхати... Тепер у дорозі. Мікрорайон виглядає трохи інакше і завожу їх до багатоквартирного будинку, який вже якось фігурував у моїх давніх снах, але за інших обставин, відмінний від того, в якому жили, але недалеко від нього.

Адаптація до нової ролі, в якій я є ксьондзом. Хрещусь перед довгою дорогою, але відзначаю, що по-православному.