Сон 170426 "Прагнення до життя"

Хтось шукає діаманти, а я знаю, що вони є в мене (переконання зі забутого сну). Намагаюсь пригадати: де я поклав маленький пакетик з цим камінням? На думку приходить те, що найменші камінці висипав розсипом у гаманець. Тепер хочу їх сховати. Беру якусь землю з рештками їжі, хочу цим прикрити, але виходить так, що невдало розсипую, утворюючи мішанинку. Починаю вибирати в зворотньому напрямку, але за результатами дій розумію: щось не зовсім виходить. Міркую: фактично вийшло так, що для цього ужив лоток для кота. І цієї ж миті з'являється "пухнасте створіння"... Я про нього вже й забув, адже він загубився так в житті дому, що довгий час не виказував свого існування (вкотре якийсь забутий сон), а тут раптом приходить... мале, худе, наче кимось вилизане так, що шерсть стала засохла, а очі залиплі та сліпі, нявчить і лише кігті, що чіпляються за одяг, виказують в цьому нещасному тілі прагнення жити далі.

Комаха кусає дівчину в праве плече. Спочатку вона її не відчуває, а потім помічає та починає вичавлювати з того місця укус так, що це почало виглядати, наче вся комаха впилася, мов кліщ, в тіло. (Такий яскравий мотив, що виникає переконання: або мені вже снився, або бачив десь у кіно).

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди 

Сон 160424 "Повертаю до почуттів"

Приходжу в гості, якби у форматі відвідин "зайшов провідати і піти", до однієї з "твітерських" підписниць, хто морально і виразно підтримує чоловічу частину ЗСУ. Раптово у неї бачу давнього знайомого (один з примітних письменників Житомира), який був у лавах збройних сил ще за АТО (нині про його долю мені не відомо). Показує, що йому якось погано і мовчки лягає на канапі. У той же час "твітерська" лежить у своєму ліжку і свідомо показує, що захворіла, аби привернути до себе увагу. (Присутній, як завжди у моїх снах, повтор, наразі: "захворіти"). Я ж почуваю себе настільки зайнятим, що вважаю "місію виконаною" - отже, відвідав, показався, а тепер можу йти! (На тому намірі просинаюсь).

Колега згубив голову, буквально. А тіло без голови я вирішив реанімувати. (Можливо, події відбувались у лікарні, адже мав переконання, що по моїй допомозі йому пришиють ту голову. Логіка: як і які при тому мають бути (вже є) складності? - взагалі відсутня). Що ж я роблю з тілом без голови: впевнено повертаю до почуттів, сильно б'ючи п'яткою по носку ноги того "тіла". Згадалась (з реалу) жива історія колеги, як він повернув до почуттів випадкову жіночку, яка втратила на вулиці свідомість, міцно стиснувши їй пальці на долоні (мав такі теоретичні знання). На моє раптове здивування тіло ожило, відчувши в його донедавна м'яких м'язах силу тримати себе на ногах. Від таких нервів і переживань виходжу на двір і навіть вирішую закурити. Вишукав у бардачку машини більшої половини пусту пачку цигарок, дістав одненьку і почав її розминати в пальцях, так і не приклавши до вуст (на тому проснувся).

Сестра пішла вчитися на військового експерта криміналіста. (Узагалі неправдоподібно, з погляду реальности). Приходжу провідати її до військової академії і зустрічаю у відповідному строї. Відзначаю для себе, що їй пасує військовий одяг. Вітаюсь, роблю комплімент, а у відповідь вона каже: "Коли розширюються почуття, тоді з'являється вікно можливостей".

Сон 070123 "Далеко приховане і забуте"

Беру участь у польоту в космос, але не так звично, як космонавт, а якесь тіло, що своїми розмірами може перевищувати деякі планети навколо себе. Місія серйозна, але певною мірою виглядає, як халабейдність. У цей момент нас не цікавлять планети з каміння, а у вигляді шматка льоду - це ідеально! Наближаємось до такої планети. Спочатку збираю пальцями супутники такої планети. Комусь кажу, аби описували, які ж вони мають назви. Тепер беру саму планету у свою руку і починаю виколупувати з поверхні маленькі камінчики - це метеорити, які падали на неї у різний час. Видно, що коли вони гарячими вдарялись о поверхню, не розбивались, а вплавлювались в неї, залишаючи навколо себе відмінний темний колір, яким додатково забарвлювався у темне навколишній до них лід. Тому візуально шукати такі "камінчики" доводилось доволі легко. Маючи певні природничі знання, ставлюсь до них із розумінням: ці метеорити являють незмірну наукову цінність! Складаю для когось ув окремий посуд. Нашукую і виколупую стільки, скільки знаходжу їх видимими ззовні. Тепер вирішую зазирнути в середину цієї льодової брили. Адже ті метеорити, що падали на планету в різні часи, вони є у будь-якому випадку ранніми, наприклад, за ті, що можуть знаходитися глибше, взагалі не видимими для ока. Подібна планета мільйонами років обростає льодом і ніхто не знає, які метеорити падали на неї раніше. Якимось чином відламлюю якусь п'яту частину цієї планети, а в одному місці, з під неї, також виявляю тепер не поодинокі, а одразу якусь груду твердих скам'янілих темних форм. Беру їх і також кладу на окрему тацю, що мені подають для досліджень. Поклавши цю безформність, за мить бачу її розмерзлою та не у вигляді камінь-метеоритів, а якихось видовжених зелених зерен із такими ж довгими остями. Чую, як хтось дивується збереженій формі життя. Ще мить і поодинокі зерна починають проявляти життя. Таке враження, що вони починають дихати. Міркую собі: таку форму життя просто небезпечно брати на Землю! Хтось поряд дивиться і також коментує: "Я не вірю своїм очам! Я не вірю своїм очам!". 0600'

Сон 081122 "Треба!"

Наче в чужому образі: очима головного героя - опиняюсь в екстремальних умовах виживання. Природа, потічок у якому купаюсь, вода тепла і приємна, лишень занадто стрімка, каміння у воді та понад берегом. Так, наче ще з кимось напочатку всієї цієї історії спілкуюсь, опинившись у таких умовах. Все добре, поки триває тепла пора, але з часом наступає холодна і треба думати, як себе обігріти. Мистецтво сплести солом'яного капелюха, який рятував від сонця, тепер не зігріє все тіло. Аби вижити, треба екстрено мислити: що робити? Очі вишукують усі придатні засоби виживання. Уже мислю, як викопати нору... Якогось дня до рук потрапляє замерзлий равлик: оце делікатес! - подумав я, - і як його треба їсти? 0230'
P.S. Перед сном дивився документальну нарізку кінематографічних трюків ери німого чорно-білого кіно за участі американського актора та режисера Бастера Кітона.

Сон 041112 "Дожити до спокійного віку"

Одна моя знайома похилого віку (В.Д.) іншій моїй знайомій (В.Ц.) - трохи молодшій за неї (в реальності - незнайомі), вирішила переписати приватний будинок. По її смерті могла замешкати в тому домі, адже має проблеми з житлом - по-життю. Тепер я хочу навідатися до того дому, в якому замешкала друга знайома (В.Ц.) і виявляю, що він тільки-но обвалився. Як? За купою будівельного сміття стає зрозумілим лише те, що, можливо, вона загинула. Треба викликати МНС аби все це розібрати та добратися до тіла... Торкаюсь частини зруйнованого дому, а він дорозвалюється остаточно. Точно вже після такого ніхто під такими завалами не виживе! - підсумовую подумки. А так їй хотілося дожити до спокійного віку! 0045'

Сон 020719 "Ні в сих, ні в тих"

Дзвоню колезі по перу, яка вже кілька років тому виїхала в Канаду. Так, наче й причини дзвонити немає, але знаю, що ще недавно хотів із нею поговорити про один видавничий проєкт, яким вона займалась, і запитати про ті видання, які свого часу так і не потрапили до моїх рук. Під час дзвінка і першого її голосу дивлюсь у вікно і бачу навпроти багатоповерховий житловий будинок, де, у одному з вікон, орієнтовно п'ятого поверху, якась жінка перехилилась так, що вирішила зчинити самогубство і за мить впала на землю. Впавши долу якось незграбно і вклякнувши в безрухомість, за мить помітив ознаки життя, якщо ті рухи не виглядали, як судоми. Жалкую, що мій дзвінок співпав із такою неприємною подією, що збіглися в часі. Десь від початку розмови, по невільній паузі, щось коментую з приводу побаченого за вікном, і "ні в сих, ні в тих" не розумію, чи продовжувати діалог далі. 0425'

Сон 170419 "Старе в минулому, несподіване в новому"

У старому одноповерховому будинку збирається громадська організація, до якої я вперше завітав у гості. Раніше я вже був у цьому будинку. Ще від тоді знаю, що вона стояла пусткою, а її планували знести із-за аварійності. Надійшли пропозиції, аби я започаткував там якусь свою справу. Оцінивши побачене і відомі мені обставини, прийшов до простого висновку: там будь-який бізнесмен не створить власний офіс і, як химера, навіть не розмістить сейф. Виходячи з цього та заглядаючи в майбутнє: наявна там ГО не відчує більшого розвою, аніж є зараз. Споруда в моїй пам'яті так і залишиться умовно (на словах) "знесеною", тому навряд чи очікувати в ній повноцінного життя.

Я біля якогось будинку. Мені кажуть: "Дивись, там лев! Швидко біжимо від нього! Там двері!" Двоє людей біжать швидше за мене, а я не встигаю. Чомусь від початку оцінив, що це левиця і не має ворожого до нас наміру. Але побіг, як не побіг. А левиця, повелась дивно: якби не бігли, стояла б на своєму звичному місці. А як побігли: то й вона за нами. Тут вона мене доганяє, стрибає від переду на плечі, я падаю і розумію, що вона просить гратися. Шерсть на дотик м'яка, приємна. Геть не відчуваю бодай найменшої небезпеки. 0500'