Опиняюсь у приємному місці, десь на лоні природи біля заміського будиночка, з добрими людьми, з якими йде обговорення порятунку однієї людини. В іншому контексті, зустріч нагадує спокійний похоронний процес. Посеред якої до нашого кола невідь-звідки вривається вбивця... Тепер я віддалено сприймаю те місце, опинившись десь посеред широкої річки. Вечірній час. Дивлюсь на небо, а до поверхні води летить громадний літак. Спочатку летить низько, потім всією масою занурюється у воду так, що річка піднімається по висоті і мене зносить кудись у сторону. Принаймні, мало не фізично відчуваю вимушений рух води. Ще мить: літак виринає та летить далі.
