Сон 150619 "У боротьбі й примиренні з природою"

Пішли на полювання з традиційним переконанням, що ми вміємо підкоряти собі природу. Дружина у намірах більш войовнича, що тепер виражається в цілеспрямованости навчити когось практичному вмінню: "Дай мені!.. Ти не так робиш!.. Дивись, як треба!" Таким чином ми опиняємось у знайомому нам місті, яке називаємо дачею - округла висока недобудована бетонована споруда. Заходимо в неї. Знаємо, що ввечері настає час, коли на нас може чекати "зло у вигляді змій" (чи то буквально, чи то метафора, важко зрозуміти). Аби мене навчити, як із тим боротися, дружина підриває стіну, так, що нам перекривається вихід. Тепер стає питання: як вижити? Ми шукаємо шляхи "із замкненого кола" тієї споруди. Спостерігаю, як виникає у неї сум'яття і нотки паніки. Так, як споруда має чималенький простір, у ній утворилась своя флора і фауна: правильно спостерігши за тими ресурсами, роблю висновок, яким і ділюся: можна пережити зиму! Звертаю увагу на мох, траву, на дрібних комах, які літають аж над самим долом. Це означає, що там їм тепло, ми можемо зробити, як вони - наблизитися до землі - і перестати мерзнути. Серед трави можна знайти те, що йтиме нам у їжу. 0020'

Сон 150519 "Відчуття несправедливості"

Я молодий хлопець, зустрічаюсь зі своєю нинішньою дружиною, яка уві сні для мене є ще дівчиною: об'єктом мого захоплення і всіх майбутніх намірів прожити життя разом. Я в неї закоханий, але молодеча кров непевна і поки що ми проживаємо в будинку, в якому є такі ж однолітки, як і ми, у яких так само "грає кров" і хочеться розваг і пошуку пригод. Я мало беру активної участі в усьому тому, більше виступаю в ролі споглядача. Якогось вечора ми пішли в гості до компанії, в якій були як дівчата, так і хлопці. За всіми тими подіями розгорталась внутрішня сцена, не до кінця зрозуміла для мене: моя дівчина проявляла певний інтерес до одного хлопця, який оточував її окремими знаками уваги. Так, як ми були з нею, наче діти "разом, але окремо", могли вільно спілкуватися з ким захочемо. Того вечора я присвятив себе розмовам із дівчатами, а вона пропала десь із тим хлопцем. На ранок зрозумів, що в житті моєї дівчини стало дещо, що в народі називають: втратити вінець. Для мене все тієї миті було сповнене недорозуміння: так складно і просто водночас, що мозок мій "увімкнув" якийсь запобіжний механізм на емоції і я на автопілоті покинув те місце і пішов на двір. Вийшов із незнайомим чоловіком, який запитав у когось дорогу, якою ми пішли додому новою стежкою, що утворювала коло, яке окресює периметр "осторова" (видно, спеціально обкопаного ровом, бо сприйняв об'єкт, як такий, що знаходиться на певній окремішності), але ми, майже на початку дороги зрізали її впоперек, запитавши дозволу пройти ще в одного чоловіка. На тій "внутрішній території", поки йшов, згадав, що вже тут був (уривок із забутого сну), але минулого разу в траві я зустрічав гриби, про що кажу тому чоловікові, який нас пропустив: наче то були бабки і краснюки. Той чоловік щось робив над якимось земляним ровом, який я перетинав, з наміром перейти через водні сполуки, придумані свого часу ландшафтним дизайнером, і побачив у траві половину плоскогубців і ще якусь пластикову ручку, видно, з кусачок. Віддав те йому. Тієї миті приходить до мене якесь відчуття туску та несправедливості, пов'язане зі стосунками з моєю коханою: чому вона віддалась іншому? Чому шукала привід мені відмовити, коли я міг до неї загравати? Не був активним, не проявив ініціативу?.. Пригадав вечір, коли я дійсно був втомленим після робочого дня. А хіба це причина? Може, вона так повелася тому, що я свого часу був не ліпшим. Тут я пригадую сцену, коли потрапив у коло дівчат у незнайомому мені домі (жодного стосунку до реальності, уривок зі якогось сну). Але ж я тоді ще був сам і її ще не зустрів! А вона знала мій намір зберегти її цноту, "цю квіточку" (буквальна метафора зі сну) для мене. 1230'
P.S. Важко передати те відчуття, яке виникло під час сну. Якесь внутрішнє потрясіння і випробування водночас. Цікаво, що неодноразово присутні знайомі топоси та сцени в розмові з людьми з інших снів.

Сон 230219 "Просторові пастки"

Потяг, з якого ніяк не можна було вийти, а вся причина в нашому вагоні, в якому їхав я з ще кимось з рідних чи близьких. Вагон відчепили від всього потяга, який залишився серед колій один. А може, все виглядало по-іншому: вагон якимсь чином відчепився від основного потягу, який поїхав. Хто був зі мною пішли з'ясовувати причину. Я залишився. На вигляд усе анекдотично, адже до вокзалу було лише з півкілометра, може, менше - лише зробити кільце. Поки знайомі повернулись, мене "підтягли" (повернули) тим кільцем до вокзалу, так, що вони ще й стали свідками мого "досягнення".

Велика машина-дробилка, яка їде лісом і перетворює дерева в щепу. Ось вона проїжджає містом так, що я раптом опиняюсь поміж її великими ножами. Водій бачить мене, зупиняє агрегат, обурюється. Я ж показую йому, щоб він був уважним. 0231'

P.S. Інтуїтивно ці сни об'єднує велика кількість металу, в якому я опиняюсь і ситуація: сам на сам із технікою.
Присутня паралель із вчорашнім сном з деревами, які зрізалися під корінь вздовж головної траси.

Сон 090418

У мене завдання: я маю з'єднати три пластикові труби (дюймовки) так, що в розрізі вони утворюватимуть орнамент і ще виконуватимуть практичну функцію. Наприклад, розприскування води... Я не знаю, як вирішити таке завдання, адже це нереально: спаювання, або ж інших методів з'єднування поперек не існує. Хтось з групи осіб, які почули мою відповідь, каже, якщо я не вмію - він зробить сам. І на той коментар почувся колективний регіт, наче це вирішити просто. Я спохопився і на ту реакцію кажу, що знаю, як тектиме вода...