Сон 140226 "Забуте місце"

Приїжджаю до міської ради, паркую машину і йду до будинку. (Якщо описувати з позиції реалу, то це мішана конкретика архітектури: житомирської міськради, обласної ради та адміністрації. Уві сні - це одна невелика дво-трьоповерхова споруда). При виході з будинку зауважив, що під'їхала поліція до паркінгу. Вирішив одразу відігнати свій транспорт, поки вона до неї ще не підійшла. Хто знає: за що червоні картки почали виписувати та класти під двірник? - що й побачив з вікна міськради. Тепер шукаю свою машину. Там, де був переконаний, що стояла, тепер її не бачу та не знаходжу. (Знайоме відчуття з реалу, коли паркуєшся біля якогось гіпермаркету). В процесі пошуку, паспорт, який тримав у руках, впав відкритими сторінками на землю і не куди-небудь на сухе, а прямо в липовий цвіт. Піднімаю, здуваю та здряпую рештки квіту, який виявився дуже медовим, розуміючи, що він зіпсув не пусті, а саме інформаційні сторінки паспорту. Продовжую шукати свій автомобіль біля міськради, якого так і не знаходжу. Цікаво, що переходжу з одного кінця паркінгу на другий, якби через саму будівлю ради. В цей момент дзвонить мені чоловік, який хоче собі зробити вентиляцію. (У даному випадку з ним спілкуюсь польською). Колись він мені вже дзвонив. Була довга розмова, і що тоді, що зараз ця розмова - це не діалог про конкретику, а якась технічна ну́да ні про що. Пояснюю і завершую розмову, що першим ділом треба зробити "помя́ри", а потім вирішувати, яким буде неохідне обладнання. Я дуже сильно хотів скоротити наш діалог, адже і далі треба шукати свою машину... Раптом здогадуюсь, що весь час ходив перед будинком і що сам себе заплутав, бо перший намір поставити машину на паркінгу, як і зробив, вирішив змінити на той, про який конкретно забув, а зорова пам'ять запам'ятала лише перший намір. Так і не покидає думка, що міг бути штраф за неправильне паркування, іду за будинок, де обок дороги стоять поодинокі машини...

P.S. Схоже, що деякі проблеми з пошуком паркінгу, після приїзду в Голандію, знайшли своє місце уві сні.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 150418

Міська рада. У з'язку з реформами і скороченням штатів - мало столів. Раніше, як пам'ятаю: одразу, про вході в приміщення, їх було "до грому" - "нема де яблуку впасти", згодом - суттєво менше, а нині - вільна зала. У ній відбувається вручення нагород обдарованим дітям. Я на тому святі. В одному місці я бачив, що, наприклад, музикантів нагороджують інструментами, письменників - книгами, а тут просто - грамоти, грамоти, грамоти, і головне, все це - в урочистій атмосфері. В деяких кабінетах міськради, зокрема на другому поверсі, вгадувались знайомі мені обличчя. Майнула думка: що не всіх, кого знаю, поскорочували. Поміж тим всім, що я бачу, виявив у собі певні здібності, які пов'язані не настільки з талантом, як з обраністю, в якій не до кінця можу розібратися. На мені є певні коробочки... Я спілкуюсь то з одним, то з іншим, що мають зрозуміти моє призначення, і відкриваю ці коробочки, які спрацьовують за одним натиском пальця, але одна-дві "заїдають", і це не просто так, а від певного внутрішнього стану і тієї людини, з якою я спілкуюсь.

Сальвадор Далі

"Жирафа у вогні"

1936-1937