Сон 230226 "Вихід із замкнутого кола"

Заплутаний сюжет про ядерні боєголовки, їх переміщення і транспортування. Так, наче всю інформацію, яка до мене доходить, намагаюсь скласти в правдиву історію з неповних новин і явних фейків на цю тему. 

Сон двомовний: до себе говорю українською, а з усіма, з ким перетинаюсь, польською. Запаркувався перед входом до адмінбудинку (без явної конкретики). Приїхав до фірми запитати про час виплати. Трапив не до того офісу. П'ятнадцять хвилин і виходжу з будинку.

Роззираюсь, а моєї машини немає. Намагаюсь побіжно знайти - не знаходжу. За будинком зустрічаю людей, біля яких стоїть червона машина вся полита якоюсь напівпрозорою червоною рідиною. Отже, вся вона видавалась однорідно червоною. Схожа на мою, але є сумніви. Кажу до них, що шукаю свій транспорт, а вони: то це твій? Дивлюсь уважніше, а це не так. Продовжую обходити територію та шукати далі. Як то зробили, що авто, яке стояло на ручнику і передачі хтось за короткий час зміг кудись перемістити? Повертаюсь на рецепцію. Жіночка з певною образою та прихованим знущанням починає розповідати, що ніхто не звертає уваги, як інші працівники добираються до роботи пішки: треба йти вгору до кар'єра, а в кінці дня - спускатися. У відповідь розповідаю про номерний знак, який зняли з мого авта попереду, коли останній раз приїжджав до них. Врешті-решт півнатяком каже, що за всіх подібних обставин так ніхто і не звертався до правоохоронних органів. Розумію, що треба шукати далі та краще. Виходжу та обходжу будинок знову, бачу інших чоловіків, що зайняті своїми справами. (Повтори дій, що часто виникають уві сні). Ніхто не звертає на мене уваги. Обходжу поодинокі машини, що хаотично стоять на неокресленій території поза будинком, а своєї знову ж таки не знаходжу. Якийсь незнайомий голос з високого поверху цього ж будинку прокричав, що треба краще шукати. Коли підняв голову, аби подивитися: хто це? - так нікого і не побачив. Продовжив пошук далі та між деревами. (Змішуються теми обра́з, що вперше спостерігаю уві сні: спочатку виникає спогад, що мою машину поливали олією (спогад з реалу про службову машину), десь у тому ж контексті - відкрутили номер попереду (образ із фільму, хоча там номер був здемонтований позаду), а зараз її просто від мене приховали). Згадую слова дивно ображеної жіночки на рецепції, що так ніхто з власників не пробував вирішити проблему на серйозному рівні. Отже, висновок один: треба дзонити в поліцію! Ясно, що можуть наробити "галасу" з цієї пригоди. Треба розповісти й те, що було раніше... Іншого виходу тут вже не бачу.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сон 091025 "Викриття ущербного"

Так наче повертаюсь з якогось металургійного підприємства (схоже, що ця тема повториться пізніше в сьогоднішньому сні, але конкретика цього сюжету відсутня). Йду вулицею. Темна ніч. Тримаю в руках якогось худого, майже мертвого кота та ще якусь річ. Проходжу мимо продовольчого магазину. 

Вирішую викинути його на якусь полянку навпроти багаповерхового будинку, чиї вікна поодиноко світяться у глупу ніч, і зауважую, що "полетів" він акурат там, де світяться на землі ліхтарики. Подумалось, що це "кладовище" для домашніх улюбленців, де кожен з них має на могилі свого штучного блимарика: явно мешканці дому ховали своїх чотириногих улюбленців. Якийсь чоловік біля магазину зауважує на моєму різкому рухові, але схоже для нього не було ясно, що я зробив. Тому я повівся так, ніби нічого й не сталося. Минув того чоловіка і пішов далі, тримаючи у руках іншу річ. І тут я зауважую, що тримаю на шнурку "іншого" кота... Так, наче й сам не зрозумів, що я викинув...

Просинається той "мертвий кіт", якого міг оцінити лише на дотик, а він мені каже:

- Ти вчора обіцяв, але так і не нагодував мене.

Знову відчуваю в руках який він худий. І тут я пригадую (забутий від учора сон), що я дісно його не годував.

Тепер трапляю десь на світло і дивлюсь на його чорну приплюснуту морду, а вона якась не натуральна: схожа на жаб'ячу чи іграшкову, яку одягають на руку. Проситься до мого обличчя, аби щось сказати ближче, але в мене виникають сумніви.

Колишній металургійний завод (не раз снився уві сні, але забутий, навіть схоще, що й сьогодні). Великі приміщення, мало не секретна програма, адже все знаходиться (за відчуттями) не на поверхні, а десь глибше під землю, якби переходами в печери, що обладнали на промислові цехи. Офісні - з наївним зовні життям на поверхні. Довго рухаюсь (більше не йду, а перелітаю) коридорами цього закладу. Тепер виранаю в простір великої печери. При вході якісь робітники збирають жужель по відпрацьованому вугіллю. Відчувається, як все тут завмерло. Йде якийсь демонтаж. Бачу, що в глибині печери вже не стоїть піч, але від неї ще йде тепло. (Як казав: я тут вже був, і пам'ятаю, як все це працювало, вирувало життя, а з печі лилась розпечена лава (схоже, на давній мій досвід з реалу)). (Можливо, відображення власних спостережень, як переорієнтовується європейська економіка, зокрема в Польщі). Бачу, як робітники переносять демонтоване обладнання, та щось, що нагадує роботів. Пливу в повітрі далі, виранаючи на верхні поверхи цього підприємства. По дорозі зустрічаю якогось свого директора з паперовим, мало не мультиплікаційним обличчям, схожим на портрет Едгара Аллана По. Пропливаю біля нього, а він мене навіть не коментує: що я тут роблю в робочий час? Допливаю (махаючи в повітрі руками) до офісного приміщення. Якраз біля секретаря зібралось багато народу. Плюс це співпало з чаюванням і пригощенням відвідувачів. Пропоную секретарці занести до мийки уживані тарілки. Вона розказує де це, але в результаті гублюсь в коридорах. Зупиняюсь на перехресті якихось коридорів. Якась прачка уточнює мені: де це. Потім знову пливу в повітрі по інших коридорах і припливаю до знайомого бюра (таке переконання уві сні), а там сидить манікюрниця. Якраз підійшов до неї новий клієнт. Я дивлюсь на свій палець (без конкретики який), а він має проблемний ніготь. Починаю його розбирати. Зауважую, що складається з трьох частин, так, наче я маю в собі щось від робота. Дві частини зняв, а де третій - гній. Окунаю палець у воду в стаканчику, а спробувати змити. Дівчина на цьому не зауважує і миє там свої руки перед працею. Пропоную поміняти їй воду, але вона мене не чує, настільки зайнята своїм клієнтом.

P.S.

Чому сни по своїй природі є сюрреалістичні. По-перше, у них немає тіней; по-друге, образи можуть змінювати форму і зміст; по-третє, завджи присутній перший план. Практично, все так, як на картинах Сальвадора Далі та інших, навіть пізніших сюрреалістів.

-//-

Схоже, що блікі, плями, потоки хаотичних фігур у процесі засинання при закритих очах, що відображають нейронне життя в нашому мозку, мають прямий вплив на формування снів.

Сон 180525 "Недоконаність"

Прийшов з дружиною і ще кимось із дітей на день народження до двоюрідного брата В.. У нас був торт оформлений білим кремом, а день народження у їхньої дитини. Вся увага на неї. Міркую про себе: щось бідно приходити в гості з одним тортом? Треба було б ще якісь подарунки.

Йду з сином тримаючи його на руках (далеко вже не такий, якби в 5-7 років), він спить, схилившись головою на моє плече, і крізь сон читає вірш, який дещо нагадує з моєї творчости чи Сергія Жадана. Нагадує тим самим якесь незвичне слово, від якого я сам дивуюсь, більше вважаючи за свою творчість. Потім виходимо на поворот парку, а там огорожа школи (така, як в шкільні роки, цю школу я минав кожного дня) та незручний перехід. Випадково уриваю якийсь незначний елемент на огорожі, а згодом виявляється, що це додатковий пристрій до камери. Якась дівчина, що також переходила в цьому місці, з якою не міг розминутися на переході у вигляді баличної конструкції, залучається в цей процес (деталізація призабута).

Тепер якесь місце моєї роботи з офісними столами, які потім нагадують столики в кав'ярні. Слухаю розмови і розумію, що це вкотре додаткове (паралельно до іншої) місце роботи, а головного клієнта (будь-якого з "жирних" для фірми) так і не опрацював. (Повтор переконання з давніх снів - непевність у роботі). З'являється переконання, що в цьому місяці не буде нормальної зарплати, навіть при тому, що фірма і так лояльна до мене. Треба опрацьовувати далі. У одного з працівників день народження. Я його знаю, але з чогось іншого (схоже, забутий сон). Всі його вітають. До мене підходить дівчина, саме та, що переходила дорогу, де ми розминалися та була залучена в момент шкоди чогось, що виявилось камерою. Виявляється, що та поламана камера зафіксувала якусь важливу для неї подію, пов'язану з її працею. Просить подивитися зміст флешки на моєму ноутбуці саме з тієї камери. Розумію, що все це доволі індивідуально і контекст вмісту відео і те, що на моєму ноуті. Раптом помічаю, що всі на робочих місцях виразно поділилися на пари. У одного хлопця прямо на роботі виразна ерекція. Згодом помічаю, що більшість працівників кудись пішла і однозначно по двоє. Біля мене сидить та сама дівчина. Начебто до неї не проявляю якогось інтересу, але раптом я з нею опиняюсь чи якби вдруге зустрічаюсь у машині. Сидить на задньому сидінні, а я попереду. Щось розповідає і я питально до себе відчуваю, що в мене може бути до неї інтерес. Показує мені якусь два в одному чи то ложку чи кулончик і каже, що це з фільму (в стилі фентезі) "Хартія". (Не є прихильником цього жанру). Не розумію таких вподобань, але помічаю, що в тому мені подобаються її манікюр, якась простота у дещо витягнутому обличчі (нікого зі знайомих чи акторів мені не нагадує). Хотів би проявити ще якусь форму симпатії, але просинаюсь на зовнішній шум із реалу. 0530'

м. Бжеґ

Сон 081224 "Перейти межу страти"

Віддалений образ рідного міста з річкою, до якої я з якоюсь знайомою роблю прогулянку. (Фактично уві сні єдине, що правдоподібне - це річка). Пройшлись до греблі, постояли, подивилися. (В реалі більш красиво виглядає, якщо дивитися з долу, а тут ми дивилися з висоти рівня води, яка стікає. В реалі стежка йде по ліву сторону току річки, а уві сні ми йшли по правій). Якийсь чоловік запитав, чи бачили щось підозріле? - Що саме? - Потопельника!.. (Запитання прозвучало так, наче він пропливав і махав нам рукою). Повертаємось назад, але іншою дорогою, яка під кінець, коли мали її перейти, перетворилась у багатоколійну залізничну дорогу. І це все виглядало так, що йшли весь час понад річкою, а як вирішили її перейти, виявилась багатоколійка (уві сні ця трансформація навіть не здивувала, не виникло жодних сумнівів: щось тут не так). На прощання кажу знайомій, яка вже більш нагадує конкретний образ (можливо, виник у подібності схожої подорожі в реальності десь у парубоцькі роки): "О то можна тут прогулюватися так чи сяк!" - і за тими словами чую їх смішний повтор, наче її відповідь: "Чяк чи шак".

Наче я в домі баби Дусі та діда Григорія, який більше нагадує прохідний офіс з перевалочним складом. Я з колегою прийшов до праці, згодом він кудись відволікається і повертається дивно вдягнений з якихось підручних засобів так, що вийшло доволі смішно, особливо на голові якась химерна конструкція з двох різних пластиків, яка мала б відігравати роль каски. Чекаємо на вказівки до праці. Працівниці з офісу носять якісь речі та роблять їх переоблік. Тепер хтось приходить з робітників, а я його не знаю (таке переконання уві сні), певною мірою схожий на гопника (на тому просинаюсь).

Фрагмент :: Я пишу текст не в ел. "Блокноті", а прямо на сторінці сайту, який після якогось внутрішнього оновлення "злизує" мій текст і переді мною залишається біла сторінка. Виникає така глибока прикрість по проробленій праці... Цієї миті я згадую (забутий фрагмент сну), що так само я писав спогади про свого діда і бабу, і чому забув цей сумний досвід: два громадних текста просто зникли і все, так само - біла сторінка, а на ній - зеро спогадів. Невже знову, як по колу, маю пригадати про когось те, що навіть важче, як про себе.

Я у якомусь буддийському храмі. Бачу багато народу. Мені треба запалити вогонь і я беру якусь двокомфорну річ (без конкретики: чи то такий подвійний балончик, чи така дивна, але велика подвійна запальничка, не ясно) і запалюю на ній два вогні шоколадного кольору. Так продовжую тримати її в руках. Підходить до мене хрещена моєї сестри (сусідка і подружка матері довгі роки) і жаліється, що якось тут не було вогню, а вона разом з дітьми (її чоловік помер у цьому році) сюди приходять часто. Далі формулює завуальовано так, наче: не міг би я поділитися з нею вогнем? - а без підтексту ті ж слова можна було зрозуміти простіше: чи не міг би й мені запалити вогонь? Хоча в руках так нічого й не триймала. Ми мали б піти ближче до святині, де начебто стоїть образ Будди, і там для неї мав би запалити якусь кадильну паличку, свічку абощо, але тут я прикидаюся відстороненим, адже пригадую: скільки цілей за рахунок інших вони (їх сім'я) досягали протягом життя. І на цій хвилі мовчазного зависання підпалюю якийсь патичок, а виявилось, що це довгий тонкий і сухий корінчик червоного буряка, який принесли прихожани чи то для продажу, чи як пожертву. Звісно, він довго й не погорів, а розчаровано потух. Так і треба, подумав я, але знайома почала вже продовжувати розмову про білий борщ, який робиться з "білих карасів"... 

Сон 071224 "Рівень можливостей"

Ідемо з дружиною лісом: дика природа, якась річечка і виходимо на малопомітну будову, яка десь плавно переходить в гору. Підходимо до дверей. Я знаю, так само, як і сьогодні, ми приходимо сюди не часто. Дружина дістає ключі, відчиняє і ми заходимо всередину. Спочатку йде невелике сіре та дещо запилене приміщення, яке виводить нас на широкі сходи. Вже з пару років як вони заміновані, але міни видно, хоча певною мірою вже притрушуються пилом і якимсь своїм сірим життям у такому місці. Обережно піднімаємося ними вверх, аж поки не доходимо до місця, де починаються перші приміщення. Якщо піднятися ще вище, то можна потрапити до вищого навчального закладу, де ходять вчителі та зрідка студенти. В одному з таких сірих приміщень дружина облаштувала собі офіс, адже на то має своє право, і таке право надано тільки їй самій. Щось бере з речей, поливає вазони і раптом ми згадуємо, що забули знизу замкнути за собою двері. Шанси, що хтось тут ними прийде доволі малі, але є таке правило і його не треба порушувати. Приспішуємось, аби швидше зібратися і піти врешті-решт до виходу. Я виходжу з приміщення перший і бачу як по тих же сходах піднімається якийсь розгублений смуглявий чоловік років тридцяти. Я йому роблю зауваження, що тут не вільно ходити, тим більш, що все заміновано. Він питає: куди потрапив? - відповів, що кількома поверхами зверху - вже на горі - навчальний заклад. Він іде вверх і тут я бачу в проміжку сходових клітин поверхом два вище жіночу голову, явно викладача, який вже мені робить зауваження, що тут ходять сторонні особи. Якось дивно, наче на тому ж поверсі, що і ми, вже йдучи до сходів (хоча за логікою сну так не мало б бути), я заходжу в одні з дверей навчального закладу, проходжу двома акуратними офісними приміщеннями, зробленими вагончиком, в останньому зустрічаю якогось вчителя чи секретаря, вітаюсь польською (отже, події відбуваються в Польщі), перепрошую за несподіваний візит і виходжу. На виході проходжу трохи вперед, де маю діждатись дружину, але раптом бачу, що вона вже стоїть з повними торбами чогось, дивуюсь такій її швидкості, за що чую нарікання: де я пропав? І врешті-решт повертаємось до виходу. На початок моменту спуску сходами просинаюсь.

Прибирання, приготування та підготовка накривання столу в баби Марії (давно померла). Я залучений в процес мало не як ініціатор. Перші гості.

Нове місце, також приготування до святкування і формати столу, але вже ближче до театру. Збираються люди на концерт. Очікувалося мало народу, а тут поприходили так, що майже повна зала. Початок, виступає на сцені ведуча, грає музика, я в кінці ряду не все чую. Підходжу до звукооператора, аби зробив мелодію тихіше, яка перебиває голос. Робить, але виявляється є ще один оператор, який сидить безпосередньо біля сцени, так само з правого боку, але йому ця корекція звуку не подобається, озирається з першим оператором... Потім стіл, я сиджу і спостерігаю за іноземним гостем з Південної Кореї. Він намагається поспілкуватися з кожним, але не всі розуміють англійську, тим більш не можуть відповісти. Так само щось питає в мене, але я йому відповідаю лише кількома словами. Найбільше починає спілкуватися зі згаданим звукооператором, а він, хоч і українець, але має в собі якісь далекі риси азійця. Дивлюсь на них, а вони такі мені схожі, що мабуть й самі поки "дупля не в'яжуть" як це, а мені вже смішно.

Сон 100324 "Дивні наміри - марні"

Живу з сім'єю в якомусь гуртожитку. У одній з кімнат живе комаха, яку я свого часу приручив. Коли вона спить, схожа на рибку із золотисто-зелено-синім переливом цупкої шкіри. Якось уночі почали видаватися з коридора секції якісь дивні і поодинокі звуки. Вийшов і побачив якесь дивне створіння: спочатку наче як змію, але, як видавалось спочатку, лише в третині тіла, далі щось схоже чи то на павука чи богомола, так само як і голова-шия темного кольору. Беру її у свої руки, але безпечно - медичним пінцетом, і приношу в квартиру, аби показати дружині. Поки ніч і всі сплять, для себе зауважую, що дивним звуком реагує на іншу комаху - приручену, яка живе вдома (описану вище). Підводжу до неї ближче і помічаю, що з кожним моїм порухом і її звуком вона зменшується від метра розміром аж до непомітного дохлого черв'яка зеленого кольору десь у три сантиметра. Принюхавшись, відчув від нього певний сморід. Виношу його на балкон, аби викинути, відщипнувши пінцет із фіксатора. Разом із тим помічаю по праву сторону від себе дивну "картину маслом", яку б ще можна було назвати непоміченим перфоменсом, який буквально читався приблизно так: між двома балконами паралельно одна до одної лежать зрізані кавалки колись цілої дошки, по якій якби хтось переходив з балкона на балкон, але місця переходу немає, адже ніхто б не падав, бо видно, що дерево свіжорізане, ким на моєму балконі? - загадки, чому на сусідському? - не ясно, чи середня частина дошки полетіла донизу, як і навіщо це все? - питаннями залишаються відкритими.

Знаю, що я є мисливцем. Виходжу з кімнати, де лежать мої трофеї за різні часи.

Повертаюсь на одну зі своїх давніх робіт, де працював у офісі, і починаю переглядати договори і згадувати, як їх колись підписував. Серед них договір про медичне обслуговування працівників фірми. Міркую, чи хто-небудь мав зиск із того договору? Чи з погляду пройдених років подібні зусилля були марними? - подібна праця виглядає як самоініціатива без запиту і потреб інших?

Сон 310823 "Трапити у "нові" обставини..."

Сон нагадав той, який був на днях, але як завжди, начебто забув. Вкотре переконуюсь, що сон має цілковито іншу пам'ять. 

У клітку до хом'яка досадили двох великих іншої породи. (Так приснилося раніше). Цього разу до клітки досаджують менших хом'яків, на зразок того, який був від початку. (Подібний живе у нас удома в реалі). Пригадую, що раніше були розмови: "Добре, що хом'як один", - а тепер, дивлячись на їхню кількість, я жартую: "От тепер вони будуть розмножуватись!"

Так, наче виконуючи службові обов'язки, в процесі праці підшукую для себе нову роботу. Таким чином потрапляю в офіс, де директором тієї фірми є знайома мені людина. (Таке переконання уві сні). Я знаю, що ця людина має доволі специфічний характер. Разом із тим, використовуючи певні словесні маніпуляції і обіцянки робить мені пропозицію нової роботи. З наступного візиту, цікавлячись у нього наступними деталями своєї праці, видається, що моя з ним співпраця також є доволі непевною і нечіткою, хоча разом із тим є мотивація, яку суттєво починають долати сумніви. Зі своєї сторони, оцінюючи ситуацію, так само починаю використовувати словесну гру. Це мені нагадує життєвий досвід роботи менеджером, де у своїй праці доводилось бути доволі гнучким у спілкуванні з клієнтом. Наперед знаю, що досвід цей мені знайомий і вдруге не "підписуватимусь" на таку роботу.

Сон 290123 "Транспортні пригоди"

Як водій бусика приїжджаю в центр рідного міста, до якогось будинку (в реалі - біля офісу, де знаходилась колишня робота), в якому щось маю забрати та поїхати далі. Десь зі мною була дружина, але вийшла з машини по своїх справах. Відзначаю, що в тому місці, до якого приїхав, доволі багато народу. Водій, біля якого припаркував свій бусик, підійшов до мене з проханням завезти людей моїм транспортом до мікрорайону М. та одразу з поверненням, посилаючись на раптову несправність свого авта. Погоджуюся, бо бачу, що ситуація нагальна, а подумки міркую, що мені в цей короткий час буде чим зайнятися у своєму бюро. Певний час минув, а мого автомобіля немає! Починаю з'ясовувати: вся ця маса людей прийшли до рекламного агенства за оголошенням на короткочасну роботу, аби рознести дуче число листівок. Тепер дивлюсь на них іншими очима: помічаю переважне число молоді, отже студенти, дивних людей середнього віку, якихось - пенсійного. Іду до директора цього рекламного агенства, аби він дав роз'яснення: коли має приїхати моя машина? Керівник, зайнятий своїми справами за робочим столом, мій візит оцінює, як чергову робочу ситуацію, видно одразу, що всі конфліктні ситуації сприймає зі здоровим пофіґізмом. Я знаю цей тип людей, вони можуть нагадувати тих, із якими у спілкуванні просто неможливо "пробити стіну", і це вже подумки починаю оцінювати, як загрозу для себе. На всі питання директор відповідає усіма формами залагодження ситуації: договір підпишемо; рахунок, який виставите, оплатимо; за машину не хвилюйтесь - буде! Даю собі якісь паузи, щоб подумати, десь заспокоїтись, але, щодо останнього - не виходить. Тієї маси народу не меншає, отже, поки я тут - в чужому офісі, той водій возити може "вічно". Повертаюсь до того директора. Слово за слово, аргумент на аргумент, що мені також "треба розвозити" і я переходжу на крик: "У вас люди, а в мене апельсини, яблука, персики!.." Кричу так, що чую, як від мого голосу в повітрі стоїть дзвін. Той крик чують всі, навіть ті, що були на вулиці. Так як посил голосу спрямовував безпосередньо на того шефа, помітив, як від нього він аж прикрив вуха та стало дещо дурно. Подумки оцінюю свій прихований дар, як такий, про який раніше знав і зрідка помічав за собою, але вже не в такій прямій практичній силі. Так само подумки відсилаю себе до акторського досвіду декламації текстів зі сцени. Поки в приміщенні та у вухах вщух цей дзвін, а присутні прийшли до тями та запала мервотна тиша, хтось прийшов із вулиці та сповістив, що мій бусик вже на місці і я можу спокійно йти. Десь тут з'являється дружина, пропонує сісти самій за кермо, я ж сідаю поряд. Побіжно озираю машину: чи все добре? - наче ок. Водій, який позичав, вдячний та з вибаченнями, що затримався. Я ж від неприємних для себе криків, адже не люблю виводити себе на критичні емоції, поводжусь, як завжди, як на когось ображений, дещо надутим і не говірким.

Їду з дружиною на власному авто, вона за кермом. На якомусь перехресті вирішує зробити поворот. Заїжджає на край дороги, зачіпає невисокі попереджувальні знаки із синіми написами для піших, біля того місця, де ведуться дорожні роботи. Одразу не спиняється, кермом вивертає так, що й зачіпає інші подібні знаки. А головне: всього цього не помічає. Кажу: що ж ти робиш? Виходимо з машини. Поряд якась військова частина. Підходять із неї хлопці у формі і спокійно починають прибирати поламане, ставити те, що впало. Всі ждуть поліцію. Як завжди, проходять мимо гапи, аби розгледіти, що трапилось. Кажу дружині: це вже другий випадок протягом дня! (Під час сну перший випадок пригадався, як спомин, забув, як прокинувся). Міркую: хоч у місто не відпускай!

Сон 251022 "Дивний улов. Очищення"

Вирішую якісь справи в незнайомому комерційному офісі. Ходжу його світлими коридорами та кабінетами, спілкуючись з керівництвом. Тепер маю якусь торбу різних личинок, яку висипаю на землю, а вся та живність жваво починає ворухатися і пробувати розповзтися. Міркую щодо птахів, яким таке кубло здалося б раєм.

Сниться, що маю четверту дитину - усиновлену - дівчинку. (В реалі тільки двоє). Навіть спробував пригадати: яка ж третя? Міркую щодо четвертої. Дивно, але в документах її забував зазначати і не користувався пільгами, як багатодітна родина. (Цікаво, що в Україні для багатодітної сім'ї достатньо трьох дітей). Побачив, що у тієї дитини на шиї з переходом на плече утворилися грубі фурункули. Мала дитина за собою не помічає і не дасть тому ради. Почав їх вичавлювати. Спочатку по пару штук, а вони довгі та жирні, потім десятками за раз-другий. Якщо одразу дитину оцінював років п'яти, то в процесі усування проблеми її вік почав ставати підлітковим. В очах дитини помічаю більше розуму та терпіння. Вдивляюся у риси обличчя, аби вловити щось знайоме... Бачу якусь привабливість, але не розумію її до кінця.
P.S. Фурункули мають подібний білий вигляд, асоціативно близький із личинками, що був у попередньому уривку. Сюжет з четвертою дитиною (дівчинкою) якось вже снився, але доволі давно (тоді я приїхав було з довготривалого відрядження). Шия і плече відсилає мене над розмірковуванням художнього образу з мистецької роботи доньки.

Тепер десь на лоні природи. Шукаю тепле озеро, адже знаю, що таке є. Знайшов одне, в якому побачив рибу, яка ліниво плавала. Почав ловити її рукою, а вода - зимна. Тому риба й лінива - подумав я. Як по одній ловлю, так одразу й чищу. Міг ловити досхочу, але розумів, що вона невелика, більші мають плавати на дні. Десь здалеку, на сусідньому озері якась дівчина вирішила покупатися і почала роздягатися. Міркую: на вулиці холодно, вода холодна, може, моржує? Все ж таки має бути десь тепле озеро? - є переконання, що недалеко теплостанції, яка має знаходитися неподалік. Якоїсь миті ці озера я сприймаю в образі великих акваріумів. На якомусь етапі, поки ловив і чистив рибу від луски, хтось до мене приходить і зве до себе. Поспішаючи, останню майже недочищаю.
P.S. Так як ліг спати завчасно, хоча трохи боліла голова, зміг виспатися і всі сюжети записати після сну. Що насправді нетипово: якщо одразу не записувати, на ранок усе забувається.

Сон 131112 "Гармонійні, увірвані та недоконані справи"

 Я на робочому місці. Розкладаю інструмент. Міркую, як виконати роботу. Припасовую одні матеріали до других, аби зрозуміти, якою робота буде в результаті. Тепер оглядаю будинок, який вже є власністю фірми (ЕК), в якій колись працював, а сьогодні тут мій останній день праці. З одного відчуття, я на цю фірму нещодавно повернувся, а з іншого - вже покидаю. Спілкуюся з тими, з ким працював. Всі перепитують: як мені на новому місці? А мені вже приємно, що ця фірма не в'яже своїми зобов'язаннями. Але сьогодні особливий день: шеф презентує нове офісне приміщення, а вірніше - цілий будинок. Уже як тиждень тривають певні роботи по переобладнанню приміщень під нові потреби. Як дійсні працівники, ходимо, оглядаємо планування. Роблю для себе висновок: цього разу шеф замовив готовий план: одразу ясно, що де буде, а не так, як із магазином (КЛ). Планування мені подобається. З огляду на велику площу будинку в два поверхи та виокремлені офісні приміщення для працівників, міркую собі: то стільки ще немає робочого персоналу! Повивчавши ще будинок, зрозумів, що це колишній заклад загального харчування для проведення дитячих урочистостей. Рештки малюнків, що ще залишалися на стінах, вказували саме на те. Тепер всі збираємося за святковим столом, грає музика. Трохи погомонівши, помічаю, як двоє бухгалтерів-чоловіків ідуть і починають танцювати якийсь незвичний для мене, але справний танець, більшою мірою схожий на фізкультурну розминку. Але доволі весело та динамічно один з одним. Щоразу головний бухгалтер веде другого. Я коментую, що від цих двох людей залежить існування фірми. Дивлячись, як вони справно танцюють, додаю: але ж як синхронно у них все виходить! З підтекстом: так само чітко пасують один до одного у зведеннях цифр. Чим викликаю приємні усмішки. Тепер повертаюсь додому, аби покупатися. У мене все по плану: йду в лазню, за тим їду на літовище. У мене має бути якийсь виліт (таке переконання). З двох лазнь чомусь вибрав ту, в якій парна виявилась майже холодна. Але ж я вже роздягнутий. Намагаюсь підпалити піч, у який вугілля потухло, лишилося тепло, яке ніяк не створює для парної наліжної пари. Кинув пару чашечок води на каміння і від скромного й тривалого шипіння розчарувався. Треба розпалити наново, а матеріалу - катма. Іду в передлазню, аби набрати дрова та папір. З ними також проблеми. З'явився батько, я ж висловив невдоволення: просив ще тиждень тому, що піду в парну! Поки кажу, стою голий. Отже, фізично неприємно не лише за холодом, але й вимушеністю робити організаційну роботу під час купання. З одного боку піч можна розпалювати з передлазні, з другого її боку - парної. Повертаюсь до останньої та розпалюю, а матеріал якийсь сирий: як починаю брати суху солому, стає схожою на траву, як - папір, так він від лежання у вологій парній уже частково змокрів. 0430'

Сон 080220 "Це ж моє!"

Я з дружиною невимушено потрапляємо в один офіс рідного міста, що на початку вул. Перемоги. Слово за слово і нас інформують, що зараз буде відбуватися співбесіда з роботодавцями. Сама ж фірма організовує такі зустрічі, готує необхідні тести для того, попередньо узгодивши із замовником. Цікаво, що ані слова: "кадрова" або ж "рекрутингова" компанія", - не звучало. Приходять учасники зустрічі. За одним столом опиняються різні роботодавці та потенційні працівники. Розмова заходить невимушена: просять всіх представитися, аби познайомитися один з одним. Уже на цьому етапі визначається: хто є хто і які в кого інтереси. Представилась дружина, а разом з тим компанія, діяльність якої пов'язана з психологією. Зокрема, від тієї компанії звучать професійні терміни: психосоматика та семіотика. Дружина, яка стояла за мною, одразу трепетно відреагувала і каже: "Це ж моє!" Сказано було так, що чути-но в залі. От і весь резон такої зустрічі: потенційний роботодавець та працівник знайшли один одного! Ставиться ще пару зустрічних запитань. Виявляється, колись дружина проходила співбесіду в цій фірмі. Це додатково зацікавило роботодавця, в особі двух представників фірми: чоловіка і жінки. Чоловік питає в колеги: чи пам'ятає вона кандидатку? Та дивиться в резюме, видно, що напружує пам'ять, адже це було реально давно і каже, що так, щось таке пригадує. Тепер вони готові наново поспілкуватися по суті. Але спочатку фірма-посередник просить розв'язати тести. Дає нам два теста, з десяток сторінок на кожен, зі словами, що мені - важчий, а їй (дружині) - легший. Спершу відкриваю тести дружини, бачу якісь схеми та формули, от і міркую собі: якщо це "легший", то який вже в мене? 0215'

Прокладаємо кабель, але виглядає так, що знаходимось у машині. Колега на місці водія, я - за ним. Маю можливість дивитися на кабель у руках колеги, який він прикриває своїм тілом, але завдяки дзеркалу заднього виду, ліворуч водія. Це додає певної зручности в роботі. Навіть бачу та можу прочитати етикетки, які вішали з назвою кожного кабеля. Колега навіть висловив власне задоволення зручністю такої роботи, зауваживши на інших перевагах, що в підсумку прозвучало, як "друга половина кабелів далася нам легше за першу". 0500'

Сон 291119 "Сюрреалізм у гіпсі"

Довга дорога додому після закордонної поїздки, тепер уже в Україні. Наближаюсь до рідного міста, крізь вікно автобуса впізнаю знайому архітектуру (в реальности такої немає). Керівник нашої поїздки запрошує до свого офісу. Схоже так, що я вже йду до себе додому, але виходить, що рухаюсь зовсім іншим напрямком: не по горизонталі доріг, а попід якісь металеві конструкції. Віддаляюсь від більшости людей. Хтось іде за мною, видно, що ті, які живуть недалеко від мене... В результаті опиняюсь ув офісі згаданого керівника. Вибачається, що приміщення, в яких розміщено його офіс, ще не доведені до кінцевого ремонту. Але тут мені стає цікаво: на робочих столах стоїть бутафорія офісного приладдя, виконана в грубих мазках білого гіпсу, висить нефункціональне гіпсове дзеркало, помічаю всілякі інші деталі. (Якийсь білосніжний сюрреалізм! У реальному житті це назвали б перформансом.) Керівник запрошує ближче до свого столу. Цієї миті в його манерах спілкування та інтонаціях помічаю певну "єврейкуватість". Починає робити з кожним із нас поіменні записи. Просить підійти й мене, я, як і всі, називаю своє ім'я і прізвище, але виходить так, що несвідомо перемішую його з ім'ям мого сина, лишаючи по-батькові. Ловлю себе на сказаній хибі, пробую виправити, але називаю подібну комбінацію з ім'я та прізвища, але з новою видозміною. Врешті кажу, що правильно буде подивитися в мій документ. А він й питає: "А до якого району міста ви належите?". З метою: аби в державній установі взяти копію мого свідоцтва про народження. Це при тому, що уявляю його не старого, а нового зразка. Відповідаю: "Корольовського". На що він по-своєму радіє й каже до всіх: "Знайте, це найкращий район міста!" - оголюючи при цьому всю свою єврейську натуру, в щирість якої не хочеться й вірити. 0150'

Я на роботі. Австрієць дав мені завдання зробити конструкцію. Як виявилось: не вистачило певної довжини трубки. На виконання завдання визначив стислі строки. Так, як почав робити при ньому, він побачив певну нестачу матеріалу і попросив оперативно її підібрати + аби це не вплинуло на зменшення міцности конструкції. Пішов підбирати матеріали. Тим часом проходить мимо і просить ще раз не затягувати процес, а зробити оперативно, з напутніми словами: "Перекажи іншим!" 0500'

Сон 171019 "Місце "зайнято"!"

У мене є трохи вільного часу. Заходжу в торговий центр, у відділ де продають дитячий одяг та ще певний асортимент товарів, який більше міг би зацікавити жінок, аніж чоловіків. У відділі проходять якісь внутрішні збори серед продавців. Як зрозумів: розповідають про сервісний етикет та комунікацію з покупцем. Я проходжусь колом, зазираючи на товари та шукаючи дещо своє: "а раптом побачу!" Аби не було відчуття, що згаяв час, вирішив дещо купити: невеличку пляшечку мастила (видно зготовлену для швейних машин) та пару дитячих речей (з одягу) для сина. За час мого розглядання товару підійшла до мене продавець, аби проконсультувати. Насправді, поки я очікував, коли до мене хтось підійде, вибрав те, що хотів. Міркую собі: оце знову, як є гроші, купую все, що треба, без упину, а насамкінець стається: "Стоп машина! Ще трохи і грошей буде катма". Але те, що беру, в той же час є затребуваним! Іду на касу розраховуватись. Дістаю товари зі свого рюкзака. Показую, що нічого лишнього не взяв: товар доводилось, або тримати в руках, або класти в кошик, якого у них не було, тому - рюкзак. Явно, що сервіс до клієнта пасе давніх. Тепер я з колегами по роботі. Один з них схожий на актора Сергія Сівохо. Дістаю з рюкзака якийсь наїдок, термос із чаєм, даю йому, з приблизними словами: це краща їжа, аніж незрозуміла, якою доводиться запихатися на обіді. Він їсть, я відходжу. Як приходжу знову, бачу схвальний вираз обличчя на пропозицію мого варіанту обіду. 0230'

Офіс, у якому дівчина облюбовує робоче місце. Лунає дзвінок. До неї телефонує директорка. Чути короткі слова: "так", "зрозуміло"... Закінчуються раптовим: "А може я хочу на ваше місце?" Пауза. Щось вислуховує по телефону. Тепер встає і йде до згаданої керівниці. Інтрига тримається до кінця. Заходить у кабінет... У таких паузах міркую собі: всяке може бути, може шефиня хоче піти ще вище, а тут така нагода, коли на її місце вже підросли кадри?.. Директорка сидить за комп'ютером, напівбоком до візитерки. Просить підійти ближче. Каже: "Ти знаєш слова "такої-то" пісні?.. Нашого корпоративного гімну?" Бачить, що можлива "наступниця" посвяченою не була. Починає цитувати, паралельно набираючи слова на комп'ютері. Дівчина стоїть за нею і уважно дивиться на монітор. Раптом обриває спіч вигадкою, що "ваша сумочка у щось замастилась". На що власниця бере її до рук і коментує, як несерйозну подію, чомусь перекладаючи її з лівої сторони на праву: ближче до підлеглої. Зачитуючи слова гімну начебто засинає. Опускає голову на груди. Цієї ж миті спішно і справно дівчина залазить у її сумочку і виймає щось округлої форми, що вміщується в долоню. Як глядач, наче помічаю, як у пів ока директорка фіксує факт крадіжки, але незмінно залишається спати. Дівчина-"наступниця"-підлегла-візитерка-крадійка покидає кабінет. На обличчі вираз успіху: "На роботу можна вже не виходити! Пора шукати нове завдання!" Ця історія плавно перетікає в наступну розповідь, про любителя садомазо. Таке враження, що хтось читає/розповідає/показує мені документальну кримінальну хроніку. Новий "мініфільм" починається зі слів: "Він не знає у що ув'язався! Від неї живим ніхто не уходить". Картинка, де відкриваються розсувні ворота вгору. З'являється повнувата жіночка, обвішана всілякими ритуальними атрибутами, із певною пофіґістичністю на обличчі та жуйкою в роті... Десь за одягом віддалено нагадуючи ромку. Тепер кадр, де показують скрученого чоловіка, з довірливим поглядом, зі свіжо проколотим носом у двох симетричних місцях, крізь які стирчать серповидні палички. Продовжується кадр із німою сценою героїні, яка обриває мовчання словами: "Ну, почнемо!..". 0405'

Людина сідає позаду водія, в другому ряду буса. Займає місце, на яке розразовував хтось інший. У когось виникає питання: чому так? Другий аргументує, що це не випадково, адже це пов'язано з тим, що щойно було придбано в магазині, а людина, яка сидить на тому місці, тримає це в руках. Розвіюючи таким аргументом необґрунтовані обрáзи, й тим самим закриваючи питання. 0500'

Сон 050819 "Перешкоди очікування"

Кіносеанс за огорожею, зробленою з сітки-рабиці. Характерною прикметою є ріг території, де сітка прилягає напряму до масивного дерева. Деякі люди пробують перелізти ту огорожу, а якась сімейна пара з сином стоїть біля неї і, видно, на щось чекає. 0228'

Працевлаштувався на фірму офісним працівником. Вникаю в суть роботи, знайомлюсь з людьми. Наступив день зарплати. Кінець робочого дня, а директора немає, видно, що вже не буде. Бухгалтер вирішує піти в центральний офіс, аби дізнатися за виплату. Піднімаємось на другий поверх, двері на електронному замку. Просить мене подивитися якісь папери по його зарплаті. Серед них помічаю, що остання складала 15000. Біля дверей телефон. Бере слухавку й телефонує. Виходить охоронець і каже, що тієї людини, яка йому потрібна, вже немає на робочому місці. Йдемо на вулицю. Помітив, як колега став неговірким, занурився в себе. Я ж міркую: 15000 - така сума мені може й не світити, тим більш почав працювати з кінця минулого місяця. Взагалі, яка логіка мого з ним походу, коли питання потрібно вирішити йому? 0730'

Сон 020319 "Колишні напрацювання"

Я завітав на стару роботу, на яку нині працевлаштувалась моя дружина. (Жодних суттєвих асоціацій із колишніми місцями праці в реальному житті. Також виникає подвійне відчуття: праця дружини то якимось робом і моя праця). Сиджу за офісним столом і спілкуюсь з колишньою колегою В. на різні теми, про щось жартую. По ходу розмови вона заповнює якісь документи. Ставить оціночні питання щодо себе, аби підтримати розмову. Я знаю, що дружина зараз у директора і може чути мої розмови "ні про що". З іншого боку, своїми розмовами можемо заважати роботі інших працівників, адже офіс невеликий. Колишня колега ставить дивне питання щодо того, як я оцінюю її шанси на посаду президента? Сприймаю це за жарт, щось коментую. Робить уточнення, зачитуючи щодо себе питання з паперів, із якими працює. Розумію, що то є документи для подання кандидатури на участь у виборах на посаду президента України. Папери частково заповнені, викликають у мене інтерес. На її столі лунає телефонний дзвінок, згадана колега піднімає слухавку. Чую і я голос з телефону. Жіночка представляється: "Магазин "Природа"..." Згадую, як колись заходив до них, аби укласти договір. Міркую собі: от і пройшов час, а дзвонять лише зараз! Видно мої колишні напрацювання!.. А виявляється, що питає вона не по роботі, а зовсім інше: чи не знаємо раптом, де можна відремонтувати копіювальний апарат? Просить підказати фірми або спеціалістів. Колега розгублюється, а я одразу їй підказую найближчий сервісний центр. У той же час заходить якийсь інший колега і додає, що знає пару інших, і називає їх. Я кажу, що і я знаю про них, просто порадив найближчий. Він у відповідь, що в запропонованому мною сервісному, дійсно хороші спеціалісти. Тієї миті заходить директор, заклопотаний і трохи виснажений роботою. Бере у В. ті документи, які були перед нею і йде за вільний стіл, аби їх підписати. Помічаю, що останні папери вже мають розставлені печаті. Подумки: тіж папери В. тримала "на президента"? Може, це інші в його руках. Сідаючи за стіл, керівник не опускаючи голови, почав дивно косити одним оком. Про себе відзначив: який він дивний! Ловлю його погляд, а він спинився на ефектній дамі, що увійшла в офіс і стала в дверях. Наче зрозумів одразу, що то його друга половина. Десь тут опиняється і моя дружина, яка готова почути наступні вказівки до роботи. Осідаючи повільно в крісло, і не зводячи очей, директор простягає руку до працівника, якій заходив із коментами про копіювальні апарати. Потрапляє рукою у внутрішню частину сорочки і разом із тим у дірку в районі правого плеча й пальцем, крізь рвану тканину, проводить круговий рух, як то показують об'єм шкоди, а насправді прагнучи жестом щось пояснити, й у тому ж стані заціпеніння й неспускання очей, каже слова, видно, адресовані до моєї дружини: "А ти тікай, сонечко, тікай!"

Сон 250219 "Переробляти не доведеться"

Я офісний працівник. Заходжу на фірму з незнайомою мені дівчиною, аби роздрукувати пару листків бланку. Щось не виходить у неї з копіюванням. У результаті їх виходить багато - лишаються лишні аркуші. Доволі довго сидів і дивився на її роботу, яка перетворювалась у марудство. Звернув увагу на певну дівочу милість, а ще й на риси моєї до неї відрази: фіолетові нігті, такого ж кольору губи, ще й рот. Неприродний колір, як для будь-якої людини. (Зміна сюжету зі збереженням теми аркушів). Тепер я з якимось близьким чоловіком перекидаємо човен, піднімаємо його над своїми головами і йдемо до річки. До човна прикріплена решта тих неправильних аркушів. 0336'

Натягнули трос, аби щось ним подати. Відкладаю верхній светр, у ньому вже не виникне потреба, адже "переробляти не доведеться". 0500'

Сон 070818 "Чарівний ліс"

Я в лісі. Збираю гриби. Дивлюсь на воду, а над нею повільно "плавають" (парують) летючі риби. У воді багато дивних і красивих істот. Звертаю увагу, що я взагалі в чарівному лісі: біля мене проходять або пробігають дивні тварини. Щоб не лякатися побаченому, я кажу собі: я шукаю гриби! Вирішив далеко в ліс не заходити. Якщо спочатку не міг гриби навіть розгледіти, то тут уже побачив і білі гриби, і бабки, наче вони самі відкрили для мене свою присутність. Загадкові тварини, від погляду на мене, як незнайомця, хамелеоподібно перетворювались на інших істот. Наприклад, два носорога перетворилися на шерехате буре каміння - це так мало видаватися з першого погляду. (Насправді важко описати зовнішні форми тих перетворень). Навіть підійшов побачити, що буде далі. Одна така груда "носорога" розплющила око і почала за мною підглядати: чи не відходжу від них далі? Якісь маленькі тваринки, подібні до тієї летючої рибки, перетворювалися на непомітні гладкі горбики землі. Недалеко від мене пробігли дві взагалі незнайомі мені істоти на двух лапах. З повним кошиком грибив вирішив зайти в офіс, в якому я раніше був. Начебто, день, який я обрав для візиту, був вихідним. Це трьохповерховий офіс. На першому офісі якого щось пов'язане з організацією роботи монтажників, на другому - основний офісний персонал, на третьому - склад. Я один зі штатних монтажників. Заходжу на офіс і бачу зміни: повністю винесені речі з третього поверху. Ще день тому я пам'ятаю, тут було багато матеріалів для роботи. На стіні біля вхідних дверей і сходів, прочитав, повідомлення: "Каблестроители". Перечитав ще раз, може "Кораблестроители"? Я спустився в офіс, поверхом нижче, і перепитав: чи правильно написано? Виявилось, що все вірно. Фірма, яка орендуватиме цілий поверх називається "Каблестроители". Коли я виходив з третього поверху, помітив у себе в рукаві білі кабелі, подумав, що відколи вони в мене? А зрештою, їх треба сховати. У самому офісі сидять за одним столом два бухгалтера, за іншим, зліва від них - їхній керівник. Я ще не все знаю, хто є хто, що властиво свіжому спеціалісту. Чую, як керівник зачитує для цих дівчат довгий диктант. Я спочатку не можу второпати: для чого він це робить? А потім розумію, що це свого роду редакція, що напряму пов'язана з організацією монтажних робіт, але при всьому - видає власний журнал. А диктант, то - звірка тексту, адже ті дівчата більшою мірою коректори, аніж бухгалтери. А зачитка свого роду "диктанту" - це завершальна перевірка - робота над помилками. Одна дівчина каже: досить! І підписує папірець з оцінкою власних знань. Начебто, такий тест знань проходить систематично і їх вони підкріплюють з місяця в місяць. Ці дівчата розповідають мені про те, що також є перевірка знань на верстку, адже існують помилки під час формування блоків і сторінок, десь та щось важливе можна упустити. Навіть, під час бесіди, погортав сторінки того журналу. Мені дзвонить дружина і я разом з нею завершую з ними розмову. 0327'

Сон 290718 "Ноги і дороги"

Польща. Подорож по місту. Сів у міський автобус, в який почали набиватися багато народу, перепросив у водія маршрут і зрозумів, що не той, за кілька зупинок зійшов. Гуляючи по місту, натрапив на контору, яка займається отриманням водійських прав. Офіс невеликий, на вхідних дверях мені видалась смішною назва фірми, що складалась з багаторазового повторення літери "о", при вході складені речі, в кінці видовженої кімнати сидить чоловік, який приймає замовлення. Сама кімната прохідна, дехто заходив і йшов у наступні двері. Так, як це Польща, я не знав, як робиться у них "prawo jazdy", і вирішив детально про це розпитати. Маючи вже українські права, хотілося б дізнатися, як їх узаконити тут чи то на підставі них виготовити нові - їхнього зразка. На що працівник роз'яснив доволі просто: "зараз сідаємо в машину і їдемо, я дивитимусь, як ти це робиш, після чого ми оформляємо документи". Я спантеличений несподіваним ходом подій. Сідаю за кермо, він, як інструктор-інспектор поряд, але дивним є те, що я мав сидіти справа, як у машинах, облаштованих для лівостороннього руху. Їхати я мав за правилами правостороннього. Згадав, що на таких іспитах треба показати мінімум, як я доходжу до 4 швидкості й уміння здавати назад. По місту їхалось просто, але геть незвичним був ричаг коробки передач на ліву руку. Припаркувався і тієї ж миті інструктор каже, що треба здати назад. За мною стоїть синя машина, до якої треба ледь під'їхати. Дзеркала заднього виду доволі дивно відображили відстань, тому озираючись, мусив потроху здавати назад. Зробивши то максимально делікатно, ледь торкнувшись до машити, виявилось що того було досить, тобто я можу в скорому часі забрати нові права. Завітавши знову до офісу, взяв у цього ж інструктора візитівку, уточнюючи коли саме можна прийти по документи. Знову звернув увагу на дивну назву фірми: в значку читалися дві букви "ИВ" далі йшли вряд "ооооооо" і якесь завершення слова. Так, як "И" в польській мові відсутнє, придивившись уважно, можна було розгледіти голу ступню ноги, що й нагадувала першу букву. На питання, коли зайти по документ, той чоловік повторився: "передзвоните і ми скажемо коли буде готове". Начебто вже вийшов з офісу, але згадав, що залишив там при вході свої туфлі. Повернувся і почав їх шукати, знайшов одну туфлю, а далі, шукаючи, натрапив, серед безлічі різних черевиків, на свої чоботи, навіть подивувався: чому вони тут, але другу з пари так і не знайшов. Виходячи з офісу помітив сервіс із ремонту взуття, на якому від руки було написане безграмотно слово "obuwei". Останні дві літери мали б стояти інакше "іе".

Цей сон нагадав давній: я з дітьми приїхали потягом на залізничний вокзал, гуляли великим містом. По екскурсії ходили тому ж залізничному вокзалі, на території якого чи то великий замок над річкою чи велика кам'яна стіна, але доволі древня, з насипом, який спускався прямо до залізничних колій.

Я з жінкою і дітьми їдемо у великому міжміському автобусі. Діти сидять перед нами. Якась велика за часом зупинка. Діти пішли десь гратися. Я маю щось знайти на флешці, що знаходилась над сидінням у автобусі (дивна технологія, але уві сні вона мене не засмутила). Переглядаю файли і потрапляю на відео з виступом колишнього Президента України Леоніда Кучми. Один відеофрагмент, де він на вуличній трибуні серед молоді. Під час виступу робить рух в сторону - раз, в другу сторону - раз. Так, наче в нього щось кидають, але насправді він імітує якийсь рух з танцю, подібного на реп. Потім ще якийсь кадр з його участю, так само - доволі оригінальний. Файл з його виступами великий і я вирішую перекинути з флешки на інший носій. Переставляю з гнізда, що над сидінням, до телефону, так само, як і там, через перехідник, у свій телефон, як результ, виходить закрученість (вигнутість) з'єднання. Автобус має рушати і рушає, дітей кличемо до себе, думка: аби вони не вийшли з автобуса, хоча такого бути не могло - вони знають, що робити. Якийсь молодик, сусід по дорозі, років 25 стоїть біля мене, поки всі решта людей йдуть на свої місця. Діти приходять з кінця самого автобуса, видно з кимось гралися, і сідають. Всі і все на місці.

Сон 300418

Сім'я: батько, мати, син. Всі працюють на землі. Батько - грубий в тілі, мати  - худенька, син - підліток. Батько командує, як він буде розвертатися і ставити трактор, а іншим, що в той час робити. Я стою і спостерігаю за всім зі сторони. Батько виходить із трактора і коментує, що треба працювати активніше, а то погрубіють так, як він. Я дивлюсь, а його молода жінка від сказаного  міниться в тілі, стає подібною до свого чоловіка - живіт росте прямо на очах, а сама додає в роках...

Б'є сильний вітер Від морських хвиль заливає поріг дому. Чоловік збирає шматки льоду розмірами з долоню. Хтось каже, що хвилі посилюються і пора йти. Наказує не збирати більше лід. Білий колір.

Собака наклала купку на гумовий килимок при вході в дім. Хтось каже чоловікові розвернути килимок іншою стороною. Кольорове.

Питаємо інженера: коли і як виходити на роботу? Наприклад, якщо йтиме дощ? Відповідь: сидіти вдома, або за обставинами. Таке враження, що довелось йти на роботу в дощ, із надією, що він припиниться. Йдемо по воді і граємо у м'яча. Ще те видовище! Хтось висловився: а інженеру добре, він сидить у себе в офісі...

Сон 240418

Робота. Я працюю з клієнтами. До нас приходить чех, не зовсім у форматі клієнта і не зовсім, як наш працівник, скорше, як партнер. Ми з ним спілкуємось. Виявилось, що він нічого особливого не бачив у нашому місті. Я пропоную щось подивитися. Питаю, ви знали, що у нас є чеська громада, існують 2-3 чеських цвинтаря, зокра один тут недалеко - біля нашої роботи? Пропоную чеху завітати до того храму, який стоїть вглибині чеського кладовища. Цей храм - гарно відреставрований, світленький, неймовірно красивий, а за храмом ще один храм - один в один за розмірами, але чорно-сірий. З красивим переднім фасадом - ліпка з біблійних сцен, а в середині того храму, по моїй старій пам'яті (див. P.S.) - пустка, чи то була пожежа, чи щось таке давнє, що перетворили цей храм в повну занедбаність. Сам храм у процесі реставрації. Порадив чеху пройтись зі мною, подивитися самому на той цвинтар і храми, бо мені якраз по дорозі до клієнта... Я прихожу на офіс потенційного клієнта, з яким мені так і не склалось розпочати співпрацю. На тому офісі питаю про особисту зустріч з керівником. У відповідь - невнятність відповіді і тиша. За столиком, принишклого в роботу, я побачив працівника цієї фірми, з яким спілкувався минулого разу, і звертаюсь до нього: Андрій?!. Він у відповідь каже: "Так?!" І я, втішившись, що пам'ятаю його ім'я, навіть про це сказавши вголос: "Бачите, я Вас не забув!" - запитав, як можна поспілкуватися з керівником. На що цей хлопець, з єхидинкою відповів: з самим директором? Він так це подав, наче я мав поспілкуватися з богом. Повівши розмову далі наступним чином, з інтонацією секретності: директора немає і просто так неможливо його вичепити, бо він, якось так: не зовсім на місці. З такої неясності у мене виникає думка, що він, схоже, за кордоном. Але цей Андрій продовжує розмову так, що є одна історія, яка пов'язана з колишнім партнером директора і фінансами, з якими тепер якась неясність. Той партнер, на прізвище Скутер, загинув. І фірма тепер у "підвішеному" стані, тому він не обіцяє певних перспектив по співпраці з нами. Поки я з ним спілкувався, образ керівника зазнав певних метаморфоз: у наступній послідовності: Синьов - Крігер - Розенблат.
Таких самих метаморфоз зазнав і образ Андрія, з яким я спілкувався. Це вже була дівчина, яка мені каже: "Якщо хочеш, можеш мене запросити в кавярню". Я на неї дивлюсь, а вона лежить в якомусь гібридному ліжку, чи то ліжко-офісний стіл, чи то ліжко-койка з напівлікарняними засобами, що знаходились від центра ліжка до його краю. Я їй відповідаю ствердно, чи то від співчуття, чи бажання підтримати невеликою прогулянкою.

P.S. Храми і кладовище мені вже снилися, але доволі давно, так би мовити - повтор сну, але в іншій інерпретації та в іншому контексті. Це був повтор фрагмента, де я їхав дорогою і справа зобачив храм і цвинтар. Був не сам, прогулювався разом із кимось по тому красивому доглянутому кладовищу: красиві кам'яні надгробки, скульптури і як вершина - неймовірна храмова споруда.