Сон 170626 "Трапити в тарапати"

Збираюсь на навчання. Виходжу з батьківського дому. Знаю, що сьогодні щоразу пропускав урок, на який врешті-решт мушу потрапити. Наче англійська (явний повтор сну, що снився раніше, навіть є запис, але там був університет). Міг би під'їхати до школи машиною, але вирішив піти пішки. (Цікавий зсув у часі: я відчуваю себе в своєму віці, але чомусь переймаюсь тим, що маю піти до школи). Заодно по своїх справах вирішила зі мною вийти дружина. Пішли разом, але тією вулицею, якою рідко ходили. На дворі ще темно. По дорозі, як повернули в провулок (до цього провулку, а вірніше прозду ніколи з нею в ралі не ходив), трапилась калюжа. Дружина ступила й виявила її першою, я вже за нею був оберешнішим. Але все так темно, що важко було розрізнити темряву від землі, а землю від води, лише якесь мінівідтінкові припущення щодо чорного. Тепер знову має бути калюжа, але тут я її вирішив обійти іншою стороною по правій, а дружина по лівій. І тут я потрапляю в пастку, дещо сміливо ступивши крок там, де був переконаний йшла дружина, вирішую виправитись, але трапляю в глибшу частину калюжі. Пару рухів і я з неї виходжу, але майже наполовину мокрий. Вирішую не йти до школи. От і цього разу не потраплю на цей предмет! По дорозі до дому зустрічаю на вулиці гардероб. Беру в руки якусь мою сумку з моїми речима в більшому пакеті дружини, а там якійсь матеріали для святкових поробок (останнє знайоме з реалу). Доходжу до дому сам, а з воріт виходить сусідка з дитиною, так що я живу не в приватному (батьківський дім), а в багатоквартирному будинку. Я її знаю, але не можу пригадати звідки, але знаю, що вже десь її бачив. Вітаюсь, а вона взаємно і оцінює мій зовнішній вигляд, а я вже перевдягнений в сухе, але чомусь смішно. Домашні піжамні штани та безрукавка, наполовину заправлена в них. Заходжу в двір і бачу, що з порогу будинку бабиної половини дому тече вода. Доходжу до батькової половини, то само - вода, повертаюсь до бабиної, заходжу в дім, а всюди тече вода (чиста). В коридорі бачу, що біля умивальника баба Марія (давно померла) провалилась частково під підлогу і лежить так, що не в силах було б самій піднятися: голова, руки і ноги - зверху. (Цікаво, що її сприймаю не мокрою, а місце, куди провалилось - сухим, але це відрефлектовую після сну). Поряд неї червоний кран, який закриваю, адже знаю, що він забезпечує водопостачанням увесь будинок. Не з першого разу витягую її з-під підлоги. Дякує. Знаю, що цей отвір у підлозі утворився не випадково, адже йдуть ремонти підлог. (Цікавий повтор сну в одному сюжеті: я впав у калюжу, а б.М. - під підлогу). Заходимо до кухні. Лише зараз звертаю увагу, що тут ремонти виглядають на готово, але все навколо у воді. Треба прибирати. Згадую, що ці ремонти зробила моя сестра - її онука, але баба Марія про це не знала. Кажу їй: чи спілкувалась вона з онукою? Вона висловлює своє заперечення, та сумнів: чому? Я обіцяю, що сьогодні її наберу і вона з нею поговорить, щодо цього.

Сон 011021 "Вийти на потрібну дорогу"

Відійшов (знаючи, куди йду) так далеко, що вирішив далі вже не йти, а повернутися назад. Дорога вела крізь ліс до розлогого озера, біля якого примітив у калюжах, які вже схопив заморозок, черепах. Дивною, але примітною ознакою їх було половинне занурення у лід, з поверхні якого стирчали їхні ноги. Що не замерзла калюжа, то черепашачі хвости і ноги. Іду далі, вже пішли в лісі якісь дрібніші стежки. За відчуттям впевнености: куди йду, виникло зворотнє: чи не заблукав?

Присідаю десь біля дерева і міркую: як іти далі? Дивлюсь на землю, а з-під неї прозирають голівки білих грибів. Розумію, що треба йти далі та знаходити вихід з цього лісу. Виходжу на якісь дачі, а біля однієї якась жіночка збирається виходити з дому і, видно, їхати на роботу. Питаю: як вийти на потрібну мені дорогу? Каже, що зараз розповість, а до мене доходить, що можу подивитися й сам у GPS. Поки шукаю і не можу знайти, поки вона збирається, забуваю на її столі щось на зразок плоскогубців. Перепитую, чи то не її? - і забираю назад у свою торбу. Жартома розповідаю, що недалеко від цього будинку ростуть у лісу гриби. Десь із сусідньої кімнати виходить її син, щось питає і зникає знову. Розумію, що їхатимуть разом. Просто вона його жде. Розповідаю про черепах наполовину замерзлих у воді, але, видно, розповідю не вражаю. Чомусь підбирав слова, аби виразно висловити побачене, разом із тим, замість слова "черепаха", на початку вжив польське - "жулв", після чого згадався його переклад. Моя оповідка мала вигляд, наче чергова довідка про те, що таке в їхній місцевості можливе.

Не міг пригадати попередній сон цієї ж ночі. Виникло питання: чому уві сні існує стійке переконання, що побачене не можливо забути? А на ранок: "як рукою зняло!" Звідки воно береться? - коли за черговим сном ані на йоту не згадати побачене. Видно звідси беруться в подальших снах переконання, що "я вже це десь бачив". І головне, для таких речей є в нашій свідомості місце для "прихованої пам'яті"! Однією послуговуємось вдень, а другою вночі. Дарма, що уві сні немає свідків, які могли б запам'ятати те, де ти був, що робив, з ким спілкувався, упускаємо: про що думав, щоб іншим разом нагадати або ж освіжити в розмові про забуте.