Сон 011024 "Переплетіння"

Якась історія про війну, в яку вплетено будівництво чогось, що подібне до написаного в "Слові о полку Ігоревім" - "розтікашеся мисію по древу", як порівняння з реаліями, де "мисію" є не просто "вивірка", а "мислі" подібні до "мишей". І у випадковій ситуації хтось просить висловити старшому по війні та старшому по будівництву цю думку. І знайомить їх між собою. А один із них каже майже подібне: "Ай да ж сукін син - такий мудрий! Ніхто не здогадався, а він зміг все зробити одним словом".

P.S. Так як сон снився майже о 12 ночі та був записаний у навівсонному стані (як правило добре записувати, коли сон зрозумілий і ясний!), схоже, що собою являє принцип формування чіткого сну, у якому може видаватися відчуття повторів або чіткої алюзії на щось (поки не дослідив до кінця), але за ним видно набір розкиданих образів, наче пазлів, які свідомість під час сну прагне зв'язати в щось цілісне. Яка може бути логіка в тому, що будівництво має нагадувати цитату з твору? Думки - до мишей? Іронія, яка звучить, наче банальність?

Психологи намагаються в домашній атмосфері мене переконати що дитина (син) неправильно розвивається. Наводять якісь аргументи. Хоча й слухаю, але майже все сприймаю критично. (Схоже, що з реалу, коли перед сном повчально спілкувався з сином).

Роблю комусь стрижку за стрижкою. Тепер має бути каре... Поряд мене весь час занудно працює вентилятор, а я в процесі роботи міркую про себе про якісь складні філософські речі. (Перукарська справа - це це є моя спеціалізація. Макса, що коли небудь для когось робив, так це стриг сина, рівняв коси донці та дружині, пару разів на прохання колегам).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 041222 "Кольорове"

Працюю на обійсті біля батьківського дому. Хтось надав певне роз'яснення: як з'єднувати кабелі для спецповороту під зажими. Логіки в тому не бачу, але як сказано, що це такі нові правила, так і роблю. Так, начебто в контексті зробленого мені розповідають: як тим самим приручити дрібних птахів. Перед тим ще йшла мова про людей з особливими потребами. Тепер я то на вулиці, то зсередини хати можу з легкістю доторкнутися до тих птахів. Вони мене не бояться, навіть більше: самі лізуть на руки. Дивлюсь, а вони яскраво-кольорові. Раз навіть так однозначно, що один був синій, а інший жовтий (патріотичність поєднання збагнув, як проснувся). Дивлюсь уважніше, а птахи якісь незвичайні, а схожі більше на мишей чи малих ховрахів, які, як приручені, самі лащаться до рук. Але що більш дивовижно: хоча й схожі на горобців чи синочок і є пухнастими створіннями, як гризуни, але з крилами... (Певна асоціація з курчатами). (Уві сні об'єкт уваги сприймається, як норма, але пробудившись, розумію неймовірність побаченого). 2330'

Збираю дрібні кольорові метали десь в одному місці, більше схожому на недіючий цех. Мені до рук трапляють пару цікавих брошок кольором металу, наближеного до золота. Одну з них чіпляю на руку, крізь шкіру в основі зап'ястя великого пальця. Дружина одразу зауважує на "новинці", яка прикрашає руку. 0111'

Зміна дизайну малюнку на банці супу, розроблену Енді Ворхолом. На новому дизайні, більше схожому на мінімалізм, але в тих же кольорах, залишили згадку про Е.В., але його ім'я тепер більше схоже на нікнейм із цифрою 50, за яким важко здогадатися однозначно. Задаюсь питанням: чи в дизайні попередньої упаковки була згадка про автора таким чином? 0350'

Сон 130320 "Пухнасті емоції"

Довгоочікувана зустріч трьох батьків із синами. Звернув увагу, що татусі були з вусами. Один син також з ними. Подумки: цікаво, чий? Навіть комусь зауважив, що вони однаково красиво підстрижені. Глядачів цікавить реакція: як то сини прийдуть і як виглядатиме побачення? Насправді, все було доволі просто, трохи незвично, але без зайвих емоцій. 

Якісь два чоловіки вирішили постріляти з дивних рушниць доволі малого розміру, більше схожих на трубки розміром по 30 см. Стояли в чужій для них кімнаті і влучали в зачинені ізсередини двері. Я такому лише подивувався. Тепер між собою спілкуються дві жіночки на тему: де краще постріляти? Одна каже, що знає будинок. Перепитує у мене чи я його пригадую? Каже, що там ще збереглась з радянських часів мозаїка. Навіть спробувала пригадати частково збережений напис, але смішно прочитуваний, щось на зразок: "Нехай Бог береже царя". Половина її обсипалась, але, як на неї, якраз це є чудове для стрільбищ місце. (Асоціація цього дому з реальністю має ще одну символіку: в цьому домі знаходився гастроном, під назвою "Московський").

Знаходжусь в якомусь музеї-садибі. Велика, простора територія з меморіальним будинком, виходом в сад і водоймою. На якомусь етапі я прочищаю зливні бетоновані ринви для дощової води, яка ніяк не може знайти вихід, але врешті мені це вдається. Десь у той час до мене підходить директорка музею і у неї зістрибує з рук і опиняється у водоймі пухнаста біла мишка. Я перепитую: чи добре то для неї? Порадила звідти її забрати. Я ж пролітаючи над водою, поміж красивих рослин і водяних лілій виловив мишку назад із води. Хоча, оцінивши, що їй сподобалося пливти, зронив у воду ще раз. Остаточно підібравши, вийшов на берег. Як виявилось, від перебування у воді змерзла і почала труситися. Міркую: треба віддати і порадити добре просушити теплим феном. Зайшла розмова за якісь публікації, архіви та документи. Поміж розмови директорка похвалилась, що саме в їхньому музеї зберігся пакт Молотова-Ріббентропа.
P.S. Цікаво, що пухнасті тварини сняться кілька ночей підряд: цуцик, кіт, мишка.

Фрагмент пов'язаний із дружиною. Стою доволі близько до її обличчя. Вона ж відхиляє його убік. Я цілую в шию.

Приношу до Г.К. (Г.М.). свіжовидану збірку її поезій.
0450'

Сон 010320 "Миші. По-той/цей-біччя"

Приходжу на фірму, в якій колись працював. (Жодних асоціацій з реальністю). У мене інша посада та інші завдання. Добре знаю роботу двох інших посад: одну обіймав, а до другої був дотичний. На якомусь етапі роботи зацікавився: хто ж там нині працює? Цікаво так склалося, що я з ними ще не познайомився, а вони так само не проявили інтерес до мене, хоча виникла переконливість, що вони вже дізналися, що повернувся давній співробітник, який міг би дати певну пораду. Міркую, що принаймні я на їхньому місці вже не раз прийшов із робочими питаннями, як до людини, яка могла б дещо порадити, а вони сидять на одному місці, як миші. Іду до тих людей сам. Одна з офісних кімнат, де сидить один зі згаданих колег, має скляну огорожу, що виходить у іншу кімнату, в якому стоять два ліжка. Таке приміщення подібне до огороджених балконів, тільки повноцінного розміру з кімнату. Так зроблено задля того, щоб інші колеги, які виходять на нічну зміну, могли трохи відпочити. Отож, познайомившись з колегою, який обіймає колишню мою посаду, почав розповідати мені про тих, хто нині тут "відпочиває". Слухаючи його, пригадав себе, зокрема й одне з тих ліжок, на яких спав. Тепер ми в тій кімнаті. Раптом колега каже: дивись, миша! Доказую свої слова, озираюсь: дійсно, в кутку на стіні сидить чорна невелика миша. Колега починає наганяти своїми розмовами паніку, але я спокійний. Розвертаюсь від миші до нього, щоб заспокоїти, і тієї ж миті на мою спину стрибає згадана тварина, яку я відчуваю, не дрібнюткою, а повноцінною, схожою на сіру лисицю. Каже мені якісь заспокійливі слова і впивається зубами в мою шию, де хребет. Я ж не очікував такої хитрости і у відповідь почав кусати у відповідь її лапу, що опинилась біля мого обличчя. Прижав до того ж болю, що й вона мою шию, але відчув, що на протидію не відпускає. Тоді я вкусив із такою ж силою другу лапу... Цікаво, що в такому стані "заціпеніння" зубів, ця тварина мені почала говорити, щось на зразок того, аби я заспокоївся, а я у відповідь теж, але з тією різницею, що почав повторювати слова колеги:

- Яволь, відпусти шию!
- Яволь, відпусти мою шию!..
0445'
P.S. По пробудженню, подивився походження, як мені подумалось, імені Яволь. Здивувався, що це повноцінне слово з німецької мови, яке означає: "погоджуюсь", "ясно", "звісно". І тепер важко зрозуміти: ця дуалістичність: наказ чи взаємозаперечення?

Потрапляю на завод, на якому колись працював. (Таке переконання уві сні. Якщо проводити з реальністю, то певною мірою є незначна асоціація). Опиняюсь в колективі незнайомих мені людей. Себе відчуваю в ролі глядача і спостерігача, хоча, як виявилось, тут зібрали якраз багатьох новобранців, що будуть освоювати різну роботу в новому цеху. Я поміж них нічим не відрізняюсь, аби так просто взяли б мене і навчили чомусь новому. З'явився начальник, який почав зачитувати прізвища, кому треба пройти охорону праці, а працюючим її повторити. Отже, мене в тих списках не було... Та й не треба!

Історія, в якій розповідається, як в домі залишилась дитина (таке постпереконання) з незнайомим дідом, який з якогось дива перестав проявляти ознак життя. Дитина списала на те, що він змерз, адже була (забута мною) сцена, що передувала цьому фіналу. (Сон повторюється, але з певним оптимізмом). Ті ж герої, але до дому приходять родичі старого. Малий повідомляє, що дід помер. Тіло лежить незмінно на спині, як у першому сні. А хтось дивиться на нього і каже: "Так він лежить і дише!". Дійсно, живіт здіймається і опускається, як у живої людини. Далі звучить така думка: "Видно змерз і оклигав". Тієї миті світ навколо почав сприйматися на рівні містики: тут щось є, а тут - немає. Стоїть в кімнаті якась велика бочка, а в ній невідомо що, лише в кутку вибита дірка. Головний герой питає:
- Що це за отвір?
Хтось відповідає, чий голос і гумор нагадує одного мого колегу:
- Це портал у підземний світ.
- І як там, дуже глибоко?..
- Там холодно і темно!
- А якщо пальця туди сунути?
- А сунь!..
- А як за пальця мене хто схопить?
- А почитай!
0650'