Сон 271122 "Еротичний кіносеанс"

Шукаю будинок на великій вулиці. Деякі зупинки вирішую під'їхати міськими автобусами або тролейбусами. Розумію, що великі відстані між великими будинками не дають мені зрозуміти їхню нумерацію та зупинку на якій сходити. Запізно приходить ідея увімкнути GPS на телефоні. Якось хаотично вирішую зійти на одній із ймовірних зупинок і нарешті по GPS побачити через дорогу той багатоповерховий дім. Переходжу дорогу, доходжу до нього, трапляю всередину, а там своєрідні кінозали. Такі бачу вперше. Тепер начебто я сюди приїхав із такою метою, щоб відвідати один із кіносеансів. Я обираю якийсь незнайомий фільм. Знаю, що всі вони тут показуються з певним еротичним змістом. Мене підводять до однієї з кінозали, відчиняють двері і я розумію, що це показ на одного глядача. Тепер розумію, що тут я стою майже голий, лише в одних трусах. Заходжу в приміщення: своєрідно оформлені стіни, так, наче це відбитки чоловічих та жіночих тіл зроблених в металі. Приміщення невелике, без глядацьких крісел, з кривою формою стін (не квадрат, прямокутник абощо), із дуже високою стелею, такою, що губиться десь у темряві. Починає грати якась музика з еротичними мотивами, настрій змінюється і починає падати дощ. Тепер зрозумів, чому вистава має відбуватися лише в одних трусах. Починає бути прохолодно та некомфортно. Мені не подобається певна липкість стін, тому я до них не торкаюсь, ще до кінця не розумію: де має бути кіноекран, хоча вже зробив висновок, що цей показ має наблизити мене до екранізації 5D, з чим ще у своєму житті не стикався. 0150'

Переміг у якомусь конкурсі по складанню залізних кульок у складні геометричні фігури. 0430'

Сон 140919 "Житлове питання"

Щоб відпочити у перші дні відпустки, наперед вирішив провести його в лісі, зі словами до дружини: "знайти натхнення". Заходжу в ліс, пірнаю все глибше і глибше, натрапляю на цікаве дерево з незвичним малюнком кори. Так, як фрагмент, який мене зацікавив, знаходився у його підніжжя, вирішив присісти, аби засвітлити на пам'ять. Міркую: "вже давно не поповнював свою колекцію". Дійстаю телефон, починаю наводити фокус, роблю першу фотографію, вирішую перезняти, аби фокус був кращим, налаштовую відстань, аби все ж таки піймати зблизька. Як раптом відчуваю, як хтось мене легенько "будить" по плечу, зі словами: "давай не заморочуйся, пішли зі мною, будемо грати!" Озираюсь, а це лисик, якого побачив в образі людської дитини, або ж навпаки: дивне відчуття і сприйняття водночас, хоча, цікаво й те, що самій ймовірности появи такого персонажу я не здивувався, у той же час здивуванням було те, що я повівся на його прохання. Роблю такий-собі другий знімок, адже "лисик" справді виявився нав'язливим. Привстав, взяв його за руку-лапку і пішли стежкою. Почав розпитувати за його життя, де він мешкає, чому блукає лісом сам. Розповідає, що вигнали з дому, на моє питання: чому? - якось дивно все це розтлумачив, але без нарікання на батьків і бабюсю, з якими "живе". Просто, він сам по собі, а вони самі по собі. Коли йому холодно, на зиму дозволено повертатися додому. Я ж агрументував, що він має мешкати з батьками і не жити бозна-як поза домом. Поки спілкувались, підійшли до невеликого села з одну вулицю, наблизились до його хати. Зайшли за хвіртку. На виході з дому зустріли якусь бабцю, яка мовчки попростувала до хвіртки, якою зайшли, але ще не встигли зачинити за собою. Вийшла на поріг, провести поглядом, інша жіночка, трохи молодша за неї. Що в першої, що в другої виник до мене погляд: хто я такий, щоб тут бути? Я ж подумки себе налаштував до розмови, пов'язаної з життям на вулиці їхнього хлопця. Поки випускав з воріт незнану мені гостю... проснувся. 0325'
P.S. Цікаве моє сприйняття головного героя: візуально - повноцінна дитина, а за відчуттями, однозначно - лисик. Навіть, коли було взяв його за руку, на дотик це була м'якенька лапка тваринки.

Живу в помешканні, винайманому роботодавцем. З власної волі переїжджаю на тиждень до іншого, яке в результаті не сподобалося. Прошусь до попереднього власника, а він каже: зайнято, вже переїхали до нього Сергій і ще хтось. Пояснює, що зараз сезон закінчився, можна спокійно знайти собі інше місце, навіть десь по сусідству - махає рукою. Я міркую: якщо шукати, то вже не тут, а ближче до роботи. Питаю, якщо треба буде йому передзвонити, то на який номер? Каже, що його телефон спарений із хазяїном заправки, тому ліпше не дзвонити. Тепер я в іншому місці. Застілля, багато гостей. Серед присутніх є знайомі з реального життя за різним родом діяльности. На завершення всі збираються і йдуть. Я з дружиною, користуючись нагодою, усамітнююсь. Чуємо, як за вікном долинають сторонні шуми, без слів розуміємо, що, явно, "не свої": якого дива їм, вийшовши на пряму дорогу, раптом повертатися назад? 0500'