Сон 190223 "Перспективи і наміри"

Якась ледь смуглява жіночка з блакитними очима якось раптово і цілеспрямовано підходить до мене на вулиці та починає висловлювати свої невдоволення. Подумки: хто ти така? що від мене хочеш? Заберіть від мене цю хвору особу!

Сідаю в машину і виявляю, що вона трохи затісна, якось все так, як завжди, але щось тут не пасує. Їду по дорозі, а на пішому тротуарі помічаю давню знайому. Вона мене також. Вітаюсь жестом. Їду далі, а подумки: зустрічав її так давно, що бачить мене за кермом уперше!

У колективі працівників виконую електромонтажні роботи. Виникає якась практична потреба, де керівництво дає мені завдання сходити до директора торговельного центру (саме того ТЦ в якому все і відбувається), аби запитати за наявність (конкретика призабута: подовжувачів?). Піднімаюсь до офісних приміщень на самому верхньому поверсі. Виявляю напівопущену браму до загального входу. Отже, у них вже завершується робочий день? Аби зайти, піднімаю брамні жалюзі вище. Десь одразу на мене реагує персонал, серед них директорка. Я ж вибачаюсь і пояснюю причину візиту. Просить зачекати. Маю час розгледітись по сторонах. Привернув увагу рисунок на стіні з конструкційною схемою всієї будови, зокрема з кольоровим акцентом на дах, із написом великими літерами (приблизно): безпечні ділянки споруди під час бомбоударів. На цій темі мого розглядання, підійшла директорка і ми продовжили розмову, дивлячись на той рисунок. Висловив думку, що під час прямого удару, захищених ділянок не існує. Директорка погодилась, але зауважила на кількох архітектурних рішеннях, які все ж таки мають втримати цілісність споруди і виконати захист. Далі пішли ми до її кабінету. Чомусь зацікавилась: якщо працюю електриком, то де ж навчався? Подумалось, що її цікавлять нові клієнти для збуту певної категорії товарів. Підходить до цієї теми прискіпливо: бере блокнот і починає робити записи. Згадую ліцей, навчання. Вона наводить смішні приклади з котами, їх апетитами, співставляючи зі запитами клієнтів. Щось на зразок того, що коментує кіт, коли перебирає харчами? Відчуваю потребу поділитися власним досвідом у продажах та співпраці з клієнтами, хоча подумки припускаю безперспективність такого наміру, разом із тим і вона висловлює свої міркування над роботою з клієнтами, спонукаючи до подальшого діалогу. Якесь приємне і водночас гірке відчуття ностальгії за незатребуваним досвідом. Настрій: за перспективних обставин одразу включився б у таку роботу!

Сон 060619 "Допомога має різні обличчя"

Я в лікарні чи то в поліклініці, допомагаю комусь пройти лікарів. Хтось питає: скільки ще залишилось? Я ж кажу: он, який список! - тримаючи його в руках. Вирішили, що до ряду лікарів можна не заходити, адже дублюють один одного. Чомусь уявив, як до більшости з них зачинені двері.
Троє творчих людей мешкають в одному мікрорайоні недалеко один від одного. Я проводжаю одного з них додому, просто завівши бесіду. Намагаюсь не забути номер дому "72", до якого заходив, адже легко вдруге отак провести і не звернути увагу на відмінність безлічі дверей приватного сектору, що виходять прямо на вулицю. Недалеко від себе побачив чоловіка зі згаданої "трійки", який завернув до свого будинку, зупинившись на повороті вулиці забрати щось із поштової скрині.
Зустрічаю по дорозі чоловіка, який лежить на холодній землі. Кажу йому: "Давай допоможу встати!" А він відмовляється і пояснює, що йому мають допомогти ті, кого він не знає, але не я, і завезти в лікарню. Він так хоче! Просить мене піти: дограти до кінця свою роль. (Цікаво, що він мені нікого не нагадує).
Працюю торговим агентом. З напарником (схожим із реального життя на знайомого супервайзера) маємо знайти за однією адресою декількох клієнтів. Він підучує мене деяким тонкощам у роботі. Так ми зайшли на офіс до потенційного клієнта і сходу продали товарів на 8 тисяч, а поспілкувавшись додатково, ще на дві. Я собі подумав, оце непоганий результат: за раз на 10 тисяч. З таким продажем нас точно відзначать (поставлять у приклад перед всім колективом). Думаю: знову доведеться дивитися на світ крізь призму грошей - бачити не людей, а їхні фінансові спромоги. Клієнт виписує нам відомість, на яку суму куплено ним товару, і дає нам її у руки. Там же у клієнта до мене підходить одна знайома жіночка (сестра колишнього друга з паралельного класу) і починає зі мною ділитися розповіддю про людину, яка потребує матеріальної допомоги, підкреслюючи тим самим, як вона перейнялась до тієї людини жалістю. Я вислуховую з розумінням, але обриваю її монолог на тому, що мені пора йти - я на роботі. 0400'