Сон 240523 "Екскурсійна подорож"

Беру участь в екскурсійній подорожі своєю сім'єю та дивним чином узбекською чи то казахською родиною, яка вирішила поєднати її з переїздом у Європу. Переконання, що я в цих місцевостях удруге і весь цей маршрут знаю. Добираємось екскусійним катером, далі маємо виходити десь на гору (холм), де знаходиться музей. Квитки за проїзд катером можна використати для входу в музей. Багато дрібних випадків минають з гумором, зокрема ця родина вирішила везти з собою великі начиння посуду у вигляді каструль і черпаків. Для інших туристів це видовище було додатковим "бонусом" у подорожі. Іншим смішним випадком було "тупіння" ув отриманні інформації: чи всі правильно зрозуміли, коли виходити на тій чи іншій зупинці?

Сон 210423 "Відданість справі заради майбутнього"

Цікаве усвідомлення місця події. Наче Україна, але в той же час польські мотиви. 

Заходжу в магазин, що має також буфетний відділ. Зауважую для себе, що це родинний бізнес. Десь із четверо жінок стараються вгодити клієнтам якнайкраще у приготуванні страв на замовлення. Серед працівниць є молода особа, яка запам'яталась приємними рисами обличчя. Загальна атмосфера доповнюється наочним відчуттям збідніння у зв'язку з війною та його наслідками. Найбільше, що дивує, так це старання багатьох бути кращими поза що.

Другим фрагментом сну минаю вулицю, якою йшов додому (батьківський дім), на якій помічаю іншу дівчину, яка подобається певними рисами обличчя, як і попередня, але їх не пов'язую між собою. (Схоже на повтор сюжету, як то буває уві сні). Згодом потрапляю, як телемайстер до згаданої родини, і дізнаюсь, що ці дві різні особи живуть на одній вулиці. У тій родині приймають тепло, мало не як майбутнього зятя. Зауважую, аби не забувати: родина польськомовна, отже, стараюсь спілкуватися з ними по-польськи. (Саме тут дивне поєднання: напочатку було присутнє усвідомлення, що я в Україні , а як тільки-но потрапив до їхньої родини, так одразу ж, наче в Польщі). Тепер зауважую, що це не виключно жіноча родина, складає непримітну атмосферу ще й їхній батько. 

Хоча почуваю себе неодруженим хлопцем, міркую, як би теоретично мав повести себе в подальшому зі своїми вподобаннями.

P.S. Як розумію, це сон не так про дівчат, як про відданість, старання, організацію заради перспектив у майбутньому.

Сон 101222 "Больове місце"

Цілеспрямована поїздка в Польщу двома автами, аби купити та оновити деякі речі. Разом зі мною двоє людей: батько (пенсійного віку) і син (десь мій одноліток) (уві сні для мене є знайомими людьми, хоча жодних асоціацій з реалом). Для такого "ґешефту" везли із собою певні свої речі. Зупинилися в одній польській родині, яка мило нас прийняла в своєму домі. Перебуваючи в гостях обмінялись із ними багатьма речами. Все виглядало так, наче кожна річ - це подарунок взаємности від щирого серця. Ось пора вже їхати. Дві машини переповнені речами доверху: якийсь одяг, ковдри, фарфоровий посуд, зокрема мистецько виконані вази. Якісь роблю розвороти машиною, аби виїхати з двору, друга щось не справляється із цим. Виходжу, аби чимось зарадити. Оцінюю: в їхній машині настільки тісно, що "батько", сидячи на задньому сидінні, весь завалений тими речами. 0730'

На прохання якогось керівника приїжджаю оглянути причини непрацюючої антени. Великий приватний дім. Починаю від входу до телевізорів і до самої антени. Починаю оглядати кабеля, а вони різні за діаметром, розгалужена дивним чином через коробки з'єднання. Виходжу на двір, аби оглянути кабеля ззовні і цієї миті розумію, що на цьому виклику вже колись був, але давно (спогад про далекий забутий сон). Зовнішніх пошкоджень немає. Питаю в якоїсь господині конкретніше за проблеми з ретрансляцією каналів. (Насправді, весь час було дві господині, наче сестри, хоча різні за статурою і зростом, можливо, подруги). Як виявилось, і що мене найбільше дивує в заможних людех, так це показова комизність до дрібниць. Виявляється все працює добре, окрім незначних проблем із двома каналами. За весь час пошуку причини, якісь з'єдння довелось розкрутити, абияк з'єднати, ще й опинитися на штучному насипу, де росте виноград та інші рослини, куди вони заходять (певна асоціація з дитинства). Там виявилась якась дивовижна "жива поличка" з фруктами та ягодами, інтегрована від живої рослинності. Отже, беручи з полички - зриваю з гілки дерева. Наче щось спробував узяти на зразок жовтої сливи. Викладені дари природи одна біля одної настільки гарно, що одразу можна замилуватися тим образом. Чомусь "сестри-подруги" пригадали, як колись у їхньому дитинстві тут жили оси, мали вони велике гніздо. Я ж озираюсь і бачу подібне, але невелике, щось схоже на загорнутий папір. Вказую на це. Сходимо з того пагорба. Знову переймаюсь кабелями. З'являється якийсь чоловік, згодом ще один. Прямо у дворі, на теплому сонечку виникає у однієї дівчини еротична поведінка до одного з хлопців з голим торсом. Він розслабляється від її дотиків. Тієї ж миті інший хлопець підходить до нього і наносить гострим ребром перстня довгу подряпину на рівні плеча. Той гнівно обурюється: одна вже така є! Хлопець з перстнем роз'яснює, що таким чином він гартує в ньому стійкість до больової чутливости, та, якби наносити тих подряпин багато в одному місці, та ділянка стане знечуленою. Дівчина з еротичною поведінкою запрошує мене до їхнього товариства, я відмовляюсь, але підходить до мене хлопець із перстнем і пробує на мені зробити подібну рану, але по одягу не так вже й виходить. У відповідь роблю якимось ударом боляче йому. Раптом зліва від мене з'являється Арнольд Шварценеґґер в образі одного з героїв фільму "Хижак" (Predator), і дивлячись на хлопця з перстнем, починає наносити порізи ножем у відповідь (за мене) спочатку на своє тіло (голий торс: груди, живіт - овалом), а в продовження - подібні порізи й тому хлопцю, хоча останній починає від них тікати. 1000'

Сон 251022 "Дивний улов. Очищення"

Вирішую якісь справи в незнайомому комерційному офісі. Ходжу його світлими коридорами та кабінетами, спілкуючись з керівництвом. Тепер маю якусь торбу різних личинок, яку висипаю на землю, а вся та живність жваво починає ворухатися і пробувати розповзтися. Міркую щодо птахів, яким таке кубло здалося б раєм.

Сниться, що маю четверту дитину - усиновлену - дівчинку. (В реалі тільки двоє). Навіть спробував пригадати: яка ж третя? Міркую щодо четвертої. Дивно, але в документах її забував зазначати і не користувався пільгами, як багатодітна родина. (Цікаво, що в Україні для багатодітної сім'ї достатньо трьох дітей). Побачив, що у тієї дитини на шиї з переходом на плече утворилися грубі фурункули. Мала дитина за собою не помічає і не дасть тому ради. Почав їх вичавлювати. Спочатку по пару штук, а вони довгі та жирні, потім десятками за раз-другий. Якщо одразу дитину оцінював років п'яти, то в процесі усування проблеми її вік почав ставати підлітковим. В очах дитини помічаю більше розуму та терпіння. Вдивляюся у риси обличчя, аби вловити щось знайоме... Бачу якусь привабливість, але не розумію її до кінця.
P.S. Фурункули мають подібний білий вигляд, асоціативно близький із личинками, що був у попередньому уривку. Сюжет з четвертою дитиною (дівчинкою) якось вже снився, але доволі давно (тоді я приїхав було з довготривалого відрядження). Шия і плече відсилає мене над розмірковуванням художнього образу з мистецької роботи доньки.

Тепер десь на лоні природи. Шукаю тепле озеро, адже знаю, що таке є. Знайшов одне, в якому побачив рибу, яка ліниво плавала. Почав ловити її рукою, а вода - зимна. Тому риба й лінива - подумав я. Як по одній ловлю, так одразу й чищу. Міг ловити досхочу, але розумів, що вона невелика, більші мають плавати на дні. Десь здалеку, на сусідньому озері якась дівчина вирішила покупатися і почала роздягатися. Міркую: на вулиці холодно, вода холодна, може, моржує? Все ж таки має бути десь тепле озеро? - є переконання, що недалеко теплостанції, яка має знаходитися неподалік. Якоїсь миті ці озера я сприймаю в образі великих акваріумів. На якомусь етапі, поки ловив і чистив рибу від луски, хтось до мене приходить і зве до себе. Поспішаючи, останню майже недочищаю.
P.S. Так як ліг спати завчасно, хоча трохи боліла голова, зміг виспатися і всі сюжети записати після сну. Що насправді нетипово: якщо одразу не записувати, на ранок усе забувається.

Сон 221022 "Комусь війна, а комусь - мати рідна"

Приїжджаю в якесь місто на півдні України. Зустрічаюсь на залізничному вокзалі з якимось хлопцем, який очолює патріотичний осередок. Вони видають журнал, який пропонує мені отримувати безкоштовно у своєму регіоні і по можливості його розповсюджувати. У мене виникає давно забуте але знайоме і приємне відчуття причетности до реалізації ініціатив від громадської організації, яку очолював. Тепер дорога залізницею. Дивним чином опиняюсь у Кремлі. З'являється можливість по завершенню роботи потрапити до кабінета путіна перед його щоденним ранковим виступом в телеефірі до російського народу. Виступ розпочинає о 6:00 годині. Якогось чергового дня виявляється в мене хитромудрий задум прибрати той кабінет так, щоб там не залишилось атрибутів влади: стіл, на столі, за столом, штандарти - усе, що потрапляє під час телеефіру в камеру оператора. Що з легкістю і здійснюю. Усі ті предмети мінімізується у своєму значенні до такого рівня, що я їх просто ховаю у свою сумку. Залишається перевдягнутися і вийти непоміченим. Знімаю футболку і кладу в ту ж сумку. Цієї миті розумію, що я не все продумав до кінця. Саме за цією футболкою мене можуть вирахувати... Треба подумати! Дивлюсь на порожню кімнату і вона мені подобається. Дивлюсь на годинник і в мене з'являється тихий шок: 5:58 - за дві хвилини має розпочатися виступ путіна, а я ще не покинув його кабінет! 0110'

Сиджу в кімнаті (так, начебто в гостях у тещі, але не дім, а квартира), дивимось родиною телевізор, а ліворуч нього - вікно. Дивлюсь крізь нього на п'ятиповерховий будинок, що навпроти, і нарапт бачу, як починає він завалюватися і сипатися на землю. Знаю, що вчора в нього влучила ракета, він горів, а сьогодні нове горе. (Звідки переконання - невідомо). Я не вірю своїм очам, що таке може бути. Прошу подивитися всіх, чи це не міраж від бліків на склі. Це правда - це така жахлива правда нашого часу! Тепер я виходжу в коридор, а це якийсь гуртожиток: на одній секції багато квартир зі спільними санвузлами, кухнями. Хочу потрапити в туалет, а там на унітазі стоїть приготована таця з екзотичними наїдками, бокали для випивки. Подумки: у когось горе, а в когось свято... Тепер я виходжу на вулицю і бачу людину, лице якої нагадує злочинця. Я починаю за нею бігти, а вона тікати. Всім, хто йде поряд, кричу: ловіть злочинця! Добігаю, ловлю і розумію, що це перевдягнена в хлопця сусідка нашого дому (незнайома постать у реалі). Вона зібралась на вечірку, де її зустрічає повнуватий хлопець, який є дівчиною, або в нього така роль. Дивлюсь услід цій дамі, а в неї гола спина з татуюваннями, а на незначній засмазі помітний білий слід від бюстгальтера. Якийсь сюр! - оцінив халепу, в яку трапив. 0300'

Сон 130222 "Нові плоди"

Бувають сни, які не запусую з тієї причини, що сюжет важко дається описати, його логіка не співмірна із реальністю: відсутні необхідні слова, незрозуміла фізика подій для правильного вираження побаченого. 

Снить, що я маю на собі якби-так бушлат, або ж стрічку, яка мене оберігає, перестраховує на випадок нещасних подій. Все добре, але одного разу мені захотілось самовільно змінити місце саморозташування і виявилось, що ця груба стрічка мене стримує для нових рухів, отже, з нею я не зміг піти туди, куди мені захотілося.

Взяв участь у якомусь конкурсі і виграв. Полетів із родиною в Канаду. Відчуття стрімкости подій: як сон, - так і відзначаю під час сну. У Канаді опиняємось у родині сестри українського письменника Ю.Ґ. Помешкання знаходиться на великій земельній ділянці із виходом у ліс. Тривалий час обходимо територію і роздивляємось невідомі рослини і плоди на них. Один із них має в назві "слизький", хоча в реальності так не є. Найбільший інтерес до всього проявляє донька, навіть орієнтується в назвах. (Асоціації з нещодавнім сном, щодо слова "слизький". Інтерес доньки співмірний з реальністю.) Звертаємо додаткову увагу на екзотичні рослини. Поки ми були на городі, прийшли господарі. Хазяйка гукає, аби я на городі зірвав білу редьку, а вона велика, кругла, ззовні - груба, отже сидить у землі оддавна, ще й залишилось пару кущиків. Вириваю одну і несу. Про себе думаю, що якось негарно приїжджати на "чужі харчі", варто запропонувати усе по дому і кухні робити самим. 2030'

Сон 020122 "Логіка досягнення цілей"

З тимчасовою зміною місця проживання, у зв'язку з новим об'єктом на роботі, опиняюсь на півночі Польщі. Мало не те ж саме місто, в якому колись мешкав (в реалі). Живемо в будинку, який обріс певною містикою. (В реалі сон забувся, але за подальшим сюжетом я просинаюсь уві сні і починаю записувати його в усіх подробицях. Таке трапляється не раз. Дарма, що не можливо уві сні зазирнути в такі щоденники). (Цікаво, що сон наступного дня відсилає мене спогадами в те саме містечко на півночі Польщі, в якому доводилось працювати з одним із колег, який, чомусь, час від часу зринає у моїх снах. Цікава вибіркова пам'ять!).

01.02.22

Мешкаємо родиною в будинку (асоціація з реальністю), в якому є ще перший поверх і ще одна кімната, в яких час від часу навідується господар дому та ще один мешканець. (Деякі асоціації з реальністю, але віддалені, зокрема архітектура та інтер'єр дому). З ними настільки мало діалогу, що про особисте мало що знаємо. Якогось разу розповідаємо, що на даху або на горищі було чути два рази у різний період сторонній і доволі голосний шум. (Асоціації з реальністю, але для мене: з переповіданого членами родини). Десь з'являється ще якийсь чоловік з порадами, може сусід, але настільки досвідчений, що добре знає цей будинок і його можливі шуми. Піднімаємось разом на горище, втрьох. Вхід по розкладний драбині. Я озираюсь на можливі прояви того шуму. Помічаю прикріплену до даху ізсередини якісь в'язки з насінням (зерно, боби, квасоля). Доволі мистецько, можна сказати навіть: містично, виглядає. Зроблено у вигляді двох наповнених рам. Я знаю (досвід із забутого сну), що минулого разу хтось розповідав, як колись такий спецзапас приготував господар і він не випадковий. Далі на підлозі насипано трохи картоплі. Ближче до стіни, в рядок і трохи навішано на дошки - голівки гарбузи, ще якась поживність. Хтось із присутніх каже, що бачить причину. Я ж припускаю, що могла звалитись гарбуза, адже одні лежали, а інші висіли нерівно. Спиняюсь на тому, аби вислухати іншого дослідника. Хтось щось каже і починає робити не доказуючи суті, а я бачу, що варто допомогти: розкрити додаткові ворота назовні, підставити драбину і ще одну дощечку. Логіки не зрозумів, а в причині розчарувались самі пошукачі. Коли полинуло в приміщення додаткове світло, стало примітним, що в тій стороні, де лежать овочі та гарбузи, присутня вологість у вигляді конденсату. На стінах, ягодах, підлозі утворені крапельки води. Посеред заготовленої поживи в підлозі утворилась дірка, а під нею видно ще одну підлогу, і схоже під нею інші запаси їжі. (Образ із отвором в підлозі, саме так і в такому ж місці, мені вже снився - забутий сон). Так і не осягли до кінця причин ймовірного шуму в минулому, отож, покинули дах. Перед тим: вихід на вулицю до драбини закрили.

Я в групі осіб, які беруть участь у бойових діях, але все виглядає не так жахаюче, як здавалося б на фронті. Ось хлопці другий раз повертаються з роботи, щойно зробили кілька залпів з важкого озброєння. Я відчуваю себе частиною такого колективу, але прямої участі у виїздах не беру. Разом із тим у місці збору присутні члени моєї родини, зокрема син, колишня однокласниця Л.С., яка сильно змінилася. Найбільш мене здивувала її на мить мила усмішка. Чомусь я її знаю, але з роками навчання про неї забув, ще більш: скільки то було років тому! А вся причина в тому, що вона на довгий час суттєво розповніла, а зараз її бачу на диво стрункою і саме з тими рисами, про які давно забув, що вони існують. (Я б назвав таку усмішку ім'ям Джоконди, але вона зовсім інша. Чомусь вона не пригадується з реалу, видно, що досвід почерпнутий із забутого сну). Члени воєнної бригади є моїми давніми колегами по роботі. Деякі з них оновилися ще не знайомими мені людьми. Отже, половину пригадую по обличчю, по колишньому об'єкту і часу, коли вони заїжджали на нього і виїжджали, чи знали когось особисто, я за терміном давности, наче знаю всіх, хоча не по іменах. (З реалу узятий досвід з різних місць праці на об'єктах, зокрема містечка М.(Б.), С/Г.). Ось вже хлопці заходять у будиночок по виконаному завданню. На питання розповідають, що ворог знаходиться доволі далеко. Називають корективну різницю в пострілах. Я ж все одно в цьому не розуміюсь. На плечах у них автомати. Питаю: ви ж з важкої зброї, навіщо вам їх? Кажуть, що стріляють з гармат здалека, а під кінець обстрілюють трос, на якому трималась гармата. (Наче зрозумів, але не до кінця). Далі сідаємо їсти. Кожен розповідає різні речі. На якийсь діалог я пригадую живу історію переповідану знайомим нам колегою І.Д. Чомусь деякі не одразу могли його згадати. Але одному колезі, який працював із ним у парі, далося швидко. Без цього живого моменту моя історія виглядала б більш вигаданою. Але, як стверджував оповідач, вона була реальною. Історія така: "Відгуляли проводи в армію. Тепер цього хлопця везуть на місце призначення. Раптом йому захотілось вийти з машини справити маленьку потребу...". Хтось обриває мій монолог і наче пригадує продовження: "його знудило!". Кажу: "не так!". Прошу завершити і доповідаю: "Виходить в поле, розтібає штани, дістає свого цюприка... І треба ж, саме в цей час, у цьому ж місці, падає на землю маленький кавалок метеорита і зачіпає того піструнчика!". Всі дивуються, сміються кумедності та нереалістичності історії, про яку стверджував, що є реальною! Син перепитує, чи дійсно зрозумів так, як оповів. Я стверджую. (Подумалось уві сні: треба ж, не зміг пригадати в реалі, так пригадав уві сні! Насправді, в реалі, не пам'ятаю, щоб мій давні колега І.Д. розказував подібну історію. От інших було досить, хоча теж не маю певности до легкого пригадування).

Щоб пригадати сон, я уві сні намагаюсь розв'язати загадку снів. Тієї миті я опиняюсь перед різними коробками, складеними одна на одну в кілька рядів. Міркую, що за цим принципом побудовані сни. Кожну з них можна відняти від інших, але разом із тим вони мають свою послідовність.

Сон 281221 "Незвичні (в)сходи"

Підготовка та відзначення дня народження сина. Збираємось родиною кудись у міський парк, що має ознаки центру міста. Там знаходиться ресторан, де і відзначатимемо свято. (Всі локації не знайомі). Тепер ми опиняємось у потрібному місці, сповнені святкового настрою. Мене дивує внутрішня архітектура самого приміщення. Сходи, які ідуть уверх, і якими ми, за логікою, піднімалися уверх, зараз виглядають у формі ромба та, якоїсь миті (поглядом зі сторони), не мають сходинок до останнього поверху, наче третього, на якому знаходимось. 0110'

P.S. Форма ромба викликає асоціацію з недовершеною художньою роботою доньки. День народження сина відзначався менше, як за тиждень тому.

Сон 061220 "Мале авто"

Йду з якогось заходу великою дорогою зі всією своєю родиною. Тепер опиняємось біля будинку, що стоїть неподалік від траси. Тут мешкає господиня. Перше, що привернуло до цього одинокого обійстя увагу, так це авто доволі компактних розмірів, аж до неймовірности, що така диво-техніка існує. Так, як всі втомилися йти пішки, попросив у неї дозволу доїхати нею до міста. На що господиня доволі легко зголосилася. Навіть здивувався. Тепер задача: якось у неї всістися самому, аби могти керувати та посадити інших. Подумки оцінюю: місце для дружини - поряд, а скільки ж залишиться позаду - для дітей?

Сон 281112 "Ходити стало небезпечно!"

Працюю якось відособлено, але разом із давно знайомою родиною моїх батьків (К.). Заношу землю на багатоповерхівку. Ось уже маємо там мішок... Такого, як він, ще має бути. В них повинні бути якісь насадження. Робота в процесі, але чомусь почали знімати захисні бар'єри на балконах, а саме ними ми переходимо з одного поверху на інший (доволі заплутано з погляду логіки). Схоплюю розмови зі сторони родини К. Багато впевнености в планах, але я вже знаю, що роботи далі не буде. Тут ще з'являється родина С., двоюрідрий брат О. І ось я вже розумію, що плани головних героїв (К.) руйнуються, адже вони бачать: ходити стало небезпечно!

Сон 260720 "Чоловіча розмова"

Фрагмент: публічна лазня. Я виходжу покупаний, а хтось тільки наважується. Хтось питає: "Як до неї зайти?"

Я в знайомій мені родині (таке уві сні переконання). Підходить до мене її голова й каже:
- У мене до тебе чоловіча розмова.
- Розповідай!
- Хочу покинути вашу родину.
- Чому?
- Мені тут тісно... - кидає на стіл ключі й іде.
Примітно, що один із них був у вигляді слоника. Тієї ж миті намагаюсь для себе роз'яснити його вчинок: згадую, як він тривалий час шукав причини залишитися з коханкою. Видно, що знайшов! Віддаю господині згадані ключі, а в роздумах зависає питання: то до яких дверей той ключ, у вигляді слоника? (Так, наче формою носика мають відкривати замок). Вона мовчки підходить до серванту і відчиняє його згаданим ключем. Розкриває дверцята, а на поличках лежать якісь давні уживані в побуті речі.

Сон 081019 "Священні справи"

Велике релігійне свято. Події відбуваються в храмі. Ведеться богослужіння. Присутньо багато священнослужителів. На якомусь етапі, ближче до завершення, пару священників ідуть із заходу. Як виявляється, головний серед них - це не рядовий священник, а певного роду старший ув ієрархії. По завершенню, хтось дорікає про такий неприпустимий учинок. Хтось починає розповідати про ту людину так, що я починаю це сприймати, як документальну хроніку. Спочатку йде мова про те, що цей священник робить неймовірну річ: у своєму селі будує своїми силами чудовий храм. Тому логічно, як зайнята людина, він поспішає до своєї пастви та будівництва. Потім іде розповідь про самого священника. Звучать його слова про спорудження храму: "От одного разу до мене прийшло осяяння, а якщо я будуватиму храм? І не починатиму з пошуку землі, а прямо на своєму обійсті?" А благородний намір завжди знаходить прихильників і тих, хто готовий підтримати фінансово. Спочатку бачу земельну ділянку, яка окреслюється певним фундаментом. Біля нього скромна хатинка, в якій живе родина цього священника. Східна частина виходить на рів, а десь недалеко простягається невелика річка. Другим фрагментом: я на тому місці, а будова вже набирає окреслених форм. Вже зрозуміло, де мають бути вікна, двері. Якась подія, яка змусила мене і тих, хто був зі священником, повертатися різними стежками. Протягом дороги вони знаходились у полі мого зору. Настільки переймаюсь історією про храм, що виникає відчуття віддаленої причетности до появи цієї споруди. Тепер священник розповідає мені особисто про свій родовід і тих, хто допомагав йому в будівництві. Після загальної розповіді про рід, перейшов до персоналій та особистого з ними знайомства. Першого, кого він мені представив особисто, був його син. Звернув увагу на їхню схожість. Питає мене: "І як ти думаєш, при всьому тому, що я тобі розповів, скільки дітей у мого сина? Одружений?.." Я дивлюсь на нього і по зовнішньому вигляду, який вказує, що десь йому років 35, нічого конкретного сказати не можу. Продовжує: "Він не має ані жінки, ані дітей..." В голосі почулась маленька прикрість, хоча, з огляду на чернецтво в священництві, все має виглядати доволі логічно. Під час тієї розповіді, в кімнаті сиділа одна жінка похилого віку, їхня родичка, можливо, мати головного героя. Ця бабка починає розповідати історію про те, як втратила пам'ять. Пам'ятає, як поїхала в місто і повернулась додому. Приїжджає, вмикає телевізор, а там в телестудії бачить жіночку, яка нагадує її саму. Каже, що мусила додивитися до кінця. Коли камери показували всіх збизька, остаточно переконалась, що то була вона. Я питаю: "І де це було: в обласному центрі чи Києві?" Ствердно відповідає: "У Києві!" Чим викликає ще більше здивування. Зокрема це ж помічаю за виразом її обличчя. Отже, така поїздка цілком випала з пам'яті, після чого довелось звернутись до лікарів і зменшити своє пересування межами свого дому та околиці. Приходить згаданий священник і заводить розмову за гроші. Про те, що я свого часу позичав йому певну суму, а тепер він їх повертає. А я "ні сном, ні духом". Дивуюсь такому розвитку подій. А тут він такий переконливий, що не можу відступити. Повертає гроші. (Візуально самих грошей не пригадую). Тут, до слова, згадана бабка починає говорити за свої гроші, які також повертає мені. Дістає якісь незначні монети великим номіналом і кладе на стіл. Я остаточно в шоці, кажу, що про такі гроші можна забути. А вона: "Ні, гроші треба повертати!"
Тепер я з сином. Маю в скорому часі повернутися... Кажу йому: "Поцьомаю, як приїду!" 0430'

Сон 130919 "Ще пару днів і сезон починається"

У чужому бусі лежить синя целофанова торба, зовні схожа на пакет зі сміттям. Машина стоїть не один день на одному місці. (Схожа з реального життя на службову: фольцваген, білого кольору). Власника, як і немає. Двері відчинені: заходь, сідай. Починаю зачащати до теєї торби. В ній лежать певні цінні речі. Туди ж я складаю свої - це така собі хованка. Якогось дня змушені були, без доброї волі власника, переїхати тим бусом у інше місце - недалеко від того дому, де ми мешкаємо. Висловлюю занепокоєння, що власник помітить зникнення. Хтось зі знайомих, що сидів за кермом, каже: "Це, умовно, квартал звідти, подумає, що це його родичі". Воно то так: недалеко, але багатозаплутано в дорогах. Виходимо з тієї машини: приємна темна ніч, тепло, спокійно. Заходимо в гараж до наших родичів, які трохи засиділися в роботі. У них свій бізнес: надають послуги з перевезення пасажирів. На питання: коли ж до праці? Двоюрідний брат каже: "Ще пару днів і сезон починається". 0059'

Детективно-пригодницький сон з елементами містики та фантастики.
На спеціальному підводному човні Путін опускається на дно Тихого океану. Місію керувати судном узяв на себе. На якомусь етапі дає команду припинити занурення і почати підніматися вгору. Протягом всього цього часу тримає зв'язок зі спеціалізованою станцією на суходолі. Занурення минає без проблем, зупинка також, а от підйом - вже ніяк. Човен зависає в одному положенні й не слухається команд. Пробують усі засоби, аби залучити до вирішення проблеми зовнішні сили. Відбувається якась спроба вирішити - нема ради. Вся причина в тому, що практично всі підводні човни, які могли б прийти на допомогу, знаходяться в Атлантичному, а не Тихому океані. Виникають паузи мовчання і колективної тиші. Тієї миті над скляним верхом підводного човна пропливає якесь загадкове створіння: худе, пластичне, але з широкими перепончастими лапами, схожими на листя конюшини. Всі трохи в "ауті". Мить, а за нею ще одна загадкова тінь, зовсім інша. Всі розуміють, що глибина Тихого океану чимала й падати в обійми невідомого нікому не хотілося б. Путіну доповідають: єдине, на що можна розраховувати, так це американська субмарина, що ходить цими водами.

Розповідь про дітей і те, як померла третя дитина: лікарі не встигли врятувати. Дивлюсь на їхнього тата, а він має вигляд якогось приголомшеного романтика, десь літає в хмарах, чи то така мить. Дивлюсь уважніше, а він наче спить у колисці, яка стоїть доволі низько до підлоги. Майнула думка: в дивних умовах виростали діти. Якась старша дитина каже татові, що пора припиняти, життя триває, насправді, це середньостатистична цифра, просто наша родина потрапила в те число. Разом із тим звучить інша фраза: "Добре, що у нас родина повна, а є такі де немає тата". 0435'

Сон 060919 "Встав і пішов, адже буде пізно!"

Маю від'їхати на навчання. Все готове. Очікую чиюсь команду. Так, наче хтось за мене вирішує яким саме автобусом їхатиму. Мить і мені повідомляють. Збори рахуються на секунди: маю схопити речі й оперативно сідати, адже ніхто не чекатиме. Якоюсь мірою сон повторюється, а саме кульмінаційний момент сценарію: "встав і пішов, адже буде пізно!" Виглядає так, що друга поїздка, або спогад про неї, є чистою аналогією: "слухай мою команду!" Тієї миті, якщо їв, покидав усе і біг на вказаний автобус, який, з безлічі інших, які прибували й відходили, знаходився відносно недалеко. 0030'

На верхній частині лівої ноги рихлиться вглиб велика рана, довжиною з 20, а шириною до 5 сантиметрів, яка заживає доволі незвично, а зараз активізувалась частковим підгниванням. Згадую причину (інша частина незрозуміло якого сну), яка вигладає доволі банально: подряпався від умисного відірваної частини на штанах, яка певною мірою нагадує форму рани. Міркую собі: як, будучи на роботі, маю знайти час, щоб відвідати лікаря, купити якусь мазь? Згадую, що в мене є "Клотримазол" і "Синафлан". Вирішу: що краще? Приймаю рішення скористатися останнім.

Просинаюсь із запізненням на роботу на пів години. Ніяк не можу зрозуміти: чому так трапилось? Перше, наче мешкаю у винайманій квартирі з колегою В., пізніше виявляється зі своєю родиною. (Цікаво, що перше враження належить і до попереднього фрагменту сну). Маю щось поїсти, швидко зготувати собі на обід. Відкриваю холодильник: вирішую з'їсти те що бачу. На здивування знайшов великий картопляний (?) біляш. (Цікаво, що там його залишив у якомусь попередньому сні). Міркую: підігію, і вже буде щось. Бачу ще й деруни: о, як добре, буде що поїсти дітям! Хто стоячи, а хто сидячи всією сім'єю починаємо їсти. Пояснюю сину, що на відволікання немає часу. Знаходжу від учора порізані помідори, даю дочці, беру собі. По ходу міркую: як організую собі обід із виїздом у столову. 0200'

Сон 040919 "Спогади про дитинство"

Пишу спогади про дитинство. Пригадуючи деталі, вирішив деякі з них відтворити в пам'яті й завітати до родини однокласниці Л., що мешкає недалеко від дому моїх батьків. (Уві сні місце розташування дому знаходилось відмінно від реальности - за дорогою). Зустрічаю їхню маму. Спілкуємось за життя. Сиджу біля їхнього гаража і на мене напливають спогади. В розмові згадую про деякі деталі, враження, які виніс з дитинства, будучи в їхній родині. От я згадав, що вперше почув нецензурне слово саме в їхній родині, чим нині здивував їхню матір. За певен час - пригадалось, що в них чув деякі слова польською, тому не все розумів, коли щось просили. Цікаво, що цю розмову слухала ще моя бабуся Д., яка дала якийсь коментар щодо польської: "не цієї родини", - так, наче спогади мої змішалися ще з історією перебування в когось іншого, що мешкають не тут, а ближче до них. Згадав за їхнього сина - меншого за Л., зокрема за книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки", яку він може й донині мати в себе. Так, наче це ключ до кращої розгадки чогось, що пов'язане зі спогадами. Їхня мати каже, що зараз він купається і вийде з лазні. Дивлюсь крізь скло надвір, а там сарай, більше схожий на льох - це і є їхня лазня. Біля неї стоїть їхній батько і дід. (Батько в реальности - зовсім інший, нагадує іншу особу, діда не знаю взагалі). Вирішив до них не виходити, аби не зачинати нових розмов, а зачекати сина вдома. До хати приходять всі разом: син, батько, дід. Дивлюсь, а їхній син низького зросту, хоч і дорослий. Кажу: "Весь в тата і діда". (У реальности - навпаки: високий, взагалі не схожий на того, що уві сні). Вирішую пожартувати: "Дуже легко уявити, яка буде в тебе дружина: вже не висока і не середнього зросту, отже, кожна третя!" На що він відповідає своїм жартом: "Четверта!" 0340'

Сон 010919 "Відпочинок із несподіванками"

Хтось розповідає про якусь споруду, технологічно побудовану, як оборонна конструкція у вигляді скелі. Насправді - це частина якогось форту. На самій маківці тієї будови стоїть людина, а я дивлюсь на неї з погляду пташиного польоту. До цієї споруди вгору веде довга красива стежка. З іншого погляду: я піднімався до неї, як один із учасників подорожі. Тепер виходжу в центр міста, схожий на Краків або ж Вроцлав. Проходжу біля високих храмових будівель. Поряд проїжджають трамваї. Дивлюсь на мапу міста, як і куди заїхати. Маю зустрітися з дружиною та дітьми. Тепер їду трамваєм, орієнтиром моєї зупинки має стати невеличкий ринок, на якому продають речі легкої промисловості для військових. Трамвай заходить на свою кінцеву зупинку. Розумію, що я таки не втямив куди він приїхав. Питаю польською в кондуктора (молодої повнуватої дівчини) за цей ринок. Показую на мапу GPS, що на телефоні. Вона міркує, потім перепитує в старшого кондуктора. Кажуть, що такого не знають і тому не можуть мене нормально зорієнтувати. Тепер опиняюсь в якомусь приміщенні, яке має відношення до трамвайного ДЕПО. Там спілкуюсь із колегою В., який весело розповідає про роботу та час на обідню перерву, як дехто з колег пробував організувати собі відпочинок прямо таки з ковдрою для сну. Дивлюсь за вікно, де мої діти сидять за столом вуличної кав'ярні і п'ють щось на зразок гарячого шоколаду. Син показує для доньки якісь експерименти з надуванням туди бульбашок та зануренням предметів. Відволікаюсь на В. і кажу йому: "Подивись, скажи класно, коли є діти!" Він погоджується, адже хлопець ще є неодруженим і в розмові зринають час від часу відповідні теми. Тепер очікую якогось рішення, про яке мають поінформувати телефоном. Думаю про якийсь свій варіант розвитку подій, а мені дзвонять і кажуть, що якась старша жінка, перебуваючи в шлюбі, все ж таки прийняла рішення вийти за мене заміж. Міркую собі: що за бредні? Я то її знаю (уві сні), але щоб так круто може змінитися розвиток подій - не очікував. Кажу, що "ні, в жодному разі!" Про себе вторю: що за маразм? Разом із тим пригадую якісь деталі, що пов'язують мене із тією родиною. Так, нібито я свого часу пропонував руку їхній донечці, і все заради того, аби уникнути якогось обов'язку (військового?), або здобути для себе якісь вигоди (фінансового?). (Чимось, поява цього фрагменту з донькою пов'язана з асоціацією за зовнішніми рисами тієї кондукторки). Все для мене з ними стало якось так складно, що подумки з ними попрощався, як з минулим, а інцидент зі старшою жінкою, мамою тієї родини, перевів у статус гумору в розмові з В.
P.S. У процесі пробудження згадав, що стосунки із тією родиною у мене виникали в попередніх снах, про які було цілком забуто. Частково та родина нагадує мені одну знайому сім'ю з реального життя, не в позитивному до них ставленні, близько знайомих із моїми батьками. На відміну від реальности, матір тієї родини була чорнявою, низького зросту, ще й істеричною особою, яка нагадала ще одну особу, але з тим усім такий сон стає більш заплутаним. 0045'

Я з сином відпочиваю на озерах. Одного дня пішли на одне озеро, а воно там блакитне, і вся його цінність у тому, що воно солоне. Навіть ув одному місці було видно, як хтось лопатою зрізав сіль товщиною з пів метра, що приховувалась під невеликою товщею води. Потім пішки повертаємось на звичне озеро. Міркував, як наступного разу сюди запрошу дружину, щоб вона оцінила всі переваги. Уявляв, як розповідатиму про це озеро, яке воно красиве, що йти до нього всього десь 45 хвилин, що риб і будь-якої живности, на відміну від знайомого озера, як і в Мертвому морі, немає. Продовжував міркувати про те, наскільки воно не освоєне, коли навіть будинків для туристів та інфраструктури біля нього немає. Чомусь уявив, як візьму відро води з цього озера і перенесу в уже знайоме, роблячи висновок, що суттєвих змін у якості це йому не додасть, хоча, після такого міркування, подивився на те озеро, а воно на берегах все ж таки має сліди білого, отже тут присутня якась незначна концентрація солі (?). Якийсь хлопець, так, наче я був з сином, а він врази старший, на мої слова, що тут у воді видно стежку між великими каміннями, починає пливти і виявляє на шляху перешкоду у вигляді ще одного каменю. Відкидає його, а він великий, і тим самим прокладає шлях далі. 0445'

Сон 050819 "Перешкоди очікування"

Кіносеанс за огорожею, зробленою з сітки-рабиці. Характерною прикметою є ріг території, де сітка прилягає напряму до масивного дерева. Деякі люди пробують перелізти ту огорожу, а якась сімейна пара з сином стоїть біля неї і, видно, на щось чекає. 0228'

Працевлаштувався на фірму офісним працівником. Вникаю в суть роботи, знайомлюсь з людьми. Наступив день зарплати. Кінець робочого дня, а директора немає, видно, що вже не буде. Бухгалтер вирішує піти в центральний офіс, аби дізнатися за виплату. Піднімаємось на другий поверх, двері на електронному замку. Просить мене подивитися якісь папери по його зарплаті. Серед них помічаю, що остання складала 15000. Біля дверей телефон. Бере слухавку й телефонує. Виходить охоронець і каже, що тієї людини, яка йому потрібна, вже немає на робочому місці. Йдемо на вулицю. Помітив, як колега став неговірким, занурився в себе. Я ж міркую: 15000 - така сума мені може й не світити, тим більш почав працювати з кінця минулого місяця. Взагалі, яка логіка мого з ним походу, коли питання потрібно вирішити йому? 0730'

Сон 080619 "Ціна свободи"

Живе одна заможна жінка у великому будинку. Має вона сина, але не рідного, а усиновленого. Його поява в родині викликала певний спротив як чоловіка, так і всього обслуговуючого персоналу, але все це має прихований характер. Так повелося, що до цього хлопця відпочатку закріпилось ставлення, як до дитини несповна розуму. Але з часом, як ріс від малечку, він зрозумів цю відмінність у стосунках і почав підігравати вигаданому образу: він дозволяв собі те, чого не мали права інші. Він був вільний робити речі, які виходили за рамки прийнятого в цій родині етикету, адже це була ціна того неприйняття і духовного каліцтва, яке він бачив, у ставленні до нього. Його дії прирівнювалися до бавлення маленького песика, який також жив у їхній родині, якого можна було й не помічати: чим займається протягом дня. Але всі ці стосунки - це лише айсберг того, що знала і що відчувала мати. Вона знала те, чого не могла повідати іншим. Він був для неї мало не рідною кровинкою, яка поєднувала його появу з однією дівчинкою, віку цього хлопця, яку сильно хотіла удочерити ця родина. Її поява в їхньому домі мені до кінця не настільки ясна, і те, що з нею сталося згодом, але саме вона поставила умову, що її прийняти в родину зможуть, якщо заберуть разом і нею цього хлопця. Цікавий фрагмент, де знайомство з ним якось прив'язане з церквою, до якого він заходив, як жебрак. Тоді він був геть дитиною, а зараз - чоловік років за двадцять. А ставлення до нього, як і тоді... Тепер я дивлюсь на світ його очима. Він на даху якогось великого будинку, на якому пагорбами лежить багато снігу. Між ними він бавиться, збігає на животі то з одного місця, то з іншого, перехововується за ними. Він бачить людей, працівників цього дому, які для нього є чужими. От до нього прийшла його мама, яку він любить. Вони розуміють один одного і все, що діється навколо. У певному роді, вона й сама перебуває в моральному статусі так, як він те все сприймає фізично. Але до морального боку йому ставитися легше аніж їй. Віддаля на даху він бачить батька, який прийшов до дружини, тому він сховався, аби не викликати знайомий від малечку негатив. Хлопець зрозумів, що батько примітив його ще здалеку, але вони вдвох зіграли роль "небачити один одного". (Цікаво, що образ батька мені нагадує з реального життя генерального директора одного підприємства, в якому я колись працював). При всьому тому униканні поглядів що один, що другий хотіли би розкрити свою любов один до одного, але час і обставини зробили все так, що вони змушені до останнього грати ту роль, яку прив'язали до них правила манер і відмінні соціальні статуси, судження людей, які провели між ними глибоку межу. Перейти за її - порушити правила власної дозволености - що дозволено одному, то не дозволено іншому, і в їхніх світах поведінки ті речі не сумісні. Тому названі батько й син такі далекі, а прийомна мама - єдина людина, яка для нього була і залишається найріднішою. 0028'

Сон 100519 "Чужа родина"

Незнайомий будинок. Зайшов туди задля вирішення короткотермінових справ. Зі мною син, який одразу знайшов собі однолітка, який познайомив його зі своєю незвичною ком'ютерною грою. Час від часу син прибігає до мене і сідає на руки. Десь за стіною сімейна сцена з'ясовування стосунків, яка закінчується голосом жіночої втіхи. Звуки долинають до нас і я вирішую забрати сина в кімнату, до знайомого йому хлопця.

Сон 130319 "Втеча від шоколаду"

Ділянка дороги від гастроному до батьківського дому. Проходжу нею і дивлюсь на обійстя в часовому зрізі: рік, два... п'ять... Насамкінець розчаровуюсь: життя в людей не поліпшується, а гіршає.
Розумію по зовнішньому вигляду дворів: це свого роду фінансовий стан родини. Ось один двір: геть змарнів, а скільки було надій на поліпшення, пам'ятаю, як то все робилось! Ось другий двір: навіть залишилась вивіска, яка від часу вицвіла: "Лариса Палімарчук _ Бюро перекладів". Для себе зауважую, що в прізвищі присутня явна помилка. Наче, подібні помилки, допущені від початку хороших часів, і призвели до відчуження - відвадження клієнтів і позитивного тренду.
Протягом сну існує герой - інформатор. Час від часу доносить нам певні істини про життя людей, які виявились безвартісними, адже постійно прикрашав оповідки перебільшеннями, такою собі напівправдою. 0010'

Сюжет про батьків, які роблять дітям шоколад. У цьому їм допомагають домашні тварини: кіт і собака. Все відбувається доволі весело та радісно, під музику та підтанцьовування, гармонійно та синхронно, як то люблять нині змальовувати в багатьох гастрономічних рекламах, поки мама не каже, або вдіює так, що говорить за неї: "Стоп, з мене досить!" - і "сходить із дистанції".

Сюжет де чоловік у телеефірі розповідає про себе і свою роботу. Все б нічого, але вирішив похвалитися, що "тирив" на роботі мідь. Режисери, ще ті гумористи: знайшли кадри, які ілюструють його професійну діяльність (будні) та процес "видобутку" міді (святкові дні). Не полінувались і змонтували з ним цікавий відеоряд: як "наївні" слова стають "гіркою правдою" про саму людину. 0500'