Сон 031026 "Мертві фігури"

На тлі шпалер із повторюваним абстрактно-геометричним малюнком у синьо-помаранчевих кольорах бачу білі полиці шаф.

Дрібний текст у вигляді клинопису, раптом схожий на груботканну мішковину.

Якби мистецьки намальована хвиляста лінія, майже білим по білому, раптом перетворюється в структуру довгого хребта (якби змії), який починає нагадувати арочний міст у кілька прольотів.

Клубки ниток, що раптом нагадують динаміки музичної колонки.

P.S. На цьому тлі коротких образів виникає думка: "Одні образи творяться за схожістю з іншими".

Обкладинка журналу з малюнком кота в стилі народної творчині Поліни Райко. (Подібно до прикріпленого до цього тексту образу з совами на стіні).

Екскурсія з гідом. Музей під відкритим небом, в якому на різних забудованих ділянках лежать свіжі мумії недавніх злочинів, зокрема й тих самих відвідувачів цього музею. (Це не натяк на стах, а більше як іронія). Я трохи відстаю від групи, тепер наче їх наздоганяю, але трапляю на дитячий майданчик, що знаходиться на території цього ж музею. Якось мене це не дивує: дорослі ходять, а діти бавляться. По дорозі, в одному зі склепів помічаю дивних кажанів зі сплющеними коричневими мордочками, як у жаб. Спочатку думаю, що це щось іграшкове, поки не помічаю їхню крилатість. Тепер знову наздоганяю свою групу. Бачу жінку, а з-за її коміру визирає те саме дивне створіння, але схоже на дитинча. Хтось теж його зауважує, показуючи на комір екскурсанта, надаючи йому смішне ім'я: "Актир Вікторович Кажан".

Ключові слова: шпалери, клинопис, мішковина, клубки ниток, кіт, мистецьке, музей, мумії, мертве, кажан, гумор.

Аналіз :: Початок сну нерівномірний, враження спокійне, більшість образів вказує на старовину (клинопис, шпалери, мішковина, голий хребет), артефакти (творчість Поліни Райко згинула у російсько-українській війні), музей з муміями, символом ночі та темряви (забуттям) - кажанами. Причини появи образів: шпалери - недавній образ спостереження однієї світлини; клинопис-мішковина - знайомий образ, адже часто звертаю увагу на різні дивні письмена; клубки ниток не мають конкретної прив'язки, окрім того, як в дитинстві допомагав матері скручувати зі старих светрів подібні мотки (саме тому вони також вказують на ужите, мертве, як мумії, що з'являться згодом), обкладинка журналу з малюнком, подібним до творчості української народної художниці - це та ж "музейність" зберігати "мертве", хоча на глянцевому папері; смішні мордочки кажанів, "свіжі мумії", зокрема "деяких відвідувачів цього ж музею", ім'я кажанчика - вказують на мій гумор. Єдине, що показує добру перспективу та майбутнє - це ігровий майданчик із дітьми, але я його покидаю, тримаючись групи з гідом, отже, стараюсь "пливти за течією". Не зникає стиль мого повсякденного життя: мовчки спостерігати, не втручатися в процес, фіксувати побачене. Отже, сон вказує на буквальне: сьогодні планую пройтись Парижем і відвідати пару музеїв. Перед сном міркував свій маршрут на цілий день. Переглядав, які музеї могли б для мене бути цікавими. Музеї також розумію за маніфестом футуристів як місце віджитого, мертвого, непртрібного для майбутнього, але водночас розумію їх важливу силу як місце концентрації всього важливого та прекрасного в минулому. Мій гумор чи іронія полягає на тому, що ця поважність є певною мірою смішною, наприклад, зараз Париж та Франція славляться тим, що тут жили відомі митці минулого, але водночас мало акцентується увага на тому, в яких саме умовах проживали чи майже виживали такі "творці прекрасного": без води, каналізації, в холоді, бідноті, хворобах. Це може подаватися, як певний елемент натхнення, творити в супереч перешкодам, єдиному місці на Землі, де митці могли між собою спілкуватися, вірити в ідеали, знайти вдячну публіку, "продавати" себе за "кращою ціною". Чом' не смішно? Тому й кажани (свідки скоєного в темряві минулого) не є грізними, а кумедними, як безззубі жаби з крилами.

Понтуаз - Париж, Франція 

Сон 250924 "Дивна неприємність"

Я в заміському будиночку. Все асоціюється з відпочинком і спокоєм. У якомусь фрагменті подій з'являється мати, але ненадовго. Я знову повертаюсь у атмосферу спокою і тиші. Повертаюсь у нічну кімнату, десь так, що й не уживаю світла, сідаю в крісло і раптом зауважую в напівтемряві кімнати нічних метеликів. Встаю, і лише зараз помічаю, що хтось на ніч відкрив мені кватирку, через яку, схоже, вони й залетіли. Починаю їх виганяти, але, всупереч моїм намірам, їх починає ставати більше, наче до останнього моменту ховались по закутках. Чим активніше махаю руками, аби їх вигнати, тим їх стає ще більше як чисельно, так і розмірами. Руки торкаються до них у повітрі так, що фіксую: вони не просто великі, а мало не як птахи. Раптом якийсь з них висаджується мені на руку і починає неболяче кусати. Починаю його відривати і усвідомлюю, що це не просто великий нічний метелик, а кажан. Таким виявився спритним, що причипився не на жарт: кусає і кусає, та, що незвично, застосовує свого довгого язика, завдяки якому, як зрозумів, я не відчуваю його укуси. Скидаю силою на підлогу, але він вчепився у праву ногу, зокрема у стопу, і таке враження, що апетит і наглість зросли ще більше. Тепер відчуваю, що своїм спритним язиком проходить мало не по всій моїй підошві. Хочу прибити, але з усіх підручних варіантів бачу лише службові рукавиці. Схоплюю його і силою запихаю в одну півпару, але для надійности й в другу. Рукавиці тугі, як шкарпетки, тому вони його заблокували повністю. Врешті-решт знайшов чим його добити, так, що відчув хрускіт, уявно черепка, та викинув цілим жмутком за вікно. Тепер з'являється з кимось мати і я розповідаю свіжу пригоду. Уже при світлі розглядаю покуси на руці та нозі. Виявилось до здивування, праву руку прокусив, а вірніше пролизнув так, що утворився в долоні отвір, більш подібний до стегмату, а на правій нозі підошва мало не почала відпадати, але все без жодної крови та болю. У місці пласкої рани на нозі мало не побачив щось біле, наче сухий жир (свіжа асоціація з реалу, коли перед сном потушив ароматизовану парафінову свічку, а краї теплого загорнув ближче до розтопленого при ґноті). Прошу матір не хвилюватися, адже й сам не маю того стану.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція