Сон 02022026 "Генетичні експерименти"

Мешкаю в якійсь тимчасовій квартирі, у якій виявив за дверима вузьке вікно (таких вікон в ряд було кілька), прикрите замість скла дошкою так, що заходив у приміщення холод. Вирішив знайти щось, що могло би замкнути його надійніше. Пішов у гараж і почав перебирати різні матеріали. Згадав про шматок пінопласта, який якраз мені підійшов би. (Схоже на відсилання на те, що лежить у моєму підвалі). Звернув увагу, що багато чого, що було раніше, вже прибрано. (Гараж схожий на батьківський, отож, подумалось, що й чистоту навів він). Все ж таки знайшов той пінопласт, тепер треба знайти необхідні інструменти. Щоб знайти краще, вийшов назовні і біля дверей побачив, як хтось займається генетичним виведенням котів. (В дитинсві мене завжди інтригувала ліва частина тих дверей, що відкривалися акурат у необхідний закуток льоху, поки його не здемонтували і не зрівняли з бетоном. Саме в тому закутку побачив уві сні "генетичні експерименти"). Стоять якісь прилади, пробірки, ваги тощо. Але чомусь, спостерігаючи за якоюсь жіночкою, яка "створювала" кота, побачив, як використовує котячий корм з курки і свинини (на вигляд такі, які даю власному). У мене виникає переконання, що я кра́ще знаюсь у генетиці, аніж вона. (Дещо присутній мотив із серіалу "Турбуленція", який поки осягнув до пів дороги).

Сон 241225 "Всупереч системі"

Як один із учасників потрапляю до військового вишколу: в басейні (нормативи на воді), в сауні (нормативи на витривалість температури). Все на повному серйозі. Одна дівчина відбиває мої досягнення: показує, що йде на рівні зі мною. Потім усі учасники мають згодитися на здачу нормативів для екзамену. (Я щось подібне пригадую, наче забутий сон). Потім знаходжу дерев'яні таблички, а вони без надставок (мали бути подвійними). На них повинні бути назви посад. (Схоже, так само: або повтор, або забутого сну). Їх мені колись дав директор обласної бібліотеки В В., аби я написав заяву на очоленя хору (схоже на забутий сон). В.В. питає мене за аспірантуру і можливе обіймання мною такої посади. Кажу, що її не закінчив. Він усміхається і каже: "чудово". Продовжую: "Не хочу ані очолювати хор, ані щось інше пов'язане з системою". Відчуваю, як під час розмови у мене заникає (німіє) нижня губа в судомі дивної усмішки, а так маю говорити далі. Тепер в ліжку з якоюсь дівчиною, а нижня губа в тій самій судомі. Раптом розумію, що поряд тієї дівчини лежить ще моя сестра. 

Зловили правоохоронці мене і ще якогось хлопця за ухилення від служби в армії. Привезли до якогось місця з транспортом та людьми. Якась жінка, що займалась нами від початку, одразу зобов'язала того хлопця почати читати присягу вірності Україні. Не дочитуючи якісь останні слова вона каже йому інше закінчення тексту, щось на зразок: "Визнаю всі скоєні мною злочини і свідомий нести за це покарання". І після притиску, що він має це сказати, він це говорить, приходить поліція, одягає кайданки і забирає його з собою. Я залишаюсь сам, так, наче весь цей "театр" був організований виключно для того хлопця.

Десь посеред дня раптом дивлюсь за вікно, а на ялинках багато снігу. Комусь коментую таку раптовість.

Хтось на паркінгу розповідає, що він на своїй машині "Мерседес" проїхав сто 1000 км. Дивлюсь, а його лице мені знайоме (без буквальної конкретики). Комусь він розповідає, що їздить по всій Польщі і "замазує дюри". І тут я згадую його за останнім об'єктом, на якому працював (так, як у реалі). Потім із кимось їдемо у гори, аби дивним чином провести дослідження шляхом скидання великих камінь із верхівки вниз, де один з них виявився начебто метеоритом. З'являється додаткове зацікавлення в подальшому дослідженні, але наближається зима і хтось із керівників каже, що подальші "розкопки" треба буде заморозити до наступного року.

Сон 030325 "Розбити та полагодити"

Приходжу до якогось намету в центрі міста. Холодно. Запалюю там свічу. Відчуваю як з'являється тепло, коли відходжу - його відсутність. (Можливо, враження під час сну від власного тіла). Приходить незнайомий чоловік. Він так само сильно змерз. Невже і він релігійний? - подумав я. (В реалі б так не подумав). Яка різниця, коли хтось хоче зігрітися? Запалюю другу свічу. Бачу, як плавиться віск, бавлюсь з його перекладанням і додаванням, аби вогню і тепла стало більше.

Хтось бере інтерв'ю у російського співака (з ізраїльським паспортом) Андрія Макаревича, яке він дає біглою англійською мовою зі доволі жвавою думкою. (Про себе ж знаю, що серед російських імперців немає опозиціонерів, таких, як він). Дивлюсь на нього, як він постарів, і подумки зауважую, що в його роті просвічується відсутність бокових зубів. Міркую: невже він такий бідний ("бідося"), що не може полікувати зуби?

Демонтаж старої будівлі. Працює трактор + ручна сила. Тут у мене своя робота - не характерна аби вручну. Разом із тим я знаю, що міг би бути кориснішим. Щоразу повертаюсь поглядом до того, як працює трактор, що розбиває стіни. На цьому тлі археологи, що працюють з архівом (дивне поєднання професій), кажуть, що кожний мешканець цього міста мав у минулому в пакеті медичного забезпечення гарантовану від свого лікаря "скриньку погребальну"... Тепер потреба розібрати стару машину. Зокрема ніхто не може розбити загартоване скло. Всі б'ють, але нічого не виходить. Пропоную свої сили, але керівник відмахується, що це безнадійно. Візуально на склі знаходжу слабке місце для удару та його розбиваю. Знімаються майстрами всі елементи, що дотичні до цього вікна. Збираються докупи, аби показати їх безпосередньо на заводі "Шкода". Місце події раптом опиняється біля центрального входу до цієї фабрики. Автомайстри беруть усі елементи з собою і несуть на прохідну, аби в подальшому знайти документацію на заміну.

Тепер опиняюсь в якомусь моргу, де патологоанатом досліджує кишківник старої людини. (Чомусь виникли спогади про діда Григорія, хоча враження з іншого реалу: зокрема одному фрагменту з фільму).

P.S. Сон надихнув на таку думку ::

Складність снів відображає складність психіки (людського розуму). За собою впізнаю певну послідовність думок, що використовую для складання гумористичного погляду на світ.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 150221 "Розриті могили"

Дістаю зошит і читаю деякі свої афоризми. Останній із них: "Червоне і жовте сиділи та гомоніли, втикаючи у вічність". Пригадав, як його записував (видно, уві сні освіжив забутий сон).
13.02.21

Приїжджаю пізнім вечором з групою осіб у храм. Випадково трапляю на похоронний обряд відспівування і прощання. Як іти на вулицю, а там вже глупа ніч! Біля храму випадково виявив дві давні, але свіжовириті могили. Знаю, що це "постарались" "викрадачі могил". Попереджаю про небезпеку випадкового трапляння в ці ями. Вже їду назад, але зупиняємось на пів дороги. Чи це місце для похорон чи щось трапилось із машиною, але невелика група людей залишилась посеред поля і чорної ночі. Пам'ятаю, що від початку по дорозі минали світло і його звідси видно, хоча далеко. У руках маленький ліхтарик. Може, спробувати своїми силами? А як пішов: за пару метрів трапив ногами в якесь болото і передумав. Краще залишатися на місці, хоча ніц не відомо: як далі? - принаймні з живими людьми! 0130'

P.S. Як проснувся, виявив, що не був нормально вкритим і частково змерз у ноги.

Сон 140520 "На межі з небезпекою"

Переслідую В.Путіна десь на лоні природи. Цікаво, але в той час маю чарівне вміння літати. В процесі роблю своєрідний репортаж: аматорський відеозапис погоні на свій смартфон. Спочатку він з'являється в селі, з якого терміново тікає десь у молодий ліс, у якого є своєрідна крива дорога вниз до річки. Потім він зі своїми помічниками сідає на моторний човен і ним прямує по широкій річці, яка так само має певні заверти. Ось мене вже помічають і звертають увагу охоронці з числа його оточення. Відриваються від основної групи, аби мене якось виловити в повітрі, але я кулею злітаю високо в небо, так, що опиняюсь у тумані найнижчих хмар. Вирішую, як спущусь, то маю опинитися десь у тому місці, звідки почав стеження. Прикметним воно є тим, що там висить знак населенного пункту (села) - загубленого посеред великих просторів Росії, як і багато інших подібних місць. 0130'

Прийшов додому (батьківська хата), почав займатися хатніми справами. Міркую собі на тему проходження медкомісії у військоматі, адже виникла раптова в тому потреба. (Сон відсилає мене до реальної розмови з колегою С.А., який, як колишній рядовий, служив у Німеччині (НДР), а пару років тому проходив повторну медкомісію, заради отримання виписки на перереєстрацію місця проживання). Згадую свої болячки і як то їх треба знову-таки продіагностувати. На якомусь етапі відчув, що почались симптоми нежитю, з'явився кашель, почались часті відхаркування. Одразу зрозумів причину: вчора прохолодив ноги! (В реалі: перед сном довго ходив на дворі. Як ліг спати, відчув, наскільки сильно вони захололи). Міркую далі: от і похворію з тиждень, може два. Так, це вже точно не проходитиму медкомісію в військоматі. Приходжу на кухню, аби закип'ятити воду і згодом почати лікування з вигрівання ніг. Дивлюсь, а мати вже все для того підготувала. Частину перелила з одного відра в другий. Залишилось перелити в іншу ємність решту. Я ж перепитую: "Це для мене? Якраз ноги нагрітиму!" Мати погоджується. Переливаючи, помітив, що вода має нехарактерний для неї жовтий колір. (Образ пов'язаний із реальністю, де згаданий напочатку колега С.А. свого часу розповідав про гостювання в знайомого на Житомирщині, в криницю якого набігали лише поверхневі води, що й робило воду жовтою). На якомусь раптовому моменті переливання води, відро в мене зіскакує і гаряча вода розливається по підлозі. Тієї миті я підстрибую. Цей порух тіла переноситься зі сну в реальність, від чого доволі сильно здригаюсь і просинаюсь. 0400'

По роботі направили в ліс. Взяли інструменти. Вийшли. Приходимо. Відчуваємо, що роботи небагато і час треба розтягувати. Коли я вже під кінець робочого дня взявся за неї, аби зрубити одненьку невеличку ялинку, відчув, наскільки від безробіття заслаб, що навіть важко махати сокирою. (З реальности відчуття сонливости та розслаблености передалось у сон). Десь у той же час почув, як із лісу до нас хтось наближається, схоже, начальство. От і добре: і шумно, і вже роботу видно. Лише невеличкий пеньок, який тепер опинився прямо на дорозі, вирішив засипати піском, аби на ньому не спіткнутися або ж не підвернути ногу. 0500'

Фрагмент: якась подія, що завершується врученням великого кубку, щось на зразок таких, які дають на фініші гонщикам або футбольним командам.

Я з дружиною на базарі. Якийсь чоловік попросив у мене прикурити і разом ми відійшли в сторону, аби не заважати. В тому ряду, де ми стояли, ходило багато народу. Відійшовши в сторону, помітив давнього знайомого Р.З., який докурював цигарку, а біля іншого входу, щось на зразок багатомірної розвилки, як в підземному переході. Побачив ще знайому Н.В., з якою лише обмінялися поглядами. Присутні всюди переходи направляли потоки людей у різні сторони торгових залів, які мали або вхід до них, або - вихід. Пішовши в один з таких переходів, побачив, як люди піднімаються з торгової зали на велику площадку, що має півколо зі звуженими вікнами, густо виставленими вряд. Десь в одному з тих місць - просторий вихід на вулицю. Зауважив для себе: яка ж незвична техніка піднімає людей сюди нагору?! Не ескалатор, а щось на зразок великих прямокутних кошиків, в яких, приміром роблять огляди видоколу міста, але сам процес нагадав виробничу конвеєрність. (Як побачив, то згадав, що подібний образ із кошиками десь фігурував у забутому сні).

Сон 010320 "Миші. По-той/цей-біччя"

Приходжу на фірму, в якій колись працював. (Жодних асоціацій з реальністю). У мене інша посада та інші завдання. Добре знаю роботу двох інших посад: одну обіймав, а до другої був дотичний. На якомусь етапі роботи зацікавився: хто ж там нині працює? Цікаво так склалося, що я з ними ще не познайомився, а вони так само не проявили інтерес до мене, хоча виникла переконливість, що вони вже дізналися, що повернувся давній співробітник, який міг би дати певну пораду. Міркую, що принаймні я на їхньому місці вже не раз прийшов із робочими питаннями, як до людини, яка могла б дещо порадити, а вони сидять на одному місці, як миші. Іду до тих людей сам. Одна з офісних кімнат, де сидить один зі згаданих колег, має скляну огорожу, що виходить у іншу кімнату, в якому стоять два ліжка. Таке приміщення подібне до огороджених балконів, тільки повноцінного розміру з кімнату. Так зроблено задля того, щоб інші колеги, які виходять на нічну зміну, могли трохи відпочити. Отож, познайомившись з колегою, який обіймає колишню мою посаду, почав розповідати мені про тих, хто нині тут "відпочиває". Слухаючи його, пригадав себе, зокрема й одне з тих ліжок, на яких спав. Тепер ми в тій кімнаті. Раптом колега каже: дивись, миша! Доказую свої слова, озираюсь: дійсно, в кутку на стіні сидить чорна невелика миша. Колега починає наганяти своїми розмовами паніку, але я спокійний. Розвертаюсь від миші до нього, щоб заспокоїти, і тієї ж миті на мою спину стрибає згадана тварина, яку я відчуваю, не дрібнюткою, а повноцінною, схожою на сіру лисицю. Каже мені якісь заспокійливі слова і впивається зубами в мою шию, де хребет. Я ж не очікував такої хитрости і у відповідь почав кусати у відповідь її лапу, що опинилась біля мого обличчя. Прижав до того ж болю, що й вона мою шию, але відчув, що на протидію не відпускає. Тоді я вкусив із такою ж силою другу лапу... Цікаво, що в такому стані "заціпеніння" зубів, ця тварина мені почала говорити, щось на зразок того, аби я заспокоївся, а я у відповідь теж, але з тією різницею, що почав повторювати слова колеги:

- Яволь, відпусти шию!
- Яволь, відпусти мою шию!..
0445'
P.S. По пробудженню, подивився походження, як мені подумалось, імені Яволь. Здивувався, що це повноцінне слово з німецької мови, яке означає: "погоджуюсь", "ясно", "звісно". І тепер важко зрозуміти: ця дуалістичність: наказ чи взаємозаперечення?

Потрапляю на завод, на якому колись працював. (Таке переконання уві сні. Якщо проводити з реальністю, то певною мірою є незначна асоціація). Опиняюсь в колективі незнайомих мені людей. Себе відчуваю в ролі глядача і спостерігача, хоча, як виявилось, тут зібрали якраз багатьох новобранців, що будуть освоювати різну роботу в новому цеху. Я поміж них нічим не відрізняюсь, аби так просто взяли б мене і навчили чомусь новому. З'явився начальник, який почав зачитувати прізвища, кому треба пройти охорону праці, а працюючим її повторити. Отже, мене в тих списках не було... Та й не треба!

Історія, в якій розповідається, як в домі залишилась дитина (таке постпереконання) з незнайомим дідом, який з якогось дива перестав проявляти ознак життя. Дитина списала на те, що він змерз, адже була (забута мною) сцена, що передувала цьому фіналу. (Сон повторюється, але з певним оптимізмом). Ті ж герої, але до дому приходять родичі старого. Малий повідомляє, що дід помер. Тіло лежить незмінно на спині, як у першому сні. А хтось дивиться на нього і каже: "Так він лежить і дише!". Дійсно, живіт здіймається і опускається, як у живої людини. Далі звучить така думка: "Видно змерз і оклигав". Тієї миті світ навколо почав сприйматися на рівні містики: тут щось є, а тут - немає. Стоїть в кімнаті якась велика бочка, а в ній невідомо що, лише в кутку вибита дірка. Головний герой питає:
- Що це за отвір?
Хтось відповідає, чий голос і гумор нагадує одного мого колегу:
- Це портал у підземний світ.
- І як там, дуже глибоко?..
- Там холодно і темно!
- А якщо пальця туди сунути?
- А сунь!..
- А як за пальця мене хто схопить?
- А почитай!
0650'

Сон 011219 "Чорна сутність"

Іду на завод, з труби якого мене огортає чадний і неприємний дим. Розумію його шкідливість усьому що є навколо, зокрема природі й живому. Заходжу на територію, потрапляю в офісне приміщення. Споруда доволі велика, герметична, з багатьма поверхами-ярусами, що являють щось середнє між робочим цехом і службовими кабінетами. Диму тут немає, повітря чисте і всі зайняті своїми справами. Я ж знаю, що запрошений на співбесіду, або ж хочу поспілкуватися сам, щодо можливої тут роботи. Разом зі мною, на цю зустріч прийшли й інші претенденти. Поки був час, вирішив пройтись знайомими мені коридорами, привітатися з деякими людьми, так, наче я тут вже працював у недалекому минулому. Поки "гуляю" з'являється стійке переконання: я тут більше не працюватиму.

Якийсь великий святковий захід, більш схожий на прощання, але не з тим, що врешті-решт звершилось, а з тим, що було в далекому минулому. На ньому присутня моя шкільна вчителька математики, яка була ще й класним керівником. Вирішив висловити їй на останок свої міркування про період, відколи вона прийшла в наш клас аж до мого останнього перебування в школі. Спочатку подякував за її відданість роботі, любов до учнів, а також висловив думку, що з усіх вчителів, що були в нас, вона навчала найдовше, і це вже погано. Вона ж підтримала моє судження переформалюванням мого твердження: "Я погоджуючись, що вчителі мають мінятися! А те, що була у вас так довго, зрозуміла ще тоді: це вжé ненормально". Тепер якимось чином я, знаючи проблему, що не всі гості можуть роз'їхатись, запропонував їй переночувати у великій кімнаті, де за двома дверима маю власну спальню. Будинок, в якому маю лягти спати, нагадує дім баби Марії, але видозмінений, наче після суттєвого ремонту. Дещо інакше переплановані стіни і кімнати. На тому місці, де була підсобка, тепер моя спальня, але за обсягом більша. Мешкаю в ній сам. Вчительку поселяю у третій кімнаті, а я лягаю спати у своїй, замкнувши двері на замок. Міркую: як добре, що я тут сам! Лежу на боку, ще не заплющивши очі, і краєм ока помічаю, як чиясь голова у вигляді тіні, так, наче треба було стояти навпочіпки, визирає із-за стіни колишньої кімнати, від якої залишився тільки дизайнерський задум. З'явилась і, помітивши мене, сховалась. За короткий час визирнула знову, й розуміючи, що я її бачу, сховалась знову. Я ж кажу: я тебе бачу! До кінця не розуміючи: що то за істота? Продовжую: виходи, я тобі не причиню шкоди! І тут з'являється якесь мале створіння, що на вигляд нагадує чи то тварину, чи то маленьку людину. Має підвищенну волохатість і викликає до себе певне співчуття. Запрошую її у своє ліжко, аби вона не мерзла. Вона залазить і я її вкриваю біля себе. Починаю уважно вивчати. Друге, що кинулося у вічі й не могло мені відповісти на питання: ще це за істота? - були довгі нігті, неймовірно гарно пофарбовані чорним лаком, так, наче зроблені були в професійному салоні краси. Вже вголос питаю в неї: хто ти така? А у відповідь істотка скручується хитро в клубочок, так, наче хоче всім своїм тілом сказати: залиш мене біля себе, мені тут подобається! Ця поведінка мене обурює і я відрізаю: "Киш від мене, щоб я тебе не бачив!" На що вона з усією виразністю хитро усміхається. Питаю: "Чого усміхаєшся?", а вона йде й жестом натякає, що в моїй тумбочці лежить її печиво, яке вона там забула і що, видно, й було причиною простежити за мною, аби його забрати. Я дістаю і віддаю картонну коробку, прямокутної форми, якої раніше в себе не бачив. Істотка дивиться на мене і каже: "Вам смачніше. Мені - ні!" Не до кінця зрозумівши логіки її слів. 0230'
P.S. Проснувшись, відчув, як по тілу пробіги сироти: поки спав, трохи змерз. На дворі, ще з вечора відзначив: початок календарної зими збігся з початком перших морозів.