Приїжджаю в якесь місто на півдні України. Зустрічаюсь на залізничному вокзалі з якимось хлопцем, який очолює патріотичний осередок. Вони видають журнал, який пропонує мені отримувати безкоштовно у своєму регіоні і по можливості його розповсюджувати. У мене виникає давно забуте але знайоме і приємне відчуття причетности до реалізації ініціатив від громадської організації, яку очолював. Тепер дорога залізницею. Дивним чином опиняюсь у Кремлі. З'являється можливість по завершенню роботи потрапити до кабінета путіна перед його щоденним ранковим виступом в телеефірі до російського народу. Виступ розпочинає о 6:00 годині. Якогось чергового дня виявляється в мене хитромудрий задум прибрати той кабінет так, щоб там не залишилось атрибутів влади: стіл, на столі, за столом, штандарти - усе, що потрапляє під час телеефіру в камеру оператора. Що з легкістю і здійснюю. Усі ті предмети мінімізується у своєму значенні до такого рівня, що я їх просто ховаю у свою сумку. Залишається перевдягнутися і вийти непоміченим. Знімаю футболку і кладу в ту ж сумку. Цієї миті розумію, що я не все продумав до кінця. Саме за цією футболкою мене можуть вирахувати... Треба подумати! Дивлюсь на порожню кімнату і вона мені подобається. Дивлюсь на годинник і в мене з'являється тихий шок: 5:58 - за дві хвилини має розпочатися виступ путіна, а я ще не покинув його кабінет! 0110'
Сиджу в кімнаті (так, начебто в гостях у тещі, але не дім, а квартира), дивимось родиною телевізор, а ліворуч нього - вікно. Дивлюсь крізь нього на п'ятиповерховий будинок, що навпроти, і нарапт бачу, як починає він завалюватися і сипатися на землю. Знаю, що вчора в нього влучила ракета, він горів, а сьогодні нове горе. (Звідки переконання - невідомо). Я не вірю своїм очам, що таке може бути. Прошу подивитися всіх, чи це не міраж від бліків на склі. Це правда - це така жахлива правда нашого часу! Тепер я виходжу в коридор, а це якийсь гуртожиток: на одній секції багато квартир зі спільними санвузлами, кухнями. Хочу потрапити в туалет, а там на унітазі стоїть приготована таця з екзотичними наїдками, бокали для випивки. Подумки: у когось горе, а в когось свято... Тепер я виходжу на вулицю і бачу людину, лице якої нагадує злочинця. Я починаю за нею бігти, а вона тікати. Всім, хто йде поряд, кричу: ловіть злочинця! Добігаю, ловлю і розумію, що це перевдягнена в хлопця сусідка нашого дому (незнайома постать у реалі). Вона зібралась на вечірку, де її зустрічає повнуватий хлопець, який є дівчиною, або в нього така роль. Дивлюсь услід цій дамі, а в неї гола спина з татуюваннями, а на незначній засмазі помітний білий слід від бюстгальтера. Якийсь сюр! - оцінив халепу, в яку трапив. 0300'
