Сон 09-100326 "Неочікуване ~ пошук, приховування, наслідок"

Мало бути одне, а народилось три дитини. Врешті-решт себе питаю: так я є багатодітним батьком?

09.03.26

Купив баян з дизайном коробки, оформленій кількома російськими піснями. Зокрема читалась назва "Золотоє кольцо". Дивлячись на упаковку, подумалось: явно придумане для новачків, так, якби купивши нове приладдя до кухні, до того долучається інструкція з додатком кількох пробних рецептів. Поставив той баян під стіл, навіть не розпаковуючи. Дивлюся, а там під ним вже стоять два монітори: один великий, як за 90-х - 2000-х з променевим кінескопом - сірого кольору, а інший - менший: чорний і плаский. Пригадую, як їх теж колись купив і так само залишив, не маючи наміру за ними працювати.

P.S. Колись мене розсмішила фраза, почута від колеги-білоруса: "Зачєм казє баян?". Можливо, цей сон - це іронія на той спогад?..

Зупинка. Сідаю в маршрутку, а там вже сидить моя донька. Перед цим гукав її на зупинці, як сідати. Сів позаду. На останньому сидінні побачив блокнотик, який впирається в спинку. Перепитав у дівчини, що сиділа поряд, чи не її? Далі продовжую коментувати за безпеку, зокрема для спини, адже цей блокнотик був засунутий у сидіння акурат у поперек хребта того, хто там сидітиме. (Так, наче я сам). З цим погоджуюся інша сусідка, що сиділа навпроти та все чула.

Як формується сон (приклад сновидіння) :: Стежка зроблена з бруківки. Чомусь вона зеленого кольору. Розумію, що покрита тонким мохом. Йду нею і виходжу на два великих стовбура від дерев, що корінням підпирають цю стежку по ліву сторону. Стежка вихиляється вправо й потім іде прямо... а в очах починає та бруківка мерехтіти клітинками, у короткому триванні якого напрошується якийсь новий образ.

P.S. На днях записав думку, наскільки мені було б цікаво вловлювати та розуміти переходи між образами. Так можна збагнути: звідки виникають ідеї. Зокрема, можна вивчити, чи в силах людина самостійно та дещо свідомо генерувати їх за поточними образами.

10.03.26

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди

Сон 15-170325 "Іронія в поміч!"

У містах, аби мусульмани не молилися, зроблено все так, що немає де покласти килимок, аби встати на коліна. Ці ж самі труднощі зазнали й християни. Єдине місце, де можуть це зробити - за містом. Головна думка: поля - не лімітовані, а от місто - так!

15.03.25

Як і 14 березня снився сон, так і цього дня надавав уві сні якусь допомогу старому немічному діду.

16.03.25

Якийсь виступ КВН. Хтось виступає на сцені в штанах, з під яких в районі щиколотки почала прозирати піжама. У якийсь момент пів штанини рветься і на всю публіку подія стає більш драматичною. Усі можуть "оцінити" навіть малюнок піжами. Міхалков (російський режисер і шовініст) чи в ролі журі, чи ведучого починає критикувати виступаючого. Тепер наче він розповідає про себе і свій досвід, проєктуючи його на виконаця. Тепер якби з його розмови, що ілюструється прямо в образ, виникає театральна сцена з чорними кубами политими водою. Він на них ковзає, падає з одного на інший куб, врешті-решт десь там піднімається, але підсумомує так, що це недопустимо! До ілюстрації додає уривок з фільму, де в лівому верхньому куті прочитую в дивному шрифті його назву: "Грусть Устëнка". Ще уві сні подумки сміюсь з цієї назви.

P.S. Що КВН, що Міхалков, що назва фільму - для мене це шизофренія окультурена словом "мистецтво" - без права на життя, що ясно відобразилась крізь призму мого гумору вві сні.

Раптом доходить до мене інформація, що мій давній колега по праці О.С. написав книгу. (Навіть у реальному житті ніколи б такого не подумав). І той, хто це мені розповідає, каже її назву: "Біблія". На що жартома коментую, не сприймаючи цю інформацію поважно: "Який сенс, коли вона вже написана?" Але в подальшому все навколо цієї теми звучить і виглядає так серйозно, що мене це починає дивувати. Разом із тим довідуюсь, що якась моя знайома, редагувала йому цю книгу, а при всьому тому, за іронією долі, вона є його сусідкою, а вони навіть про це й не знали... 

17.03.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 291124 "Місце для покинутих сердець"

Цікаво, що проснувся з думкою, що так нічого й не приснилось, але від перевтоми відчував спину і трохи вставши і походивши, збираючись до роботи, з думкою про хребет, раптом пригадав знайому (донька батькових кумів, мою однолітку І.), що має з цим проблеми, а заразом і сам сон, де вона була в ролі нареченої. (Поки записував цей, пригадав ще один сон).

Отже, потрапляю якось із запізненням на весілля, але незвичне, як у стереотипному уявленні, а більш подібне до банального застілля: без музики, танців, гучних і довгих тостів. У кімнаті, в якій це відбувається, все якось невесело і сіро: шпалери в банальну квіточку, мабуть ще від радянських часів. Наречений якийсь пришелепкуватий, більш схожий на кучерявого "клоуна", він сидить за столом сам, а наречена зайнята якимись своїми справами, гості - "як засватані" - мовчать і без радости. Зауважив, що зі сторони молодої присутня мати, а батька немає. Пригадав, що він недавно помер (так само і в реалі). Наречена з дивною короткою стрижкою, без фати і підстриженою налисо затилком. Я сиджу за святковим столом біля жіночки років 25, доволі доглянутою із максимальним використанням макіяжу, але без "штукатурки": яскраво червона помада на губах, чорні намальовані брови. Раптом вона робіть жест біля свого обличчя і опускає руку. На раз від того жесту біля уст з'являється чорний колір, який розмазала пальцем біля брови і перенесла плямою до верхнього краю губів. Вона цього не відчула і не зауважила за собою. Я їй безслівно показую, що її образ зазнав разючих змін. Вона розуміє мене з пів слова і йде зі столу повертати звичний образ. Молодий продовжує бути сам по собі, час від часу сипати дурнуватим гумором, але в якийсь момент підходить до нареченої і, видається, що все у них має бути добре. (Ця знайома в реальному житті наче як і одружена. Має неймовірно жахливий характер, який виник із виховання в родині. Одружилась доволі пізно, і то, з ініціативи батька, який "заболтав" одного чоловіка з міліцейським минулим обіцянками "золотих гір", якщо візьме її дочку заміж. В реалі ніколи його не бачив. На якомусь другому-третьому році життя "кудись пропав". Образ уві сні навряд чи міг би йому відповідати, це більше, як гумор або іронія, з огляду на знайомий мені її характер).

Покинутий великий будинок, мало не замок на якомусь острові або посеред безмірного поля. Сьогодні я там був, але до нього маю повернутися, адже в якийсь момент забув там торбу з інструментами. Був з якимсь чоловіком, але мав свій інтерес щось роздивитися та довідатися. Присутня, як для таких місць невелика нотка містики, простіше кажучи: загадковости. Якщо перший мій візит був там законним - повідомлялось комусь про моє там перебування, то другого разу - це була моя ініціатива - без попередження. При вході до цього замку, в повторі мого візиту, несподівано для мене прийшло до десятка дивних робітників, і всі вони якісь на перший погляд вадливі (дефективні), худі та немічні (такі образи мені нагадують наркоманів і тих, хто мав ув'язнення). Чомусь подумалось: невже наша фірма наймає на так звану роботу, так званих працівників, а простіше кажучи "мертві душі"? Вони ж нічого не в силах зробити? Багато ходжу по тому замку, архітектурно місцями навіть без даху (асоціація зі замком Короля Левине Серце у місті Лес Андлес (Франція), в якому я був пару місяців тому), а з другим візитом відзначаю, що там все якось інакше, а своєї скрині з інструментом так і не знаходжу).

Сон 141024 "Знущання над класикою"

Спочатку з'являються дивні кадри, якби з кінофільму: чоловік запакований у солому з прямокутних форм, цілеспрямовано - не для маскування. Придивляюсь уважніше і розумію, що він не просто квадратний у плечах, руках, тулубі, а в такому "убранні" має на собі зброю: з-під соломи проглядають дули автоматів. На цьому тлі звучить фраза: "А ви знали, що перший фільм з назвою "Термінатор" був знятий на Кубі?" (Цікаво, що останнє, з тижня два тому, що дивився в реалі, так це документальний фільм про гонку озброєнь, зокрема ядерний шантаж між США та Радянським союзом". Це питання інтонаційно прозвучало так, що американська версія фільму - це його якби вкрадена удосконалена (з ноткою іронії) копія. Далі, після того, як полем проїхався на великій швидкості трактор, з'являється гра інтерпретацій: "удосконалена пародія", "невдала пародія", "знущання над класикою"..

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 220924 "Безнадійні наміри"

Я в батьківському домі. Просинаюсь і лягаю спати в знайомій з дитинства і юности кімнаті. Знаю, що мають приїхати в гості родичі, зокрема двоюрідні брати. (Відбувається повтор, коли встаю і знову лягаю спати в одному і тому ж ліжку. Звичні повтори сну, можливо, після перекидання на другий бік в реалі). Тепер очікуване стає явом: приїжджають гості. До мене в кімнату заходять і ми спілкуємось то один брат, а іншим днем - другий. (У мене багато двоюрідних братів, але ці - по батьковій лінії: один живе в Ізраїлі, а другий колись жив у Донецьку, а з початком окупації навіть його рідні батьки втратили з ним контакт). В розмові з ними я питаю: де оселилися, чи добре на новому місці? І все якби лише про те, що торкається побуту та комфорту. (Цікаво, що уві сні я кілька разів фіксую ранок - пробудження, вечір - лягаю спати). У якійсь черговій розмові двоюрідний брат підсумовує: "Бо це ж ми маємо бути великою родиною!" Я ж подумки саркастично і з гіркотою усміхаюсь з гри слів, коли останні слова якби недочуваю, знаючи, що родичі поприїжджали реально здалеку і такої зустрічі може більше й ніколи не бути: "Великою могилою".

Приїжджаю здалеку до дружини і спостерігаю за її новим життям. Чомусь ми опиняємось на вулиці, бо це є хитромудрою частиною її роботи, а сон вона проводить в місті під відкритим небом. Пора року - літо. Показує місце, де вона спить. Ось вже й наближається ніч і вона готується до сну (повтор, із процесом "лягати спати - просинатися", як і в попередньому сюжеті). Ліжко розкладає на землі під якоюсь огорожею. Світять напівтьмаво нічні ліхтарі. (Загалом, узагалі не напружує відсутність комфорту. Навіть не виникає уві сні такої думки). Ось вже і я планую лягти поряд, але нам перешкоджають якісь незвані молоді люди, які хитро себе поводять, як якісь крадії, але об'єктом їхнього інтересу є не ми, а якесь майно, що знаходиться навколо умовної території навколо нас. Ми чомусь перестеляємось на нове місце на пару метрів від того, де були, а згодом, заважаючи своїм ходінням, перестеляємося на друге, десь на метрів двадцять в сторону, через дорогу, але так і не лягаємо спати.

Маю в роботі такій перерив, що відвідую театр у період організаційного процесу постановки нової вистави. Якимось чином мене в цей процес затягує якась дівчина, з якою спілкувався по роду своєї діяльности. (Конкретика особи відсутня). У формальній обстановці театру (поза сценою, а в якійсь кімнаті), коли режисер визначав ролі, звернув на мене увагу, співставляючи з юним актором, якому присудив роль молодого для цієї дівчини. Навіть поставив мене поряд того хлопця і спробував оцінити нашу схожість, зокрема в зачісках, вишукуючи невеликі відмінності, зі словами: "Схоже, його (мова про мене) там стрижуть майже так само" ("там" - це якесь порівняння між стрижкою в Україні, і так би мовити "тут" - це в Польщі). Для себе зауважив, що на скроні того хлопця зроблено на волоссі рельєфні смужки у вигляді блискавки. (Схоже, що цей фрагмент нагадує про мій намір: як проснусь, обов'язково сьогодні постригтися). Якось раптово режисер призначає мені роль батька цієї дівчини. Про себе міркую: хоча театр мені подобається і зараз маю трохи вільного часу, але це ніяк не узгоджується з тим, що маю основну роботу, отож, усупереч його наміру, нічого з цього не вийде!

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 170420 "Депутат Бундестагу"

Дзвонить телефон і чоловічий голос повідомляє, що я став депутатом Бундестагу. Просить приїхати, аби я отримав певні інструкції. Тепер я в приміщенні парламенту. Спілкуюсь із чоловіком, який говорив зі мною по телефону. Першим ділом хочу дізнатися: де моє місце? (Куди сісти з багатьох подібних місць у парламенті?)
- Ми займатимемо перші місця! - відповідає співрозмовник. Мене здивувало слово "займатимемо", як форма дієслова майбутнього часу. Розумію, що сьогодні потрапив у діючий процес тієї каденції, що завершується, а я увійшов у наступну, у якій засідатиму. Згаданий чоловік дає для ознайомлення якісь буклети. У мене виникає багато питань, але бачу, що він зайнятий. Лише тієї миті приходить ще одне осяяння: я ж не розумію німецької! От поставив би кому-небудь питання, а не можу. На останок згаданий чоловік дає мені якусь коробку, схожу на ящик. (Образ неконкретизований, хоча уві сні був доволі ясний для розуміння: наче велика "мікрохвильовка", адже можу судити за спеціальним темним покриттям ізсередини, а в ній стільці (можливо, під впливом сну напередодні). З тим "ящиком" важко співвіднести логіку розмірів і речей у ньому). Вдома доволі довго берусь за ті стільці, аби їх чи то замінити чи пофарбувати наново.
Кілька разів уві сні пробую записати цей сон і кожного разу виникають нові герої. Спочатку якісь два незнайомі чоловіки, згодом жіночка, потім похід на річку, біля якої проходили якісь дівчата. (Про останніх героїв у пам'яті залишилось щось невиразне, а от про перших трохи цікавіше).
Отже, приходять до мене два незнайомі чоловіки із раптовою заявкою:
- Ми вирішили розбудовувати Європу!
- Там, де вона є, чи тут, де її немає? - з гумором перепитую в них.
- Всюди, там де ми є! Ви ж отримали мандат депутата? Ми хочемо познайомитися з Вашими батьками! Маю надію вони такі ж великі люди, як і ми?
Дивлюсь на нього, а він (говорун) і його напарник незвично високі, більше за мене, на що одразу й не звернув уваги. (У контексті діалогу слово "великі" по співвідношенню мого до їхнього зросту створює якусь абсурдність).
- Батько є вдома, - відповідаю.
Ідуть вперед, заходять за ріг дому, помічають тата, вітаються і сходу питають завуальовано про гроші, щось на зразок:
- А у вас є підтримка, аби ваш син представляв європейські цінності?
- Нам є на що спертися! - так само неоднозначно відповідає батько.
Виникає певне пожвавлення зі сторони незнайомців, аби продовжити розмову, але батько з хитринкою усміхається і йде у хату. Я ж пробую про себе підібрати слова, аби ними стримати їх на місці: "Це він так про Бога?", "Про зв'язки?", "Це в нього такий гумор?"... Не знайшовши щось оригінальне, кажу прозаїчніше:
- Повірте, як для пенсіонера, менше ніж ви! 0445'