Сон 281025 "Анкетовані страви"

Мене з дружиною запрошують у ресторан, де вартістю страви буде заповнення анкети. Приходимо в доволі пристойне місце. Враження доволі позитівні. Чудова атмостфера. Зібралася група людей, таких, як ми. Всім запрошеним офіціанти винесли гарно оформлені страви (чомусь конкретика відсутня, що саме). (Як їли також відсутній образ, окрім того, що мило сиділи за столом). По завершенню трапези всіх попросили оцінити блюда і сервіс цього ресторану. З нашого боку ніщо не викликало сумнівів, що підхід і сервіс був на високому рівні. Поряд якийсь чоловік, виповнюючи на завершення анкету, вголос почав коментувати те, що пише. Почув лише уривок із його монологу: "А за це я поставлю два". Цікаво, що образ офіціанта був непорушно усміхнемим і милим. Така оцінка дуже сильно контрастувала з його образом: ситий, впевнений в собі, такий собі "Баба Яга проти", при тому, що все зі сторони ресторану було організовано чудово. Що ж, подумав я, у кожного свої смаки, навіть до одних і тих самих страв!

(Інший уривок сну).

Якась страва з тіста, на зразок пиріжків, але розмірами з пельмені, на яких було вибито однотипне схематичне зображення, що чомусь мені нагадало око (дещо схоже на спогад з фільму "1670"), хоча буквально і близько не було на нього схоже.

Сон 020423 "Оцінка досягнень"

Пораюсь на кухні. Дивуюсь собі: все, що не роблю, виходить легко і доволі якісно. Зокрема спік гарний кавалок м'яса. Замісив тісто. Зробив якісь хлібні витвори. Начебто все завершив, берусь мити посуд, а зауважую, що тіста у великій мисці, якщо позбирати по краях, виявляється ще багато. Зібрані рештки змішую докупи і знову виходить гарний кавалок: хоч бери і випікай цілу хлібину. Хоча вже час завершувати, але доведеться дочекатись, коли той хліб буде готовий.

У якомусь великому будинку, схожому на лікарню, де ведеться капітальний ремонт. Моментами так неорганізовано, що доводиться вигадувати собі місце для туалету. У якомусь лікарському кабінеті знайшов каналізаційний люк. Попросив лікаря не звертати на мене увагу, заставив ширму, але тієї миті в двері входять якісь робітники - всім щось, десь тут треба. Справа так і не вирішилась. Тепер у цьому ж будинку, на перерві, всі збираються в одному великому приміщенні за одним столом. Якоїсь миті мені кажуть, що знають про мій день народження, який відбувається сьогодні і дарують мені шоколадку. Дякую і починаю пояснювати, що для мене це свято не є надзвичайно важливим. Наводжу певні аргументи, але розумію, що як для себе, так і для інших не є переконливо-взрозумілим і вмовкаю.

Виставляння ламп, що знаходяться на висоті, в один ряд. "Стріляю" оком, аби було максимально рівно. (Асоціації з реальности). 

Сон 080921 "Ніжне тісто"

Тривалий час плавав на катері десь посеред великих обширів моря. За відчуттями: керував ним.
070921

Живу в якомусь високому приватному домі мало не на горищі. Пораюсь біля печі та перекладаю якісь каструлі на плиті. Відволікаюсь на інші справи, повертаюсь знову до тієї ж кухні та раптом виявляю, що несвідомо для себе спік два хлібних тіста. Один із них настільки ніжний і м'який на дотик, що це мене ще більше здивувало: коли ж я встиг взагалі їх замісити, а тут нарапт таке, що вже готові? Виймаю той кірж із деки і, перекладаючи його з руки на руку, дивуюсь його незвичній структурі та м'якости.
P.S. Видно, що свідомість вирвала з контексту досвід денної давности, коли робив молочне тісто на піцу швидкого приготування.
080921

Сон 051112 "Незвичне та звичайне"

Ідемо з одного мікрорайону в другий до навчального закладу, в якому донька має взяти участь у виставці (показу своїх робіт). У дечому це нагадує вступ у цей заклад. Я беру якісь речі, сумку і доганяю двох людей, які пішли ледь-раніше. Приходимо до н.з., а він знаходиться на висоті двух доріг: одна підходить до дахової частини, а друга - звично. (В ралі такого не зустрічав). Ми заходимо з верхньої частини дороги і земляним пагорбом спускаємось до входу. Тепер у приміщенні. Дивлюсь уважно на батьків і дітей, які нагромадились у великому холі перед початком заходу. Ось бачу родину, схожу на вихідців із південної азії. Індуси? Цигани?.. До них вибігають їхні діти, але за віком меншими до учнів цього закладу: років 10-12, хоча й не такі смугляві, як їхні батьки, - й ідуть геть. Дивлюсь на хлопців старших класів, які приколюються один з одного: смичучи за одяг, торкаючи обличчя. Тепер готується тісто, а я подумки планую його ділити за видом вирізаних фігур: на солодкі (присипані цукром), можливо, у вигляді коржиків, формою з місяць, та звичайні.

Сон 030520 "Антисила. Вимішування тіста"

Якась конспірація зі вступу однієї дівчини в навчальний заклад. Всі предмети, одяг, розмови та події вказують на початок ХХ ст. Я ж наче дивлюсь на все це, як на художню кінохроніку. В сюжеті з'являється дівчина, яка має поступити в навчальний заклад, долаючи хитровидумані перешкоди (ким? і чому? - неясно було взагалі) створені спеціально для неї. Наприклад, знаючи її прізвище, хтось з чиновничої системи навчального закладу спеціально вишукував її в списках. Метою "антисили" (групи молодих людей), стала, від самого початку, нівеляція усіх можливих, негативних в майбутньому, варіантів розвитку подій. Паралельно їхнім діям, наче відсторонена ілюстрація, врізками кадрів: з'являється жіночка, яка замішує і місить вручну тісто в маленькій та глибокій ванній. (Подібний за формою та об'ємом ванну я побачив перший раз як для сну, так і реалу). Так от, поки розвивалися головні події, ця жінка місила, місила... місила, місила... те тісто, поки його не покинула. Прийшов я і чомусь вирішив, що вже зміг для того удосконалити процес вимішування, шляхом спеціальних насадок до міксера, і продовжив за нею цей процес, досипаючи борошно та докидаючи шматки тіста, що виліз до мого приходу назовні. Працюючи з ним, його стало в рази більше.
P.S. Коли прокинувся, чомусь згадалась баба Марія, яка до ІІ світової війни вчилась на технолога з вирощування та переробки льону. Згадалась її оповідь, як то було важко в матеріальному плані: невелику булочку ділила на два рази, одну з'їдала увечорі, а іншу лишала на ранок; коли лягала спати, голод провокував її з'їсти другу частинку, але казала собі "ні": "як з'їм зараз, нічого буде їсти на ранок". Можливо, завдяки тому, що її батько (мій продід) був головою колгоспу, хоча зрадив усю родину і пішов до іншої жінки, і навіть не підтримував нормальних стосунків з дитиною, формально, це посприяло її вступові в технікум і пройти до кінця це життєве випробування. (Подібні долі, хоча почуті були із перших вуст, важко переповідати однозначно). 0730'