Сон 180424 "Скупчення мух"

Дивлюсь на свою праву руку і бачу з внутрішньої сторони нижче ліктя не зовсім рану, як отвір, до якої прилітає незвична видовжена комаха, яка менш нагадує муху, аніж бджолу. Цей отвір сприймається так, наче він не на живій руці, а на дереві, хоча на шкірі. Спостереження припускають, що за тим отвором криється гніздо. Розрізаю місце від того отвору (чим ріжу - не бачу), яке дещо нагадує припухлість, і на своє здивування відзначаю скупчення чорних сонних мух, подібних до тих, коли настають на дворі холоди, а вони ховаються у шпаринах на зиму. Зовні поводяться, майже як мертві, але м'які, якби у той же час тільки-но перетворилися з хробаків у комах: крильця не розправлені, видно, що сліпі.

P.S. Колись давно чув переказані історію про те, що в чоловіка була на шкірі пухлина. Коли її розрізав хірург, там виявилося скупчення якихось черв'яків, можливо, вошів. Залишилась загадка, як вони потрапили під шкіру і там розмножились? Така інформація справді доволі сильно в'їлась у пам'ять. Якщо обіграти слово "мухи", можна й уявити, що це - "муки", коли справді ж уві сні вони відсутні: фізичні, не душевні.

Сни 231123 "Бджоломей"

Чую уві сні новий термін "бджоломей" у той момент, коли дивлюсь на певне храмово-гастрономічне оформлення. Розумію значення цього слова наступним чином: "Бджоломей" - стіл, повний дарами, пов'язаними з медом. У картинці фігурує сільський храм, оформлений красивими в'язанками дарів поля, сплетених разом із колосками різних зернових абощо. Щось незвичне і унікальне для розуміння побаченого. Віддалено нагадує "Яблучний", а може й "Медовий Спас".

23.11.23

Прибираю в хаті. (Немає конкретики чия). Якось так трапляється, що павуки, різного роду жучки, гусінь та всіляка інша комашня потрапляє у одну прозору коробку, яка в подальшому від необережності перекидається на килимок, посеред кімнати. Вся та "нечисть" починає розбігатися по підлозі. Я ж міркую, як то швидко зібрати докупи і винести з дому. Оперативно берусь за вирішення цієї справи...

24.11.23

Сон 270819 "Має зачепити"

Кіноматографічний сон. Я в ролі опікуна, який займається господарчою справою в інтернаті для малолітніх дітей. У мене сьогодні завдання: випомпувати з підвального приміщення воду. Займаюсь різними організаційними справами в даному напрямку, викачую то в одному місці, то в другому. До нас в заклад приїхала людина, на яку покладана місія інспектувати: як дитина адаптується до умов перебування. Тією дитиною є хлопець десь до десяти років. Поки я зайнятий, інспектор спілкується з вихователькою, я ж час від часу долучаюсь до цієї справи. Варто додати, що на свої дії частіше дивлюсь зі сторони, аніж очима самого героя. Використання такого операторського прийому справді поширений у кіноматографії. Я знаю, що вже мене очікують, аби вже поспілкуватися зі мною. Ще трохи і я буду готовий. Цього дня в нашому закладі з'явилась незнайомка, із якою мені довелось перекинутись кількома взаємними поглядами і короткою розмовою про те, ким я тут є. Складається враження, що між нами в майбутньому має виникнути якісь стосунки, але як у всіх романтичних сюжетах, ускладнених певними подіями, з'являється зав'язка твору, недочитана з першого погляду тією дівчиною: моя зустріч з ще однією героїнею, яка прийшла відвідати двох своїх синів у цьому закладі. Її погляд вказав на те, що моя зустріч з новою героїнею була прочитана не в кращу сторону наших ймовірних взаємин. Як їй пояснити, що місце моєї роботи не має жодного відношення до особистого життя? - звісно ж має, тут я познайомився з нею (цей фрагмент роздумів спостерігаю за собою, як головним героєм, зі сторони), тут у мене опікунські обов'язки до згаданої дитини. 0028'

Біля голови кружляють кілька бджіл. (Ця тема вже фігурувала у двух снах). Одна з них залетіла мені в праве вухо. Як не поверну його - не вилітає. Відчуваю, що навіть трохи просунулась глибше, головне, не викликає кардинальних відчуттів незручности: просто, закладеність у вусі та й положення таке, що не кусає. Вирішив поїхати в лікарню. Виникло відчуття, що вона звідти випала, що й підтвердили в медзакладі. Поки сидів на зупинці, почув чоловічий переспів пісні "Лісапетний батальйон" у якомусь більш ліричному виконанні. 0227'

Подумав: як я буду їхати в Польщу? - і вже сів у невеликий автобус, більше схожий на маршрутку. По дорозі міркую на тему роботи в Україні та фінансів: скільки треба буде гривень на виїзд і в'їзд під час такої дороги. У голові фігурує 100 зл., які думаю розміняти. На якомусь етапі дороги водій заїжджає на газову заправку, яка більше схожа на непрацюючий базар: в'їзні залізні ворота напіввідчинені, при вході діє прилавок, біля якого він і зупиняється. Дивлюсь уважніше, а люди за цим прилавком дивно вдягнені: одяг білого кольору нагадує якусь пародію на космічних прибульців, із загадковими і нікому потрібними нашитими елементами для неіснуючого тіла. Тим більш: продають аналогічний одяг. Придивляюсь уважніше: хто? Виявляється, всі однієї національности, невеликого зросту, більш схожі на туркменів. Один з них дивиться на нашу машину й каже: таких ще не бачили на півночі України? Скоро таких машин буде багато! 0405'