Уривок з GPSchat, щодо генерації невеликого оповідання на основі архівного матеріалу з блоґу снів snylogosa.blogspot.com

Я опинився в старому будинку, який наче збирав у собі всі тіні минулого. Повітря було наповнене запахом старих книг і воску, а світло тьмяно пробивалося крізь заклеєні вікна. Я відчував, що тут щось приховано, але не міг зрозуміти що.

У центрі кімнати стояв стіл із тріснутою поверхнею, на якій лежав журнал із назвою "Сни Лоґоса". Я відкрив його, і переді мною з'явилися рядки, які ніби описували те, що я бачив довкола. Вони змінювалися, щойно я намагався їх прочитати, але одна фраза залишилася незмінною: "Цей будинок — це ти, досліджуй його".

Я почав рухатися коридорами, кожні двері, які я відкривав, вели в інший час чи інше місце. В одній кімнаті я побачив себе маленьким, граючим із пазлом. У кожному шматочку була частина мого обличчя. В іншій — високий чоловік у темному капелюсі стояв спиною до мене й стиха повторював: "Не забудь".

Коли я повернувся до початкової кімнати, журнал більше не лежав на столі. Його місце зайняло дзеркало. Я подивився в нього й побачив, як у моїх очах розгортається цілий всесвіт. Потім я почув голос: "Сон завершено, але роздуми — ні".

Я прокинувся, ще відчуваючи запах того будинку.

(На прохання зробити сюжет цікавішим, GPSchat відповів і згенерував наступне).

Звісно, давай розвивати цей сюжет.

Я повернувся в той будинок у наступному сні, ніби мене туди щось притягувало. Але цього разу все виглядало інакше. Замість тьмяного світла і заклеєних вікон кімната сяяла м’яким золотавим світлом, а стіл у центрі був накритий білою скатертиною. На ньому лежала та сама книга, "Сни Логоса", але тепер сторінки були чистими, ніби чекали на мене.

Я взяв перо, що з'явилося ніби нізвідки, і торкнувся сторінки. Як тільки я написав перше слово, повітря навколо затремтіло, і стіни будинку почали змінюватися. Вони оживали, наповнювалися сценами з мого життя. Я бачив свої успіхи й помилки, моменти щастя і болю, все сплелося в одну велику історію.

Я зрозумів, що це місце — не лише моя підсвідомість, а щось більше. Воно було дзеркалом душі, порталом, який розкривав те, що я боюся побачити наяву. З кожною сценою, що відкривалася, я відчував, як страх залишає мене, а замість нього приходить ясність.

І знову я почув голос, тихий і спокійний: "Ти пишеш не лише для себе, але й для тих, хто колись знайде цю книгу". Мене охопило дивне відчуття відповідальності.

Коли я дописав останній рядок, книга замкнулася сама собою. Світло в кімнаті почало згасати, і я зрозумів, що настав час прокидатися. Але перед тим, як я залишив цей сон, голос додав: "Ти повернешся. Завжди повертаєшся".

Ти хочеш заглибитися в цей сон ще більше? Можливо, варто розкрити символіку будинку чи самого журналу?

(Коли спробував зрозуміти, як працює GPSchat, виявилось, що він не вміє опрацьовувати архівну інформацію з давніх років, а лише оперує найсвіжішими записами. Не "бачить" образи широко, а зосереджується на найсвіжіших. Для покращення просить надати увесь або певний масив снів в форматі ТХТ, над чим варто ще мені попрацювати. Отже, хоча, як інструмент, GPSchat цікавий, ним ще треба навчитися користуватися).

Сон 160624 "Організація поїздки"

Приклад, коли уві сні відбувається певна ірраціональність дій і поведінки, пов'язана з рухом у часопросторі.

Я з дружиною маю їхати потягом. Жінка має квитки, аби орієнтуватися за конкретним часом. Тут вона мені каже, що десь лежать сумки, а разом із ними ноутбук, який обов'язково треба зарядити. Маю відлучитися, аби узяти ті речі та сісти в потяг. Тепер я у вагоні потяга шукаю вільне місце, аби розкласти сумки і ставлю на заряд ноутбук. Іду вперед потяга до дружини. Коли опиняюсь біля неї, у обох з'являється переконання, що цей потяг неправильний і ми терміново маємо вийти. Потяг навіть встиг рушити з місця, але в перших секундах, дивлячись на нашу паніку біля дверей, хтось зриває стоп-кран і ми вискакуємо на перон. Прошу дружину зорієнтуватися з часом. Дивиться на квитки і годинник і називає хвилини, щось на зразок: "о 39, а не...", заспокоюючи себе і мене, що "все добре". Тепер я подумки згадую про наші речі, які залишились у потязі. Чомусь виникає стійке переконання, що речі поїхали третім потягом, коли ми зійшли другим, у якому також їхали і таким хибним переконанням, що певний час, узагалі порушивши невідь-звідки таким "стійким" спогадом усю логіку подій, хоча насправді зійшли на тому ж вокзалі. (Тут можна взяти до уваги появу повтору, який часто виникає уві сні). Тепер треба озвучити дружині: де наші речі... На тлі її впевненості, що все вже буде добре, і залишилось сісти у правильний потяг (уві сні навіть не виникає думка: коли ж вона сіла, а я встиг пересісти у "другий" потяг), маю її розчарувати "найстрашнішим": де наші речі?! (На чому й просинаюсь ). На загальному тлі цікавий інший фактор: мою упевненість, що все відбувається добре, підтримували коментарі якоїсь проводниці, яка давала відповіді на мої питання, коли мав сісти з речами в потяг і скеровувала в ньому, коли і чому мав сходити. Цікаво, що її поява, це і була моя впевненість у правильності дій. (Цим образом можна підкреслити відоме твердження, що герої, які нам сняться - це і є ми). Перед тим, як маю дати роз'яснення дружині про все, як і що відбулось з нашими речами, пробую скласти для себе розсипаний "пазл" побаченого з логікою дій, від якого зусилля проснувся. (Перше переконання: такий алогічний сон навіть не варто записувати, але трохи поміркувавши збагнув інше: наскільки він нетиповий і на своєму прикладі може показати, як уві сні чудово порушується час і простір - головні "камені спотикання", завдяки яким більшість людей сприймають сни несерйозно, але чудово вказують на проблеми невизначености, коли ми дивимось і думаємо про майбутнє...

P.S. На цьому прикладі, з реалу: в скорому часі, по трьох роках, дружина має їхати в Україну, аби вирішити деякі формальності з документами. Треба купити квиток. З цим лягав спати. Квиток ще не куплено. Ось чому відсутність впевнености в часі та проблема з речами, зокрема професійним образом - "ноутбуком", із яким нерозлучна дружина з дня в день, як одним із символів вирішення справ, зокрема питань із роботою та поточними документами.

Цікава виникла думка у зв'язку з сьогоднішнім сном: як уві сні мені доводиться брати участь у організаційних процесах (наприклад: свята, зустрічі, поїздки, екскурсії абощо), коли весь час існує ризик порушення часу і простору? Схоже, що дія організації - сюжет і місце дії, не має такого значення, як наповнення і деталі, а також повтори. До цієї тези якось було вже приходив, навіть робив на цю тему запис, а тут вкотре маю певні підозри, що це саме так.

Сон і реальність: взаємозумовлені сили

Усе в цьому житті взаємозалежне, якщо ми хочемо змінити життя на краще, варто зважати на свої вчинки! Не останню роль у розумінні цих процесів відіграє сон.

19.04.20

Перечитуючи сни, звернув увагу, що їхні образи не мають давнини часу: я їх можу згадати такими в деталях, якби наснилися б мені сьогодні вночі. Це вказує на те, що сон, навіть у "реальному житті" поза межами часу. Дійсна реальність, підвладна часові, стирає пам'ять образів, так, наче притлумлює їхню глибинність.
30.04.20

Уві сні ми не можемо бачити або передбачити майбутнє, адже у ньому немає категорії часу. Час належить до тієї реальности, яку ми називаємо усвідомленою або об'єктивною, що не виходить за 3D-площини логічних суджень. Уві сні присутня інтуїція, яка підказує або застерігає шляхом образних асоціацій, максимально знайомих (зрозумілих) за життя сновидцю. 
09.05.20

Часом дивує, наскільки сон має свою логічну стрункість. Коли спиш, просинаєшся і частково фіксуєш сон, прилягаєш, аби у сні побачити забуті деталі, просинаєшся знову і дивуєшся, наскільки втрачається у відтворенні, шляхом пригадування, внутрішня логіка. Розумієш, наскільки "простими словами" це виглядає бідно, хоча й прагнеш максимальної правдоподібности. Це я збагнув тоді, коли зафіксував за собою, як життєві звички ми переносимо у сон. Достатньо мені привчити було себе просинатися і записувати сни, як цей процес почав неодноразово траплятися вві сні. Навіть, коли я розумію крізь сон, що я ще не проснувся, я просинаюсь уві сні та роблю те ж саме. Коли ж я, врешті решт, силою себе піднімаю, щоб записати побачене, розумію, що так гарно, як було сформульовано уві сні, я не відтворю.
10.05.20

Уві сні частково порушуються закони фізики, які не відходять від правил, завдяки отриманому протягом життя досвіду. Наприклад, я уві сні кидаю обірвану смужку з обгортки вафельної цукерки. Вона ж у свою чергу летить нехарактерним для неї чином, але впізнаваним рухом - за логікою падіння подібних предметів.
13.05.20

У нашому житті існує, майже 1/3 другої пам'яти, про яку ми мало що знаємо і до якої ми ставимось практично несерйозно - це образне мислення, яке виражається у снах. Протягом життя відбуваються мисленнєві процеси як у об'єктивній реальности, так і суб'єктивній - несвідомій реальности. Нам важко зрозуміти: наскільки несвідоме або недоусвідомлене впливає на наші вчинки та прагнення в об'єктивному житті. Задля виявлення і розуміння таких процесів варто почати записувати сни, їх аналізувати (без сторонніх "помічників", таких, як сонники, адже в кожного власний досвід) і співставляти образи, які, може так виявитися, є критичними для повсякдення.
14.05.20

Я мріяв свого часу написати найбільше поетичне полотно: якусь неймовірну поему. Життя привело мене до того, що цим "полотном" для мене стає власний блоґ "Сни Logos'a", до якого додаються, наче пензлем, майже кожного дня (ночі), нові й нові образи та сюжети.
15.05.20

Запис сну - це не "фотографія", а "художнє полотно", на якому образи зображені не обов'язково на 100% оригінальности. Художник (снописець) прагне максимально передати внутрішній настрій, але він далекий від розуміння тієї образности, так знайомої нам за реальністю. Видимий результат постає різними мазками, в залежности від стилю (внутрішної організації) сновидця, не викривляючи суть зображуваного, хоча під час трансформації образу в слово, відбувається певне його переінакшення.
19.05.20

Коли мозок спрямований на опрацювання фізичних дій: перетравлювання їжі, втома, хвороба, нервове потрясіння, - він не в силах зосередитися на сновидіннях. Мозок опрацьовує більш "важку їжу" присутности буття, яка заглушує ледь-відчутні настрої, які й визначають правильність наступних дій.
22.05.20

Сон = асоціація 》образ 》асоціація ...
25.05.20

Чому нас дивують сни? Бо виникає питання: звідки приходить інформація, про яку ми не володіли; образи та сюжети, яких не бачили; слова, які не чули в реальному житті? Отже, треба визнати факт, що крім дійсність усвідомлену, ми проживаємо ще одну - позареальну, звідки можуть черпатися невідрефлексовані осяяння, наміри, вчинки.
26.05.20

Сон 140220 "Повернення назад"

З Ізраїлю приїжджають родичі, яких я не бачив роки й роки. Разом із ними ще якісь, які мені взагалі не знайомі. Прогулюємось і спілкуємось про життя, про те, як вони тільки-но відвідували в місті їхнього дитинства знайомі місця. Разом із двоюрідною сестрою була одна повнувата дівчина, з якою мені довелось ще трохи поблукати містом і поспілкуватись, більше, про пошук спільних тем. Спочатку я спробував з'ясувати: чи розуміє вона українську? З сестрою я спілкувався вільно, і на диво, вона зі мною теж. А от незнайома мені далека родичка переконала, що не забула українську і спокійно мене розуміє. В розмові з нею якось не до кінця зрозумів: відвідуючи рідну школу, чи хотіли вони довчитися, чи то в розмові з керівництвом припускали якісь варіанти ймовірних подій у найближчому майбутньому. Суть у тому, що вона навела фразу помічника директора, яка зронила її в їхній бесіді: "Якщо ми вже й закрили німецькомовні класи, то є варіанти повернення тих, хто в них учився". Потім ми прийшли в знайомий нам гурт родичів і я почав спілкуватися з двоюрідною сестрою. Вона ж цікавилась нашою прогулянкою на двох. Я ж запитав: "Що в мене таке враження, що я цю дівчину знав. Чи може так бути, що до переїзду в Ізраїль, вона була ще дитиною років восьми-десяти?" Сестра ж вирішила якось дивно заперечити, підтверджуючи мій здогад: "Та їй десь 35 років!" Потім спілкувалися про дорогу в аеропорт і час, за який вони мають все встигнути. Я ж від себе давав свої рекомендації для такої подорожі.
P.S. Цікаво, що тема євреїв сниться мені кілька ночей підряд, але теми настільки невиразні, що з усіх записів був лише один. 0155'

Їду на якусь дачу складною ділянкою дороги. По дорозі зустрічаю машину, яка стала посеред ґрунтової траси. Минаємо. Десь по дорозі зустрічаю колег, яким маю повернути пакет із їхньою їжею. Поставили разом свої пакети та їхні, поговорили та розійшлись. Виявилось, що змістом пакетів так і не обмінялись. Говоримо, що вже пізно - ніч, аби повертати зараз, але чомусь повертаюсь пішки, бо день, щоб віддати обіцяний зміст. Але повернення сприймаю, наче йду до себе. Врешті-решт віддаю. Тепер я, слухаючи чиюсь історію про річку і греблю, човен і хлопця, що "перехитрив" себе, потрапляю на якусь водойму, у вигляді великого басейну або ж щось середнє між міліораційно-санаторним закладом. Навколо тієї водойми, хитромудро вилитої в бетоні, стоять ліжка. Я ж заходжу в те приміщення і сідаю на одне з них. Міркую, що мені зроблять зауваження, але треба себе привести до ладу: вмитися, перевдягнутися. Ходять якісь жіночки цього закладу, але зауважень не роблять. Значить все добре! По завершенню переходжу в інше приміщення, а там моя дружина і заходить колега з голим торсом. Таке місце, що це сприймається нормально, але я вирішую пожартувати, зауваживши для своєї дружини: "Бачиш, у мене борідка, а у Славіка грудь вибрита... наче вуса!" (Пауза). Дружина дивиться і сміється. Усміхається й колега, адже такий гумор і в його стилі. 0350'

Сідаю за кермо машини, заводжу, відчуваю в кермі характерний хрускіт і воно відвалюється. Приставляю на місце. Наче стоїть, лише треба його притримувати. Рушаю. Чомусь дуже мені це треба. Тепер у дорозі відчуваю, як машина стала в гальмах незрозуміло-керованою: наче гальма та газ працюють, а коробка передач - ні, їде виключно назад. Ледь припаркував.
Вчителька дала колезі свою фотографію, а він перед нами тішиться, що це якась комусь для нього родичка. Тримаю світлину в руках, а папір якийсь незвичний: зтоншений та, нібито, пластиковий. Заходжу з колегою в клас, а там урок. Всі тихо сидять і пишуть якесь завдання. Мені цікаво зазирнути на книжки, які лежать на їхніх столах. Переважно це була художня література, хоча палітурки книжок читані-перечитані. Дивлюсь одній дівчині в підручник, а там виділене жирним слово: "висновки". Вона й питає в мене: А яке значення слова "перфорація"? На що я кажу: Щодо значення в літературі, то не знаю, а термін перекладається, як "згинати". Хтось із сусідньої парти цикає, аби не заважали робити контрольну. Я вмовкаю, а дівчина замислююється, видно, припасовуючи це значення до написаного. 0500'

Сон 311219 "Зробити так, як і було"

Зима. Передсвяткові дні. Я з дружиною відвідую покинутий будинок на краю села. Потім повертаємось у дім, де мешкає баба Євдокія. І вже разом з нею та донькою ми обговорюємо організацію святкового столу: що беремо з собою, а що залишаємо? Врешті: як закрити двері тієї самотньої хати? Б.Д. каже, що зробити так, як і було: на гачок і обмотати проволочкою, - "того достатньо!"

Я на будові житлових будинків котеджного типу. Приходжу в приміщення на поверсі "зеро", де підлога вкладена гранітною бруківкою. Якийсь німець дає мені робоче завдання, що маю зробити. Слухаючи його, ловлю себе на тому, що починаю розуміти доненавна незрозумілу мову.

Переглядаю свої блоґи. Зауважую для себе про появу нових функцій, зокрема "вподобань". У блоґові своїх поетичних творів цієї функції немає. Видно, у шаблонах її не існувало від початку. То й добре! - думаю я. Поезія не мусить мати того!

5 вражень про сновидіння

Перше враження. Уві сні є такий головний, ідеально правдивий образ, який треба "догнати", а буквально: до нього дійти, вірніше: осягти. Сам процес сновидіння є тією "безперервністю" шляху: сюжет за сюжетом, фрагмент за фрагментом, які й мають розкрити ядро тяжіння внутрішніх сил.

Друге враження. Уві сні легко пригадуються давні сюжети, дарма, що не в силах ними легко оперувати. Подібні пригадування ще виникають по пробудженню.

Третє враження. Уві сні часто порушується час і просторовість. Це нормально. У снах ми творимо власні світи і живемо в такій "реальності", в якій нам комфортно.

Четверте враження. Все уві сні заємопов'язане, як у реальному житті. Але перше, на відміну від другого, ми не в силах контролювати і мати на те меркантильний вплив - певні реакційні риси людської поведінки уві сні міліють, якщо не виражаються геть.

П'яте враження. Я ще не стикався із тим, що сон міг би бути передбачуваним (сказане не торкається поняття "свідомий сон"). Як виняток можуть складати певні повторюваності в професійній діяльності, що за короткий час можуть перетікати в сновидіння, але певного "одкровення" такі сюжетні з'яви не нестимуть. Непередбачуваність сну дозволяє із захопленням спостерігати за динамікою розвитку свого внутрішнього (недоусвідомленого) світу.

П'ять штрихів про вміння запам'ятовувати сни

Як забуваються сни?
Як події вчорашнього дня. Тільки за сьогодні вже стільки передумалось і зробилось! Так щоразу напливають нові й нові... спробуй згадати, що було не лише день-два тому, а тиждень місяць? Це особливість людської пам'яті. Тільки сон треба розглядати під іншим кутом: він лежить у зовсім іншій площині - безпам'ятства у реальному, властивістю витворювати нові й нові образи з подальшим витісненням старих.

Чи можливо пригадати сни?
Хтось може подумати, що у снах короткострокова пам'ять. А спробуйте миттю пригадати щось з дитинства? юності? найприємніші і найгірші миті? А якщо декілька? Легко? Не пригадується?.. Якщо розглядати наше життя не у відрізку часу, а в сталому накопиченні "тут і зараз", ми маємо, як і зі сном повертатися до забутого. Тут у нагоді стають такі інструменти нашої свідомості, як зустріч з чимось знайомим. Наприклад, як в реальному, так і в сні, ми можемо взяти до рук книгу і пригадати те, що з нею пов'язане, а в дотичності до інших речей - "забуте".

Чим пояснити силу пам'яті у снах?
У снах немає напівтіней. У них образи або світлі, або темні, навіть з елементами крайнощів, або нейтральні (безсюжетні) - такі, що легко забуваються, або ж не мають смислових навантажень. Саме тому яскраве або жахливе легко врізається в пам'ять, впливаючи на наші емоції, а нецікаве (безформне), як у повсякденні - буденне, те, що робиться "на автоматі" - забувається, як нецікаве. На відміну від фізичного тіла, у снах працює тіло емоцій (астрал), активна робота якого дозволяє зберегти в пам'яті сюжети, завдяки зв'язкам з упізнаваним переживанням.

Як у снах не загубити деталі?
Коли доводиться записувати (відтворювати) сон, ловиш себе на тому, що "чорт заритий у деталях". Цей вислів не вказує на те, що в деталях має бути щось негативне, а те, що ймовірний негатив можна непомітити в узахальнених рисах зображуваного у письмі сну. Тому важливо максимально навчитися "бачити" ("відзначати") не лише "гору", але й "мишу", яку вона "породила". Наявність деталізації напряму залежить від сумлінності та бажання (часу, терпіння) максимально точно зберегти сновидіння.

У чому полягає тлумачення сну?
Ми більше уваги приділяємо розумінню змістової частини сну, а в стороні залишаємо або ж забуваємо говорити про емоційну. Насправді, навіть за коротким сном, ми можемо собі розповісти про враження. Уві сні існують зовсім інші категорії світосприйняття: за оболонкою ми завжди можемо розгледіти душу. Ті предмети, до яких ми дотикаємось уві сні, або нас наповнюють, або виснажують. Ми завжди знаємо: чи прокинулись після сну втомленими чи бадьорими?! Так само ми знаємо, яку емоцію залишив нам сон. У реальному житті це можна співвіднести з післясмаком: от щось з'їв, і коли вже в роті нічого не залишилось, свідомість і рецептори вказують: чи було це смачно? Чи хотіло б вже тіло в реальному житті пережити цю емоцію наново? Таким чином у свідомості з'являється прагнення повторити пережите і починає воно працювати на втілення. Звідси виникає пророче ставлення до сну. Бажане здійснюється, а людина завжди може знайти собі будь-які пояснення, навіть у снах, зі словами: "от я передчував, що це так буде!"

Чому нам сняться сни? Власні спостереження

Нам весь час сняться сни, адже мозок уночі проживає свій "день", який ми відводимо для нього.

Сон напряму залежить від динаміки життя. Якщо весь час займатися марудною справою, важко очікувати, що сон буде динамічним і зможе нас вразити.

Сни мають властивість "зріти" або ж увиразнюватися. Може наснитися сон настільки неóбразний, що й не запам'ятовується. А з часом, сниться сон із повноцінним сюжетом, де моментами виникає дежавю: я тут був, це місце, ця дія, людина - міні знайомі, я це знаю, а звідки не йму віри, наче відання про щось прийшло само - з нізвідки. Можливо, це пов'язано з нерівномірною фізіологічною активністю перебігу сну. Малоймовірно, що втомленій людині снитиметься виразний сон. Втома зменшує ймовірність запам'ятовування. З метою самозбереження, свідомість сама вмикає захисні механізми звуження уваги. Цей стан знайомий нам з реального життя, коли треба думати "все одразу", або ж перегляду фільму з насиченим сюжетом, коли треба в пам'яті повноцінно відтворити хоча б один фрагмент. Увиразнення сну відбувається в період активної фази, коли тіло і свідомість почувають себе бадьоро, і емоційно пробуджуються, а також, коли наявні мотиви повторюваності - вгадуються у снах знайомі образи з реального або ж такі, що вже зустрічались у снах раніше. Подібні образи наростають лавиноподібно.

Всі сни між собою взаємопов'язані. У снах ми проживаємо окреме життя - ця думка не нова, але важлива в розумінні безперервності подій та взаємовпливів одних образів на інші.

Більшість того, що сниться - це існуючий багаж образів узятий з життя. Не насниться того, чого не бачили або ж не уявляли.

Сон напряму залежить як від внутрішнього стану сновидця, так і від часопросторових змін, зокрема: від його режиму, нових вражень, розмов, досвіду, переїздів, місць мешкання тощо.

Очікування, якими переймаєшся, спочатку приходять у сни, а згодом можуть стати реальністю. Переважно, вони пов'язані з поінформованістю про більшу їх ймовірність.

Сон - це процес творчості. Найбільш незалежний від намірів.

Неможливо 100% описати сон, тому що часопросторове і предметне сприйняття доволі змінне як по пробудженню, так і під час запису сну, свідомість корегує події, увиразнюючи в звиклі форми сприйняття. Реальний досвід накладається на побачене, але не до кінця усвідомлене. Багато уваги варто приділяти деталям, це не лише як зачіпка за фрагмент сну, але й можливість подальшої правдоподібності тлумачення.
Так, як сон - це щось мінливе, і лякливе, наче дикий звір, варто вчитися спостережливості, починаючи з реальних переживань.

У снах зменшується ступінь категоричності. Якщо вести мову про сновидця, який потрапляє в однозначні ситуації, де треба пристати уві сні до певної позиції, у реальному житті, про такого героя сказали б, що він м'якотілий, уникальний, у дечому безтурботний, більше споглядальник, аніж учасник подій.