Сон 260724 "Фатальний збіг подій"

Румунія, якийсь приватний дім. Приїжджає на оглядини старший з функціями поліцейського, але в розмовах поводиться, як батько. (Не буквально як рідний. Певні асоціації з одним із героїв свіжопереглянутого фільму). Каже до мене: "Подивимося, як ти живеш?" - і дивиться на антени та як укладені на них кабеля. Дивлюсь і я, та вже розумію, що не так: телевізійні антени на нижні частоти мають довгу петлю кабеля, які висіли неопаскованими (певна асоціація з роботою, але більш пов'язана зі взірцевістю виконання роботи). Починає мене вичитувати, як поліцейський правопорушника, що не дотримуюся суворости життя по закону. Десь внутрішньо починаю себе картати: "Яка халепа: завжди і в усьому стараюсь бути акуратним і пунктуальним аж до дрібниць, а тут, навіть самому не сподобалось, як цей недогляд допустив?!"

P.S. Цікаво, як у сон потрапило переконання, що я в Румунії? - у реальності якраз іде другий тиждень, як знаходжусь у цій країні. Коли проснувся, виникло подвійне враження: Румунія чи все ж таки Молдова? Таке переконання також виникло з реалій: більшість будинків у північній частині Румунії, які бачив по селах, мені нагадали Молдову, а також дещо з південних регіонів України. У деяких типах облич румун бачу багато спільного з українцями: схоже, що свого часу наші народи трохи перемішались, можливо, з часів Київської Русі, коли князі ходили походами до болгар.

Не дотримався якоїсь юридичної норми, і мені призначили кару. Один орган виписує, другий підтверджує і перескеровує на виконання покарання у вигляді трудової праці. І от мені приходить повідомлення, що я маю з'явитися за вказаною адресою, а її місцезнаходження - в Кракові. Зазначено число і дату. Повідомлення прийшло на е-мейл. Справджую календар і розумію, що початок покарання має відбутися сьогодні... за дві години. Як так? Мені до того міста добиратися мінімум півтори, і це в другій половині дня - час пік, а я ще жду якогось формального підтвердження у якійсь іншій справі. Розумію, що таких, як я є й інші. Починаю дзвонити на контактні номери тих структур, що скеровували і перескеровували, чому так відбулося, адже фізично - це не реально: усе кинув і маєш бути там!? І з кожним дзвінком і походом у одну з контор, яка знаходилась через дорогу (тут асоціації з рідним містом), я розумію, що саме сьогодні і в цей проміжок часу, це питання я не вирішу. То хтось з чиновників сьогодні відсутній на місці, а хтось узяв відпустку, а інший, на іншій посаді - звільнився, а на його місце приходять інші працівники і щоразу нові. Навіть ув е-мейлі одної контори не було телефонного контакту. Поки "розв'язував цей вузол" дилем, врешті-решт дивлюсь на годинник і бачу скоре наближення до 08:00 години вечора. Констатую: це ж так за бюрократичними перепонами летить час! Трохи в шоку, але ніц таку фатальність не зміниш.

P.S. Якась комбінація фатальних подій, що спричинена війною в Україні, а торкається переважно чоловіків, "синхронізувалась" із подіями перегляду фільму з кримінальним підтекстом.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 110323 "Пошук головного. Навспак не повернути"

Детективна пригода у кінематографічному стилі, де головному герою допомагають пригадати забуту історію з майновими операціями в чужій країні. Як виявилось, розмотуючи клубок багатьох непорозумінь, прихованих фактів, фінансових операцій, йшло про країну його походження, зокрема родинний дім, спроданий батьками в далекому минулому, в якому і приховується відповідь на основне питання. Головний герой летить зі слідчим у ту країну, аби потрапити у той дім. Як виявляється, це не просто дім, а мало не величезний маєток, який нині новими власниками преоблаштований на готель. На диво для всіх головний герой дістає з кишені якийсь чарівний ключик, яким підводить до певної архітектурної форми у вигляді стовпа при вході до головного входу того дому, що фантастично оживає і з нього випадає у його долоню якийсь золотий символ-ключ об'ємної форми, щось на зразок знака вічности у вигляді уявного куба, що складається з двох символів N або Z. Відчиняються двері, зустрічає дворецький і запрошує ввійти без жодних питальних сумнівів. Головний герой поводить себе наче людина, що була тут не раз. Хоч у той же час всі до останнього переконані, що він тут уперше. Хтось, йдучи слідом за ним, так само мав при вході подібний ключик, але ним не скористався. Далі образ цієї людини зникає, адже не він є кінцевою метою пошуку. Головний герой піднімається широкими сходами, як у справжньому маєтку, на третій поверх. Заходить у кімнату, обшиту килимами та ковроліном. Як на мене, для кінематографічної сцени зроблено явно нашвидкоруч: хоча зовні виглядає на багато, а придивившись на "руку майстра", як це прибито та пришито - вже не вражає! Зустрічає в тій кімнаті якогось грузина, з яким врешті-решт нормальний діалог чомусь не складається... 0200'

Аби не згубити думку, швидко записав її на першій ліпшій чернетці, що лежала на столі. Дописавши, зауважую для себе, що це не просто чернетка, а один із перевірених зошитів студентської групи, який залишила дружина відкритим на столі. Ясно, що їх доведеться повертати. Міркую, як врятувати ситуацію? "Згубити" випадково сторінку не вийде: там якраз стоїть оцінка, ще й "5 балів"; переписати? - це вже з "галузі" фантастики. Кажу дружині за смішну та водночас прикру ситуацію, але зауважую, що студент не образиться, як не побачить своїх "5 балів"... І аби не дати відповісти, доволі сміливо обіймаю та цілую. 

Дивлюсь, а їжак - з хвостом щура.

Хтось старший вчить молодшого читати текст на порізаному на квадратики пісочному печиві. Якоїсь миті, поки старший десь відволікся, молодший чомусь вирішує скласти порізані дольки так, аби найкраще (гіркою) лежали на тарілці. Старший повертається увагою до процесу та обурюється: і як тепер той планує читати, а він учити!?

Сон 011020 "Увага на уважність"

Цього разу я залишився сам, аби дотягнути оригінальні кабелі. Загалом, їхня кількість невелика, але потребує уважности. 0110'

Йду по вулиці в межах приватного сектору. Сонячна погода, весело. Раптом бачу сумку-холодильник із морозивом, яка стоїть біля одного дому. Начебто щось узяв з'їсти, а як ставив її на місце, вийшов господар дому і мене побачив, але я не відреагував: "немає чого розкидати потрібні речі на дорозі!". Йду далі, раптом їде машина, доволі солідна, схожа на джип, а в ній якась солідна дівчина, але не за кермом, а сидить просто, так, наче в лімузині пасажири. Вона вирішила мене підвезти, я ж не відмовився, але ж мені їхати - лише до кінця вулиці?! Зійшов на повороті й подумав, що ліпше було б одразу йти на тролейбус, а не затримуватися з морозивами та загадковими машинами.

Дружина відповідає по телефону і паралельно робить правки в тексті. На вигляд: більш поринута в текст, аніж телефонну розмову. Я йду на кухню і починаю робити суп, в основі якого, замість м'яса, накришена ковбаса салямі. Вона розварюється, відділяються дрібні шматочки м'яса від жиру і утворюється своєрідний навар, який плаває наповерхні. По завершенню розмови по телефону, дружина каже: чи не міг би я зварити борщ, адже сьогодні прийдуть родичі (двоюрідні брати з мого боку), аби допомогти перенести речі. Я ж у відповідь: А в мене - суп!.. 0210'

Сон 040220 "Відкрита вдячність / Прихована образа"

Сиджу на зупинці з дружиною. Недалеко від нас відбувається студентська вечірка, організована на рівні університету, але місцем проведення обраний вечірньо-розважальний заклад "Каньйон". Сам захід відбувається вдень. Від зупинки видно, як вибігають на вулицю студенти, які беруть участь у виступах і серйозно за кожним разом переймаються правильністю підготовленого номера. При вході в заклад можна прочитати його назву: "Дякуємо, Раю!" Як знаю, це ім'я носить голова студентського братства, яка багато зробила і робить для організації студенського життя у ВНЗ. Назва також вказує на те, як колеги-студенти хочуть їй віддячити за її роботу. Я міркую собі: на цьому святі кому-кому, а саме цій дівчині випало нести подвійну відповідальність за якість проведеного заходу, саме тому й видно, як всі стараються на повну силу. "І навіщо такі нерви, заради свого імени", - минає мій внутрішній монолог. Лунає музика Оксани Білозір, Ірини Шинкарук... Прислухають до текстів і зауважую для дружини:
- Знаєш, що мені подобається в тому сценарії? Те, що тексти скомпільовані з розумом: куплет однієї пісні гарно поєднується з куплетом іншої. 0100'

Приходжу з дому в якийсь гуртожиток. Мені треба щось покласти в квартирі однієї господарки, яку я знаю (таке переконання уві сні), але її немає вдома. Ключ до квартири висить на шнурівці для білизни посеред коридора. Беру і заходжу в помешкання, залишаю необхідне. Увагу привертає кишеньковий записничок чорного кольору, що лежав на столі. Взявши до рук, виявив, що він був цілковито мокрим. Пробую дещо прочитати і виявляю, що записи зроблені дивною абеткою, яка схожа на суміш кирилиці та латиниці, можливо ще й зі старих кирилічних букв, які вийшли з ужитку. Останнє стверджувати складно, адже запис був зроблений скорописом. Запам'яталось, щось на зразок: "ходиť тіњ", прописні яті. Сусідкою по кімнаті є інша спільна знайома Н.Ш., про яку відпочатку навіть і не здогадувався, що тут мешкає, поки не перестрів у коридорі. Заходжу до неї в гості, аби щось перепитати, але слово за слово й вона мене питає за художнього героя, якому я мігби дати оцінку. Спочатку не зміг второпати про що йде річ, але витримавши певну паузу і поміркувавши, зрозумів, що йдеться про героя її роману з книжки, якою нещодавно поповнив свою бібліотеку.
- Вибачаюсь за прикрість, але я нічого не можу сказати за того героя: сподобався він мені чи ні? - адже твою книгу так і не прочитав.
Вона ж ображено:
- Звісно ж я пом'ятаю, як ти її забирав з друкарні й клав у машину!
- Я - не забирав! - ошелешений сказаним.
Вона ж розгублено згадує хто і вибачається. - Щось було не так?
- Як він безбожно клав мої книги в багажник...
Цієї миті я помічаю, наскільки ця знайома, відколи її знаю, постаріла. Не помічав до останнього, поки не висловила образу і не поринула у світ відчутної прикрости.
- Куди покласти ключ від сусідської кімнати? - перепитую й кладу на звичне місце: у пакетик і на шнурівочку. 0230'

Я з якимось чоловіком експерементую з аматорськими схемами з розробки пезперебійного альтернативного джерела живлення. В результаті дійшли до найпростішої схеми, яка складається з діода та світлодіода з'єднаного паралельно, але дзеркально один до одного + якась невелика індукція. Все мало бути ідеально підібраним один до одного. Що ставало причиною генерації енергії? - до кінця не було зрозумілим, але схема працювала. Підходжу до холодильника вимикаю з розетки, підключаю до схеми, а він, як працював, так і працює далі. Підходить напарник із певним відчуттям ревности до винаходу, я переводжу намір "поговорити" на тему, що тестовий період винаходу ще не завершився. 0500'

Сон 151119 "Знíми майбутнього"

Я в гостях у батьків. Зайшла розмова за політику, й мати каже, що читала з моїм сином (її внуком) книгу, в якій описується можливий варіант розвитку подій у майбутньому. Знаходить її і дає мені. Як виявилось, це була дитяча книга написана ще в радянські часи: великого формату, червоного кольору, у твердій палітурці. Авторство доволі довге і незвичне, з того, що запам'яталось: "Мультиплікаційна компанія... Магістр". Міркую вві сні: цікаво, що давня пам'ять пригадує якусь таку книгу, яку мали читати мені в дитинстві, адже логічно, що вона з бібліотеки моїх батьків. Відкриваю і починаю вивчати, що то за майбутнє нам напророчили ще в ті часи? На сторінках великі ілюстрації і небагато тексту великим шрифтом, спеціально, щоб діти вчились читати. На малюнку, який переходить з однієї сторінки на другу, зображене коло людей, наче з потойбіччя. Образи схожі на негативних героїв сучасних фільмів, в стилі фентезі, які представляють "темну силу". Ці істоти стоять напівколом із опущеними головами, лицем до читача. Починаю читати й з перших рядків мене дивує, що, насправді, це книга з атеїзму в формі художньої літератури. Як виявилось, вже з перших сторінок поіменного знайомства з героями, підсиленого згаданим оформленням, там були Авраам і Мойсей... Чого я точно не очікував зустріти, як ймовірних негативних персонажів. І разом із тим - це книга про майбутнє. 0315'

Я йду коридором, а на зустріч іде батько, який на ходу фотографує мене на "Палароїд". Підходить до мене. Бачу, як знімок виходить з апарата. Дає мені. Хвалиться новинкою, яку купив. Дивуюся: де ще в наш час продають таку техніку, зокрема спеціалізований папір? Починаю розглядати, як я вийшов на зображенні: що й очікувалось, як ішов, так-собі й вийшов. Цей знімок, який крутив у руках, перетворюється на целофановий пакет розміром А2. Звертаю увагу, що кожного разу, як його перевертаю, змінюється зображення на нове: при повороті темніє, а вирівнюючи, оприяснює.

Розповідаю в гостях у баби Дусі про свій сон із батьком, але у скороченому викладі. Коло людей незначне: б.Д., якась незнайома сімейна пара: чоловік з синцем під оком, його жінка з дитиною на руках. Мати ігнорує мій сон, адже з невідомо-якої причини образилась на батька. Дивлюсь на неї, а вона на себе не схожа. Гості ж вислуховують до кінця, але не коментують. 0430'

Сон 241019 "Вільна творчість усупереч залежности від фінансових ін'єкцій"

У реальності: хтось увімкнув посеред ночі в кімнаті світло. Дивно, що всі спали міцно й не відрефлексували цей факт. Встаю, вимикаю, лягаю спати, міркую: хто це міг зробити?.. Ця подія переноситься в сон: освітлена актова зала для спеціальних театралізованих показів. У дійстві беруть участь двоє коней. Дивлюсь на них і їхню граційність... Тепер, наче ця ж актова зала, але все по-іншому: вже відбувається напівтеатралізована постановка поетичних творів сучасних польських письменників, яка розігрується двома учасниками: жінкою та чоловіком. Розумію так: вона є поеткою, а він - професійним актором. У заході беруть участь навіть чиновники, спочатку, як слухачі, а згодом, один виходить на сцену. Після його слів, дивуюся: як все ж таки Польща успішно реалізує програму підтримки літераторів-початківців! Слухаю далі: той самий чиновник зайвий раз наголошує, що у виділених грошей має бути цільове використання. Але на цьому ж заході спливає критична оцінка в моїй розмові з одним молодим письменником, що тим самим влада диктує, що є "цільове". Маючи певний багаж друкованих видань, що більшою мірою були створені на межі конфлікту цінностей: гроші-культура (вільна творчість усупереч залежности від фінансових ін'єкцій), - виносить із сусідньої кімнати ящик із роздрукованими складнями, аби їх привселюдно спалити у дворі того дому. Я міркую: яка прикрість! Хоча добре, що саме їх зміг свого часу зісканувати та виставити на сайт, тим самим зберегти їх для історії, як своєрідне літературно-мистецьке та видавниче явище. 0404'
P.S. "Коні" - образ, що майнув, як корокочасний роздум, на сучасну тему "заборони експлуатації тварин у цирках". Чи можна поставити приборкання коней ув один ряд з іншими тваринами? "Поетка" - образ, що пов'язую з міркуванням придбати оригінальне польське видання нобелівської лавреатки Ольги Токарчук. "Складні" - образ, який пов'язую з власною творчістю та видавничою діяльністю, які залишили певний вислід ув історії, але, на мою думку, так і не стали "форматом" для можливого творчого успіху. "Сайт" - блог, на якому в ральному житті постарався максимально зберегти копії виданих складнів, що були свого часу створені не лише за моїх зусиль, але й інших авторів.

Сон 220219 "Чи все взяв із собою?"

Прихворіла донька і до нас додому вперше приходить вчитель. "Зависло" трохи навчального матеріалу, які варто було б пройти, закріпити пройдений. У той же час я теж вдома, хоча жінка з дитиною на лікарняному. Приходить вчителька, а в нас не до кінця прибрано, зокрема дитяче ліжко, але виглядає виправдано - дитина ж мусить видлежуватися! Сідають займатися уроками, але від початку треба дорозповісти донці вірш Тараса Шевченка "Заповіт". Донька починає: "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте..." Мені не подобається награна виразність читання, а вчитель мовчить і уважно слухає. Потім додає зауваження і показує, як правильно треба читати: менш з надривом, а більш вдумливо. Більше у неї виходить пояснити практично, зачитуючи уривок з цього ж вірша. 0323'

Центральна дорога на Київ, біля батьківського дому. Понад трасою зрізають під корінь дерева. Працює велика бригада: стоїть характерний гул працюючих пил.

Майстерня, щось за столом ремонтую. Збираюсь на заявку, складаю чемодан. Помічаю, що деякі інструменти забув зібрати зі столу, на що вказує дружина, яка цікавиться моєю роботою, зі словами: чи все взяв із собою? Доскладую. Розумію, що з цієї заявки я прийду доволі пізно, так, наче це повтор чогось з минулого, що не було дороблено чи поламалось поновно. На якомусь далекому тлі чую й від матері якусь історію про літак, на якому зламалась друга антена і пропав інтернет. Навіть уявив довгу трубу, яка валяється на землі з частиною кабеля. (Щось у цій розмові перемішалась - порушилась послідовність, так, наче я маю відремонтувати ту поламану антену. Це стереотипний відбиток сприйняття материних розмов, коли хоче розповісти все і виходить, що перестрибує з теми на тему). Тепер дружина розповідає про те, що вона робить. Я прошу показати, і долучаюсь своєю практичною порадою: рівняю для неї кілька цвяхів із великими декоративними шляпками. 0430'

Сон 150219 "Суперкнига"

Відкладаючи книги з однієї купки на іншу, хтось каже: "То ти вже все прочитав?!" Дивлюсь, як та людина дістає з-під паки дясятка книг ще одну - не читану мною, давню і пожовклу від часу, зі світло-коричневою палітуркою, за назвою "Суперкнига". Згадав, що якось її вже бачив і зауважив для себе оригінальну назву. Пару з перекладених книг було зроблено у вигляді фотоальбому, інша - мала палітурку з тисненням червоного кольору. 0430'
P.S. Можливо назва книги пов'язана з тим, що я зараз міркую над спогадами і роблю записи зі свого дитинства.

Сон давній (фрагмент): "Каліграфічне"

Фрагмент спогаданого сну: Красиво списаний лист каліграфічним почерком. Я навіть бачу ці красиві букви і щось з того читаю. Якось цей лист пов'язаний з батьком: наче він його тримає в руках і щось коментує.