Чомусь за раз, видно заміркувавшись, з'їв із шість шипучих вітамінів. Ковтнувши, спитав себе: навіщо так забагато?
Після сну, наче віддалений спомин, виникає відчуття, що я за кимось сильно плакав. Наче був на похоронах і загальна жалоба дотисла мене до такого стану.
Знаходжусь у приміщенні, до якого з'їхалися нові працівники, серед яких вже деяких знаю. Розповідають про нову будову, про тих, хто залишиться, новеньких у ймовірній бригаді. Я ж волію бути з тими, з кими працював, адже об'єкт подобається, колектив також, зокрема новий бригадир (асоціація зі знайомим із реальности). У такій розмові раптом згадалися деякі хлопці, які свого часу поїхали на заробітки до Німеччини, а нині повернулись наново до фірми. Серед тих, хто вів цю тему, був один із них Д.В. Серед всього числа виявилось, що доїхали ще четверо дівчат. На питання: що ж вони робитимуть, коли робота виключно чоловіча? Виявилось, що їх замовили для прибирання на будові. На присутність дівчат, чоловіча частина пожвавішала в нових темах і розмовах. Моментом і я долучився до того зі своїм специфічним гумором. Зайшли в кімнату на більш з десяток ліжок, виставлених вряд понад вікнами. (Щось на зразок дитячого табору). Хоча було тепло, але душно. Я запропонував відчинити якесь вікно - насправді ж, за конструкцією решітчатих шиб - маленькі кватирки. Більшість виявились закупореними. А останні в ряду колись і кимось відчиненими, але заклеєними газетою. Раптом згадую, що це моїх рук робота, чим себе приємно дивую. (Схоже на фрагмент із забутого сну). Ділюсь враженням із присутніми. 0445'
