Сон 230123 "Містичні справи"

210123 - Події, пов'язані з містикою. Наодинці з дружиною. Якесь показове спостереження доньки.

220123 - Беру участь у весіллі. Наречений отримує в спадок дуже великий маєток, майже замок, але в занедбаному стані. Я ж міркую: з чого він почне його відбудовувати і з якого покою почне жити його родина?

230123 - Місце-мрія будь-якої дитини, але в масштабах, що перевищують уявлення навіть дорослого. Усе побудовано з великих корзин, куль, коробок солодкого та смачного. Приїжджаю з групою туристів у подібне місце, в якому можна не лише їздити, ще й літати як разом, так і поодиці. Останній день перебування: усі вже ностальгійно дивляться навколо, міркуючи, що взяти зі собою на довгу згадку. 0215'

Потрапляю у студентську авдиторію. Маю взяти участь у лекції. На початку проходжу рядами і прибираю якесь сміття. В кількох місцях відзначаю поламану підлогу. В одному з них: крізь цілий поверх. Згодом приходить лектор. З кимось лагідно його вичитуємо. Домовляємось, що лекцію він читатиме не тут. 0344'

Якісь паперові справи, а поміж тим бачу на стіні збірник законів, де на палітурці фігурує прізвище голови Верховної ради таке ж, як і моє. Дивуюсь: як я таке міг пропустити? Беру ту підшивку, роздивляюсь уважніше: отже, то було в ті часи, коли я займався громадською діяльністю! Комусь коментую побачене. 0500'

Сон 100921 "На перших і других..."

Відбувається якийсь великий захід. Вирішую у ньому якість організаційні справи. Тепер усі мають обідній стіл. Я з іще кимось прийшов перший. Насипали першу страву, другу. Поставив собі на стіл у перших рядах, хтось другий десь у рядах середніх. Отже, у їдальні нас поки що двоє. Уже було сів, але вирішую докласти до рисового супу масло. Встаю й іду десь наперед, до головного столу, аби взяти масло. Кладу собі і пропоную згаданому учаснику. Він погоджується і я несу до нього масло на грубому ножі. По ходу масло поволі тане (асоціація з реальністю, коли робив тісто, яке тануло в каструлі). Хоча й доніс, але шматочка залишилось мало. Вибачився і приніс масло в упаковці: так надійніше! Тепер відволікаюсь на якісь інші справи, залишаючи за столом свою їжу. Видно, що відійшов далеко, бо, повертаючись назад до кухні, зустрів по дорозі смішну процесію виходу з храму якогось священника, за одягом схожого на ксьондза. Так, наче його несуть на святкових носилках, як колись шейхів. Дивлюсь уважніше, а зовні це виглядає як бутафорія: хоча носилки несуть і він нібито в них сидить, але йде власним ходом короткими кроками. Раптом хтось мене з цієї процесії зачіпає пальцем у спину і йде далі. Лише встиг озирнутися і припустити хто то був. Тепер я знаю, що хтось шукав якийсь інструмент (уві сні образ був конкретизований), я його знайшов, але він виявився не таким, як треба, хоча вже знайшли інший. В процесі пошуку побачив пінцет із тонкими але зігнутими кінчиками. Згадав про доньку, яка має замовити подібний. Чи підійде?.. Навіть і не зачіпав. (Асоціація з реальністю). Повертаюсь до свого столу: а в мене переставлені тарілки. З третього ряду на другий. Хтось пояснює причину, адже сідали в тому місці гуртом. За тим же столом дивлюсь обласну газету (на початку професійної діяльности працював у ній оглядачем), а там кольорові світлини працівників з коректорського відділу. Так, наче вони приймають із хлібом і сіллю якихось шанованих гостей. Святково вдягнені, але, як на мене, мають смішний вигляд облич. Отже, дали ж згоду на розміщення! Дивлюсь на іншу сторінку, а там обличчя давньої колеги по роботі (більше за місцем роботи, аніж за обов'язками, причетної до театру) - (давно померла). Навіть ім'я не згадаю, мала характерний для неї південно-поліський акцент, зокрема у вимові "ть". Щоб пригадати, читаю ім'я (буква.) і прізвище Фурса, яке спочатку прочиталося, як Фукса.

Сон 050419 "Варіації сутностей"

Вирішили відвідати групою з роботи свого колегу в лікарні. Приїхали. Одні пішли швидко, інші непоспішаючи. Я замикав вервечку. Територія має певні відстані та розбивку на корпуси. Приходжу. Виявилось, що певна група осіб уже пішла шукати в конкретному відділенні, а я потрапляю, туди ж, але з іншого місця, на зустріч лікарів, яких у підсумку сприймаю, як бібліотекарів. В основному - це жіночки старшого віку, які допрацьовують до пенсії чи, по виходу на неї, залишились там надалі. Я багатьох впізнаю (таке переконання лише уві сні), хоча не видаю себе, минуло з десяток років, може, хтось і не згадає. Сідаю серед учасників заходу, слухаю, а подумки прислухаюсь до іншого: за стіною вітають з днем народження бабу Дусю (Євдокію). [Відбулась підміна образів: до кого ми йшли. Тепер це не колега, а рідна мені людина. І "провідати" означає "привітати"]. Я розумію, як би хотів потрапити туди за стіну. Серед присутніх були люди, які мене потроху почали згадувати, зокрема поглядом відмітила мене керівник цієї зустрічі, витримавши на початку звернення коротку паузу. Серед кола присутніх відзначив присутність дружини, яка сиділа за мною через один ряд. Конкретика її образу вималювалась пізніше, і це було зовсім незнайома мені людина, хоча приємна на вигляд. На якомусь етапі головуюча, звертаючись то до одних, то других, заторкнула й мене, викликавши на розмову про моє нинішнє життя і як воно склалось за кордоном. Я ж кажу, що мені б ліпше бути там (за стіною), привітати близьку мені людину з днем народження. Пробую візуально оцінити в тій стіні двері, які були замкнені та заставлені стільчиками учасників заходу, без найменшого проходу. Із зали виникає до мене питання про моїх "колег" (родичів), які приїхали на відвідини. Кажу, що тут я не сам, а з дружиною, звертаючи увагу на неї. Цікаво, що питання прозвучало так, що я мав би нагадати своє ім'я, яке вже багатьом забулося. Згадуючи про себе й інших (за стіною), назвав ім'я присутньої дружини: Оксана. (В реальності воно інше, як і згадана зовнішність). Питання звучали про мій закордонний досвід, чи я голосував на виборах (участь заперечив), у яких країнах, кого я підтримую з кандидатів та до всього того: чи я не єврей? Останнє питання прозвучало від керівника заходу, поважної особи, якій доводилось мене згадувати, поки, врешті-решт я не "розкрив карти": хто я? Раптом вчепившись у моє прізвище з тезою, що за ним ховаються євреї. Я кажу, що ви мабуть знали таку національну родину, але повірте, що це не про мене! 0218'

Сон 161218 "Логіка періодичності води в забутих хвилях родоводу"

Лежать на асфальті захисні окуляри для монтажних робіт чи то водного плавання й зливаються з ним. Мимо проходять люди і їх не помічають. Майже так само в пару кроків пройшов і я, але розвернувся і їх розгледів.
P.S. Сон був розбитий в часі на два майже однакових фрагменти: в одному монтажні окуляри з жовтим відтінком скла, а в другому - для плавання.

Корабель і водна тематика.
P.S. Видно, рештки переглянутого на ніч фільму "Пірати Карибського моря: Помста Салазара" 0315'

Щоб розібратися в "хвилях" моря - певній логіці періодичності води, треба прочитати книгу, яка має внутрішній потенціал, який проявляється назовні. Працівники бібліотеки, де зберігається ця книга, знають про це, тому торкаються до неї неохоче, а видавати на руки - поготів. 0330'

Далекий родич-однофамілець, із яким пов'язаний якось по роботі, запропонував мені допомогти в організації весілля, до якого він має пряме відношення, і зацікавлений в найкращому його проведенні. Навіть прозвучала якась фінансова винагорода за мою в тому участь. Я погодився. Першого дня ми поїхали в те село, де відбувалось свято. Там я познайомився з деякими близькими йому, далекими мені родичами, які розповідали про себе. Так довідався, що якась далека гілка мого (його) роду походить від села "Ре", яке вимовлялось ними, як "Реа". Навіть був подивований такій короткій назві. Аби перевірити себе, подивився на мапу і візуально підтвердив сказане ними. Таким чином, у ході розмови познайомився трохи з ріднею. Така зустріч була теплою, тим більш невимушеною: я чув життєві історії і бачив за ними приємні сільські образи. Багато в чому спільність між нами усіма була по'язана з нашим прізвищем. Другого дня мене щось затримало на роботі і я поїхав іншою машиною, а не зі згадуваним родичем. По дорозі заїхали в якийсь сільський дім, у якому почув ще одну історію, яка ув'язалась у продовження інформації про родовід. Навіть комусь дав свій контактний телефон. Я вже вийшов до виходу, і почав шукати свій верхній одяг, наче куртку, яку не міг знайти, як тут мені хтось каже про ще одного чоловіка, який зацікавився мною, бо має до всього того, що слухаю, додатковий інтерес. Я вже не знаю, чи то я його проявляю чи вже якісь незнайомі до мене люди. Повертаюсь у ту ж кімнату, де й був. А там за столом сидить якийсь п'яничка, який "ні кує ні меле": з червоним облущеним у чорні цятки носом. Я розумію, що мені пора йти з цього дому, в якому однозначно затримався і вбив час. На виході почав шукати свої чоботи і не зміг знайти. Якась виникла цілковита недовіра до всіх тих людей, з ким я опинився сьогодні: куртки немає, чобіт немає... Повертаюсь у ту ж кімнату, де був. Кажу, що маю враження, що хтось поцупив мої речі. Як виявилось, хтось зі своїх (навіть обличчя цього чоловіка видалось мені знайомим), із благих намірів, переклав їх у інше місце, аби краще просохли, без "задньої думки" вчинити комусь неприємність. 0656'
P.S. На Житомирщині існує село Рея, хоча я до останнього часу не чув про мій з ними зв'язок. Сон нагадує ще один як паралель, а не його продовження або доповнення: https://snylogosa.blogspot.com/2018/12/021218.html?m=1