Сон 170326 "Оціночне судження"

Дивлюсь якийсь відеоогляд, і тут мені потрапляє сюжет, в якому розповідається про українську діаспору, яка у ХХ ст. (без значної конкретики в датах) зняла фільм про українське підпілля. Сюжет ілюструють уривком. Події відбуваються в такому місці, де все зроблено так, начебто однозначно маєш розуміти, що це сцена, але в масштабах великого павільйону. Початок сюжету починається з лісу... Багато зеленого кольору. Перше, що вражає, так це робота оператора, який працював реально цікавим рухом камери у просторі. З якогось моменту розповідається про українську дівчину, яка не здалась на відміну від російської, що виявилась чекісткою (конкрртно у сні - "кадебісткою"). І десь у тому ж контексті фільму подається інформація про них, як про акторів, зокрема їх часткова біографія. Підходжу до дружини і розповідаю, що є реально цікавий фільм, який варто було б подивитися...

Підходжу до дружини, а вона перевіряє якісь учнівські роботи. Каже мені: "Я не думала, що ти міг допустити таку помилку!..". Все подається так, наче я написав таку роботу (не ясно в якому статусі та коли) і здав її своїй дружині на перевірку з іншими. Продовжує, зачитуючи питання на тест з того зошита: "Наведіть приклад спошлення XIX століття" (уві сні звучить саме таке слово "спошлення"), - "І ти даєш відповідь: "Костюм Івана Франка"." Після цього мовчки замальовує колами таку відповідь ручкою з зеленою пастою, тим самим гостро виражаючи свій протест.

Spijkenisse, Rotterdam, Нідерланди 

Сни 01-030126 "Політ у минуле"

Як майстер, повертаюсь на знайоме мені місце, ставлю валізку з інструментом так само, як і попередього разу. Беру з неї лише три знаряддя до праці. Відходжу, аби доробити те, що не зміг, а якимсь другим поглядом бачу, що моя валізка насправді стоїть не так на чомусь статичному, а на гойдалці.

01.01.26

У якісь невеликі лотки (не для кабелів) заливаю якусь суміш, щось на зразок страви з желатину "бите шкло", але якесь відсутнє переконання, що це конкретно страва, а можливо, якийсь будівельний процес з бетону та каміння різного кольору. Більше переконання таке, що доводиться до цієї роботи час від часу повертатися. Одним моментом помітив, що не всі лотки заповнені, а іншим разом, що узагалі цю творчість роблю на стелі.

-//-

Денний сон ::

Бачу сюжет (погляд зліва), наче під час перегляду короткого відео, де легкова машина свідомо стоїть тилом на краю прірви і поволі з'їжджає в неї. Все так, якби кимось задуманий сценарій. Виникає питання: куди вона впаде? Тепер бачу таку ж картину з висоти пташиного лету та розумію, що впаде в море, але це ще не все... Комусь коментую, що вона стоїть не просто на рівній поверхні гори, а частково на природній водоймі, що знаходиться на ній, і фактично падатиме так само у воду. Ділить лише невелика окрайка скелі, що творить для великої площі якби природний басейн. Тепер бачу вже з другого боку (погляд справа), як ця машина (в цьому сюжеті вже передом) падає і летить у повітрі, але поряд неї пролітає, якби на обгін, ще одне авто. Два водія, що сидять там, озираються між собою: хто кращий? Задаюсь питанням: але це ж ще хтось знімає на відео? І тепер я знову дивлюсь на цей сюжет, як на початку: з висоти пташиного лету, - і, о диво, в повітрі падає зі швидкістю цих машин оператор, який їх фільмує. Цієї миті хтось перебиває мій сон (фактично: сон уві сні) якийсь якби знайомий мені чоловік; заходить до кімнати (без конкретики: де ж я сплю?), одягнений щось між шотланським строєм а ля новорічною ялинкою і веселим голосом каже: "Побууудка!" Я наче просинаюсь (насправді все ще уві сні) і міркую: я це розумію, саме так просинати людину! Тепер згадую себе у спробах спілкування з клієнтами щодо інвестиції грошей для торгівлі на валютних біржах, і те, як для прикладу мені розповіли про людину, який умів "забалакувати" інших, що це вигідна справа, і що "немає, що розмірковувати, коли гроші вже можуть працювати на тебе"; усвідомлення, що не є такою людиною, а в роботі більше мені подобалася організація реклами, спілкування, щодо співпраці поза клієнтом. Раптове усвідомлення, що насправді мені подобався маркетинг, але без ідеї "впарювання" товару, тим можливо - виключно продажі: я просто люблю спілкуватися з клієнтом, якісно представляючи продукт, де вибір лишатиметься виключно за клієнтом. Десь посеред цих роздумів згадав знайомого, який міг би проінвестувати, але в нього були сумніви. Як висновок: якщо клієнт не хоче купувати такий продукт, проблема не так у маркетингу, не так у клієнті, як у самому продукті. Не варто думати, що клієнт дурніший, тому має його купити, або має лишні гроші та не знає куди їх діти. Сучасний маркетинг, хоч і орієнтується на клієнта, він мислить категоріями "конверсії" (пропустити найбільшу їх кількість) без справжнього інтересу: а що ж клієнт хоче, дивлячись на твій продукт? Яка проблема буде розв'язана, а чи не виникнуть з ним нових?..

03.01.26

Сон 231220 "Тестове випробування"

Направляюсь річкою моторним човном на якийсь засекречений військовий об'єкт. Спочатку нас було троє, пізніше залишився я з якоюсь незнайомою військовою провідницею. Потім, окремим фрагментом, якийсь річковий пісочний і доволі розлогий берег, на ньому я в команді працівників як жінок, так і чоловіків. Всі одягнені по пляжному, а я в своїх трусах. (У яких сплю). Скромно, але пасує. Тепер я роблю відео про новий літак. На кожному черговому етапі здійснюється нове випробування. Моя задача: фіксувати усе на відеокамеру. Разом із тим записую коментарі одного з розробників, який відповідає за якусь частину роботи, наприклад: кліматизацію та вентиляцію. Робимо короткі відео. Раптом пропоную йому зробити повноцінне, в якому розкаже про сам літак. Він на те бере дозвіл у директора, який виявився моїм колишніім шефом (з реальности: ком.: ЕК). Він його вислуховує, ставить зустрічне питання про терміни випробування. Обурюється коротким: "по 10-15 хвилин?" - і вимагає повноцінного: на 3 години (безперервної роботи літака в тестовому режимі - на землі). 0428'

P.S. 1). Почалися снитися літаки відтоді, як почав працювати в аеропорту. 2). Видно, образ із операторством навіяний зв'язком із реального: колишньою роботою маркетологом та переглядом перед сном документального фільму про японського режисера Акіру Куросава.

Сон 250420 "Минаючи весілля"

Відбувається підготовка до весілля. Вечірній час, сиджу за столом у напівтемряві. У кімнату заходять і виходять різні люди. Ось раптом у кімнату зайшла моя однокласниця Н.С. та ще якась людина, з якою сильно перейняталась розмовою. (Подібний фрагмент із Н.С. вже якось фігурував у забутому сні). Сиджу спокійно та непомітно, але, якщо подивитися уважно: хто за столом? - мене можна розгледіти. На якомусь етапі розмови звертає вона на мене увагу. Дивується моїй "появі" так само, як і я пару хвилин тому їй.
- Як ти тут опинився? - питає вона.
- Звідси родом моя дружина! Тож і я дивлюсь і дивуюсь: де ти, а де Полянки! Маєш тут якусь рідню?
- Наречена запросила!.. А де твої?
- Сплять у сусідньому будинку. (В уяві спливає невеликий будиночок, що розташований на одній господарській території з цією спорудою). (Самі образи місця, столу, кімнати, будинків - мені в реальному житті не знайомі).
На останок розмови надіслала світлини, які мали б роз'яснити: яку вона має причетність до нареченої та її рідні, які мені, насправді, незнайомі. (День). Тепер прогулююсь садом і спостерігаю за атмосферою підготовки до сільського весілля. Вдруге зустрічаю Н.С. разом із іншою однокласницею Л.С. (Певною мірою їхні образи в реальному житті схожі). За всім спостерігаю зі сторони. Більше фіксую для себе якісь події, аніж входжу в діалог. Жую суміш горішків та родзинок, беручи з коробочки, яку тримаю у руках. Йду далі. Тепер минаю якусь галявину й іду до виходу, аби побачити останніх гостей, що прибули. Тепер виходжу коридорами якогось музею до виходу. Останні двері, а за ними фойє зі старими дерев'яними стільчиками (подібні ще зустрічаються в актових залах). На них сидять, а дехто спирається на задню спинку: тележурналіст, якийсь помічник та оператор, можливо, ще дехто. Спілкуються за свою роботу і зміни, які в них відбуваються. Тележурналіст, самий старший з присутніх за віком, починає розповідати за реформи, які торкнулися їхньої роботи (його образ нагадує одну людину з місцевої телерадіокомпанії, але уві сні він більш похилий). Про те, що всі працівники телекомпанії мусять пройти обов'язкове стажування з вивчення англійської мови, якісь додаткові курси з вільної журналістики. Одним словом, усе за європейськими стандартами. (Подібний образ та діалог вже якось фігурував у забутому сні). Я ж стою за його спиною і все це слухаю. Відчуваю, як трохи психологічно "нависаю" своєю присутністю над ним. Далі він продовжує, що так далі не витримає і, не діждавшись виходу на пенсію, звільниться з роботи. Я ж про себе міркую: от і неправильно! Попробував би, подивився, подивилися б на нього, а там із часом щось змінилося б. Тут у нас одні реформи, а там уже другі. Не можуть же бути такими однозначно вимогливими до людей такого віку? Подумав, аби про це якось сказати, прокоментувавши його спіч, але передумав. 0415'

Сон 131119 "Непередбачувана варіативність"

Приїжджаю у рідне місто. Вирішую зібрати про нього матеріали для нової книги, але не звичного характеру: в основу мають лягти художні оповіді про життя по-новому, щоб за згаданими вулицями, культурними локаціями вгадувались не старі обличчя "затертих" символів, а їхня оновлена функціональність, так би мовити: зсередини. Наприклад, для початку вже маю матеріал про лазню (в уяві зринула публіцистична стаття Ю.Ґудзя), де відчуття міста оновленого (таке переконання уві сні) зображено на рівні відчуттів чистоти шкіри. (Сама стаття торкалась іншої проблеми). Отож, із такою думкою минаю арку біля обладміністрації і виходжу на майдан ім. Корольова. Настрій такий, що погляд вже, увиразнюючи задум, вишукує свіжі ідеї до можливих матеріалів книги. Дивлюсь на два будинки, один стоїть на звичному місці (навпроти міскради), а другий (його копія) завис у повітрі. На першому стоїть в обнімку пара. На другому, наче копіює, друга, яку знімає на відеокамеру оператор, схоже, продумавши наперед цей "подвійний" ракурс. Тепер другий будинок починає над площею літати. Оператор, поринутий спочатку у свою роботу, трохи невтримується на ногах, ловить рівновагу. Тепер будинок у польоті розгойдується так, що оператор геть випадає з нього, але "літаючий об'єкт", наче підхоплює його. Така творча самовідданість починає бути небезпечною. Доходить до того, що цей будинок у повітрі робить взагалі незвичні реверанси, від чого мені вже стає "лячно", але не в емоційному розумінні, а на рівні усвідомлення небезпеки не лише для оператора, але й тієї пари, яка так само не втримується на ногах. 1245'

Їду закордон. Але в автобуса не перший раз дивний маршрут, що пролягає якоюсь ґрунтовою дорогою. Цього разу я допомагаю йому зорієнтуватися на місцевості, біжу попереду, навіть чимось його тягну за собою, але мені не важко. Земля змерзла, обабіч трохи снігу. Цього разу я їду усією сім'єю. Пройшли український кордон, тепер має бути польський. У водія постійно якісь хитромудрі плани, адже кордон стало перетинати складно. Цього разу він зупинився і десь із кучугури снігу добув ще одного пасажира, який чекав на нього, мені ж вручив паспорт мого сина. Як зрозумів, той чоловік певною мірою нелегал, а паспорт сина оформлений заднім числом, так, наче він вже перетинав кордон раніше. (Така логіка уві сні поки була прийнятною). Тієї миті хочу подивитися на свій паспорт, який оформили по перетині, та сина. Відкриваю перший, а там незнайомий мені чоловік, але я ще не здивувався, подумав, що насправді мій паспорт міг залишитися в дружини на руках, відкриваю другий, що мав бути для сина, а там портрет чоловіка, схожого на мене... Читаю: "Станіслав Вікторович". Отако! 0400'

Сон 240519 "А справді, так швидко летить час!"

Я з дружиною десь на закупах. Жінка в драйві до різноманітних придбань, я ж як споглядач. Купує одне, друге, третє... пляшку миючого для посуду. Спиняю і кажу, що у нас є вдома півпляшки. Погоджується і не купує зайве.

Я серед якихось людей, де розповідають мені та моєму напарнику про безпеку: треба сказати певне слово, після чого вхідні двері зачиняються. Іде мова про те, що ми рухаємося до повної роботизації всього нашого життя. У приклад, бачу, як працює автоматичний пилосос круглої форми. Знаю, що на ринку такий існує. Бачу рекламу, яка показує, як за роботою під хорошу музику біжить час. Зміст: в порожній театральній залі, зробленій під амфітеатр, сидить чоловік, починає займатися якоюсь дрібною ручною роботою, грає його улюблена пісня в стилі фолк, щось на зразок "Чом ти не прийшов?.." Операторська камера знімає його на відстані справа-наліво (від оператора), де відчувається простір порожньої зали. Те, що час минає швидко, примітно за сонячним світлом і тянями, які змінним радіусом рухаються по залу. Камера спиняється, час набуває звичної швидкості, герой дивиться на годинник і констатує: "А справді, так швидко летить час!" Тепер я в кімнаті, в якій задіюю переданий мені досвід по убезпеченню власного житла. На виході кажу заповітне слово, яке набуває видозміненої форми: стає гібридом двух слів: "пекао / сезам", які однозначно далекі від почутого мною раніше. На тому просинаюсь, "жуючи" ці два слова, в пошуку третього, яке мало б бути схоже на "memory". 0255'