Сон 040525 "Невідоме входить у життя"

Багато різних спортивних майданчиків.

У якийсь період сну, пролунав на руці сповісник, що удири серця дійшли до показника 138 (таке вперше, від місяця, як ношу смарт-годинник). Перекинувся на лівий бік. Мабуть, з цієї причини наснився наступний тривожний сон.

Я знаю, що сплю, поряд дружина (так само, як у реалі). Знаю, що знаходжусь у своїй квартирі (насправді вона не є такою), більше схожій на комуналку з довгим спільним коридором і входами вряд до різних мешканців (таке уві сні переконання). (Мабуть, ще під впливом кінцевого огляду квартири перед покупкою - з реалу). Раптом, крізь сон, чую якісь звуки в коридорі, а на цьому тлі виникають спогади з розмов із сусідами, що це можуть бути якісь злочинці. Хоча вони тихі та спокійні, та вже до когось потайки вночі прокрадалися. Раптом приходить ідея подивитися на вхідні двері своєї квартири. Намагаюсь проснутися, розлющую очі та якимось краєм ока дивлюсь крізь темряву на білі двері до квартири й бачу, що вони трохи привідчинені й продовжують поволі відкриватися. Хочу увімкнути світло на столику при ліжку (в реалі зовсім інше), але розумію, що не маю сил поворухнутися. Мене наче щось у тілі зціпило так, на що не маю сили вплинути. Це мене неймовірно лякає і я гукаю до дружини: "Галя!", але зрозумію, що голос такий тихий, що видихнути звуки імені - не під силу. Тепер починаю не гукати, а несамовито кричати: "Галя, Галя, Галя" (хоча крізь сон розумію, що прозвучало це слабо, але справді з усіх зусиль)... Від чого врешті-решт проснаюсь. 

Як виявилось, розбудив дружину (в реалі). Сказала, що реально почула, як я гукав її ім'я. Навіть донька в сусідній кімнаті о першій ночі (не спала) почула мої стогони крізь сон.

P.S. На цьому тлі дружина згадала свій сон, який наснився їй у березні, поки я був у Франції. // Виходить вона з роботи, де винаймає офісне приміщення у пана Яцка. Закінчує роботу акурат в той самий час, що і він. Виходять на вулицю, а він у звичному своєму стилі, хоче чимось новим похвалитися, пропонує завітати в його гараж, де зберігається якийсь безцінний архів. Дорога недалека, приходять до того гаража, заходять у середину, де він виглядає значно більшим, аніж ззовні, більше схожим на якусь квартиру. Раптом у дверях з'являється чоловік у військовій формі з автоматом. Починає диктувати свої умови під страхом розстрілу. Яцик у звичній своїй манері починає приємно забалакувати незваного гостя, а моя дружина, користуючись нагодою, потайки починає задкувати та непримітною стороною вискочити назовні. Раптом злочинець зауважує на її намірі та приставляє автомат до скроні. Без компромісів вистрелює в голову і мало не на фізичному рівні вона відчуває, як куля потрапляє в голову, настає суцільна темрява і відчуття смерті... (У її реальному житті це торкалось зміни орендного приміщення у того ж пана Яцка. Схоже, що подібна логіка торкаєттся і нашого майнового питання).

P.S. Спробували проаналізувати ці сни й узагальнили умовною назвою: "Невідоме входить у життя".

Сон 250323 "Несподіванка"

Я десь на незнайрмому городі. Якийсь чоловік розглядає і точить каменем сокиру. Раптом починає зі мною та кимось, хто був біля нього, ділитися враженням:
- А знаєте, що трапилось у мене на днях?.. Отак собі працюю і чую звук, як щось риє землю. З'являється отвір... Хто це може бути?
Присутні в здогадках.
Продовжуючи точити сокиру вже на круглому рухомому камені:
- В'язень із тюрми, що знаходиться неподалік!

Сон 221022 "Комусь війна, а комусь - мати рідна"

Приїжджаю в якесь місто на півдні України. Зустрічаюсь на залізничному вокзалі з якимось хлопцем, який очолює патріотичний осередок. Вони видають журнал, який пропонує мені отримувати безкоштовно у своєму регіоні і по можливості його розповсюджувати. У мене виникає давно забуте але знайоме і приємне відчуття причетности до реалізації ініціатив від громадської організації, яку очолював. Тепер дорога залізницею. Дивним чином опиняюсь у Кремлі. З'являється можливість по завершенню роботи потрапити до кабінета путіна перед його щоденним ранковим виступом в телеефірі до російського народу. Виступ розпочинає о 6:00 годині. Якогось чергового дня виявляється в мене хитромудрий задум прибрати той кабінет так, щоб там не залишилось атрибутів влади: стіл, на столі, за столом, штандарти - усе, що потрапляє під час телеефіру в камеру оператора. Що з легкістю і здійснюю. Усі ті предмети мінімізується у своєму значенні до такого рівня, що я їх просто ховаю у свою сумку. Залишається перевдягнутися і вийти непоміченим. Знімаю футболку і кладу в ту ж сумку. Цієї миті розумію, що я не все продумав до кінця. Саме за цією футболкою мене можуть вирахувати... Треба подумати! Дивлюсь на порожню кімнату і вона мені подобається. Дивлюсь на годинник і в мене з'являється тихий шок: 5:58 - за дві хвилини має розпочатися виступ путіна, а я ще не покинув його кабінет! 0110'

Сиджу в кімнаті (так, начебто в гостях у тещі, але не дім, а квартира), дивимось родиною телевізор, а ліворуч нього - вікно. Дивлюсь крізь нього на п'ятиповерховий будинок, що навпроти, і нарапт бачу, як починає він завалюватися і сипатися на землю. Знаю, що вчора в нього влучила ракета, він горів, а сьогодні нове горе. (Звідки переконання - невідомо). Я не вірю своїм очам, що таке може бути. Прошу подивитися всіх, чи це не міраж від бліків на склі. Це правда - це така жахлива правда нашого часу! Тепер я виходжу в коридор, а це якийсь гуртожиток: на одній секції багато квартир зі спільними санвузлами, кухнями. Хочу потрапити в туалет, а там на унітазі стоїть приготована таця з екзотичними наїдками, бокали для випивки. Подумки: у когось горе, а в когось свято... Тепер я виходжу на вулицю і бачу людину, лице якої нагадує злочинця. Я починаю за нею бігти, а вона тікати. Всім, хто йде поряд, кричу: ловіть злочинця! Добігаю, ловлю і розумію, що це перевдягнена в хлопця сусідка нашого дому (незнайома постать у реалі). Вона зібралась на вечірку, де її зустрічає повнуватий хлопець, який є дівчиною, або в нього така роль. Дивлюсь услід цій дамі, а в неї гола спина з татуюваннями, а на незначній засмазі помітний білий слід від бюстгальтера. Якийсь сюр! - оцінив халепу, в яку трапив. 0300'

Сон 270722 "Невідрефлексоване досягнення"

Пораюсь по дому. Виходжу до дороги або зустріти, або щось передати дружині. Повертаюсь додому, а двері, як спускатися до них, відчинені. Знаю, що їх не міг так залишити. Отже, злодій? Поки виходив із дому минуло лише пару хвилин. Тієї ж миті, саме з цих дверей, вибігає якийсь пацан, тримаючи у руках шуруповерт і ще якийсь інструмент. Вибігає так назустріч, що я його не ловлю, хоча вузький прохід, міг би запросто. Тепер вибігаю за ним по сходах із дому, на двір, на дорогу. До нього долучаються ще двоє. Тепер вони біжать разом. Я за ними всіма. По ходу заходжу різні підручні речі і кидаю в них із далека і, на диво собі, влучаю. То одного зіб'ю якимсь колесом від машини, то другого... Доходить до таких акробатичних умінь, що я раз опиняюсь на якомусь дашку, іншим - мало не в повітрі. І все чимось їх збиваю і збиваю. У влучний момент опиняюсь біля двох із них. Одного ловлю за коси, другого за одяг, а третій із вкраденим тікає. Перший починає виправдовуватися, що він тут ні при чім, сам із Казахстану. Другий теж починає щось мямлити. Мені байдуже: викличу поліцію, а вони й розберуться, ще й дізнаються: хто був третій. 0215'

У якомусь будинку, до якого маю стосунок, вимінюю в душі насадку до води. У кімнаті живуть якісь дівчата, з якими сильно розбалакався. Одна з них мені каже, що в душі погано тече вода. А я одразу й не подумав, що вже все полагодив, по ходу розмови кажу хазяйці дому, в якій винаймають житло. (Образ хазяйки чомусь нагадує тещу). Вона йде шукати щось до заміни. А по сказаному міркую, чи ця дівчина знає, що я вже замінив ту насадку? 0345'

Сон 141020 "Стинати голови"

Їм чуже волосся... (Повтор фрагменту забутого сну). От і цього разу сиджу в громадському транспорті, через прохід - дружина, а переді мною якась жіночка. Я не стритримуюсь і зрізаю незначну частину її хвістика до 10 см, що складений був під резинку наприкінці невеликої косички, й одразу кидаю в рот і розжовую. У смакових якостях мене нічого не дивує: хрускотить, як солодка вата. Єдине: занепокоїла нерівність відрізаного: пару косок залишились задовгими, а так непогано. Не наважився підрівнювати ножицями вдруге, аби цоком відстригання не звернути на себе увагу остаточно.

Я з батьками та ще кимось їдемо повільно лісом. Побачивши знайому ділянку, раптом пропоную: "А давайте подивимось: чи є гриби?" - і перший рушаю в ліс. Пройшовши певну галявину безгриб'я, помічаю знайоме місце, біля якого колись росли білі гриби. (Спогад із далекого сну). Наблизившись, побачив пару молоденьких, почав стинати пальцями та класти в руку, а там ще і ще такі ж... а місця куди б класти - немає. Хоча б знайти якийсь пакет у лісі? Та раптом, недалеко від себе бачу дитяче пластикове відерко з лопаткою. Виливаю з нього дощову воду, трохи в процесі виполіскуючи, і кладу гриби в нього. Відзначив, що ізсередини відерко було трохи зажирене. Для себе зауважую: як добре, що поряд із цим лісом розташовані дачні ділянки! От і діти якісь грались, переносячи пісок, так і забули свої іграшки! 0110'

Приїхали гості з Криму, а я без подарунків. Вирішили розміститися в домі баби Марії. Я ж виходжу в місто і міркую з чим прийти за стіл, а грошей то - катма - так, щоб нормально виглядало - не вийде. Знайшов якийсь подарунок із землею (вазон? - образ затертий), але забракував його, довелось мити руку в калюжі. Звернув увагу на дворових собак, як вони лежать і мило відпочивають під сонячними променями після нещодавньої зливи. (Можливо, прив'язка до реальности: цієї ночі за вікном шурхотів густий дощ). У результаті повернувся так би мовити: з нічим. Щось було в кишені, але так, щоб привітати когось із днем народження. Зокрема знайшов аркуш із вітальним віршем, написаним сьогодні для власної доньки, але ж для гостей такий подарунок явно не пасуватиме. Приходжу до б. Марії (врп) на кухню. Її частина дому поділена так, що у великих кімнатах гості, а ми тут - на кухні. Б.М. спілкується по мобільному телефону. Дивлюсь на годинник: трохи більше 12 дня, а гості приїхали о 10. Я ж знаю, що зараз має про себе нагадати батько, адже всі нас зачекалися. От і лунає тел. дзвінок стаціонарного телефону. Я відповідаю. Так і є: батько. Натякаю б.М., що треба завершувати. Б.М. по кількох хвилинах встає і йде готуватися, а я дивлюсь на неї, а вона худорлява, геть фігурою не схожа на себе. Міркую: от що значить на місяць поїхати на відпочинок до моєї двоюрідної сестри Л. (її внучки)! 0245'-0303'

Повтор якогось давнього сну, в якому злочинці потрапили в дім б.М. та батьків. Застосовуючи різні хитрі засоби, я їх ліквідував. Останній фрагмент "поєдинку" був у ванній кімнаті, в якій засів невідомий чоловік, доголюючи налисо свою голову. "Поєдинок" завершили на мовчазній згоді: я його побив, сліди нападу на голові присутні, розбито о підлогу пару тарілок... Кажу йому: "Тепер сиди тихо і жди кінцевої роз'язки!", - адже все це у мене з ним "малою кров'ю" і він це знає. Виходжу з дому батьків і йду в другу половину (б.М.), а там у прихожій стоять родичі С. (чоловік і жінка) і розповідають моїй матері, бабі Марії та тітці Л., що вони виграли довгоочікувану стипендію і їдуть на три дні на гастролі. 0415'

Сон 070319 "Підтвердження здогаду"

Детиктивно-пригодницький сон. З'являється герой, образ якого для мене є "затаєним", який намагається вчинити проти мене протиправну дію: нашкодити чи усунути фізично. Але щось мене рятує і в усьому тому я, поки що, не все до кінця розумію.
Друга спроба проти мене: фізично усунути дівчину, яка поряд зі мною. Десь віддалено вважаю її своєю дружиною, але її образ настільки невиразний, що й надалі по тексту називатиму "дівчиною".
Якийсь повнуватий злочинець наїжджає на ту дівчину машиною. Це такий своєрідний напад. Підбігаю і починаю стріляти в нього мініпістолетом. Бачу, як летять кулі, їх здуває вітер: то в одну сторону, то в другу. Підбігаю до злочинця ближче, стріляю з відстані 5-3 метрів. Потрапляю в його куртку, він сміється, в шию - поважніє і зліє, але вже не рушає з місця: травма не сумісна з життям. Повертаюсь, аби їхати. Дівчина сідає не просто на заднє сидіння, а в багажник (машина універсал). З останніх сил злочинець підбігає до нас, я встигаю завалити його на асфальт, заламую руку. Щось намагається сказати. За уривками розумію, що раніше він робив напад і на мене. Тієї ж миті пригадую його, перевдягненого в жінку. Як висновок засвідчую сказане: "Креветка?" - таке жіноче псевдо він мав для виконання свого заміру. І на останньому подихові його життя бачу, в його кривій посмішці підтвердження здогаду. Думаю, що треба викликати поліцію, але рішення дається не одразу. Розуміння, що ми залишили на ньому багато слідів, вказує, що рано чи пізно нас буде викрито. Та в чому ми винні? Немає чого хвилюватися: ми діяли з метою самозахисту! 0430'