Сон 200126 "З гумором до деталей"

Щось пов'язане з ліфтом, яким постійно їжджу верх-низ. Тепер ремонт авта, де її звуки в дорозі подібні до звуків її ремонту, якби вказуючи на недосконалість. Тепер якийсь чоловік каже: "То новий Мустанґ", - показуючи на свою машину, яка була презентована виключно для нього. Він є якби спеціалістом, який виявить і вкаже всі недоліки ще до того, як авто набуде серійного виробництва. І тут я його бачу, як змінює дизайн сидіння для своєї машини, зокрема підголівника. Процес підбору бачу якби в дизайнерських версіях на моніторі, але з непокидаючим відчуттям, що ця машина "на яву". Найсмішніша версія була на початку: у вигляді Чебурашки. Уявіть підголівник на сидінні з великими вухами.. Завершилось на версії, я б назвав: об'єднаних вух у вигляді колеса. Це на думку суперспеціаліста мало б бути "проривом". Тепер дає сісти за кермо і мені. Дорога. Світлофор. Не можу зупинитися на червоний колір... Якась бабка переходить дорогу, інша бабка за нею ще й піднімає з пішохідного переходу якусь монету, зауважує мене і в останній момент ховається в темряві.

Приходжу на зустріч однокласників, а там сидять лише пару людей. Все тільки на старті: готуються страви до столу. Вирішую долучитися тим, аби спочатку почистити картоплю. Що й роблю. Робота нудна, але виконую десь із невелике відерко. Десь відволікаюсь і другим моментом починаю його шукати. Якийсь хлопець робить суші розміром з пів столу (справжній витвір мистецтва) у вигляді малюнку японської гори Фудзіяма (так собі думаю). Поки шукаю почищеної картоплі, за іншим столиком бачу однокурсницю І. (не зі школи, якби не за логікою подій, а з училища). Сиділа сама і "в собі", тому вийшло так, що вона мене не зауважила і я з нею не привітався. Повертаюсь шукати далі... потім займаюсь іншим: розповідаю, що минулого разу для нашої спільної зустрічі чистив рибу оселедця. Хтось мені розповідає про різні види ножів для чищення риб, з чим я був незнайомий, і розширює думку про звичайні ножі, де вже я роблю уточнення про таку форму ножа, що вже рахується як холодна зброя. Тепер на тій зустрічі бачу давню однокласницю М.. Звернув увагу, коли почув від неї вирвану з контексту фразу: "Я теж...".

- Притіт, Наташа... та що Маша! - кажу я.

Моя реакція відбулась під впливом візуального каламбуру: дві поряд дівчини стоять ув однаковому за кольором светриках - синьому. На що вона теж віджартовується, де я впізнаю її давню усмішку та гумор...

Сон 011023 Картина "Окраєць неба"

Фрагмент сну, наче об'ява, осяяння: образ художньої картини, яка в подальшому трансформувалась ув ідею принта на футболку.

Прямокутна вертикальна картина, написана чорним по білому, на якій намальовано два багатоповерхових будинки, притулених одна до одної так, що уявно не залишає просвіту світла, з рівно геометричними формами стін та чисельністю прямих вікон, але з кривими дахами у формі ламаних трикутників, між якими, ближче до лівого верхнього краю, видніється просвіт яскраво синього неба. Колір синього настільки виразний і одинокий, що сильно контрастує з чорними лініями рисунку. Синій колір неба займає менш ніж шосту частину малюнку. Має виглядати так, наче він свідомо витіснений простором забудови. Так, як ужито лише два кольори на білому, синій, як яскравий і виразний колір, має кидатися самотньою плямою в очі. Далі фантазія переносить цей малюнок, як ідею принта, на футболку, на якій прямокутна форма зображення доповнюється хвилястою лінією, що виходить за межі прямокутника, тому що цей простір надає вже сама футболка білого кольору. Вона символізує хмарку над просвітом синього, але не дозалита тим же синім. Просто, як натяк. Хоча свідомість розуміє, що це не хмаринка, а мало б бути продовження синього неба, у той же час, свідомість має відрефлексувати: синє небо - не є хмаринкою. Але натякає, що будь-який образ хмаринки, такий же обмежений в просторі, як і небо поміж споруд.

Сон 260223 "Контроль ситуації"

Опиняюсь у місці, в якому треба винести пару відер бруду, подібного до нафти. По дорозі зустрічаю чоловіка, який має вбити кролика. Я йому раджу скрутити шию, бо так краще, адже не верещатиме, а він шукає таке місце на голові та шиї, де краще було б по-своєму вдарити палицею і забити на раз. На мене ображається, що даю поради під руку. Міркую: це ж треба, наближається Великдень і разом із "пасхальними яйцями" з'явилась нова традиція: готувати "пасхальних зайців", як на зустріч Нового року індика. І так само із ритуальною жертвою невинної тваринки. Коли доношу те відро із "нафтою", аби вилити у відповідну яму, більш подібну до вікна з напівпідвального приміщення, побачив там дивне створіння, подібне до русалки, яка лежала у ванній, наповненій блакитною густиною. (Незвичний образ. Навмисне не придумаєш). Так і подумав: це ж вона якраз лежить у спеціально очищеній нафті, яка має такий красивий блакитний колір. Мені не можна до неї виливати свою - чорну! Отож, хоч і мав, але не зробив цього.

Помічаю як на стінах почала набувати вода. Але не буквально, а лише натяками підтікання. (Дім на два поверхи з підвалом, у якому перебуваємо, мені не знайомий, але я знаю, що тут живу родиною). Тепер дружина каже, що вода починає підкрапувати. Дивлюсь, що стеля, зроблена із дивного матеріалу, щось на зразок гіпсокартону та натяжної стелі разом, майже роздулась і виглядає загрозливо. Відчуття: ось-ось і прорве! Спускаюсь на перший поверх - там та ж ситуація. Але тепер я не розумію логіки подій: зверху від даху ще не прорвало, а на перекритті між першим і другим поверхом така ж загрозлива ситуація. Звідки вода? Спускаюсь у підвал і бачу причину, пов'язану із насосом, який мав би відкачувати зайву воду, а вона почала назбируватися. Але при чім тут стеля між дахом і 2-м поверхом, так само 2-м і 1-м. Логіка не ясна, але причина очевидна.

Сон 310520 "Виїдання внутрішнього погляду"

Переглянув перед сном польський фільм "Тільки нікому не говори" (2019) документаліста Томаша Секельського https://youtu.be/BrUvQ3W3nV4. В результаті приснилися люди, про яких я знаю, що вони є духівниками, можливо, й не буквально ксьонзами, але разом із тим бачу внутрішнім зором, що вони мають в обличчі контрасти чистих кольорів: червоного, зеленого та синього. Певною мірою, у мистецькому розумінні: крайню форму поп-арту. Так, наче один має синю шкіру і дивиться зеленими очима, а другий дивиться червоними очима, а шкіру - зелену, іншим разом - синю. Поєднання кольорів настільки гостре та несумісне, особливо зелений із червоним, що виїдає мій внутрішній погляд і я повертаюсь дивитися на них, як на звичайних людей, щоб не бачити їхню правдиву сутність.

Сон 091218 "Несподівані відкриття та знахідки"

У якомусь сні залишив на підлозі стільник напівкруглої форми від вулика, який завівся в якомусь домі, схожому на батьківський, та якомусь для мене чужому. В мене думка, яку виніс з попереднього фрагменту сну, де побачив якихось тварин у вальєрі наприкінці довгої вулиці в одному з приватних дворів: роздивитися стільник, а потім взяти його і кинути об підлогу. Що очікував від цього - неясно! Але думка так зробити була переконлива. Кинув на те ж місце, де він лежав. Стільник заворухався, але так з нього ніщо не вилетіло. Я взяв його до рук і побачив, як з внутрішньої частини тієї напівокруглої сфери стільника витікає густа липка рідина прозорого синього кольору. Вирішив покласти його на місце. (Про це місце мені відомо з попереднього сну). Це сусідня кімната невеликих розмірів. Лежав цей стільник наче на поличці, трохи вище голови.  Поклав і виникло зацікавлення роздивитися: а що за стіною, біля якої він лежить? Обходжу і бачу на тій же висоті його продовження - другу половину напівсфери, трохи більшу за попередню. Цікаво те, що жодних бджіл або ос я так і не побачив, але зрозумів, що стільник цілком повноцінний. Приймаю рішення: знищити той загадковий вулик. 0615'

Щось пов'язане з книгою. Що саме: важко згадати, але що "книга" - це точно! Потім іду рідним містом, знайомими вуличками, які розкриваються для мене по-новому, виходжу на якусь, яка мені незнайома, це при тому, що знаю майже їх всі. На тій вулиці стоїть невеликий але гарний будинок культури. Зрозумів за вивісками, що були на ньому. Спробував зосередитися: в яку сторону все ж таки пішов? Планував у напрямку дому, а вийшло? А вийшло, як і минулого разу: у зовсім іншу сторону. Навіть уявив мапу міста і своє розташування на ньому. Подумалось: нові вулички - це цікаво, але ж не так, як я хотів? Ще відійшов так, що жодних маршруток, або тролейбусів. Вирішую йти далі, подумалось: недалеко має бути базар. І від незнайомої мені вулички виходжу прямісінько на нього. З першого погляду виходить цілий ярмарок: із шашликами і розвагами. Десь по дорозі купую невелику упаковку чупа-чупсів. Одну з цукерок дістаю для себе. Недалеко від мене якась продавчиня, яка вийшла на перекур, раптово кидає цигарку і біжить до дитини, яка закричала десь справа від мене. Проходжу вглиб ярмарку і бачу знайомого Р.З., який грає в якусь гру, подібну на тир. Вітаюсь і питаю, чи не пригостить він цигаркою? З першого разу питання він не розуміє, наче не дочуває. Повторююсь і кажу, що пригощаю чупа-чупсом і простягую йому упаковку. (Коротке пробудження). Намагаюсь пригадати ту книгу, від якої почалась моя подорож у цю сторону міста: перед очима постає сторінка, на якій букви оживають і набувають нових красивих заокруглених форм. Відзначаю для себе, що такого кегля я ще не бачив, обов'язково треба буде десь його використати в майбутньому! 0940'

Сон 200918 "Безжурна іншість"

Ресторан. Якесь велике застілля. Разом із тим - це прохідний двір для військових. Під час пізніх світських заходів, час від часу певні працівники закладу дістають срібні прикраси аби потішити гостей, а потім вішають на кухні на цвяшок. Думаю: так їх легко хтось може вкрасти! Що за безпечність? Хтось так висловився про фуршети, які організовують тут: "житти для того, щоб їсти чи їсти, щоб жити?" Пробігає один військовий біля другого, вітається, але видно, що не знають один одного. Дивлюсь, а той, хто пробігав, має на плечі російський триколор. Той, що вітався, звернувся українською, той, що пробігав - промовчав, але зробив якийсь невиразний жест. Заходжу в туалет. Малі за висотою кабінки фарбовані в зелений чи синій колір. Чую, як там хтось голосно починає говорити за консерваторів. Аби не вплутуватись у політичний діалог, я присідаю прямо в кабінці й розумію, що не взяв папір з сусідньої, що навпроти. Сиджу і згадую, що маю його з собою в сумці. 0515'

Сон 160518 "Руді та сині"

Я живу з убогою світлокосою дівчинкою, хоча з нею не маю жодних родинних зв'язків. Разом поїхали в дитбудинок, щоб подивитись на дітей, аби їх або всиновити, або вдочерити. Ця дівчина колишня вихованиця дитбудинку, тому її серце щемило за таких, як сама. За ким їхати ми не знали, вона більше схилялась усиновити двух хлопчиків. Дитячий будинок до якого приїхали був схожий радше на приміщення навчальної майстерні. На одних дверях, пофарбованих у синє, було написано доволі смішне прізвище вихователя і під ним значилось: 5 хлопчиків, на інших дверях, один в один з цими, таке ж прізвище вихователя і: 1 дівчинка. Спочатку ми постукали до хлопчачої кімнати, але до нас довго виходили і ми пішли до дівчачої, там відчинили нам одразу. Дитина, років восьми, яка з'явилась у тих дверях, одразу зіцікавила ту дівчину, з якою я приїхав. Я стояв зі сторони і в першу мить спостеріг подив здивування. Після першої миті знайомства прозвучали двері в хлопчачу кімнату і з неї визирнув хлопець. На що дівчина одразу йому відповіла: дякую, не треба!.. Що мене подивувало, адже намір був приїхати на оглядини хлопців. Ми попросились до цієї дитини до кімнати. Коли дівчина, з якою я приїхав, і менша сіли разом, я зрозумів, чому миттєвий вибір був таким: вони були схожі, але різного віку. До того ж пасували одна одній, як молода мама і її дитина. Якби дівчина, з якою я приїхав, захотіла б колись стати мамою, то вона народила б таку дитину в 17-18 років. Для себе проводжу візуальне порівняння між ними: в обох світлі коси, обличчя покрите веснянками, худорляві, вилицюваті... Навіть виник сумнів, чи не випадково ми приїхали в цей дитбудинок? Хоча вони не мусили мати родинні коріння, але в мене склалось таке враження, що вона приїхала до власної кровинки. 0327'


Святослав Вакарчук показує свої налаковані в синє нігті, на яких намальовані різні личика у вигляді ":" - очок, "-" - носиків, ")" - ротиків. На кожному пальці - інше личко. Показуючи їх, просить вибрати пісню...
Цікаво, що про цей сон нагадав наступний, який так і не пригадався, але наприкінці якого мені хтось каже: ти ж не забув сон про Вакарчука?