Сни 11-121124 "Інше значення огидного"

Спілкуюсь із якимсь інтелігентним чоловіком, якому років близько шістдесяти, з акуратно підстриженими вусиками, дещо в образі Котляревського. Десь поміж розмови заходить тема про смерть, на що він віджартовується на зразок: "а я планую ще пожити" або "а я не планую помирати". Минає якийсь умовний час* і цей герой раптом помирає. Його похоронами зайнялись двоє молодих людей: дівчина на ім'я Вікторія і хлопець (ім'я забув). Одягли, спакували, оздобили до труни та віддали мені, аби його завіз... Куди? - Справи ритуальні - це не те, що можна любити і явно не моє. Дійшло до того моменту, що я мав би його взяти і перекласти: окремо одягнене тіло, окремо труна, окремо перенести, врешті-решт положити тіло до труни, як було. На кожному кроці не знаю, як собі почати радити, щось питаю у дружини (яка з'явилась під кінець сну). 

Коли проснувся, зрозумів, що реальне розмірами тіло, коли його перекладав вже в новому місці, навіть труна, насправді набули іграшкових розмірів - з долоню. Уві сні справді цього не усвідомлював. Хоча емоцій, що з цим всім робити? - мав аж нібито на об'єкти реальні. 

* Сновидіння вимірюються не часом, а подіями.

P.S.

Людина, скільки би її не вивчали, є перманентно недосконалою істотою. Наприклад, різні органи тіла сприймають одну й ту ж проблему по-різному. Навіть для цього існує приказка: "Очі бояться, а руки роблять", "Не такий страшний чорт, як його малюють". Навіть уві сні події та й предмети сприймаються інакше, коли починаєш про них судити в стані бадьорости. (Зокрема це прикладово торкається фрагменту сну, коли труна і тіло померлого реальних розмірів набувають іграшкових розмірів).

Сон 111124

Їм якусь страву, в якій зауважую пальці. Якби і не зовсім натуральні, якби приготовлені в холодці. На смак не відчувається кістки, але більш подібні до м'яких хрящів. Можливо, так спеціально заготовлена страва з желатину. Доволі незвична, але на вигляд правдоподібна до реальности. Цікаво, що на вигляд якби без нігтів. З однієї сторони мене бентежить сама ідея поїдання чогось подібного, але на своє здивування цю огиду правдоподібного вигляду переборює те, що мені смакує і я їм це далі.

P.S. Можливо, цей дивний сон навіяний бажанням згуртувати на днях холодець. Але на цьому тлі зринула з моєї пам'яті реальна давня розмова з людиною, що пережила під час ІІ світової війни блокаду Ленінграду. Зокрема оповідь, як у ті голодні часи на базарі продавали холодець і як в них навіть виявляли людські пальці...

Сон 121124

P.S. Зауважую, що останні сни мають дещо в собі незручне та неприємне за своїм змістом. Хтось би просто назвав би це "дурні або страшні сни", але варто їх записати і бачиш в тому свою логіку.

Сон 310119 "Доведеться рекомпенсувати!"

Ми є, так би мовити, групою чоловіків "на підмогу". Нам доводиться виконувати різну роботу, зокрема й акторську. Одному з нас було пощастило на одну таку професійну роль. Приходимо до якогось власника магазина, який стояв на касі. А він з нами починає ділиться враженнями, що Дід Мороз приніс його дитині не ту іграшку. Спочатку вона була такою, як треба, а згодом стала "не такою". Я й жартую, дивлячись на одного з нас, хто грав Д.М.: "Ну що ж, доведеться рекомпенсувати!"

Дитячий сон: "Золотий коник"

Сон переплетений із сюжетом казки Буратіно, де в домі Папи Карло, за запоною у вигляді каміна, я потрапляю на горище дому в якому живу. Там я знаходжу різні цікаві іграшки, зокрема жовтого коника-стрибунця.
P.S. Цікавим є той факт, що на горищі батьківського дому була така іграшка, яку колись бачив у дитинстві, а інформація про неї витіснилась з моєї пам'яті. Коли побачив сон, подумав: який дивник коник, чи я де-небудь його бачив? У підлітковому віці знайшов серед старих речей ту іграшку, що направду приємно подивувала. Коник був витягнутим, з рухомими кінцівками, дещо було надламане, але, як іграшка, цілком повноцінна. Ще більшим подивуванням було дізнатися, що тим коником гралися у дитинстві як мій батько, так і його брат й сестри.