Сон 210826 "Ідзев"

Я з дитиною, що лежить у колясці. Сідаю в житомирський тролейбус на зупинці "Східна". Підходжу до водія, аби запитати: як оплатити за проїзд? Підходить до мене кондуктор, а я перепитую: як заплатити карткою? - подумки: адже давно не був в Україні, і не знаю, чи діє тут іноземна банківська карта. А вона каже, що так не можна, лише готівкою. Оцінює мене і чомусь розуміє, або так вважаю, що я з-за кордону, каже: "45 євроцентів". Я кажу: "Мені одна зупинка - до автовокзалу ", але в той же час виймаю гаманець і починаю відраховувати монети. Насправді, візуально беру три рази по одному євро, а решта по 50. Перший погляд на неї, що вона щаслива, але раптом під'їжджаючи до зупинки, вона сходить із тролейбуса та кидає всі монети на підлогу. Хтось вирішив підібрати пару монет. Питаю в людей: як зараз ходить тролейбус? - адже виникає переконання, що не поїхав прямо, а має ще якийсь заїзд убік і тоді десь до вокзалу. Хтось мені пояснює, що під'їхавши до автовокзалу, треба буде пройтись дещо від зупинки.

Кілька разів у розмові з дружиною згадується слово "підвушко". (Згодом це слово "відлунить" у іншому - "навушник"). Дружина готується до уроку та перечитує "Іліаду" в перекладі російською. Я питаю: чому? Могла б взяти книжку з бібліотеки польською. Відповідає: "Wszystko jedno", - і тепер розумію, що читатиме в технікумі не українською, а польською, та якою мовою читати, щоб відтворити сюжет в пам'яті, немає різниці. Зачитує якісь уривки, просить оцінити. Вважаю, що переклад справді гарний, звучить дуже по-російськи. Навіть добре запам'ятовуються деякі фрази, завдяки характерним впізнаваним римам. Тепер я з кимось іду по вулиці, а в мене у вухах навушники. З якоїсь машини лунає радіо, а воно співзвучить з тим, що лунає в мене в навушниках. Підходимо ближче до того авта, а те радіо починає шуміти як в навушниках, так і в машині. Весь цей музичний шум просто лунає та вібрує в мене в голові. Кажу емоційно польською: "Ale we mnie jest idzew i jest odzew!". (Тут гра слів: "Якщо "одзев" - відгук, відлуння в чомусь - існує в польській мові, то "ідзев" - це неологізм-витвір мого сну).

Сон 050121 "Трансформація ситуацій"

Сдаю в тролейбус біля автовокзалу рідного міста і їду в центр. Міркую: як кондуктору заплатити за проїзд? Готівкою, карткою?.. Також помічаю в гаманці якийсь некасований квиток... Вирішую "на халяву": учнівським квитком у вигляді пластикової картки (містянина). Чим і "розраховуюсь". У кондукторки виникає логічне питання: де ж у такому дорослому віці я вчусь? Розповідаю про ліцей, курси для таких, які (від біржі праці) змінюють професійну кваліфікацію. Що вчитися залишилось іще з пів року. Подібна історія дає результат. Подумками на майбутнє міркую, що варто таким чином "розраховуватись" і надалі.

Кілька сюжетів, пов'язаних із трансформацією легкової машини. Одна з них: керую таким авто, яке візуально (за виглядом кузова) складається з трьох частин: середня, з яких, іншого кольору. Виглядає так, наче вставлена навмисно.

Сон 051219 "Алогічний вчинок"

У мене важлива поїздка, мета якої: подати документи. Завчасно куплений квиток на 9 годину ранку. Зараз на годиннику: за п'ятнадцять восьма. Я ж стою на зупинці й очікую на міський тролейбус, яким маю доїхати на автовокзал. Під'їжджають два транспортних засоби. З одного виходить водій і в розмові з кимось каже, що до кінцевої він доїжджає на 45 хв. Дивлюсь на годинник і розумію, що встигатиму. Озираюсь на другий тролейбус, що під'їхав першим, зокрема, його номер, розумію, що треба сідати на той, яким знаю точно, що доїду. В салон сідає останній пасажир, а я розумію, що моя сумка, що має бути на плечі, стоїть на зупинці, ближче до першого тролейбуса. Розумію, що не встигатиму її забрати і тролейбус вже рушатиме, роблю алогічний крок: заскочую з думкою про час, адже мені треба встигнути доїхати! Транспорт починає їхати й у салоні починаю розуміти всю трагічність ситуації: в тій сумці в мене документи, квиток на очікувану годину, ще й нічим розрахуватися, як до мене підійде кондуктор. Тролейбус завертає вліво, до приватного сектору (зміна маршруту: об'їжджає міст, на якому ремонт), а я вже думаю, як мені зійти, аби забрати сумку. Тисну на кнопку виклику до водія, але розумію, що зараз він іде на спуск і не зупиниться. За спуском короткий поворот, ще поворот... Якщо зійду, скільки ж ітиму пішки? Треба доїхати до першої зупинки і пересісти на зустрічний. У транспорті тісно, як у консервній банці. Я стою спиною до якоїсь дівчини середнього зросту. Відчуваю на спині її руки, якими вона витримує дистанцію до себе. Далі відчуваю щось незвичне: руки розпрямляються і огортають мене за талію. Цієї миті проходить кондуктор, якому хочу пояснити ситуацію, що не маю грошей, адже забув сумку на зупинці. Кондуктор, проштовхуючись між людьми, нічого не каже, навіть не дивиться на мене, рухаючись далі й розраховуючи тих, хто подає гроші. Я ж пробую розвернутися, аби побачити: що за незнайомка пробує до мене прихилитися, але мені так і не вдається. Опускаю її руки, аби пролізти вперед до виходу. По ту сторону дороги бачу зупинку у зворотньому напрямку. Отже, десь зараз буду вже сходити. 0250'

Я на курсах, де в паузі між роботою нас навчають робити монтаж. Колеги стали в чергу. Кожен має пройти практику за 10-15 хвилин. Стоїть кілька видів обладнання, яке треба буде спробувати зібрати. Я трохи запізнився, тому мені пару колег з черги кажуть, що я заслужив стати ближче до початку черги. Я йду і стаю. Хтось пробує обуритися, але йому наводять залізний аргумент, щось на зразок того, що я заслужив! Після чого обурення мовкає. Вчитель-практик для мене вигадує свій варіант роботи з тим обладнанням. Потім я іду з ним до іншого об'єкту, на цьому ж підприємстві. Сидимо й розмовляємо про роботу, навчання, чи бачив він на цьому заводі увесь виробничий процес?.. Відповів, що був лише у двух спорудах. Цікава мить: під час всіх тих подій відчув приємний запах парфумів, аж захотілося спитати: яка їх назва? - але не було в кого. Простий повів повітря. 0500'

Сон 240919 "Вказування на наявні огріхи"

Тележурналіст готує матеріал про людей "зі соціального дна". Кадр у потязі, в якому сидить "в дупель" п'яний чоловік, а біля нього неохайна жіночка, начебто легкої поведінки, від якої шириться запах немитости та задавненої сечі. Він дивиться коротким поглядом на неї і розуміє, що не просто не може, він її не хоче, і якщо така ситуація триватиме ще трохи, його від тих запахів просто знудить. Тому відвів голову і сидить, не в силах набрати в груди чистого повітря і прогнати її від себе. (За кадром тележурналіст робить власну інтерпретацію тієї сцени).

Потрапляю в знайомий мені офіс на співбесіду. З резюме та розмови зі мною дізнаються, що свого часу робив одній авторці збірку віршів, яку вони підтримали власним коштом. Так, як штат працівників змінився, і вони мене особисто не знають, аби детальніше відати про саму книгу та успішність її видання, довелось підняти свої архіви. Директорка дала секретарці завдання проаналізувати наявність інформації з приводу цього видання. За деякий проміжок часу озвучується пропозиція: видати їм ще одну книгу. Питає: чи я знаю які мають бути зміни в тексті за сучасним правописом? Перепитую: "проєкт" замість "проект"? Отримую схвальну думку. Але, після перегляду наявного архіву, робляться ще додаткові побажання. Від початку показують медійний огляд згаданої збірки. Так, наче для власного архіву все, що замовляється на стороні, обробляється незалежною експертизою і робиться з того комп'ютеризоване відео. Конкретніше: мені на екрані показується огляд виданої збірки. Наявні огріхи під час верстки, пару одруківок. Деякі з них представляли в кінці одного рядка інший кегель, або ж відсутність на кількох словах, по відношенню до всього вірша, жирність. У підсумку озвучується прохання не допустити такого в наступному виданні. Тепер я продовжую з ними спілкуватися не в їхньому офісі, а в міському тролейбусі. Ще трохи і маю сходити. Тому намагаюсь пояснити певні огріхи з технічної сторони. Про те, що з автором вичитується книжка декілька разів, перш ніж піде в друк. У порівнянні з конкурентами на ринку, які в своєму штаті мають і коректорів, і редакторів, і ще бозна-які філологічні одиниці, які так само вичитують книги, помилки трапляються у нас рівнозначно. Мої слова підтверджує один знайомий автор Ю.М., який видавав у них не одну збірку. Десь тут вже бачу, що мені пора сходити, водій вже зачиняє двері, перепрошую і сходжу на вул. Олега Ольжича. 0445'

Сон 081218 "Початок довгої дороги" + тлумачення

Сідаю в автобус. Я готувався до цього дня доволі довго, адже дорога має бути довга і це не останній транспорт, яким їду. Заходили нові люди, пересідав з одного місця на інше, перекладав якісь клунки.
Сон повторився у видозміненій формі.
▪тлум☆чення▪
Повнота опису та деталізація: 50%
Настрій: світлий
Час і простір: день, автобус
Прагнення та емоції: цілеспрямованість (дорога), підготуватися (посадка), нічого не забути (торби)
Асоціації: схожість із недавніми снами про поїздку в тролейбусі
Ототожнення: відсутнє
Повтори: пересадка з місця на місце, з транспорта на транспорт
Висновок: очікування і емоційне програвання дорожнього настрою можливого в майбутньому.

Сон 031218 "Тролейбусна з/х-у(п/ст)инка"

Їду з дружиною в тролейбусі від автовокзалу в центр міста, стоїмо біля вікна, біля неї подруга, з якою вона про щось спорадично говорить. Я опускаю руку з верхнього поручня на нижній і частково натрапляю на жінчину руку. Одразу відвожу в сторону, аби нормально себе тримати під час руху. Ситуація миттєва. Дивлюсь уважніше, а то була рука її подруги, яка, хоч і стояла за нею, але мало не всією нею "лежала" на перилі. Тому вийшла така дивна "сценка", яку, скоріш за все, тільки я й відрефлектував. Тепер та подруга, яка не асоціюється в мене з жодною знайомою людиною, пробує сама, "невимушено", зачепити мене за руку. Я вбачаю у тому її нездоровий до мене інтерес і всім видом даю зрозуміти, що вона мені не цікава. Прихиляюсь ближче до вікна і дивлюсь у вікно. Але вона виявилась "впертою": перейшла з лівої сторони від дружини на праву, аби стати ближче до мене, розташувавшись за моєю спиною. Такого нахабства я не очікував: що за стурбована особа? (Зміна кадрів). Я їду з дружиною в зворотньому напрямку: від міста до автовокзалу. Ми вдвох. На під'їзді помічаю за вікном будинок з пошкодженим фундаментом в основі кількох сполучених колон у формі арочної конструкції. (В реальному такого будинку не існує). Зупиняється тролейбус. Треба сходити. Люди зійшли, дружина ще не встала до виходу - сидить. Дивлюсь на підлогу і бачу свого носовичка, якого начебто згубив минулого разу, як їхали в місто. Піднімаю і виникає відчуття, що він не мій: схожий, але не мій. Кажу дружині, що пора виходити, тролейбус стоїть, а ми ще не зійшли. Біля дверей помічаю, що вихід перегородив якийсь бортовий транспортний засіб, але з усього всього перешкодою був борт, який треба було переступити, аби зійти на асфальт. Сходжу, подаю руку дружині. Тепер ми разом, поза тролейбусом. Цікаво, що зупинка, від якої ми від'їхали і зупинка, на якій ми зійшли, були по одну й ту ж сторону дороги, отже, однією й тією ж.

P.S. Слово "носовичок" уві сні фігурувало як "хустинка". Відпочатку, коли записував цей сон, зрозумів, що воно для більшості людей не вичерпується значенням "носовичок", тому довилось змінити одне на друге й переправити всі подальші посилання на нього з жіночого роду на чоловічий. За час-другий зрозумів, наскільки важливим є первинне значення, виражене у формі жіночого роду, адже воно напряму впливає на тлумачення. В образі цієї хустинки могла бути подруга дружини? Щодо зупинок, від якої ми від'їхали і на якій зійшли, то тут також прочитується мовна гра, пов'язана з уживанням слова в однині або множині: зупинка чи зупинки? Разом із тим виникло питання, незалежне від мого сну: люди, які спілкуються невпорядкованою мовою, наприклад, суржиком, чи мають змогу правильно тлумачити свої сни, адже в кожному слові лежить корінь із певною етимологічною прив'язкою не лише до рідної мови, але й до особистісного досвіду набутого від народження?