Сон 151224 "Брак уваги буває різним"

Знаходжусь у роботі на об'єкті, який мені знайомий. (Переконання, що я вже тут був, або повтор роботи з дня на день якби пригадування забутого сну. Нічого буквально знайомого з реальністю, лише асоціації). Замонтовані дві газові установки по обох сторонах водойми. (Уві сні артикулюю для себе як "озеро". З реальности воно нагадує мені копанку на дачі та старий став біля рідної школи). Робота добігає кінця, але до цих газових установок мають бути підключені кабелі, які вже заведені з попереднього тут візиту. (Логіка: для чого газові установки для водойми - не ясно). Для обслуги на віддаленій відстані знаходиться окремо збудована споруда. До щитової від того "озера" заведено багато інших кабелів, які так само ще не підключені. Раптом, наступного дня до нашої незначної бригади доїжджають нові робітники. Як? Скоро й так закінчення об'єкту? Серед нових хлопців помічаю знайомі обличчя. Зокрема в якості простого робітника бачу одного з колишніх своїх директорів, обличчя якого нагадує мені іншого робітника (як і в реалі - корінного таджика з українським паспортом, який майже все життя прожив у Одесі). Я з почуттям бригадира намагаюсь знайти контакт від своєї фірми щодо нових працівників і змін в розкладі праці, але так і не вдається відкрити електронну пошту. Всі працюють настільки автономно, що не виникає питань, а мені так і не вдається з кимось з них поговорити. Шукаю контакт в е-мейл, що писало мені начальство, але не бачу нових сповіщень. Смартфон вкотре підгальмовує. Саму електронну скриньку так і не встигаю відкрити, адже раптом робочий день закінчується і всі службові авто починають роз'їжджаються. Я пригадую, що в мене у дворі залишилась лежати моя робоча сумка. Разом із тим бачу, як моя службова машина, там, де я її паркував так само починає їхати. Як? У мене ж ключі від неї! Підбігаю до неї, а вона в мою сторону і розумію, що це зовсім інший транспорт. Тоді де ж мій транспорт? Навіть ті робітники, яких я забираю? Повертаюсь до сумки. Невже кінець робочого дня? Тепер не по 10 годин, а по вісім? А ще й так темно!?

Хтось каже одному чоловікові, який є поборником екологічного життя: 

- То подивись уважно рекламу, зубна паста складається з пластику!

Для нього це шок. Він про це не знав! Тепер, після таких слів, він ходить із бентегою та фотографує різні упаковки, порівнюючи вміст, вишукуючи певні закономірні його логіці інгредієнти. 

Я подумки, згадуючи ідеологів конспірологічного устрою світу: невже він думає, що разом із пластиком до нашого організму потрапляють мікрочипи? (Уві сні пригадується образ одного політика в Румунії, який несподівано для всіх, завдяки Тік-Ток отримав неймовірну підтримку, без політичної програми, а заангажованими розповідями з конспірологічних теорій).

(Продовження сну якби одного цілого сюжету).

Дружина шукає праску і не може знайти. За логікою подій дедуктивним методом приходимо до висновку, що син забрав її у подорож, аби прасувати штани. Виникає думка: так він же мав свою праску? Невже в подорожі він матиме їх дві? (З реалу правдоподібне лише те, що вчора син поїхав у шкільний табір).

Я з дружиною і з маленькою дитиною в колясці йдемо від моїх батьків у сторону моста на автобусну зупинку, аби далі з пересадкою їхати в гості до моїх двоюрідних братів на Крошню - район міста Житомир. (Є переконання, що з нами був хтось четвертий, жіночої статі, який залишався поряд з дружиною, але уві сні відсутня конкретизація, можливо, стояла поряд, як випадкова особа). (Якщо повернутися до мого реального досвіду з життя, то мав би бути на років 14-18 молодшим). Дружина з коляскою, спокійна, щаслива, а я більш мобільний: подивитися на розклад, когось запитати. Помічаю, що дружина починає нервувати, позираючи на годинник: можемо запізнитися! Заспокоюю, що справа приїзду автобуса в кількох хвилинах. Ось уже і їде! Навіть не один, а два на раз. Цієї є ж миті виникає питання: а на який з них сісти? На кожному своя нумерація? Подумки до себе, я так давно не був у рідному місті, що вже забув маршрути і їх нумерацію на міському транспорті. Кажу дружині, якщо не перший їде прямо, то на другий легше буде пересісти. Сідаю в перший так, наче переконаний, що за мною сіла й дружина (вже про дитину в колясці якби й забув або від початку сну на ній мало акценту). У автобусі запитую то одного, то другого пасажира: чи їде цей автобус на Крошню? Прямої відповіді якось так і не отримую, тому вирішую, що ми зійдемо і пересядемо на інший. По ходу руху через міст від однієї зупинки до другої, зауважую, що моє рідне місто дуже сильно змінилося, і на диво, в кращу сторону: можна оком затриматися на одній з архітектур і не відірватися, як автобус котить далі і вже бачиш наступний архітектурний шедевр. Коли це вже встигли так преобразити місто на краще? Лише в русі автобуса зауважую, як багато в ньому людей. Думаю про дружину і коляску, і лише тепер розумію, що сісти могла б лише вона без коляски, тому залишилась, аби сісти на наступний. Виникають передчуття, наскільки дружина буде на мене зла із-за моєї безтактовности. Схожу за мостом на зупинці і дивлюсь по другу сторону: чи не приїхали? Переходжу дорогу (дивно, адже уві сні навіть не рідрефлексував, що по тій стороні, на якій опинився, це була зворотня сторона дороги. Може тому, що я на неї дивився за вікно?). Шукаю. Так, приїхали. Підходжу і на диво: дружина спокійна та врівноважена, не готова висловити до мене свою образу, що покинув її разом із дитиною. Десь на власних нервах закурюю електронну сигарету. (Ніколи її не курив). Дружина зауважує, що та сигарета є дивною. Починаю придивлятись до неї уважніше і пояснюю, що це такий і є її вигляд: на перший погляд схожа з плойкою, зі шнурком та вилкою, буквально ідентичною на вигляд, як для електричних розеток, але - для куріння. (Схоже, що це переконання з забутого сну, адже сюжет мені доволі знайомий. Разом із тим, що в реалі - не курю але досвід з традиційними мав). Заходжу за ріг якогось кіоску і роблю неймовірно довгу затяжку, що навіть дивуюсь сам собі і пробую повільно випустити з легенів дим, який щось не сильно заструменів, а лише згодом - на сильному видихові (на чому й проснувся). 

Сон 141224 "Низи не хочуть, верхи не можуть"

Маю пригадати та записати години праці за новим графіком. Найгірше пригадується попередній тиждень. Намагаюсь відтворити по днях, що робив кожного дня і мені це не вдається. Починаю комбінувати: запитати інших? знайти фотокопію на смартфоні з поточним графіком? Все не так і все із-за того, що сказали про це лише зараз. В контексті пошуку відповіді чую від колеги, що він вже володіє інформацією, що за об'єкти, на яких ми працюємо, нашій фірмі неоплачені певні суми. І вся причина в тому й полягає, що в нових графіках не вказано що і де саме ми робили, як наслідок: із-за різнородности робіт і об'єктів не змогли виставити фактури на оплату зробленої праці, тим більше, коли це відбувається через фірму-посередника. На всьому цьому тлі так виглядає, що із-за неясности здолу (робітники), ніц не можуть верхи (керівництво). А як підсумок: болить лише мені.

Сон 131112 "Гармонійні, увірвані та недоконані справи"

 Я на робочому місці. Розкладаю інструмент. Міркую, як виконати роботу. Припасовую одні матеріали до других, аби зрозуміти, якою робота буде в результаті. Тепер оглядаю будинок, який вже є власністю фірми (ЕК), в якій колись працював, а сьогодні тут мій останній день праці. З одного відчуття, я на цю фірму нещодавно повернувся, а з іншого - вже покидаю. Спілкуюся з тими, з ким працював. Всі перепитують: як мені на новому місці? А мені вже приємно, що ця фірма не в'яже своїми зобов'язаннями. Але сьогодні особливий день: шеф презентує нове офісне приміщення, а вірніше - цілий будинок. Уже як тиждень тривають певні роботи по переобладнанню приміщень під нові потреби. Як дійсні працівники, ходимо, оглядаємо планування. Роблю для себе висновок: цього разу шеф замовив готовий план: одразу ясно, що де буде, а не так, як із магазином (КЛ). Планування мені подобається. З огляду на велику площу будинку в два поверхи та виокремлені офісні приміщення для працівників, міркую собі: то стільки ще немає робочого персоналу! Повивчавши ще будинок, зрозумів, що це колишній заклад загального харчування для проведення дитячих урочистостей. Рештки малюнків, що ще залишалися на стінах, вказували саме на те. Тепер всі збираємося за святковим столом, грає музика. Трохи погомонівши, помічаю, як двоє бухгалтерів-чоловіків ідуть і починають танцювати якийсь незвичний для мене, але справний танець, більшою мірою схожий на фізкультурну розминку. Але доволі весело та динамічно один з одним. Щоразу головний бухгалтер веде другого. Я коментую, що від цих двох людей залежить існування фірми. Дивлячись, як вони справно танцюють, додаю: але ж як синхронно у них все виходить! З підтекстом: так само чітко пасують один до одного у зведеннях цифр. Чим викликаю приємні усмішки. Тепер повертаюсь додому, аби покупатися. У мене все по плану: йду в лазню, за тим їду на літовище. У мене має бути якийсь виліт (таке переконання). З двох лазнь чомусь вибрав ту, в якій парна виявилась майже холодна. Але ж я вже роздягнутий. Намагаюсь підпалити піч, у який вугілля потухло, лишилося тепло, яке ніяк не створює для парної наліжної пари. Кинув пару чашечок води на каміння і від скромного й тривалого шипіння розчарувався. Треба розпалити наново, а матеріалу - катма. Іду в передлазню, аби набрати дрова та папір. З ними також проблеми. З'явився батько, я ж висловив невдоволення: просив ще тиждень тому, що піду в парну! Поки кажу, стою голий. Отже, фізично неприємно не лише за холодом, але й вимушеністю робити організаційну роботу під час купання. З одного боку піч можна розпалювати з передлазні, з другого її боку - парної. Повертаюсь до останньої та розпалюю, а матеріал якийсь сирий: як починаю брати суху солому, стає схожою на траву, як - папір, так він від лежання у вологій парній уже частково змокрів. 0430'

Сон 030620 "Подальший напрям життя"

На мій день народження починають прибувати гості. (Порушення логіки дат). Ось уже приїхала родина Л. з Ізраїлю. Підходить до мене двоюрідний брат І., разом із ним дв. брат О. (нас трьох об'єднує те, що ми одного віку), але я, зайнятий організаційними питаннями: розумію, що не встиг вчасно покупатися. Питаю в сестри Н.: чи можу піти в лазню під душ? Вона ж: "Заощаджуй гарячу воду, аби батько не сварив!" Разом із тим є потреба набрати відро води, але це можна зробити виключно в лазні. Разом із тим стаю свідком короткої розмови дв. брата І. з його мамою, на тему зароблених грошей, адже нині певний вибір напряму подальшого життя залежить від існуючої роботи, якої суттєво поменшало із-за кризи. Збираючись у лазню, щось дістаю зі своєї наплічної сумки, решту речей повертаю в неї. 0015'
P.S. Присутній зв'язок теми сну зі сном напередодні.

Я у Польщі в компанії знайомих мені людей (таке реконання уві сні). Сидимо десь на вулиці за спільним столом. Виникла потреба поділити на всіх круглу булочку з м'ясом, а немає чим. Я берусь вирішити це питання. Підходжу з нею до вуличного шашличника, бачу у нього на столі великий ніж і кажу польською: "чи міг би він мені розділити булочку", - а він не розуміє. За зовнішнім виглядом: уродженець середньої азії. Розумію, що треба підібрати інші слова: "Покроїти булочку!", - виказуючи бажання характерним жестом рукою. Хоча намір був розділити її на вісім дольок, зрозумів, що, із-за непереконливости її розмірів, реально лише на чотири. Разом із тим певною емоційною реакцією пробує взяти мене на кпини, повторюючи за мною слова і, наче невільно, показуючи її клієнтам зі сусідніх столиків. Навіщо? - питаю себе. Просте ж бажання!

Сон 160919 "Пошук рішень. Приватна публічність"

Дитина поскаржилась мені на шкільне навантаження. З огляду на її сумління, все виглядає печально. Наприклад, лягає спати пізніше за всіх, ще й хотіла б мати вільний час "на своє". Крізь сон я міркую: от взяла б і почала детально фіксувати всі свої навантаження в форматі онлайн, хоча б сторінкою школяра в фейсбук. Наприклад, після навчання пішла в художню школу - дорога ? год, школа ? год, додому - ? год. Їмо - ? год. Фізрозминка - ? год. Сідаємо за уроки - до 00:00 нового дня. Тож треба прочитати твір! Скільки часу має піти на ознайомлення із ним? Отже, засікаємо, читаємо! Фіксуємо. Скільки пройшло?.. Математика, треба розв'язати задачі! Ок!  Проводимо операцію з часом, як попереднього разу... Мета: привернути увагу суспільства до шкілького навантаження школяра. Цікаво, будучи 100% сумлінним, на скільки "вистачить" дорослого в порівнянні з дитиною? Чи не занадто в освіті вимог, коли на "своє" обмаль часу?

Дивлюсь якусь пізнавальну передачу, де на початку журналіст задається питанням, а потім шукає його вирішення. Звісно, все вже давно відомо, але ще так детально не розкрито для широких мас. Серед подібних історій йде оповідь про те, як у літаку пасажири не мають вільного простору для "усамітнення". Але на цю проблему пропонується рішення. Як приклад, йде картинка, як чоловік сидить у кутку на унітазі з певним підвищенням, прямо-таки в салоні. Напроти нього - боковим рядом - пасажири, по декілька разом (дещо традиційно), лише ця людина має досить простору, відкритого (!) до інших. Публічно? Не страшно! Люди це сприймають звично, хоча, аби не бентежити, закрили очі та відвернули голови: не помічають нічого. Всеж-таки: приватність!