Сон 040426 "Музей літератури"

Зорганізовую музей "з нуля". Поки без експозицій. Берусь його наповнювати...

Приходить чоловік, якому робив відео. Разом із ним ще раз переглядаю вміст. Висловлює здивування, як все це гарно в мене вийшло. Конкретика сюжетів дотичить також організації музею. (Тут логіка подій пришвидшується: не помічаю, коли музей набув виставочного вигляду. Ніби так, що перегляд згаданого відео трансформувався в реальність, таку що визнаємо під час сну). Приходять жіночки, починають оглядати експозицію. Маю переконання, зі здивуванеям до себе: я ж лише готував літературну частину, що буде представлена книжками? Деякі з них - по одному примірнику. (Тут накладається мій досвід видавничої справи). Деякі книжки навіть являють раритет, адже залишились по одному примірнику і не сказати скільки коштують. Поки ходять і роздивляються, виникає побоювання, а раптом хтось таку купить? Тепер, але до пори, я перейнятий не так виставкою, як своїм текстом, який редагую. Це нібито якийсь сценарій з діалогами, що свідомо мають "посипану логіку": слова не відображають зміст. Працюючи над цим текстом, приходять дві філософські думки, які записую окремо. Друга з них така, якби суголосся з тією, що записав напередодні ("Люди воюють за переконання в словах. Саме за ті слова, яких більше. От тварини їх не знають, отже, й не вміють вбивати один одного.

03.04.26"): "Спочатку люди придумали слова, як новітню технологію комунікації, що з часом була використана для пропаганди, аби підкоряти та вбивати. До чого призведуть ШІ-технології в майбутньому, про це тільки можна лише поціпеніти. Отже, сучасні літератори реагують завбачливо, коли пишуть текст без буквальної логіки, аби словом не зашкодити, аби слово не набуло рис однозначности та пропаганди". Тепер сюжет доповнюється: по центру найбільшого приміщення музею стіл із п'ятьма порціями різних видів пельменів, виготовлених власноручно мною. Присутні запрошуються на неформальну урочистість.

Burgh-Haamstede, Національний парк Oosterschelde, Zeeland, Нідерланди

Сон 070725 "Іншою стороною"

З'являється шеф, який пробує в мене дізнатися: що я встиг за сьогодні? (Образ керівника узагалі не відповідний до реалій, але на когось схожий з минулого). Тепер лечу через різні приміщення. (Такі ж повороти, як і на об'єкті, на якому зараз працюю). Раптом згадую, що можна потрапити до виходу ближче і якраз тудою, звідки прийшов.

Зареєструвався через інтернет на якийсь культурний захід. (Назва мала довгу назву, яку не запам'ятав, хоча доволі оригінальна). Приїхав своїм автом до місця призначення. (Якби обласна бібліотека - спогад з минулого). Запаркувася справа від входу. (Колись у тому місці давним-давно проводили презентацію). Заходжу до закладу. Одразу бачу іншу презентацію, на якій помічаю С.Васильчука і В.Демчук. (Колись їм давно видавав книжки). Бачу їх крізь прозоре скло, за яким відбувається той захід. Пробую побачити інші знайомі обличчя. Щось у тих людях видається вгадуване, але без конкретики. Вітаюсь із ними помахом руки та прямую далі на своє зібрання. В руках тримаю якусь книжку і звужену упаковку, можливо, цукерок. Хтось до мене підходить і відволікає якимось питанням. Аби щось допомогти, кладу книжку та упаковку на перше ліпше місце і... просинаюсь.

Сон 040325 "Внутрішня «служба розвідки»"

Робота біля конвеєрів (враження з реалу). (Традиційна малозмістовна інерція по праці).

У продажу з'явився захист від шкідників, що заводяться в крупах. Дивлюсь уважніше на товар, а це - тонка фольга. Одразу пригадую, як про цей метод розповідав колега, згадуючи свою бабцю, і називаючи його "народним". Одразу уві сні виникає думка: тепер і це комерціоналізували!

(Цікаве спостереження, яке варто дослідити: з'являється образ, який оживляє спогад і акурат у форматі правильної теми. Так, наче незалежні образи "вимацують" ґрунт особисто актуального. Це не просто "робота генератора" мимовільних асоціацій, а конкретна "служба розвідки", яка шпіонить у нашому внутрішньому світі).

Наче в мене день народження. Давня знайома О.Ю., колишня колега моєї дружини, принесла мені в якості подарунка серію книжок із вивчення англійської мови. Гортаю сторінки, бачу тексти гарно ілюстровані малюнками, але без тлумачення. В комплекті - CD-диск.

Дружина каже, що це найкраще, що знадобиться їй у праці. Я ж дивуюсь: "Ти ж не читаєш англійську?" (Фаховий предмет викладання - німецька мова). Тепер із цими книжками я з дружиною опиняюсь біля "Глобала", на центральній вулиці рідного міста. Так, наче стоїмо з тим біля ятки, де в асортименті продажу також лежать і ті книжки. Але тут "ятка" (уві сні) сприймається не як торгова точка, а місце знайомства з послугами, які ми пропонуємо, зокрема, вивчення іноземних мов.

Наче продовження мого дня народження. Йду купатися до лазні. По виходу з неї бачу дружину з її подругою (можливо, та сама - колишня колега). Дружина, дивлячись на мене, недоречно жартує так, якби не для мене, що "я такий покупаний, що сьогодні буде неймовірний секс". Без моєї відповіді (що тут коментувати?): подумки постає аналітика цієї фрази, де в підсумку себе запитую: "Чому жінки перед кимось поводять себе інакше, аніж перед своїми чоловіками?"

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 150324 "Атракціон: "Підозри справджуються!""

Колега О.Ч. навчається і в той же час працює бригадиром. Вчитель дав йому домашнє завдання описати сон, пов'язаний з роботою. Якби я у його сні бачу цей сюжет і заразом беру участь у подіях. 

Разом із ним і ще групою людей їдемо якимось пасажирським трактором. Трактор не так довгий, як широкий, за рахунок якихось сільськогосподарських елементів попереду нього. За кермом сидить якийсь незнайомий мені хлопець і спрямовує нас всіх на вузький місток, який проходить уздовж невеликого ставу або ж болітця. Одразу стає зрозумілим, що ідея проїхати - гибла, але довіряємо впевненості та рішучості керуючого. Проїжджаємо кілька метрів вже по містку і розуміння починає бути очевидним (повтор), що трактор, як не пішов рівно, а дав крен на праву сторону, так уже й не вирівняється. Водій також це розуміє і якось дивовижно встигає вистрибнути на берег. За кермо хапається бригадир. Ми їдемо далі, хоча на швидкості не зникає надія, що можна проскочити за рахунок неї. Але разочаровуємося остаточно і успішно з транспортом падаємо у воду. Мені вдається не шукати ногами дно, яке, запідозрив, мало би бути ілистим, а до десятка метрів проплисти й опинитися на березі. Бригадир пробує пройтись по дну, але, як я підозрював, йому це не вдається, а далі робить, як я. За решту дорослих людей сильно не переймаюсь - вилізли з води хто як. У голові прокручую сценарій нашої поїздки і пригадується кінохроніка другої світової війни, як танкам дивовижним чином вдавалось проїжджати якісь схили, не перекинутися і не скотитися з них, а нам цього не вдалося - на тракторі.. Разом із цією кінохронікою тепер вдивляюсь у новий сюжет історичного чорно-білого фільму, де показують якесь занадто велике і рухливе устаткування, яке одразу й не розумію, що це? Спочатку подумалось, що завод, бо діяли три елементи, що переміщались паралельно одна до одної, як поршневий механізм, а заразом утворювали коло. Дивлюсь уважніше, а в тому механізмі бігають люди, вдивляюсь все ближче, або ж камера наближається, що ліпше фокусується у погляді процес - це такий собі дивний дерев'яний атракціон, зроблений колом, що рухається, як описав вище, мало не як промисловий об'єкт, але не на одному місці, а по колу, якби по краю сцени за формою амфітеатру. Вдивляюсь ще уважніше: зима, люди в шубах, давня хроніка подій, учасники бігають від одного рухомого елемента до іншого так, аби не сидіти на одному місці. І весь цей рух для того, аби вони не зупинялися і не врешті-решт не попадали, хоча бігати доводиться по похиленій поверхні (асоціація з подіями на тракторі). Подумалось: стрьомні тоді були атракціони, добре, що зараз таких немає! (Гумор такого сну в тому, що поїздка трактором не сприймалась, як атракціон).

Сон 130324 денний (15 хв) 

Складаю зошит або ж книжку. За палітурку беру скло, яке оформляю в паспарту. Хоча починаю з трьох однакових розмірів, монтую звично - з двох сторін.

Сон 130320 "Пухнасті емоції"

Довгоочікувана зустріч трьох батьків із синами. Звернув увагу, що татусі були з вусами. Один син також з ними. Подумки: цікаво, чий? Навіть комусь зауважив, що вони однаково красиво підстрижені. Глядачів цікавить реакція: як то сини прийдуть і як виглядатиме побачення? Насправді, все було доволі просто, трохи незвично, але без зайвих емоцій. 

Якісь два чоловіки вирішили постріляти з дивних рушниць доволі малого розміру, більше схожих на трубки розміром по 30 см. Стояли в чужій для них кімнаті і влучали в зачинені ізсередини двері. Я такому лише подивувався. Тепер між собою спілкуються дві жіночки на тему: де краще постріляти? Одна каже, що знає будинок. Перепитує у мене чи я його пригадую? Каже, що там ще збереглась з радянських часів мозаїка. Навіть спробувала пригадати частково збережений напис, але смішно прочитуваний, щось на зразок: "Нехай Бог береже царя". Половина її обсипалась, але, як на неї, якраз це є чудове для стрільбищ місце. (Асоціація цього дому з реальністю має ще одну символіку: в цьому домі знаходився гастроном, під назвою "Московський").

Знаходжусь в якомусь музеї-садибі. Велика, простора територія з меморіальним будинком, виходом в сад і водоймою. На якомусь етапі я прочищаю зливні бетоновані ринви для дощової води, яка ніяк не може знайти вихід, але врешті мені це вдається. Десь у той час до мене підходить директорка музею і у неї зістрибує з рук і опиняється у водоймі пухнаста біла мишка. Я перепитую: чи добре то для неї? Порадила звідти її забрати. Я ж пролітаючи над водою, поміж красивих рослин і водяних лілій виловив мишку назад із води. Хоча, оцінивши, що їй сподобалося пливти, зронив у воду ще раз. Остаточно підібравши, вийшов на берег. Як виявилось, від перебування у воді змерзла і почала труситися. Міркую: треба віддати і порадити добре просушити теплим феном. Зайшла розмова за якісь публікації, архіви та документи. Поміж розмови директорка похвалилась, що саме в їхньому музеї зберігся пакт Молотова-Ріббентропа.
P.S. Цікаво, що пухнасті тварини сняться кілька ночей підряд: цуцик, кіт, мишка.

Фрагмент пов'язаний із дружиною. Стою доволі близько до її обличчя. Вона ж відхиляє його убік. Я цілую в шию.

Приношу до Г.К. (Г.М.). свіжовидану збірку її поезій.
0450'