Сон 081219 "Prosto вперед"

Події відбуваються в Польщі. Якийсь німець коментує, що тут хороші дороги. Я ж кажу, що в Польщі, на зразок цієї, дороги стали кращими віднедавна. Один поляк, що стояв поряд, підтвердив мої слова.

Охайно зроблений магазин, незнайомий мені раніше. Зі зворотнього боку мешкає один з його господарів. Дівчинка, років восьми, проситься в туалет. Господар каже, що може зайти до нього додому, для цього має обійти будинок і, обравши з трьох середні двері, далі йти "prosto". Дівчинка побігла. Не знаю, чи почула останні слова. Я ж голосно повторюю: просто! Потім сам обходжу дім, аби побачити той вхід. Звернув увагу, що на відміну від красивого фасаду, за яким знаходився магазин, і вабило клієнтів своєю охайністю, з тилу, помешкання господаря мало доволі скромний вигляд.

Запрошений у якийсь дім зробити за годину певний ремонт якоїсь апаратури, більше схожий на перевірку дивних аудіо-, відеодисків. Міркую собі, що впораюсь за пів години. По ходу роботи дивлюсь на годинник. Якийсь хлопець запрошений організувати тут музику. Кажу, що не треба ждати, а нехай вмикає вже зараз. Бачу, як програє вінілова платівка, незвично збільшеного розміру за традиційні. Починає грати доволі цікава мелодія. Як виявилось, таких записів у нього багато. Мешканці дому та їхні гості знаходяться в сусідній кімнаті й стараються мені не заважати. Дивлюсь на годинник: вже минуло 20 хвилин... Відзначаю, що час за роботою летить швидко. Якась родичка передала для цієї ж родини торбу з гостинцями. У мою роботу входить також її розпакувати. Починаю виймати якийсь посуд, обережно загорнутий в папір. Перше, що найбільше здивувало, так це якась порцелянова ваза, лакована в темнокоричневий колір, з ручкою і великим носиком, який розташовувався на ній не до гори, а рівно вперед, ще й будучи незвично задовгим. Останні дві тарілки виявились якісь уживані й надщерблені. За ними в торбі виявив різноманітну домашню їжу, що від ваги посуду й, видно, дороги, стала ущільненою одна до одної. Серед всього були кілька видів м'яса, солоні огірки... Зву господарку, аби підійшла й оцінила стан посуду й допомогла розкласти їжу, адже пальці вже почали вимащуватися жиром від м'ясних печив. Вирішив прокоментувати, що подібний асортимент гостинця нагадує передачі від моєї тещі. 0415'

Сон 291119 "Сюрреалізм у гіпсі"

Довга дорога додому після закордонної поїздки, тепер уже в Україні. Наближаюсь до рідного міста, крізь вікно автобуса впізнаю знайому архітектуру (в реальности такої немає). Керівник нашої поїздки запрошує до свого офісу. Схоже так, що я вже йду до себе додому, але виходить, що рухаюсь зовсім іншим напрямком: не по горизонталі доріг, а попід якісь металеві конструкції. Віддаляюсь від більшости людей. Хтось іде за мною, видно, що ті, які живуть недалеко від мене... В результаті опиняюсь ув офісі згаданого керівника. Вибачається, що приміщення, в яких розміщено його офіс, ще не доведені до кінцевого ремонту. Але тут мені стає цікаво: на робочих столах стоїть бутафорія офісного приладдя, виконана в грубих мазках білого гіпсу, висить нефункціональне гіпсове дзеркало, помічаю всілякі інші деталі. (Якийсь білосніжний сюрреалізм! У реальному житті це назвали б перформансом.) Керівник запрошує ближче до свого столу. Цієї миті в його манерах спілкування та інтонаціях помічаю певну "єврейкуватість". Починає робити з кожним із нас поіменні записи. Просить підійти й мене, я, як і всі, називаю своє ім'я і прізвище, але виходить так, що несвідомо перемішую його з ім'ям мого сина, лишаючи по-батькові. Ловлю себе на сказаній хибі, пробую виправити, але називаю подібну комбінацію з ім'я та прізвища, але з новою видозміною. Врешті кажу, що правильно буде подивитися в мій документ. А він й питає: "А до якого району міста ви належите?". З метою: аби в державній установі взяти копію мого свідоцтва про народження. Це при тому, що уявляю його не старого, а нового зразка. Відповідаю: "Корольовського". На що він по-своєму радіє й каже до всіх: "Знайте, це найкращий район міста!" - оголюючи при цьому всю свою єврейську натуру, в щирість якої не хочеться й вірити. 0150'

Я на роботі. Австрієць дав мені завдання зробити конструкцію. Як виявилось: не вистачило певної довжини трубки. На виконання завдання визначив стислі строки. Так, як почав робити при ньому, він побачив певну нестачу матеріалу і попросив оперативно її підібрати + аби це не вплинуло на зменшення міцности конструкції. Пішов підбирати матеріали. Тим часом проходить мимо і просить ще раз не затягувати процес, а зробити оперативно, з напутніми словами: "Перекажи іншим!" 0500'