Сон 200225 "Загроза творчим намірам"

Я якби по-родинному в когось в гостях. Хазяїн однієї господи під вечір любить відвідувати своїх сусідів, виключно для чоловічих бесід, до яких долучаються інші чоловіки - господарі найближчих садиб. Одного дня вирішує навести лад у себе на подвір'ї, а заодно і в одного з сусідів. Так звучала офіційна версія. Дає мені невелике завдання розчистити від сторонніх предметів місце на своєму подвір'ї. За розвитком подій розумію, що так вирішили зробити на кількох подвір'ях одночасно (як наслідок тихої чоловічої змови), зокрема підготувати місця для виноградників, аби в майбутньому лоза плелась так, аби творила арки. Того вечора в багатьох вийшов плодовитий день, зокрема у жінок - день стрижок. Тепер вечір. Стою з кимось на подвір'ї і раптом бачу в темно-синьому небі ракету з яскравим хвостом, яка спочатку летить спокійно, потім розганяється, робить поворот і різко падає до землі... (Пізніше припустив, що швидкість залежала більш від куту мого споглядання за траєкторією польоту). Долі секунд. Одразу розумію, що це атака на місто. (Уві сні артикулюю назву, хоча нічого спільного з реальністю). У всіх очікуване відчуття вибуху... От-от... А насправді - ракета з шумом падає в озеро. Навіть виникло смішне "бульк", на відміну очікуваного "бабах". Виникли припущення: може росіяни цілилися в міст?.. та однозначно - в центр міста... Ті, хто сиділи вдома і стригся - навіть не відчули цієї події. Молоді та ініціативні вирішили одразу піти в місто та подивитися на місце падіння. Виявилось, що ракета впала навпроти великої зупинки, а на озері (раптом виявилось, що уві сні зима) залишила пробиту в льоді лунку характерного круглого розміру з крильцями.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 200924 "Пошкоджена поверхня"

Колега-водій (конкретика відсутня) ставить машину на парковку. Разом із тим присутня якась логіка шахового розташування з прив'язкою до паркувальних місць. Виявляє ззовні виражені несправності в машині, які направляє. Згодом переставляє авто на протилежний бік тієї ж парковки і знову виявляє несправності, але дзеркальні до тієї, що мав. (Дивна логіка подій, але уві сні по-своєму зрозуміла. Разом із тим можна впевнено знайти знайомий образ з реалу, який уявив собі, слухаючи історії свого колеги, зокрема, як цигани розібрали наполовину живе авто, а перед сном я про це залишив спогад у нотатнику).

Ремонт телевізора у клієнта на дому. Зокрема проблема з платою. Неодноразово (кілька снів підряд) ремонтував цю плату, шукаючи, як мінімум коротке замикання між доріжками. Нарешті цього разу начебто знайшов, залишилось перевірити в роботі. (Знову-таки певна асоціація з реалу, коли я з колегою продзвонювали кабель на випадкове замикання після різу "болгаркою").

Піднімаюсь на другий поверх адміністративного будинку, а там виходжу назовні, де потрапляю у парк (певне переконання уві сні, що це саме той парк, яким я можу дійти батьківського додому, так у дитинстві та підлітковому віці ходив зі школи). Вирішую зрізати дорогу, а там якби пагорб, з якого сходжу додолу. (Цей образ починає поступово відрізнятися від згаданого парку - разом з ландшафтом змінюється рослинність). Тепер по тій уявній стежці, яку обрав, бачу неподалік дівчину, яка йде трохи осторонь і попереду, а перед ногами з'являється вода поміж трави, якби після сильної зливи. Ще трохи і бачу велику гільзу від снаряда, що застрягла в землі, а кинувши погляд уперед - рештки літака. Наблизившись до якого я наче вирівнявся з тією дівчиною, що йшла попереду. На якесь, наче від мене, питання коментує, що він давно так стоїть (носом закритий у землю, подібно, як і побачену перед ним ракету - повтори!) і його не розбирають на сувеніри. (Тут знову може пригадатися розказана історія з реалу про циган, коротко описана напочатку).

Складання та налаштування виробничої лінії. (Майже те саме, що й у реалі).

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 270123 "Потужна ракета"

Працюю на заводі у польському місті Домброва Ґурніча (в реалі: працював менше місяця наприкінці минулого року). Раптом на територію того заводу прилітає потужна ракета та вибухає. За якусь секунду бачу цей вибух, шарпаюсь за якийсь край рогу, аби сховатися. Відчуваю сильний удар звукової хвилі, якесь гостре відчуття з правої частини тіла... Тепер я в іншому місці, чую, читаю та оцінюю ситуацію, що трапилась: серйозний політичний та військовий інцидент, росія випустила ракету по Польщі. Так трапилось, що саме по тому місту і поряд того місця, де я став тому учасником і свідком.

Сон 011121 "Надзвичайні події"

Є свідком будівництва якогось громадного розважального центру у вигляді хмарочосу. Все відбувається, як у кіно. Час від часу дивлюсь на події або зі сторони, або очима головного героя. Ось уже завершальні етапи. Багато ігрових кімнат оформлені в незвичному для мене стилі: стіни обшиті тканинами. Ось зараз знаходжусь у подібній з таких, вся в червоних кольорах. Тканина, за задумом, висить вільно і рухається силою прихованого вітру, створюючи змінність образів, які доповнюються характерною музикою. Така зала завершується заглибленням у вигляді прихованої сцени. Я ж пам'ятаю, як тут ми заносили певне обладнання, коли ще все будувалось, і воно знаходиться прямо-таки за незвичними для мене рухливими кулісами. Тепер я покидаю цю залу і опиняюсь десь на свіжому повітрі. За логікою подій - на даху, який облаштований так само в рекреаційну зону. Всюди багато відвідувачів. Час від часу головний герой допускається банальних, але великих за значенням помилок, які роблять сюжет трагікомедійним. (Настрій присутній весь час, аж до певної пори). Ось його просить начальник зробити банальну робочу справу, пов'язану з інструментами, а він допускається якоїсь примітивної помилки, яка торкається справної роботи одного з нових обладнань. Навіть розуміє, що зроблене не залишиться без наслідків. Тепер він дивиться на небо, з іншої сторони - я (кінематографічно) його очима, а там летить громадна балістична ракета. Чомусь видається вона мені знайомою, навіть емблема та пару написів. Головне, що виразно на емблемі виділяється число "7", а виглядає так наче число із буквами, які мають складати гру слова. Щось на зразок "7-рі" (в реалі існує подібна упаковка, до чого? - не пригадаю). Шеф від видимої сторони того, що я роблю, сповнений радости. Видно, у нього такий сьогодні особливий день! Він знає, що сьогодні за кулісами тієї червоної зали має задіяти нове розважальне обладнання. Раптом для себе бачу (очима героя), що та громадна ракета поволі спустившись до цього розважального хмарочосу, так само спокійно влітає в згадану залу і занурюється вглиб сцени. Я ж, відчуваючи щось недобре, поспіхом сідаю в ліфт, в якому опиняється згаданий шеф, вкотре щасливий від розвитку усіх сьогоднішніх подій, і ми "летимо" додолу. Разом із тим знаю, що під час надзвичайних подій користуватися ліфтом небезпечно. На якомусь етапі виникає відчуття, як будинок починає поволі нахилятися... Шеф перебирає якісь свої дрібні інструменти, які більше нагадують манікюрний набір і не зауважує на зовнішніх змінах. Розумію, що на верхньому поверсі щось уже відбулось кардинальне, але нижче це ще не так відчутно... 0410'

Їду на місці водія якимось доволі старим автобусом. Везу людей. Раптом на панелі швидкостей, наче на сучасному моніторі, пролітають кругові іскри. В той же час чую, як щось недобре відбувається з роботою мотора. Вирішую стати десь на зупинку і спробувати запустити мотор наново. Як тільки став, так і не зміг вже зрушити з місця. Ще на місці водія чути, як під капотом тре та іскрить якийсь маховик, у чому мені важко розібратися (уві сні своя логіка, закрема в даному випадку, технічної сторони транспорту).

P.S. Напередодні, виїжджаючи з роботи, намертво заглох дизельний легковик. Так, що довелось ще з ним помучитись, аби запаркувати його в доброму місці, взяти новий транспорт, розвезти колег та приїхати пізно додому.

0715'

Сон 020820 "За ваше здоров'я!"

Фрагмент: Ракета.

Я в якомусь барі, в якому клієнтури: немає де яблуку впасти. В іншому місці аналогічний бар і його вирішили переобладнати під інший заклад. Винесли всі речі, а виявиявилось, що на стінах є малюнки і натяки на те, що тут колись був дитячий садочок. Виходжу на балкон, щоб зняти зі стіни залізну баночку, а там (на стіні) намальовані дві блакитні хмаринки в білий горошок із зайчиками по середині. Я міркую собі: дивно, заклад називався "Бедрик", а тут зайчики. Тепер я отримую завдання спустилися під воду і виявити: чи немає на трубі, вцементованій до стіни, вапняного осаду. Спускаюсь метр-другий... десять... - коментую, що не виявляю. Начальник дивується і висловлює по ходу свої міркування (телепатично?). Тепер помічаю на тій трубі незначні шерехаті нарости, які варто буде згодом зчистити. Все це відчуваю на дотик. Спускаючись глибше, подумав: а як я взагалі під водою дихаю? І раптом затримую подих, аби мені вистачило кисню піднятися на поверхню. Спливаю і відчуваю: ще трохи і я того затамування не витримаю. Тепер я сплив і стою перед колегами (таке переконання уві сні). До них і керівника, за моєї відсутности, підійшов ще один начальник, а я тієї миті стою з бокалом, так, наче з ним і піднявся, зачерпнувши воду з самих глибин. Дивиться на мене і піднімає свій бокал, які, як зрозумів, мали тримати усі, зі словами: "За ваше здоров'я!"

Сон 281118 "Політ і хід - нормальні!"

Проходжу з чужою родиною і двома їхніми малими дітьми років п'ять-шість до своїх батьків. Їхній візит організований по рекомендації рідної сестри, аби вони могли щось побачити, відповідно до їхнього зацікавлення. Мати має знати цю родину по церкві. При зустрічі каже: ставлю [варити] картоплю?.. Я кажу, що "піду по торт" (куплю). Пізній вечір. Буквально: лечу в магазин. Відштовхнувся від землі і на висоті 1,5 - 2 м прямую вздовж дороги, оминаючи чорні силуети людей. Політ швидкий. Краще ніж минулого разу! Навіть біля магазину довелось загальмувати, створивши зворотню тягу повітрю. Хтось навіть в польоті привітався зі мною, піднявши догори великий палець👍. (Фрагмент з польотом сниться не вперше). Заходжу в магазин. Підходжу до продавця. Вона питає: "Скільки вам індиків?" Дивуюсь незрозумілій пропозиції. Кажу: "Я знаю, що мені треба!" Купую хліб. Його на прилавках дуже багато. Найбільше чорного. Все акуратно викладено одне біля другого. Купую хліб тостовий і здобний, у формі квіточки. Думаю може два здобних? А вони гарні, рум'яні, пахнючі, як у дитинстві! Але беру один. 0135'

Сусідів, яких знаю, як таких, які спілкуються російською, чую, як стараються говорити між собою по-українськи.

Свіжозбудований дім. Багато світлого: стіни з світложовтим відтінком, у вікнах сонце. Присутня легка недоприбраність у вигляді запилюженості і недомитості по введенню в експлуатацію всієї споруди. Є робочий ліфт, але чомусь ним не користуються. У тому будинку працює прибиральницею коридорів, міжкліткових площадок і сходинок круглолица молода дівчина, з певними вилицюватими рисами в обличчі. Я ходжу між поверхами по сходах, недоубезпечених перилами та перегородками. Зважаю, що на одній з них можна звалитися: має менший відступ для ноги від решти їй подібних. Тим більш: немає за що раптом втриматися, коли ступати на неї. Тому доводиться підтримувати себе дотягуванням за доступні стіни. По них зносять інваліда на колясці й спиняються перед дилемою: що робити далі? Виявляється, що останніх з п'ять сходинок першого поверху немає взагалі (відгори-донизу - наприкінці кінця). Людина з обмеженими можливостями починає нервувати і від того плаче. Я заспокоюю його батьків. Вони кудись ідуть. Пропоную йому спустити його в певний спосіб, так, що все буде добре. Кажу як. Думаю взяти коляску пасками, як хтось прийде, але справляюсь своїми силами. Отже, на той момент, коли прийшли його батьки, він уже був унизу - на рівному.
На кожному поверсі при повороті сходами є по два туалети. Хтось, як "сюрприз", залишив своє перебування в ньому на самому останньому поверсі, де людей сходить найбільше. Це розповідаю тій дівчині, яка прибирає той будинок, зокрема, як виявилось й ті туалети.
Зупинка маршрутки в центрі рідного міста, майже на розі бордового будинку. Знову спілкуюсь із цією дівчиною в товаристві якогось друга. Відчуваю себе в юнацькому віці, хлопцем, який проявляє інтерес до дівчат і не розуміє їхні наміри, але розуміє, що пора прийняти остаточне рішення у виборі супутниці життя, але цієї миті я про це ще так не думав. До останнього проявляв інтерес до дівчини, в якій почав розчаровуватися (забутий фрагмент сну, зокрема, його початок). Біля нас проходить та ("колишня") дівчина, яка проявляла до мене інтерес, але я в тому мав сумнів і не відповідав щирою взаємністю. Порухом виказує до мене грайливий і безпідставний жест, торкаючись моєї руки. Закцентувавши на ній увагу, не звернув, що стояла вона в парі з хлопцем під руку. Подивившись на її супутника, зрозумів, яка вона мені далека. Її супутник вищий за неї, худорлявий, належить до так званих "арійських" типів, але з рисами дистрофії.
Ловлю себе на тому, що мені цікава інша: дівчина, яка завжди поряд: "в горі і радості".
...Я з дівчиною, що зі "світлого будинку зі сходинками", стою біля автозаправки, на промисловій вулиці рідного міста. Дивлюсь у небо, а там летить на нас із незначною швидкістю велика ракета, щось середнє з дирижаблем. Цієї миті пригадується "давня" гра двух слів, ще від початку [забутого] сну: ліжко металістів, де друге слово якось пов'язане з однойменною назвою вулиці.

Сон 020818 "Парадокс дуальності"

Сиджу на кухні в сім'ї, яка виробляє туалетний папір з тютюну. Показали який він має вигляд: білого кольору, багатошаровий, з перфорацією для відривання - не відрізниш від аналогів. Роздрібнювач сировини такий, як шафа розміром з холодильник. Розповіли процес виробництва, навіть візуально його уявив. Дивлюсь, що структура паперу волокниста, отже, можливо робиться, як солодка вата, а потім пресується в тонкі шари. Тому й питаю: а в процесі виробництва сировина плавиться? Син каже так, а мати ні. Син встає і виходить з кимось із кімнати. 0309'

Хтось говорить, що зараз багато трагедій з ракетами, хтось інший: скоро всі будемо літати в космос. Тіло перед польотом видозмінюється, набуває іншої якості. 0320'

Пускають заряд в корабель, разом із ним капсулу, якщо заряд сприяє покращенню його роботи, то капсула - навпаки. 0338'

Проходив співбесіду на Коростенський фарфоровий завод. Нас черверо. Як прийшли, на лавках понад вікнами сиділи молоді люди. Співбесіда тут же пройшла за пару хвилин, нічого конкретного. Питання про життя і не більше. Відходжу в сторону і дивлюсь на річку, а по ній пливуть острови, на яких поламані дерева, потрощене галуззя, трохи трави. Дивуюсь і не вірю, що острови дійсно пливуть, потім когось кличу і показую. Десь кажу, що це не співбесіда. Іду пити молоко. Хтось каже що упаковка така, як у дівчини, отже, її молоко. Я жартую: аякже, зараз шуршатиме пакетиком! Розвертаюсь і йду до дверей. Пробую те ж молоко, а воно вже згусло. 0502'

Чекаю біля лазні батька, як він помиється, аби увійти до неї самому. При вході лежить годинник, із якого працює радіо, яке він забув, як виходив.