Сон 060724 "Реальність уві сні"

Приснився якийсь сон, який вирішив посеред ночі записати, але, відчувши в тілі денну втому, перекинувся на другий бік, аби осмислити його, після чого й наважитися на пробудження. В результаті наснився повтор. Тепер можна! Зібрався з волею і врешті просинаюсь... Та раптом відзначаю, що сплю не на тому боці, на якому мав переконання прокинутися. Дивне відчуття. Отже, побачив якби сон уві сні, або ж сон з уявним пробудженням. Незнайомий мені досвід. Хоча було неодноразово, що сни записував уві сні, якби в реалі, але на ранок - жодного рядка. (Повторення із записом). 

Ці враження записав зранку.

Щось подібне, на межі усвідомлення себе в реалі. Наснилося, що вирішив сходити в туалет. Таке часто трапляється уві сні, коли фізіологія дає сигнали і це бажання відображається в тематичних сюжетах. (Такі нецікаві сни, як правило, не записую). В результаті, коли проснувся, усвідомив, що в реалі такого бажання не мав. Сюжет полягав у тому, що був у якомусь незнайомому будинку з двома симетричними туалетами з дивною архітектурою стін: увійшовши в праві двері з двох подібних, ближче до унітазу, стіни звужувались, потім різко повертали вліво, де й стояла омріяна ціль візиту. 

Я залучений у роботу банку. Сьогодні моя місія буде доволі незвичною: маю зі свідками відкрити два сейфа, тих клієнтів, що з невідомих причин перестали оплачувати їх утримання. Метою є не вилучення, а огляд і опис наявного. Моя задача і є однією з найголовніших: відкрити в білих рукавицях вказані мені шафки, аби описати вміст для протоколу: те, що я бачу ззовні і, по можливості, те, що всередині. У першому сейфі виявились якісь традиційні речі: гроші та коштовності, а в другому дещо незвичне: біла каністра з якоюсь прозорою рідиною. Спочатку не мав наміру відкривати, але згодом, аби описати вміст, вирішив розкрутити кришечку і понюхати: що то є? Запах виявився різким і характерно хімічним. Разом з білою каністрою лежали якісь неважливі на вигляд папірці. Здивувало й те, що сама каністра з рідиною була на дотик холодною. Навіть вирішив уточнити у працівника банку і одного з комісії опису: чому? Виявилось, що та частина сейфів, в якій знаходилась ця поличка, мала для них холодильник, аби, на прохання клієнта, забезпечити певний температурний режим. По завершенню огляду, пригадуючи той характерний запах, відчув певну нудоту, мало не до реального рефлексу, але з думкою про інше, стримав відчуття.

Сон 020520 "Доступне - неможливе"

Потрапляю в секонд-хенд, а там хтось з-серед кіпи одягу дістає плаття і висловлює неприємне здивування. Поряд тієї людини стоїть мій колега з певним почуттям гумору.
- Понюхай, наче у цьому одязі померла жінка! - звертається незнайомець.
- Вона не померла! Просто в її собачки був поганий настрій! - відповідає колега, дивиться на мене та продовжує. - Це все одно, як хтось каже (російською):
- Вы чувствительны!
- Нет, я не чувствительный! Просто окна очень слабые! 0005'

Я десь у північній чи то центральній частині Росії. (Ніколи в реалі там не був). Потрапляю в оточення якихось роботяг. Знайомлюсь із чоловіком, про якого довідуюсь, що він був донедавна фермером, який мав гектари землі, на якій нині частково стоїть новозбудований завод, у будівництві якого задіяні ці люди. Поряд будується дорога. Пригадую випадок, коли у людини забрали сад, аби будувати таку ж дорогу, хоча власник присвятив йому все своє життя. І все "без суда та слідства". Дивлюсь ув іншу сторону і бачу той сад, до якого вже підійшло грандіозне будівництво дороги. Разом із російською чую незнайому мені мову від чоловіків схожих на молдаван, але явно, що вони іншої національности. Примітно це не лише по кольору шкіри, але й по характерно для всіх витоншених з горбинкою носах, щось подібне до зовнішніх рис деяких народів Середньої Азії. Один щось до мене каже тією мовою, наче жартує з чогось свого, по завершенню діалогу зі своїм колегою. Я з ним погоджуюсь, киваючи головою в знак прихильности. Вся ця кількість народу зібралась тут не випадково, сьогодні якесь велике в Росії свято. Грає музика. На якомусь етапі всі стають під неї на коліно, по завершенню - піднімаються. Навіть я змушений був це зробити, не розуміючи до кінця всієї суті подій. (Дія, викликана масовим інстинктом - не виділятися серед натовпу). Лише на останок збагнув, що це був гімн, якого я ніколи до цього не чув. Поки грала музика, я помітив за всією цією метушнею, як неподалік горять зовнішні двері, хоча й бокові, навчального закладу. Подумалось про школу. Чомусь пригадався той самий чоловік, який був фермером. Якось дивно все в уяві складається, що пам'ятаю його вчителем, який працював у цій школі й погрожував, коли я в ній вчився, перед всім класом, що підпалить її. Час минув, діти повиростали, випустились зі школи. Він вже давно не вчитель, навіть не фермер. От і прийшов час, аби ті двері почали горіти. Хоча все з його боку виглядає в цей момент так, що він постійно на очах: організовує людей, весь такий неймовірно ініціативний, системний. Щоб розгледіти пожежу, підходжу ближче; а це так вночі (хоча до останнього був день) миготять кадри з показу кінофільму. Я заходжу у приміщення, а там сидить небагато людей і дивляться кінохроніку. Мені ж нецікаво і я виходжу, але якось так, що опиняюсь ув іншому приміщенні, схожій на бібліотеку. Там жіночка старших літ неспішно підходить до незвично-вузької рухомої шафи, яка має замкнені ячейки-шухляди, що рухаються повільно знизу догори. Читає щось із написів на них, читає, поки вони рухаються. На якійсь із них зупиняється і відчиняє, дійстає звідти кілька листів і дає мені. Якісь незнайомі мені люди колись писали, а я тільки-но зараз маю змогу їх прочитати. Беру один із них, розпаковую і починаю читати: "Я померла, але лист житиме, покити ти його не прочитаєш...". Потім за розмовою з цією жіночкою, повертає мене до теми цього листа:
- У тебе племінниця померла, ти не пам'ятаєш? (Головне, що в реалі в мене їх немає, лише двоюрідні). 0150'

Зупинився в якомусь готелі, а щоб помитися, для того зроблені в цокольних приміщеннях, окремо для чоловіків і жінок, ванні кімнати, які поєднують душ і туалет. Кабінки зроблені нетипово, а за різними дизайнерськими рішеннями. Приходжу туди, а там мало не все зайнято - санітарний час. Углибині того приміщення якраз працюють прибиральниці, десь із десяток. Ну і ніяк, аби почати: там не зайдеш, бо мають з часом перейти сюди; тут, ближче до виходу, так само - заважатиму я. Жіночка, яка сидить у ролі вахтера, не може дати раду: не дає йти там, де вільно й не дає там, де все зайнято. На якомусь етапі зрозумів, що не маю рушника для купання, хоча був роздягнутий до спіднього, як зайшов сюди - не повертатися ж? Побачив поряд неї місце зі складеними речами та запитав у неї: чи може вона з тим мені зарадити? Вона й видала один. "Хоч у чомусь із неї користь!" - подумав у незавершеному підсумку. 0445'

Щось подібне до попереднього сюжету із замкненістю та неможливістю скористатися відкритим. Разом із тим: два рази пробував записати уві сні цей сон, повертаючись до його деталей, які певною мірою видозмінювалися і "вдосконалювалося" по-новому.
Заходжу в приміщення де стоять сейфи, якими можна користуватися на зразок "камер схову", які стоять на вокзалах. Так от, одні сейфи були зачинені, а до відчинених не було спеціальних ключів. Як не пробував розв'язати цю проблему, але так і не виходило. 0530'