Сон 291125 "Пошук сумнівів"

Шукаю довго бажану адресу, переїжджаю машиною з одного місяця на другий.

Виходжу з авта, шукаю, сідаю і знову переїжджаю в межах кварталу. Минаю один-два будинки і знову так само. Для кожної зупинки - пошук паркування. Якось, вийшовши з машини, помічаю місце з їжею для всіх бажаючих простонеба. Спочатку мене це не зацікавило. Тепер бачу, як якась жінка бере з того "відкритого столу" великий чебурек, дивиться на нього, і навіть від того щаслива. Чомусь мені це приємно запам'ятовується. Десь тут же проходять якісь студенти, які так само беруть доступну їжу. Зустрічаю давнього знайомого Андрія (колись, на початку двотисячних із ним вчився в училищі культури, хоча він його так і не завершив - не пригадую, щоб снився мені коли-небудь раніше), хоча (уві сні) називаю його Віталієм (схоже на певну асоціацію з колегою з сучасної реалії). Він - військовий, прийшов з учебки, що поряд, зі своїми сослуживцями. Не покидаючи пошук адреси, заходжу в під'їзд і піднімаюсь на кілька поверхів вгору. Бажаної адреси знову не знаходжу. Ще не так було переконливо, як піднімався сходами, як - опускаючись вниз: деякі прольоти сходів настільки були відсутні, що довелось стрімко стрибати вниз, долаючи поверхи. Питається: як я взагалі піднявся? Як тут узагалі живуть люди? Тепер той же стіл, що я бачив на вулиці, знаходиться в цьому під'їзді. Міркую: якщо є стільки бажаючих з нього поїсти, варто було б спробувати й мені. Вже наперед пригадав, що бачив на ньому лаваш із карпом. Хоча й розібрали зі столу страви, такий лаваш якраз залишився. Беру його в руки та їм. Відчуваю, наскільки реально смачний карп. (Схоже на спогад з реалу, коли хотів цю рибу в магазині, а її вже не було).

Шукаю авто, яке поставив на паркінг. Обходжу будинок за будинком і не можу його знайти. Чи я помилився паркінгом? Скільки вже їздив і виходив нон-стоп. Може вже й в голові поплуталось? Наче вже й знайшов знайоме місце. Відкинув усі сумніви: машина має бути тут! А її немає...

Невже її забрали? Обходжу знаки, аби зрозуміти: чи паркінг лише для мешканців? - і нічого сумнівного не знаходжу. Бачу якусь сторожеву будку, наче для платного паркування, хоча в стороні, думаю: варто там запитати, що могло б тут трапитись?

Село. Якісь народні збори, де люди зустрілися для того, аби обговорити наболілі проблеми: більш соціальні з натяком на політику. Хтось каже, що повстав народний рух під назвою "Коаліція урбанська проти Орбана". Розумію, що Урбанська - це лідерка цього руху. Виникли підозри, що на цих зборах вона присутня. Чую виключно румунську мову. (Цікаво, що уві сні виникає сумнів: Орбан все ж таки угорець!). Приходить якийсь прихильник і приносить подарунок у вигляді різносортової та різноформеної картоплі, навіть дещо смішної на вигляд. Якраз лідерка, що весь час промовляла, дивлячись на неї, каже: "Що на вигляд вона така, як люди з народу, що її підтримують".

Сон 271125 "Шаховий ліс"

Заходжу в ліс. Починаю детально розглядатись навколо. Бачу, що прямо посеред дерев симетричними острівцями, як на шаховій дошці, стоять столи, а на них якісь дрібні предмети побуту. Сприйняття користи з лісу, що все можна збирати і забирати, як дармові гриби та ягоди. Пробую розгледіти, що цікавого на тих столах, аби взяти й собі. Ходжу від одного столу до іншого, але бачу все таке, що взагалі мене не цікавить. Виходжу на другу сторону лісу, де він закінчується, а там бачу людей, що приїхали машиною. Цієї миті мені пригадується парк, через який ходив до школи. Тепер інша сторона цього лісу мені уявляється, як його завершення огорожею до іншої школи, яку завжди минав, це при тому, що знаходилась ближче до дому (уві сні переконання, що десь поряд має бути батьківський дім, відсутнє).

Сон 261125 "Чудова презентація"

Маю підготуватись на конкурс чи презентацію. Знаходжу файл з анімацією на мою книгу. Пригадую нюанси, як один митець у недалекому минулому мені його зробив. Переглядаю це відео, аби відсвіжити в пам'яті. Починається, як чудова жива ілюстрація до книги, спочатку з'являється рухомий текст, писаний від руки, що в подальшому оживає в 3D і зливається з малюнками та сюжетом з бестіарними мотивами, навіть десь пролітає поміж тексту жар-птиця, згодом цей стиль переходить у кіноповість. Хоча відео видається знайомим (схоже, на забутий сон, або повтор), далі бачу його з дещо новим сюжетом: наприкінці з'являється деякі російські актори кіно, які проживаютъ ще в мирній Україні де планують своє приватне життя, починають навіть фігурувати їхні діти. З'являється інтрига, що там не любов, а лише комерційний інтерес. Лисий музикант каже, що їх співпраця буде чудова, бо "писатиме для неї гарну музику". Тепер перегляд відео зупиняю увагою на свою дружину, яка мені каже, що вже готова йти на якусь урочисту зустріч. Я ж вирішую, що і мені вже пора. Цієї миті у мене в руці виникають два солідних чорних пухнастих мікрофона (зараз такі вже не зустрічаються, схоже на алюзію з 80-90 рр.). Частину ції анімації (без кіноповісті) вирішую використати вже сьогодні, як тло для презентації при зустрічі гостей.

Працюю в бригаді з кількох чоловік. Доля склалася так, що потрапляю на те ж підприємство, на якому працював раніше (Домброва Ґурніча). Зустрічаю там знайомого узбека, але для іншої підвиконавчої фірми. Перекидаємось кількома добрими словами про таку зустріч. Тепер намагаюсь знайти керівника, який дає нам роботу. Виявився якимсь невловимим.

Потрапляю в дім десь у Німеччині, який, як і інші, відомі тим, що стоять над озером, яке є великим смітником. Дивлюсь крізь вікно цього дому і бачу, як щось горить на воді. Здогадуюсь, що сміття. Німець щось пробує знайти на комп'ютері та проговорює до себе слово, в якому чую російську. Питаю: чи він її знає і чи пише кирилицею? Відповідає, що ні... а пише звичною латиницею.

Сни 22-251125 "Смак сцени"

Свіжоспечений хліб на роботі при електричних лотках. Хтось із співробітників нюхає і куштує цей хліб та дає незвичну оцінку, подібну на неологізм: "Пшенок", якби виділяючи "Ок" (за логікою до української мови мало б прозвучати "ПшонОк"). (Схоже, що така комбінація виникла під слуховим впливом двох мов російської та польської від колег із якими працюю, а також за часом події: приготування розсольника, в рецепті якого було пшоно (pęczak)).

22.11.25

Музейна тема: росіяни повертають предмети культури не більше ніж певна вага (невеликі за розмірами), а великі чомусь не хочуть.

Знову історична тема: плитка (кахлі) під живицею (схоже, що спогад з реалу, як росіяни ще віддавна крали у нас артефети з минулого, зокрема дотичних до Києва, Криму абощо - історично належне історії України).

-//-

Виникла фраза "Комплекс Меркель", яку почали уживати до тих, хто має серед політиків залежність від росії.

23.11.25

Після роботи: театр, де я серед інших учасників треную на сцені ушу. На наступний день колега мені розповідає, що є фото і стаття про те дійство.

24.11.25

Після мого виступу на сцені залишилось зачекати, як оголосять результати. Сиджу в глядацькій залі, навіть не звертаю увагу на сцену, але щось роблю руками... Подібне робив на сцені, закривши очі, та не звертаючи уваги на інших, хто на ній був. Тепер запрошують і хвалять мене, як переможця.

-//-

Ресторація для багатих. Хтось запрошує до столу поїсти. На столах лежать якісь невеличкі комплекти. Я дивлюсь: але нічого їстівного в тому не бачу. Тепер розумію, що ті комплекти - це тоненькі дольки, подібні до шоколаду. Мені пояснюють, що це незвичний ресторан: "тут їдять вітамінки". (Цікаво, що цей образ уві сні вже колись у мене був). За "вітамінками" розумію збалансоване харчування із супліментів дієти. Виникла думка: саме так харчуються багаті у вишуканих ресторанах. Далі спілкуюсь з якоюсь дівчиною, образ якої мені знайомий. Подібний тип обличчя зустрічав ув Україні та раз у Польщі, доволі рідкісний і милий образ.

25.11.25

Сон 201125 "Померлі - до приходу морозів"

Дивний і доволі емоційно гострий сон, тим більше, коли спілкуюсь із померлою людиною (в реалі), як із живою, про живу (в реалі), яка є мертвою (уві сні). 

Зустрічаю давню знайому Г.К., яка розповідає про смерть своєї доньки В.К., яку знаю так само, адже колись часто приходив до їхньої родини в гості. Зокрема нас раніше єднали спільні творчі інтереси. Ще на початку зустрічі, якби вже знаю, що вона померла, але вислуховую і розділяю мамин жаль і сум за донькою. Та раптом мені стає так сердечно боляче від осягнення такої раптової трагедії, що навіть не знаю, як ще більше розділити всю ту печаль.

P.S. Змінилась погода: стало холодно. Віз зміни тиску почала боліти голова. За пару днів випаде сніг. Тому й сняться померлі.

Сон 031125 "Шапки-гнізда"

Показується якась історія про визвольний рух. Сосновий і дещо мішаний ліс. Переконання, що йдуть козаки. Дивлюсь уважніше, а це - хасиди (у сні не фігурує слово "євреї" - виключно так). Виринають один за одним із-за дерев і йдуть одією стежкою. У кожного на голові великі хутряні чорні шапки, настільки дивні, що більше виглядають на великі пеньки, в яких згори є пусті місця, як на гнізда. (Мій погляд на них якби з висоти). Тепер я частина цієї історії. Шукаю, якби попити води? Знаходжу джерело, що розтікається на два струмені, що вже бачаться як повноцінні потічки майбутніх річок. Пробую попити з неї води, а вона на вигляд якась мутна та дещо підозріла, але спрага неуникна. Зачерпую рукою кавалок води і пробую на смак і розумію, що вона більше нагадує сточні мильні води, аніж чисте джерело. Тепер якби з'являється Бог (таке переконання) і починає розповідь так, наче заперечує своє існування, а щодо християнства каже, що це мало б бути просто реформованим іудаїзмом, а не окремою релігією. Тепер, за якимось рядом логічних думок у контексті побаченого і почутого, міркується, що насправді українці захищають не так Україну, а свій рідний дім, свою сім'ю. (Ця думка виникає, як глибоке осяяння, саме в контексті співставлення). Захищати вольність - це просто захищати той світ, в якому жили, живеш і житимуть [цивілізовані] народи, те, чого не зрозуміти росіянам, які віками жили, живуть і житимуть рабами.

P.S. Схоже, що сон виник, як певною мірою недоказана думка про іудаїзм, яку формулював для своєї доньки. "Хасиди" - це, мабуть, найбільш зрозуміле уявлення про єврейську релігію для більшости українців. Шапки-гнізда - це якби продовження того, що може бути в головах. 

Сон 281025 "Анкетовані страви"

Мене з дружиною запрошують у ресторан, де вартістю страви буде заповнення анкети. Приходимо в доволі пристойне місце. Враження доволі позитівні. Чудова атмостфера. Зібралася група людей, таких, як ми. Всім запрошеним офіціанти винесли гарно оформлені страви (чомусь конкретика відсутня, що саме). (Як їли також відсутній образ, окрім того, що мило сиділи за столом). По завершенню трапези всіх попросили оцінити блюда і сервіс цього ресторану. З нашого боку ніщо не викликало сумнівів, що підхід і сервіс був на високому рівні. Поряд якийсь чоловік, виповнюючи на завершення анкету, вголос почав коментувати те, що пише. Почув лише уривок із його монологу: "А за це я поставлю два". Цікаво, що образ офіціанта був непорушно усміхнемим і милим. Така оцінка дуже сильно контрастувала з його образом: ситий, впевнений в собі, такий собі "Баба Яга проти", при тому, що все зі сторони ресторану було організовано чудово. Що ж, подумав я, у кожного свої смаки, навіть до одних і тих самих страв!

(Інший уривок сну).

Якась страва з тіста, на зразок пиріжків, але розмірами з пельмені, на яких було вибито однотипне схематичне зображення, що чомусь мені нагадало око (дещо схоже на спогад з фільму "1670"), хоча буквально і близько не було на нього схоже.

Сон 251025 "Відірвана кревність"

Якась паркова зона для відпочинку. Приїхали двома машинами. Знаю, що вдруге має відбутися підготовка до весілля двоюрідного брата І. (в реалі давно одружений, був на його шлюбі). Рівно рік тому була аналогічна підготовка, яку відклали на цей раз. (Його дружина за переконаннями та ж, що і в реалі). Парк де відбуватиметься весілля поділений на дві локації, центрами яких є озера. Я очікую на гостей. Веду якісь неспішні приготування. Десь у процесі організації навіть з'являється колега, з яким я зараз працюю. Приспічило якось до туалету, ледь знайшов пристойне місце: "приховане від ока", але якась дивна девев'яна лавка, у якої не було одного ребра, де і сбував реалізувати свій намір, але "купи" так і не побачив. Раптом приїхали гості. Всі хочуть мене побачити, а хто не знає, зі мною познайомитись, зокрема й майбутня наречена та її родичі. З цього моменту я починаю бурхливу діяльність: активно роблю сам і організовую інших. По ходу міркую, що цього разу весілля точно має відбутися. Раптом серед гостей з'являється другий двоюрідний брат О. (рідко сниться уві сні, після сну зрозумів кревність з нареченим, з часом вже треба замислитись по чиїй лінії). Доволі несподівано було його побачити, адже його про долю зараз нічого не знаю.

Знаю, що в горлі проблема, зокрема з гландами. Починаю їх собі виривати. Коли дістаю з рота, вони оприявнюються мені розміром з яйце, можливо й більше, та чомусь вирішую вичавлювати їх в тарілку. Один видався доволі "соковитим", отже, як подумав, явно хворим, а другий - не такий. Тільки після того, як розчавив повністю, зрозумів різницю.

Майструю велику дерев'яну рамку на полотно для якогось готового колажу.

Сни 23-241025 "Дивна логіка"

Знаю, що донька зустрічається з хлопцем. (В реалі бачив лише на Фейсбук його пару юнацьких світлин). Минає якийсь час і по роду праці випадково випадає образ мого шефа, якби теж на Фейсбук, з яким доволі рідко контактую (у сні, якщо точно, спільний образ двох керівників, а так - переконання, що це одна людина). Раптом розумію, що той, з ким зустрічається моя донька і мій шеф - це одна і та ж людина. (Уві сні відсутнє переконання і чому виникла така логіка, але в реалі їх дехто помилково може прийняти за незначною смуглістю шкіри приналежністю до ромів). Виникає уві сні питання: як він може поєднувати навчання в університеті з тим, аби керувати фірмою?

23.10.25

Спілкуюсь з дружиною, яка наче крізь сон викриває свій не до кінця ясний стосунок з людиною, у якої орендує приміщення для офісу. З одного боку вона говорить напівнатяком, з іншого - приходить якесь окреме через підозру розуміння та непевне переконання, що в її словах є певна доля правди.

24.10.25

Сон 191025 "Рогата мавпа"

Чую якісь уривки розмови матері та сестри, після чого з'являється якесь пожвавлення. З почутого зрозумів, але засумнівався в тому, що сестра хоч і поступила у вищий навчальний закад, але так туди й не піде, а вирішила працювати. Бачу, як вона дещо зраділа від того, схоже, що має якісь нові плани. Вирішую перепитати в неї, чи дійсно це так? Підтверджує, хоча не зовсім ясно аргументує чому. Подумки про себе вибудовую відповідь: авжеж, має офіс в центрі міста, майже пустує, чому б не зосередитися на викладанні англійської та малюванні? (Тут у мене перехрещуються з реалу не тільки життя сестри, але й моєї доньки: обидва художники, хоча англійську викладає донька, сестра колись відмовилась з вищої науки, бо так склались сімейні обставини, а донька якраз поступила у виш). Продовжую міркувати, співставляючи з собою: то тут лише я вчусь і матиму вищу освіту? (Таке переконання). Навіть задумався: ще й поєдную з роботою... І як це в мене виходить? Знаю, що якраз зараз маю їхати на навчання. Виходжу з дому. Дорогою зустрічаю якісь земельні роботи. Чомусь зупиняюсь, аби розгледіти, що це? Якийсь замурзаний на обличчі та одягу чоловік виходить з якогось льоху, підходить до свого керівництва, яке знаходилося поряд, де я стояв, і показує знахідку. Виявляється - це поховання з часів фараонів. Подумки: то він такий брудний тому, що лазив у могилі? Дивлюсь на знахідку: і справді, подібна фігурка з тих далеких часів. (Схоже на певний спогад з реалу, коли я був у Франції і бачив в одному з музеїв артефакти часів фараонів). Хтось просить мене відвезти знахідки в музей. Спершу здалось, що то лише дві мініатюрні речі, а виявилось, що в машині вже лежали інші, в рази більші. Приїжджаємо до музею, а там велика лабораторія по дослідженню та реставрації. Помічаю, що попередньо з тієї могили привозилися й інші речі: якщо я тримав лише мініатюрну статуетку, зроблену з якогось м'якого каменю, то на столі стояли кілька більших, десь до 30 см, дерев'яні, по-своєму цікаві, зокрема зображеннями на них. Беру до рук одну і відзначаю на ній нетиповий образ. Прошу доньку, що раптом виявилась праворуч мене (тут реально зміщення в часі: сестра на початку сну така ж була молода, як зараз моя донька) сфотографувати одну з тих фігур, яку тримав у руці, і на якій, окрім впізнаваних елементів, ще була намальована коала так, наче людина-орел тримає на руках дитину. Розглядаємо та вдвох дивуємося: невже в ті часи на півночі Африки були й такі тварини? Вирішив похвалити співробітників музею, адже бачив їхню офіційну виставку з подібних знахідок. Починаю розглядати інші артефакти, що були на іншому столі, які ми привезли, а хтось вже їх заніс. Зокрема, на круглому, як колесо дерев'яному елементі була намальована мавпа (в подальшому згадається, що зі приставними рогами). Поряд неї у дивній посудини (майже акваріумі) лежала велика риба зі вставленим чи то дзьобом, чи рогом у грудях. Біля неї, в прозорій рідині плавала інша мертва риба. Але поряд один одного лежали так, що створювали рух, наче вони живі, хоча розпанахані животи виказували, що це не так. Риба віддавала характерний для неї запах, наче копчена скумбрія. Спробував справробітників музею зауважити на тому рухові, що в мене викликало голосне здивування. Тієї миті видалось, що рух створювала якась інша - третя риба, непримітна на початку. З іншого боку було однозначне розуміння мертвотности того образу. Тепер згадую, що мені треба на навчання в університет, а машина довго не чекатиме. Виходжу на вулицю, а поряд, в кількох кроках, щось подібне на базарчик. Помічаю під ногами якісь шматки ріг. Згадую про рогату мавпу, що вона дісно ще була в машині з приставленими до дошки (над головою), а в лабораторії щось на ній їх не помітив. І що це дійно її роги, а вони не просто цілі, а розсипались на декілька кавалків. Це ж безцінні артефакти минулого! Мало хто вигадає зараз такий образ. Починаю збирати, аби занести в лабораторію. Хтось із продавців ринку авторитетно дивиться на мою ініціативу і поважно, голосом знавця давнини каже:

- Роги треба буде позолотити!

Знову виходжу на дорогу, а дві машини, якими приїхали, і які мене чекали, так мені здавалось, вже немає. Щойно були, поки з землі збирав цінне для подальшої науки... Що ж прийдеться добиратися на навчання власними силами!

Сни 17-181025 "Внутрішня самооцінка"

Мав іти з тортом до однієї бібліотеки, а прийшов до іншої. Знаю, що в головній бібліотеці відбувається ювілейний захід, збираюсь, знаю, що треба туди прийти із солодким, вирішую взяти торт (з часом уві сні він нагадує еклерки, схоже, спогад з реалу). Вже йду на саме святкування, але по дорозі згадую, що це професійне свято і варто прийти до іншої - меншої бібліоткеи, з якою мене об'єднує багато спільного. Так, наче спогад не про обласну бібліотеку, а юнацьку (у сні образи цих закладів перемішані, візуальної конкретики менше, аніж переконання). Заходжу до цієї бібліотеки, яку вважаю, що її своєю увагаю більше оминають, зокрема в такий святковий день (образ ущербности). Заходжу, зустрічаю директорку, саме такою, якою її пригадую (дещо образ в реальній пам'яті заникає), розповідаю, як багато мене поєднує з цим закладом. Виникають якісь конкретні теплі спогади (хоча в реалі мав пару заходів і завдяки зовсім іншій працівниці закладу). Помічаю, що директорка не настільки переймається моїми емоціями, як я сам, і чемно "передає" мене своєму заступнику. Цієї миті відрефлектовую загальний настрій і мені подальша розмова стає не цікавою.

17.10.25

Якась дівчина, з якою маю намір у майбутньому одружитися. Відбуваються між нами розмови, придивляння один до одного, оцінка того, чи ми взамно пасуємо (за відчуттями цей процес видовжений в часі), але десь поза словами існує якась думка, чи дісно ми того варті?

18.10.25

Сон 091025 "Викриття ущербного"

Так наче повертаюсь з якогось металургійного підприємства (схоже, що ця тема повториться пізніше в сьогоднішньому сні, але конкретика цього сюжету відсутня). Йду вулицею. Темна ніч. Тримаю в руках якогось худого, майже мертвого кота та ще якусь річ. Проходжу мимо продовольчого магазину. 

Вирішую викинути його на якусь полянку навпроти багаповерхового будинку, чиї вікна поодиноко світяться у глупу ніч, і зауважую, що "полетів" він акурат там, де світяться на землі ліхтарики. Подумалось, що це "кладовище" для домашніх улюбленців, де кожен з них має на могилі свого штучного блимарика: явно мешканці дому ховали своїх чотириногих улюбленців. Якийсь чоловік біля магазину зауважує на моєму різкому рухові, але схоже для нього не було ясно, що я зробив. Тому я повівся так, ніби нічого й не сталося. Минув того чоловіка і пішов далі, тримаючи у руках іншу річ. І тут я зауважую, що тримаю на шнурку "іншого" кота... Так, наче й сам не зрозумів, що я викинув...

Просинається той "мертвий кіт", якого міг оцінити лише на дотик, а він мені каже:

- Ти вчора обіцяв, але так і не нагодував мене.

Знову відчуваю в руках який він худий. І тут я пригадую (забутий від учора сон), що я дісно його не годував.

Тепер трапляю десь на світло і дивлюсь на його чорну приплюснуту морду, а вона якась не натуральна: схожа на жаб'ячу чи іграшкову, яку одягають на руку. Проситься до мого обличчя, аби щось сказати ближче, але в мене виникають сумніви.

Колишній металургійний завод (не раз снився уві сні, але забутий, навіть схоще, що й сьогодні). Великі приміщення, мало не секретна програма, адже все знаходиться (за відчуттями) не на поверхні, а десь глибше під землю, якби переходами в печери, що обладнали на промислові цехи. Офісні - з наївним зовні життям на поверхні. Довго рухаюсь (більше не йду, а перелітаю) коридорами цього закладу. Тепер виранаю в простір великої печери. При вході якісь робітники збирають жужель по відпрацьованому вугіллю. Відчувається, як все тут завмерло. Йде якийсь демонтаж. Бачу, що в глибині печери вже не стоїть піч, але від неї ще йде тепло. (Як казав: я тут вже був, і пам'ятаю, як все це працювало, вирувало життя, а з печі лилась розпечена лава (схоже, на давній мій досвід з реалу)). (Можливо, відображення власних спостережень, як переорієнтовується європейська економіка, зокрема в Польщі). Бачу, як робітники переносять демонтоване обладнання, та щось, що нагадує роботів. Пливу в повітрі далі, виранаючи на верхні поверхи цього підприємства. По дорозі зустрічаю якогось свого директора з паперовим, мало не мультиплікаційним обличчям, схожим на портрет Едгара Аллана По. Пропливаю біля нього, а він мене навіть не коментує: що я тут роблю в робочий час? Допливаю (махаючи в повітрі руками) до офісного приміщення. Якраз біля секретаря зібралось багато народу. Плюс це співпало з чаюванням і пригощенням відвідувачів. Пропоную секретарці занести до мийки уживані тарілки. Вона розказує де це, але в результаті гублюсь в коридорах. Зупиняюсь на перехресті якихось коридорів. Якась прачка уточнює мені: де це. Потім знову пливу в повітрі по інших коридорах і припливаю до знайомого бюра (таке переконання уві сні), а там сидить манікюрниця. Якраз підійшов до неї новий клієнт. Я дивлюсь на свій палець (без конкретики який), а він має проблемний ніготь. Починаю його розбирати. Зауважую, що складається з трьох частин, так, наче я маю в собі щось від робота. Дві частини зняв, а де третій - гній. Окунаю палець у воду в стаканчику, а спробувати змити. Дівчина на цьому не зауважує і миє там свої руки перед працею. Пропоную поміняти їй воду, але вона мене не чує, настільки зайнята своїм клієнтом.

P.S.

Чому сни по своїй природі є сюрреалістичні. По-перше, у них немає тіней; по-друге, образи можуть змінювати форму і зміст; по-третє, завджи присутній перший план. Практично, все так, як на картинах Сальвадора Далі та інших, навіть пізніших сюрреалістів.

-//-

Схоже, що блікі, плями, потоки хаотичних фігур у процесі засинання при закритих очах, що відображають нейронне життя в нашому мозку, мають прямий вплив на формування снів.

Сон 030925 "Перемога в лотереї"

Беру участь в лотереї. До 200 тис., які вже є на рахунку, докидаю 40 тис. Доволі ризиковано, але роблю без вагань. (Уві сні ризик відсутній). Виграю 24000. (Яка валюта - без конкретики). Виїжджаю в місто машиною забрати касу. Слухаю радіо, як назвуть переможців. Розумію, що треба не слухати, а їхати до офісу, де вже видають лотерейні виграші. Виїждаю якось неправильно: з другорядної вулички на дорогу, яка виявилась одностороннім рухом у мою сторону. Швидко вирулюю в правильний бік. Приїжджаю на місце. Перше, що бачу, як біля каси товчуться люди. Схоже, що всі щасливчики. Таке враження, що один з присутніх переможців притискає іншого так, аби залізти в його кишеню. Вже здаля бачу своє прізвище в списках, написане латинкою. (Цікаво, що все начебто відбувається в Польщі, але все розумію на рівні української - звикла, як для мене, констатація з реалу).

P.S. Ось приклад, наскільки вві сні більшість речей є умовними: певна сума грошей, але без прив'язки, яка саме валюта - лише голі цифри. (Як для мене, живучи в Польщі, узагалі не було переконання: гривня / злоті). Цікавість в тому, що коли просинаюсь, аби увиразнити сон, в Україні (за умовчанням) вважав би, що гривні, а в Польщі - злоті. Переконливим стає лише візуальна конкретика, а поза видимим образом - здогадка, що може видатись переконанням.

P.S. 2. Насправді, уві сні відобразилась певною мірою переінакшена подія з реалу: увечері в магазині розраховувався 200 зл однозначно готівкою, а над ймовірною рештою розміркував: 40 зл. так само чи картою?

Сон 280925 "Бромова полиця"

Розігрується якийсь сценарій. Іноземець російською мовою читає текст у стилі православних пісень. Читає довго з відчутним акцентом, поки раптом не згадує в тому ж співі путіна. Хтось обок мене каже: "Бромова полка". І одразу перефразовує, уточнюючи: "З бромової полиці". І тут я уявляю саме таку книжкову полицю, на якій лежать подібні токсичні твори російського штибу.

Сон 220925 "На півдорозі"

Якби суботній день, адже присутнє знайоме відчуття, коли не всі виходять на роботу. Начебто всі зібралися до роботи в конкретному місці, але як тільки-но сіли в службовий автобус (незвичний образ, в реалі - звичні авта) колеги поляки почали проситися, аби їх висадили то на одній, то на іншій зупинці, кожен біля свого дому. Так, поки виїхали з міста, фактично стали малою екіпою. Приїжджаємо якби на дачу (таке переконання, що вона моя (по факту не маю дачі), та й не зовсім схожа, хоча б на батьківську, радше це замок - асоціація з побаченого в цьому році у Франції), але не так працювати, як відпочити, можливо, , щось трохи поробити. Найбільш характерною рисою такої "дачі" був великий довгий став культурно оббетонований праворуч від дому. Хтось емоційно зауважує, якби на полотні картини чи на гербі, що це не просто птах/птахи, а папужка/папужки (конкретика розмита). Приходжу на кухню, і як у будь-якому будинку, в якому довго не з'являються господарі, щось залишилось на столі таке, що теоретично могло ще лежати, а це була тарілка яблук. Починаю їх розглядати і розумію, що вони підгнилі.

Сон 200925 "Загострене відчуття реальности"

Вирішую прогулятися з колегою у вечірню пору по вуличках міста, але не так, щоб центральних, а там де я живу (коло дому, але конкретика відсутня). По дорозі знайшли стильний розкладний ніж, колега зауважив на його якості. Йшли так, що він почав думати, що ми вже заблукали, а я точно знав де ми і які від нас сусідні вулиці, лише зробивши коло. Якось на ґрунтовій дорозі знаходжу в піску дві пластикові сови, хоча однакові на вигляд, але трохи різні за розмірами. Зустрічаю дружину, з нею заходжу на її роботу (зовсім інше, аніж у реалі). Знаю, що вона працює в творчій майстерні. Побувши там трохи, пішли звідти, і раптом вона згадує, що щось забула і я знову іду так, що роблю коло майже тими ж вуличками.

Музей під відкритим небом, де людей занурюють у буквальніість подій. (Можливо, під давнім враженням від снріалу "Край "Дикий захід""). Розвага спеціально зроблена так, аби створити в людей максимально загострене відчуття реальности. Навіть сам переживаю доволі сильний фрагмент сну: на огородженій дерев'яним парканом території відчуваю раптову загрозу життю, стрімко падаю до землі, вгризаючись в неї устами.

Сон 190925 "Головне - форма"

Іду рідним містом. Відбувається якийсь міський захід. На вулицях багато народу. Маю через плече якусь стильну сумку і в руці шкіряний портфель. Приходжу в бібліотеку, потрапляю на завершення показу фільму "Божевільний". За контекстом обговорення, що почався, стало ясно, що фільм за образом головного героя відображає росіян. Глядачам сподобалась закрученість сюжету та режисерський задум. Без перегляду самого фільму бути тут далі стало не цікаво, отож, пішов далі. По дорозі на сходах зустрічаю знайому пару, але не можу пригадати звідки. Вони мене бачать, вітаються, радіють, що знову зустрілися через рік. Питають, чи я їх пригадую. У мене на їхню реакцію присутнє якесь відчуття байдужости до розмови, хоча цього для них не виказую. Кажу, що так буває: "...мене багато хто знає в Житомирі". Виявилось, що ми йшли до одних і тих самих дверей. По дорозі побачив спільний портрет двох знайомих мені людей, знаю, що один з них помер. Подумки: от їх я знаю, а вас не пригадую. Заходимо разом і за присутньою там авдиторією розумію, що це збір директорів бібліотек области. Чому я тут: кожного року отримую SMSку, де мене офіційно запрошують, хоча давно не в темі: про що будуть говорити. Вирішую, що посиджу та послухаю. Лише тут розумію, що ця пара є з Новоград-Волинського (нині Звягель). Колись давно у них я виступав зі своїми поезіями. Пригадується, що хороший був захід, і лише зараз зрозумів, чому вони мені так зраділи. (В реалі там був не авторський вечір, а присвячений творчості Юрка Ґудзя. До слова: хто був від керівництва? - не пам'ятаю). Десь тут же, де сидів, знаходжу якусь неповну в'язку ключів ще з тих далеких часів. Починаю порпатися у своєму портфелі та шукати подібну в себе. Знаходжу і розумію, що сам маю повнішу в'язку ключів. Ще поряд мене виявилась якась рамка на підлозі обок стіни з іншим портретом. Вирішив її дослідити, а там, як її розвернути і почати розбирати, багато різних маленьких портретиків незнайомих мені людей, як на паспорт. Підходить директор і роз'яснює мені про всі ті ключі та світлини.

Приходить син, а на вигляд - малий за віком (років п'яти-шести), і каже, що "з ним не хочуть гратися, а він з ними хоче". Згадую, що в гостях у нас діти кума (хрещеного доньки). Іду з ним в сусідню кімнату і розумію, що його діти дійсно доволі старші в порівнянні з моїм сином (в реалі все навпаки). Син сідає за стіл і складає якісь пазли та кубики, а їм цікаво просто сидіти на дивані та "вивчати" свої телефони.

Дональд Трамп навпроти Капітолію. (З реалу: пройшла подібна інформація в пресі, а вже уві сні обігралась з цим кумедна історія, яка детально не пригадується).

Підходимо до дерева і хтось каже, що якась дитина їсть з під неї траву, а так не можна, адже росте в місті (абсурдний аргумент). Кажу (але вже тут проступає моя іронія у подібній формі), що їсти її можна, адже росте не на ґрунті, а на кавалку асфальту, бо висаджена дриновим методом у формі квадрату. 

P.S. Головне форма, а без неї не існуватиме наповнення, без останнього - не існуватиме змісту, а там і життя сповненого сенсом.

Сон 110925 "Неочікувані сцени"

Прогулююсь містом, виходжу на парк, потім на якийсь урядовий квартал, двір і будинок. Минаю охорону, яка на мене навіть не звертає уваги. Заходжу в урядовий будинок, йду на верхній поверх вузькими сходами, один поверх - одні двері, заходжу на останньому поверсі в кабінет чиновниці, виходжу на її стіл, поправляю якусь картинку на стіні, сходжу і замикаю за собою двері. У кабінеті були ще дехто присутній, але до них не звертав уваги. Розумію, як всі там офіґіли, разом із начальницею. Знову відчиняю двері, чемно вибачаюсь та йду. Виходжу на вулицю, минаю охорону. На виході - той самий парк. У кількох кроках від охорони до мене підходить незнайомий чоловік і починає розмову. Представляється пілотом літака якоїсь країни. Аби викликати до себе довіру знаходить своє резюме і зачитує свої заслуги разом із зарплатою, яку отримує - 40000. (Припускаю, що в злотих, адже останні роки доходи і витрати оцінюю саме так). Рапом, так просто прогулюючись, ми виходимо на майданчик, який я впізнаю, але не можу добрати для себе чому? Ми якби просто стоїмо, але тут розумію, що опинились на якійсь великій "сцені" простонеба, яка крутиться разом із архітектурою і пам'ятником на ній. Дивлюсь на обрій по колу і розумію, що заради такого огляду набудували в одному місці Житомира дужо відомих копій пам'ятників і храмів із усієї України, навіть Києва. Десь тут же знаходиться якби "діючий" фонтан цілком виконаний з бетону, навіть імітуючи воду. Якийсь чоловік показує якусь сцену, потім сідає навпочіпки, хоче зійти з цього "подіуму", вдаряється об край коліном, сильно кричить від болю... Я дивлюсь на рану і бачу в коліні пустий отвір. Хтось пробує ужити засіб дезінфекції, але за мить з того коліна починає густо текти прозора рідина.

Сон 09-100925 "Приховані вигоди"

Десь на лоні природи, поміж дерев і кущів, я організував видавництво. (Доволі цікавий образ уві сні). Сьогодні прийшов роздрукувати один примірник своєї нової книги. Одразу зауважив брак паперу. Потім почав його шукати і знайшов почату пачку. Далі знайшов так, що такого паперу бачу більше ніж треба. Тепер там же почав зазирати в холодильник, а він великий і в ньому доволі багато різноманітної їжі.

09.09.25

Дружину кладу спати в одному місці, а сам іду в інше помешкання. Зауважую, що холодно. Проходжу домом (батьківський дім) і зауважую відчинену кватирку в майстерні. Через вікно бачу відкритий гараж, а він такий, яким пам'ятаю за діда (в ралі без змін, а уві сні це відзначаю). Біля нього бачу, як підходить баба Марія і подумалось: де дід? (В ралі давно померли). А виявилось - з'явився батько. Тепер піднімаюсь до нього на другий поверх, а насправді потрапляю до квартири родичів Л. (Давно не мешкають ув Україні). Зустрічаю господаря. З іншого боку сприйняття: наче він в гостях у батька. Хвалиться, що має для нас з дружиною грошовий презент. Я пригадую якусь подію, в яку він був залучений з моєї інформаційної подачі і вигоду, яку з того отримав. Десь так, що за якусь добру послугу заробив на моєму батькові, а тепер частиною цих грошей поділиться зі мною, як відшкодування за якісь давні майнові інтереси. Тепер я в гостях у двоєрідної сестри цієї ж родини. Спілкуюсь з її донькою (в реалі в неї син, а донька у дв. брата, на яку вві сні схожа). Говоримо про вихід у місто і прогулянку до моря. Чомусь Чорне море помилково називається Баренцевим. Робимо уточнення, що Чорне. Пригадую в розмові, що є неповнолітня, тому добре супровід. Домовляємось на час зустрічі. Дивлюсь під лівим кутом на годинник, що висить на стіні й ніяк не можу розпізнати час. Бачу 17:30, а насправді - 16:30. Отже, вона зможе зібратися, адже дівчинці треба більше часу на вихід. "Баренцеве" чомусь в уяві зіграло зі словом Бердянськ. Тепер уявляю берег моря у цьому місті і як гарно буде пройтись увечері з годинку часу та подивитися на краєвид.

-//-

У приватній розмові розповідається про дерев'яні будинки в Іспанії, зокрема такий, в якому живе відомий політик з України. Показується проєкт будови такого дому, його зрізи в 3D, як виглядає зсередини... Міркую, наскільки приватне життя і власність можна, евентуально, перетворити в предмет широкого вивчення, що вузько охопить прошарок бажаючих людей із просторовим мисленням.

10.09.25

Сни 3108-020925 "Розрив шаблонів"

У якомусь приміщенні потрапляю в оточення двох циганок. Акуратно вдягнені, не з прошарку бідних або таких, які прагнуть поворожити. Сидять у хустках так, що чомусь вирішую, що є набожні. Питаю в них, чи є християнами католиками, а дізнаюсь, що є мусульманами і це мене сильно дивує. Якийсь розрив шаблонів: роми та ще й мусульмани? Може, іншої народности, хоча на обличчі однозначні риси?

31.08.25

Початок навчального року і син має їхати до технікуму. Знаю, що ми переїхали і вже мешкаємо на новому місці, отже має доїжджати новим маршрутом. (Уві сні відсутнє розуміння, що кінець минулого навчального року вже так їздив). Починаю прокладати уявний маршрут. (Уві сні нове місце - це батьківський дім, що в Україні, а не свій у Польщі). Кажу йому: отже, доїжджаєш до вокзалу (уявляю це так, як в Україні), а від вокзалу (тепер уявляю автобусне сполучення, як у Польщі) вже їдеш до технікуму.

01.09.25

Монументальний старовинний замок. Повтор, так що вже тут знаходжусь вдруге, але вже з екскурсоводом. (Можливо, як забутий сон). З провідником деякі речі стають більш зрозумілі. (За відчуттями замок нагадує той, що бачив у Франції - літня резиденція англійського короля Левине Серце). При вході, на виступі муру, як частини стіни, за головною брамою знаходяться дві (так зауважив) невеликі скульптури зроблених із бронзи: слон і якби стилізований олтар у мініатюрі та третя скульптура (біла) вже на землі з мішаних в одне ціле людських фігур (у реальний зріст), які спочатку нічого до мене не "промовили" за значенням. Наче з поверненням (можливо, як повтор сну) із території замку екскурсовод, який до нас долучився (з ким я був - не пригадую), розповів, що "то не скульптура, а реальні, колись живі, змуміфіковані тіла, які тисячі років лежали в землі. Додав, що дослідники довели, що були в умовах, де їх навіть поїдали медузи, але форма їх зліплих тіл настільки чудово зберелась, що вирішили поставити, як повноцінну скульптуру. Біля слона на "олтарі" лежить, десь з ідентифікованих тіл, окаменіле "jądro" (так і прозвучало польською) майбутнього нащадка, що став королем. Ведуться розмови, що нинішній нащадок хоче забрати його до Ґданська.

-//-

Хтось в розмові зі мною говорить пару оригінальних слів по-шльонську, які так і не запам'ятав, аби зрозуміти їх значення.

02.09.25