Сон 181118 "Шляхи пізнання"

Елемент "змагання" у формі очікування. Моя в тому участь разом із дружиною, але більше як спостережників, а не учасників. На нахилену рівну поверхню спочатку ставлять залізну каструлю зі стравою, а за нею качатницю, і починають дивитися. Першою по поверхні сковзить залізна, а за нею качатниця. З'являється вболівання: аби друга "добігла" до першої. Так і сталося. Вони стикнулися.

Велике місто, одна з центральних вулиць. Я з дружиною шукаємо вхід у аптеку і розуміємо, що залишається єдине рішення - зайти через вікно, адже це справді просто. Стоїть черга. І тут ми уже біля каси. За нами подібна черга. Дружина питає за документ для якогось поляка про відшкодування витрат. Їй видають відповідний листок. Питаю: і яка ж це сума? Виявляється, всього 250 грн. З'ясовую: і за що саме? Дружина: за пральний порошок!
Кажу: що за гроші 250 грн? За мить: за порошок - нормально! Хай знає, що тут дешевше! У черзі стоїть сусід і чує нашу розмову, але не реагує на коментарі. Виходимо так само через те ж вікно, викликаючи в людей подив. Чомусь із підвіконня довелось зістрибувати: виникло відчуття певної висоти (десь з 1,5 м), якого не було від початку. Я виходив першим. Будучи знизу, допоміг дружині зійти на землю.

Сон 161118 "Плоди пізнання"

Я на природі, підходжу до річки. По дорозі бачу дерево з дивними жовтими плодами, подібними до груш, але в формі великих витягнутих картоплин із доволі рельєфною поверхнею. Біля річки бачу чийсь одяг. Видно, хтось прийшов перший до купання.

Відчуття, що я біля цієї річки вже був і з часом повернувся.
P.S. Так звані "груші" вже зустрічав у якомусь давньому сні, адже доволі знайомі за своєю формою. Річка, до якої йшов, то певного роду заплав, образ якого часто зустрічається у моїх снах, хоча берег і місце мені незнайомі і не викликають жодних асоціацій.

Сон 151118 "Фотокомпозиція з картиною в лівиці"

Дуже динамічний сон. Незвичний.
Я з кимось не одним бився на мечах.

Святковий стіл. Відчуття: перебування "серед своїх", хоча з усіх кого знаю - донька. Американець тримає картину сидячи з кимось у шафі. Я стою з картиною, тримаючи її в лівій руці. Донька робить знімок, перебуваючи справа від мене. У її кадр потрапляю я, картина, яку тримаю, американець, який сидить у шафі не сам. Потім донька просить американця протерти картину, що висить на стіні, губкою, змоченою спеціальною олією. Я бачу на цій картині рельєф полотна, на якому вона намальована. Картина за таким доглядом "оживає", набуваючи яскравих рис. Сам американець наче вчиться у моєї доньки акуратно поводитись з подібними творами мистецтва.

Сон 141118 "Скільки раз прожив на Землі?"

Якесь велике виробниче підприємство.

Фарбую ворота у білий колір, які колись були жовті, а пізніше пофарбували в коричневе. Думаю: скільки ж треба нанести білої фарби, щоб замалювати коричневий колір? Ото хтось "все продумав"! Майнула думка, що фарба раніше наносилась не раз, адже її шар був наочно суттєвим.

P.S. На початку сну я поставив "вищому Я" питання, записавши його в електронному блокноті: "Скільки раз прожив на Землі?" Одразу ніяк не міг зрозуміти цей сон. Протягом дня прийшли на думку декілька одкровень. По-перше, як і очікувалось, "вище Я" не цікавить щодо мого "нині" минулі втілення, тому витворило для мене образ-підказку: не один шар фарби. По-друге, я знаю, що перед коричневим, який замальовував у біле, був жовтий колір. Отже, моє попереднє життя могло бути не світле. По-третє, уві сні подумав, що білим за раз не зафарбуєш коричневе, тому, можливо, треба буде білим пройтись ще раз. Як висновок, можливо, буде ще одне втілення. Подібні висновки треба буде перевірити іншими методиками.

Денний сон. Піднімаюсь по зовнішній драбині якогось маяка. Рухаюсь вгору доволі сміливо і впевнено, не відчуваючи страху. Знаю, що скоро має бути площадка для відпочинку, аналогічна тій, що була раніше. "Скоро" - означає, що залишилось пройти менше, ніж пройшов. Дивлюсь нагору, а там перспектива драбини звужується в лінію і губиться в сивій млі й не видно того пристанку. Дивлюсь униз, і розумію, як я багато вже пройшов, що навіть і не видно самого початку. Цієї миті мене охоплює жах зірватися з цієї драбини, адже, реально, сміливо перебираючи руками і ногами перекладини драбини, не знаю: чи якась із них надійна на моєму шляху?

P.S. Видно, цей денний сон є продовженням-підказкою нічного. Драбина - то мій життєвий шлях. Його відрізок: вік, який відміряно пройти. Головне, що не скоро!

Сон 131118 "От, що значить молодий"

Я просинаюсь десь в обідній час на своїй дачі. (Сприйняття "своєї" тільки уві сні. Жодних асоціацій і прив'язок до реального).
Йду на іншу дачну ділянку, де за окремою акуратною огорожею, під відкритим небом стоїть накритий стіл, біля нього збираються люди. Починається дощ. Думаю повернутися додому. Присів за стіл, а за ним сидить батько, біля нього його кум. Батько надкушує огірок і дає мені, роз'яснюючи: "от, що значить молодий" - свіжозірваний. Замість слова "молодий", звучить якась його видозміна, яка не пригадується, щось на зразок: "молодяне", "молодійне", "молодняве".  Якісь приємні але незнайомі люди заходять до цього ж столу. Із запізненням ловлю себе на тому, що ніякого дощу немає. За мить виявляється, що я чи вони щось забули взяти з дому до цього столу, на зразок індивідуального столового прибору. 0516'

Сон 111118 "Дивний прояв довіри"

Дівчина-бригадир. До неї прийшла рознарядка від керівництва, що саме має кожен зробити за сьогодні. Так відбувається щодень. Я з нею приходжу до хлопців, яким вона зачитує завдання: пройтись туристичним маршрутом. Так, як всі сидять укупі, беруть мапу і намагаються зрозуміти обсяги такої подорожі. Дивлюсь на ту схему і розумію певну плутаність того маршруту. Бачу, що їм важко в тому розібратися. Нині їм не просто фізична праця, а тривала прогулянка десь між полями, ярами, лісами. Розуміють, що така "праця" однозначно затягнеться до пізнього вечора. Я ж з бригадиркою маю їхати на якусь дачу, десь за місто. Так, як завдання роздали з ранку, ні я, ні хлопці до всього цього не готові. Висловлюю побажання обміну з кимось з тієї групи, аби піти з ними по тому маршруту. Й одразу чую від того гурту хлопців згоду, наче вони самі тільки-но хотіли це запропонувати, тому що комусь з п'ятьох треба повернутися без запізнень.
Бригадирка на висловлену пропозицію нічого не каже. Маю шукати свої речі, аби швидко зібратися. Не впевнений чи встигну. Йду в якийсь дім, де ми колись мешкали. В якійсь з кімнат ліжка викладені на підлозі в один ряд. В чистоті тих простирадл учуваю антисанітарію. (Цей образ, трохи видозмінений, фігурував у попедедніх снах, які стерлися з пам'яті, але тут постали знову). Я не знаходжу те, що шукав. Повертаюсь і бачу, як бригадирка при необхідному спорядженні вже йде на зупинку. Там її жде хлопець, із яким вона зустрічається. Думаю: от чому вона була така принципова і нічого не відповіла! Вона була впевнена в мені, а не відомо в кому, хто буде третій. Отже, у неї до мене певна довіра щодо її особистого життя, яке вона поєднує з посадою. Треба поспішати. Можу не встигнути поїхати разом із ними. 0449'

Сон 101118 "Інша якість"

Маленький Олександр Пушкін, мало не карлик - до метра, зі знаменитою кучерявою чорною шевелюрою, як у пуделя. Виразно проглядається його смуглість шкіри, навіть чорнота. 0600'

Почищене яблуко, розрізане на дві дольки. Я щось маю між ними покласти.

P.S. Образ Пушкіна віддалено нагадує фрагмент з анімаційного фільму "Буревестник"

Сон 091118 "Ми прийшли... я пішов!"

Прийшли на якусь лекцію в невелику аудиторію. Нас мало бути небагато, але найшло чимало люду. Ми знаємо, що це у нас останній день і скоро всі мають роз'їхатись. Не до кінця ясно, що нас всіх об'єднує, так, наче якась спільна справа. Колега, з яким я сиджу за однією партою каже: "Давай обміняємось телефонами?" У значенні: їхніми номерами. Я не особливо й хотів, але кажу: "Добре!", - і виймаю свій телефон аби записати його номер, а він свій. Щось випадково натискаю на сенсорному екрані й видаляю існуючі контакти. Колега бачить це і коментує: "Так ти ж видалив усі номери?" Я подумки себе заспокоюю і кажу, що нічого страшного. Кажу: "Давай аркуш, запишемо на листок!" Він записує цифри "097" два рази, в стовпчик, так, наче знає, як має починатися мій мобільний номер. Просить диктувати далі, і я плутано йому називаю свій номер, прошу виправити якісь цифри. В результаті виходить так, що берусь за ручку і перезаписую свій номер начисто новим рядком нижче.
Йде лекція, на яку ми прийшли. Озираюсь на аудиторію і бачу, що суттєво поменшало народу. Дивно, на початку, як ми прийшли першими, присутніх було одиниці, потім всі "завалили" і тепер - доволі ріденько між рядами.
Посеред лекції маємо йти з колегою на автобус. Виходимо з аудиторії, як і всі до нас. У поведінці прочитувалась однозначність: прийшов час, тому ми йдемо!
Заходимо в автобус, деякий час їдемо разом, сидимо один проти одного. На якійсь зупинці колега сходить. Дивлюсь на порожнє сидіння, на якому він сидів, а там лежить монета. Беру її в руки, метал - сплав з міді, на одному звороті великими квадратними літерами написано СССР, напис подібний до тієї, якою був ще до монетної реформи, а на звороті, окрім декоративної цифри 5, профіль веселого ельфа з шапочкою і сопілкою в руках, сидячого на закарлючці з листком(!). Усі елементи чеканки неймовірно гарно переплетені в єдину композицію.
У мене зупинка на вихід. Виходжу з автобуса. Прямо біля зупинки стоїть пам'ятник, загальний образ якого є невиразним, але в переходах його фігури, на рівні моїх очей, наставлені різноманітні маленькі фігурки. Беру одну з них до рук, розглядаю. Це такі собі амоторські статуетки, які приносять різні люди саме до цього пам'ятника. Той, що був у моїх руках, це своєрідний корабель зліплений з глини, але не горизонтальної, а вертикальної форми, з вітрилом, спрямованим уверх. Якийсь геть незвичний образ. Розумію, що не варто затримуватись, а треба йти далі й дізнаватися за наступний автобус, розклад якого мені досі невідомий. У мене виникає відчуття, що я не в Україні, а в Польщі, хоча згадана зупинка є симбіозом двох, знайомих мені в Житомирі. В кількох кроках від пам'ятника стоїть кіоск, де я міг би довідатися за рейс і купити квиток. Жіночка дає роз'яснення, щодо розкладу руху наступних автобусів. Розумію, що в мене може виникнути багато часу, в залежності від варіацій в потрібному мені напрямку. Я такий, дивуючись передчасно від ймовірного бездіяння, мовив, не так для неї, як до себе: "Я... пішов!"

Сон 081118 "Малотиражне диво"

Я в батьківській хаті, в якій має залишитися на кілька днів якась незнайома дівчина, поки її мама не вирішить "свої проблеми". Спілкуюсь про це з матірю і сестрою. Якось одразу ув'язали розмову з питанням виходу періодичних видань, зокрема газет. Це так виглядало, наче ці дві речі (дівчина та газети) не просто йшли паралельно в розмові, але й чимось взаємозалежали одна від одної. Без зайвих слів усі подумали про одну річ: "малі тиражі". Мати питає: "а як ваша - виробнича (газета)?" Я: "Ніяк!" Сестра, якось зайве наголосила, що "у них у всіх - християнські!" 0422'

Сон 061118 "Жовто-червоні яблука"

Короткий сон із повтором: на столі у бабусі (1) / молодої дівчини (2) лежать яблука різного сорту: жовті, червоні, з відтінками цих кольорів.

Сон 051118 "Невиправдані очікування"

Сидимо за столом із Біл. На перекур вийшов Р.З. Я кажу: а ти на перекур хочеш? Мацаю кишені, наче відчуваючи пачку. Біл. жаліється, що зараз багато курить, навіть забагато, тому й не носить із собою цигарок. Але вирішує вийти зі мною на двір. Я біля вікна шукаю в кишені уявну пачку, а в результаті викладаю на підвіконня упаковки скоб для степлерування різних розмірів. Кажу: нема! Він іде, згодом я зрозумію, що одразу позичив у Р.З. Я стою на сходах того дому, з якого вийшли. На зустріч іде незнайомий мені чоловік, видно, один із гостей свята. Кажу до нього: можеш пригостити двома цигарками: мені і другу? Спочатку, крізь темряву пізнього вечора, він з гумором каже мені: "не дам - це не є добре!" А потім простягує руку і каже "на", а в руці тримає олівці. І так заохочувально: ну бери, бери... 0033'

У мене роль у якійсь постановці. Усі починають готуватися до виїзду з концертною програмою. Кожен іде збирати ті речі, з якими працюватиме на виїзді. Я іду розбирати пересувну огорожу: знімаю сітку за сіткою, складаю на різні купи, в залежності від її протяжності. Підходить якась жінка, причетна до організації поїздки. Щось для себе відзначає, щось коментує, на що відповідаю невпевненістю: чи взагалі це моя робота? - хоча продовжую почату справу. 0600'

Сон 041118 "Підготовка до виходу"

Літо. Наче дачна ділянка з виходом на лоно природи. Чую наступну думку: надовго "зависли" на одному місці! Вирішено: їхати! До шостої вечора маємо вирушити. Я знімаю рештки своїх речей з найвищої шнурівки, що йдуть у ряд одна над одною, зокрема шкарпетки, припнуті поокремо на прищіпки. Терміново покидаємо територію. Всі їдуть, залишається мені сісти в останню машину. Виходжу з дому, в якому оперативно, з механічним шурхотом, замикаються на автоматі вікна і двері. Прямо з моїм виходом із дому, чиниться остаточний шум вхідних дверей. 0419'
P.S. Фрагмент з автоматичним замиканням вікон і дверей, навіяний уривком з фільму, переглянутого на ніч.

Готуємось до якогось виступу. Маємо вийти на сцену в образі "дракул". Не до кінця ясна моя роль, але на чиєсь прохання я зголосився побути в такій ролі. Окрім мене, ще дві особи мали бути в такому ж образі. Ми стоїмо в якійсь кімнаті - це навіть не гримерна абощо - і одягаємо відповідний одяг, який був пошитий спеціально під кожного. Одягнули все, мені залишилось взути довгі бути з дивними фігурними каблуками, які зобачив у колег по ролі, а свої ще не знав, де лежать.

Сон 031118 "Творіння з "секретом" творення"

Соліст гурту "Потап і Настя" хвалиться у формі веселої історії, як він вклався у невеликий бюджет з новим кліпом. Розповідає стрячи за столом, на якому стоять яблука однієї форми в круглих мисках. Щось мене в тому зачарує, зокрема рівна округлість одних у рівних округлостях іншого. Розповідав про те, як саме його команда будила з ранку перед самим виходом на роботу. Спеціально робили "побудку", коли самі вже стояли біля дверей до виходу, із ноголошуванням, що більше його не чекатимуть, і "вивалювались" за двері. Такий був спір, що він не виконає взяте на себе слово, щодо майбутнього кліпу. Кожного вечора хтось з команди свідомо його напивав - "на пару". Так, як він це розумів, наче дружній шарж, ставився до всього - "із задоволенням!" Отже, як звітує далі: кліп відзнятий! всі взяли участь! він щодня був на знімальному майданчику! У бюджет вклались і він від того особливо задоволений! Пропонує прямо зараз подивитися прем'єру. 0241'

Побачив булавку прикольно обмотану червоною ниткою. Спробував і собі так - як прикрасу на комір, наче для доньки.
Вийшло так, що червоною ниткою обмотав булавку, а вона виявилась без голівки. Кінчики булавки вирішив прихопити червоною термоізоляцією, що й зробив. Показав зроблене дружині. Так, як з першого разу "не вийшло", вирішив перемотати наново.

Літо. Повітря тепле і приємне. Хлопець, з яким ми мешкаємо в будинку, створив цілу механічну систему ударно-шумового захисту для свого холодильника, який стояв у сусідній кімнаті. Я, разом із напарником, вирішив перевірити, що ж він там такого особливого зберігає? Але більш за все цікавила механічна складова його втіленої фантазії. Пройшли всю "оборону" до холодильника, в ньому нічого особливого не виявили. Ростягуємо нитки і ставимо "граблі" в зворотньому порядку... і тут до нас в дім намагаються потрапити чужі люди. Їх цікавить "хованка", яка є в тому холодильнику.

Сон 021118 "Коли болить голова"

Я з донькою розглядаємо сімейний фотоальбом. Зупинились на спільній світлині мого батька й діда (для дитини - діда й прадіда). Обличчя діда над батьковим. Звертаю увагу на те, яке вони мають однакове прищурення лівого ока, навіть форма верхньої повіки - однакова - відмінна від правої. Донька пробує непогодитись з думкою, на зразок: нічого особливого!

P.S. У реалії, що батько, що дід - не мають того прищурення.

Я повертаюсь у квартиру, яку знімає наша робоча бригада. У мене болить голова, тому мушу лягти і виспатися. На якомусь етапі просинаюсь і розумію, що ранок і пора їхати на роботу. Намагаюсь скласти пазл: сьогодні понеділок, робочий одяг лежить на роботі? - ні! - він на мені. Чому на мені? Я ж спав? Час пізній, хлопці всі вже поїхали. Я залишився і мені треба добиратися самому. А туди щось ходить? Треба встати і  подзвонити бригадиру, сказати, що затримаюсь і спитати: як добратися? У кімнату заходить якийсь хлопець і каже, що його підселили. Питає: а хіба ця кімната не мала бути вільною? Так, наче йому обіцяли, що житиме окремо. Я міркую: так, ми раніше жили в трьох кімнатах, більшість з нас роз'їхалась, адже стало менше роботи, тому цю кімнату ми звільнили. Наче все правильно. Але чому я сплю в цьому ліжку? Насправді моє ліжко в іншій кімнаті! Видно не був поінформований остаточним рішенням хазяїв? От, що значить, коли болить голова.

Чому важливо записувати сни?

Із просинанням перше складається враження: сон був несерйозний, не важливий, такий собі. Але ця думка хибна. Будь-який сон варто записувати. Такі записи мають у своїй сукупності розкривати для людини його внутрішній (несвідомий / недоусвідомлений) світ. Це так, наче ми щось зробили в реальному житті й думаємо: записати це чи ні? Більше шансів, що серед безліч подібних звершень ми забудемо якісь із них, але разом із тим більше шансів запам'ятати, аніж сон. Якщо подію річної або багаторічної давності можливо пригадати, то сон, за таких відрізків часу, аж ніяк. Отож, записаний сон набуває більшої цінності лише завдяки тому, що не приречується людською природою йти у забуття і надає шанс сновидцю в повному об'ємі та певній перспективі розібратися в лабіринтах власної душі.

Сон 301018 "Світ старих речей"

Житловий квартал панельних домів із підземними переходами. Я переходжу якимись дверима з однієї споруди в іншу. З одного боку споруди нові, але місцями, деякі з них у занедбаному стані.
Пояснюю тітці Н., що там неподалеку жила родина Ліх. Десь у оповідь вмішуються спогади про те місце, як я там був, і те, як було в тій квартирі й біля їхнього під'їзду. (В спогаді оживає фрагмент давнього сну про їхній дім, під'їзд і вечірній час). Тітка Н., зважуючи на ті споруди, каже, що їм від сили 6-9 років. Я додаю: але ж уже в такому стані? Хіба так можливо? Далі цей діалог і спогади переносять мене в інше місце.
Я в чужих людей, але інтер'єр, як колись у бабиній хаті. Розбираю якісь різні речі, переважна частина яких накинута кіпами на стільці. Звільняючи їх, виявив, що кожен по-своєму, поламані. (В цій частині так само фігурує фрагмент давнього сну). Далі ремонтую на кухні плиту, неясно чи газову чи електро. Ясно те, що розкручую, аби долізти до причини несправності. Думаю скільки взяти за роботу. Згадую батька, намагаюсь уявити вартість подібних послуг. Вирішив для себе, що орієнтовно це коштуватиме 150 грн. (І тут, так само, відбиток сну місячної давності, коли я був у клієнта, аби замінити в телевізорі блок живлення, там так само фігурувала ціна за роботу).

Сон 291018 "Збори. Здивування і переміни"

Я в колі колег по роботі. Мешкаємо в черговому домі, чергового нового міста. На диво, тим помешканням для проживання виявився дім моїх батьків, тим більш - робота, яку ми виконуємо, в рідному мені Житомирі. Я подивований: після чергового польського міста у нас - Житомир? Маємо їхати. Пропускаю всіх уперед до купання і парної нашої лазні - вирішую піти насамкінець. Хтось каже: то ти вже збираєшся їхати? Так, наче всі давно покупані і пакують речі на новий польський об'єкт. Я, похапцем: так! І швиденько йду до лазні роздягатися і купатись. У погляд пару разів трапляє великий свіжий розпарений пахучий березовий віник.

Сон давній (фрагмент): "Каліграфічне"

Фрагмент спогаданого сну: Красиво списаний лист каліграфічним почерком. Я навіть бачу ці красиві букви і щось з того читаю. Якось цей лист пов'язаний з батьком: наче він його тримає в руках і щось коментує.

Сон 261018 "Бамбуковий будиночок"

Тримаю в руках будиночок, зроблений із сірників і бамбукових паличок. Щось моделюю, перевертаючи його зі сторони в сторону.

Сон 241018 "Неочікувані повороти"

Другу ніч підряд, у момент засинання, бачу на білій ковдрі, яка лежить на мені, цифру "18".

Ведеться підготовка до весілля, але плани у молодят порушуються трагедією. За пару днів до свята наречена отримує травму спини несумісну з життям. Як готувалися всі до весілля, так готуються тепер до похоронів. Але це ще не все! "Несумісне з життям" ще не означає, що дівчина померла! Приходить лікар у білому халаті, дивиться на пацієнтку, після чого дівчину переміщають з труни на переносну койку - її мають забрати в лікарню. До неї підходить Володимир Шинкарук (1954-2014) вже з невиліковною хворобою - рак. Його життя лічиться на дні, але він прийшов до неї, аби підтримати. Вона лежить нерухомо, обличчя акуратне, на губах яскрава червона помада, на очах сльози, благально звертається до нього, повторюючи прохання кілька разів: "Забери мене до себе!" 0604'

P.S. Скоріш за все на сон наклалась інформація про смерть Марини Поплавської, адже й В.Ш., який уві сні підійшов до неї, був причетний до культури не менш, ніж вона, також неодноразово виступали на одній сцені, зокрема в Житомирі.